Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 363/568/18

провадження № 61-49018св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (у ході розгляду справи змінило назву на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»),

третя особа:приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2018 року у складі судді Котярової І. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда І. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява обґрунтована тим, що 28 грудня 2007 року між позивачем та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладений кредитний договір № 10-29/4960, за умовами якого позивач отримав кошти у розмірі 25 000 доларів США, зі сплатою 13 % річних, строком до 27 грудня 2022 року.

28 грудня 2007 року між позивачем та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» був укладений іпотечний договір, яким було забезпечено виконання зобов`язань за кредитним договором від 28 грудня 2007 року № 10-29/4960, за умовами якого позичальник передав кредитору в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

16 лютого 2018 року він отримав листа від Державного підприємства «Сетам» від 07 лютого 2018 року про те, що його квартиру АДРЕСА_2 виставлено на реалізацію шляхом проведення електронних торгів. Дата реалізації -02 березня 2018 року о 09:00.

Позивач посилався на те, що при ознайомленні із реєстром виконавчого провадження, йому стало відомо, що 03 квітня 2014 року Відділом державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису № 310, вчиненого 17 лютого 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., про стягнення з нього заборгованості на користь ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 343 935 грн 99 коп., шляхом звернення стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що виконавчий напис вчинено із порушенням вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку», оскільки відповідач письмову вимогу про усунення порушень та розрахунок суми заборгованості йому не направляв, а із суми стягнення, яка зазначена у виконавчому написі, не можливо зрозуміти її походження, методику розрахунку, період розрахунку заборгованості за відсотками, не зазначено дати отримання кредиту, його розміру, відсоткову ставку за кредитом, строк, коли зобов`язання щодо сплати кредиту було порушено. '

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 17 лютого 2014 року № 310, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., яким звернуто стягнення заборгованості на квартиру АДРЕСА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано виконавчий напис від 17 лютого 2014 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., зареєстрований у реєстрі за № 310, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_3 , таким, що не підлягає виконанню.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доказів отримання позивачем досудової вимоги та безспірності заборгованості, на погашення якої у виконавчому написі пропонується задовольнити вимоги банку, матеріали справи не містять.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» залишено без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять та приватним нотаріусом і відповідачем не надано належним чином завірених копій документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити дотримання нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису та безспірність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 грудня 2007 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2018 року АТ «Укрсоцбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 31 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду у складі колегіїз п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на адресу іпотекодавця було направлено вимоги про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань зі строком погашення зазначеної заборгованості протягом тридцяти днів з дати направлення вимоги. Вимогу про дострокове повернення кредиту позивачем не виконано, а заборгованість за кредитним договором не погашено, у зв`язку з чим банк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І. В. із заявою про вчинення виконавчого напису. Крім того, суди не надали належної оцінки тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 грудня 2007 року між позивачем та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладений кредитний договір № 10-29/4960, за умовами якого позивач отримав кошти у розмірі 25 000 доларів США, зі сплатою 13 % річних, строком до 27 грудня 2022 року.

28 грудня 2007 року між позивачем та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладений іпотечний договір, яким було забезпечено виконання зобов`язань за кредитним договором від 28 грудня 2007 року № 10-29/4960, за умовами якого позичальник передав кредитору в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

17 лютого 2014 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда І. В. вчинила виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 310, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 42 603,61 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України становить 340 530 грн 69 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 23 470,13 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України становить 187 596 грн 75 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 16 019,71 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України - 128 045 грн 54 коп., сума пені за прострочення сплати кредиту - 1 019,75 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України - 8 150 грн 88 коп., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 2 094,02 долари США, що згідно з курсом Національного банку України - 16 737 грн 51 коп. Строк, за який провадиться стягнення згідно з виконавчим написом, - з 11 лютого 2013 року по 16 січня 2014 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон України «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій; Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до частин першої та третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 35 вказаного Закону встановлено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

Безспірність заборгованості - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що матеріали справи не містять належним чином завірених копій документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, тому суди були позбавлені можливості перевірити дотримання нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису та безспірність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 грудня 2007 року.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не надано доказів надіслання ним як іпотекодержателем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є безпідставними.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що про наявність виконавчого напису нотаріуса від 17 лютого 2014 року позивачу стало відомо 16 лютого 2018 року, а з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач звернувся до суду 20 лютого 2018 року, тому трирічний строк позовної давності ним не пропущено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що усуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк