Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 201/13235/15-ц

провадження № 61-19278св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів:Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2016 року у складі судді Батманової В. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року у складі колегії судів: Пономарь З. М., Баранніка О. П., Посунся Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») про визнання кредитного договору недійсним.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 2013 року він почав отримувати телефонні дзвінки з вимогами сплатити борг за кредитною карткою, що було незрозуміло для нього, оскільки він ніколи не укладав кредитні договори з відповідачем. Він звертався до відповідача із заявою про проведення внутрішнього розслідування щодо підробки документів, на яку отримав відповідь із зазначенням, що відповідно до кредитного договору № SAMDN20000005824052 випущена карта № НОМЕР_2 , кредитний договір складається із заяви, пам`ятки клієнта, умов і правил надання банківських послуг, тарифів. До відповіді долучено копію заяви від 20 лютого 2006 року із підписом.

Позивач зазначав, що вказана заява має ознаки підробки, оскільки він її ніколи не подавав, не заповняв та не підписував.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив визнати недійсним кредитний договір № SAMDN 20000005824052 , укладений з ПАТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 29 березня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним кредитний договір № SAMDN 20000005824052 , укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк». Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» відхилено. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2016 року залишено без змін.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили із того, що у позивача було відсутнє волевиявлення на укладення кредитного договору, що відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для визнання його недійним.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У січні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано те, що оспорюваний кредитний договір укладений у письмовій формі, погоджений сторонами, містить усі істотні умови, необхідні для його укладення, спрямований на реальне настання правових наслідків, а також підписаний сторонами. Позивачем не доведено, що підпис у кредитному договорі зроблений не ним, що кредитні кошти він не отримував.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувана цивільна справа та надано строк на подання заперечення на касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судами встановлено, що у лютому та березні 2014 року ОСОБА_1 звертався до ПАТ КБ «Приватбанк» за роз`ясненнями та проведенням службової перевірки внаслідок надходження йому по телефону вимог від співробітників ПАТ КБ «Приватбанк» про необхідність погашення кредиту за кредитним договором, якого він фактично не укладав. Згідно з письмових відповідей від 26 лютого, 05 травня 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» повідомило ОСОБА_1 про існування укладеного між ним та банком 20 лютого 2006 року кредитного договору № SAMDN20000005824052, надав його копію із зазначенням про останнє погашення заборгованості 12 вересня 2009 року, відмовив у наданні розрахунку заборгованості та копій платіжних доручень з посиланням на сплив строків прийому платежів та надання розрахунку лише на запит суду, а також рекомендував звернутися до правоохоронних органів.

Надана ПАТ КБ «Приватбанк» копія заяви про повідомлення клієнтом своїх персональних даних та інформацію про майно та доходи, крім посади «реалізатор», не містить ніяких даних, навіть прізвища самого клієнта, а також - ні підпису клієнта, ні підпису працівника банку. Надана банком копія заяви про надання банківських послуг від 20 лютого 2006 року, зокрема, про видачу картки з лімітом у 2 000,00 грн із 4 % та погашенням щомісячними платежами у розмірі 7 % від суми витрат - містить ім`я клієнта « ОСОБА_1 », дані його паспорта та підпис. При цьому вказаний підпис у заяві не відповідає підписам у паспорті ОСОБА_1 , виданому 28 грудня 2000 року, та у його трудовій книжці, за відомостями якої він працює із 2005 року на заводі. У вказаній заяві про надання банківських послуг містяться такі прізвища та підписи працівників банку - менеджера Байдужа, заступника директора ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_3 . Проте відомостей про проведення банком службової перевірки за участю вказаних працівників банку та про її результати матеріали справи не містять.

29 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення з посиланням на те, що від його імені невідома особа у 2006 році шахрайським шляхом на його ім`я оформила кредит у ПАТ КБ «Приватбанку». 30 жовтня 2014 року заяву внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України. Під час проведення досудового розслідування допитано лише ОСОБА_1 , який підтвердив факт того, що ні кредиту, ні платіжних карток він не отримував. Постановою слідчого від 09 березня 2015 року кримінальне провадження закрито за відсутністю складу злочину із посиланням на існування цивільно-правових відносин.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин - це поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що оспорюваний кредитний договір, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , не містить підпису останнього, що свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення такого договору, суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме статей 203, 215 ЦК України, та дійшли правильного висновку про наявність підстав для визнання спірного кредитного договору недійсним.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судами неповно з`ясовано обставини справи, не враховано, що позивачем не доведено факту підробки підпису у кредитному договорі, з огляду на таке.

Положеннями статті 137 ЦПК України 2004 року передбачено, що у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов`язаний витребувати такі докази. Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня отримання ухвали. За неповідомлення суду про неможливість подати докази, а також за неподання доказів, у тому числі і з причин, визнаних судом не поважними, винні особа несуть відповідальність, встановлену законом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати суду докази.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2015 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про забезпечення доказів та витребувано у ПАТ КБ «Приватбанк» оригінали всіх документів про укладення кредитного договору від 20 червня 2006 року № SAMDN 20000005824052 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» на випуск карти, у тому числі заяви та анкети, зроблені від імені ОСОБА_1 , копію паспорта, виданого на ім`я ОСОБА_1 НОМЕР_3 , який завірений підписом від імені ОСОБА_1 .

Відповідач у порушення норм процесуального права вказану ухвалу суду першої інстанції не виконав, не надав доказів, які вимагав суд, не повідомив суд про неможливість подати такі докази, у зв`язку із чим суд був позбавлений можливості встановити належність позивачу зробленого у заяві про надання банківських послуг підпису від його імені, який не відповідав підпису у паспорті.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює переоцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів щодо перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, арішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І. Усик