Постанова

Іменем України

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 444/917/20

провадження № 61-9127св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Таскомбанк», приватний виконавець Виконавчого округу Львівської області Міністерства юстиції України Білецький Ігор Миронович, Державне підприємство «СЕТАМ» Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2021 року у складі судді Зеліско Р. Й. та постанову Львівського апеляційного суду від 08 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсними електронних торгів, оформлених протоколом від 15 листопада 2019 року № 445239, визнання недійсним акта про реалізацію предмета іпотеки від 26 листопада 2019 року, складеного приватним виконавцем Білецьким І. М., скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер 218, виданого 17 лютого 2020 року приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Капуш І. М., та скасування запису про право власності № 35524856 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 15 травня 2008 року № 47/1700/513 він уклав із відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (далі - ВАТ «ВТБ Банк») іпотечний договір від 15 травня 2008 року, за яким в іпотеку банку передав земельну ділянку, загальною площею 0,06 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

У листопаді 2019 року йому стало відомо про те, що 15 листопада 2019 року вищезазначена земельна ділянка реалізована на електронних торгах за ціною 91 420,00 грн у межах виконавчого провадження № 59502435 з виконання виконавчого напису, вчиненого 02 липня 2019 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1751.

Результати електронних торгів оформлені протоколом від 15 листопада 2019 року № 445239, відповідно до якого переможцем торгів став ОСОБА_2 .

Зазначав, що з заявою про вчинення виконавчого напису до нотаріуса звернулося Публічне акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - ПАТ «Таскомбанк»), як правонаступник ПАТ «ВТБ Банк», однак при його вчиненні приватний нотаріус не перевірив факт сплати ПАТ «Таскомбанк» відповідних коштів за договором про відступлення права вимоги, відтак не перевірив, чи перейшло до банку право вимоги за іпотечним договором від 15 травня 2008 року, укладеним між ним та ВАТ «ВТБ Банк». Окрім того, письмову вимогу банку про усунення порушення виконання зобов`язання він не отримував.

Станом на день вчинення виконавчого напису нотаріусом у провадженні Жовківського районного суду Львівської області перебувала справа за позовом ПАТ «Таскомбанк» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, що свідчить про небезспірність заборгованості.

Через порушення при вчиненні виконавчого напису він був позбавлений можливості оскаржити звіт про оцінку майна, оскільки не отримував такого, проте змушений буде сплатити різницю між сумою заборгованості, вказаної в судовому рішенні, та коштами, отриманими в результаті реалізації земельної ділянки. Також не отримував і протокол проведення електронних торгів від 15 листопада 2019 року № 445239, які проведені з порушенням строку їх проведення, а вартість предмета іпотеки суттєво занижена, оскільки на повторних торгах така становила 80 % початкової вартості, а не 85 %, як передбачено Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5.

Посилаючись на наведене та, уточнивши вимоги, просив:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., зареєстрований у реєстрі за № 1751, на підставі якого звернено стягнення на належну йому земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,0600 га, кадастровий номер 4622710200:01:008:0090, за адресою: АДРЕСА_1 , що оформлені протоколом від 15 листопада 2019 року № 445239;

- визнати недійним акт про реалізацію предмета іпотеки від 26 листопада 2019 року, складений приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М. у ході виконавчого провадження № 59502435;

- скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 218, видане 17 лютого 2020 року приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Капуш І. М., та запис про право власності № 35524856 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем обставин на спростування безспірності вимог, недотримання нотаріусом вимог чинного законодавства при вчиненні виконавчого напису. Суд зазначив, що оспорюваний позивачем виконавчий напис вчинено нотаріусом у строк, визначений законом, на підставі належно поданої заяви з доказами отримання боржником повідомлення про усунення порушень, а також з обґрунтованим розрахунком заборгованості, який був незмінним, як на час подання заяви про усунення порушення, так і на момент подання заяви про вчинення виконавчого напису та його вчинення.

Додатковим рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 02 грудня 2021 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 08 серпня 2022 року рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим. Апеляційний суд зазначив, що позивач не спростував належними та допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення, не надав доказів на спростування суми заборгованості, зазначеної банком, доказів часткового чи повного погашення заборгованості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року в справі № 363/568/18, від 03 червня 2020 року в справі № 359/8181/18 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року в справі № 916/3006/17, від 23 червня 2020 року в справі № 645/1979/15, від 15 січня 2020 року в справі № 305/2082/14-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц, від 20 січня 2021 року в справі № 127/14089/18, від 15 січня 2020 року в справі № 367/6231/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази, (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Стягувач застосував підвищену відсоткову ставку 21 %, всупереч умовам кредитного договору, за умовами якого відсоткова ставка передбачена 19 %.

25 квітням 2019 року АТ «Таскомбанк» зверталось до нього з вимогою про повернення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, однак згідно виконавчого напису та наданого банком розрахунку заборгованості, нарахування відсотків та пені здійснено до 03 травня 2019 року, на що суди уваги не звернули.

Суди не перевірили факт надання стягувачем нотаріусу всіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, не перевірили дотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису вимог Закону України «Про нотаріат».

Приватний нотаріус у своєму розпорядженні не мала документів, що б підтверджували здійснення оплати АТ «Таскомбанк» за придбані права вимог, адже згідно пункту 3.1.3 договору відступлення право вимоги переходить до нового кредитора на підставі цього договору та підписаного сторонами Реєстру прав вимоги (в письмовому вигляді) з моменту зарахування коштів у розмірі ціни договору.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Репака В. В., а також приватний виконавець Білецький І. М. через свого представника - адвоката Чайку Ю. Т. подали відзиви, в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Репака В. В. також подав заяву про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Жовківського районного суду Львівської області цивільну справу № 444/917/20 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Таскомбанк», приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Міністерства юстиції України Білецького Ігоря Мироновича, Державного підприємства «СЕТАМ» Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним акта про реалізацію предмета іпотеки, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та скасування запису про право власності.

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року справу № 444/917/20 призначено до судового розгляду.

Обставини справи

Суди встановили, що 15 травня 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 47/1700/513, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 75 000,00 грн зі сплатою 19 % річних та терміном повернення до 15 травня 2023 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором у цей же день (15 травня 2008 року) ОСОБА_1 уклав із ВАТ «ВТБ Банк» іпотечний договір, за яким в іпотеку банку передав земельну ділянку, загальною площею 0,06 га, розташовану по АДРЕСА_1 .

29 березня 2017 року ПАТ «ВТБ Банк», яке є правонаступником ВАТ «ВТБ Банк», за договором про відступлення прав вимоги відступило на користь ПАТ «Таскомбанк» право вимоги за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту від 15 травня 2008 року № 47/1700/513 та іпотечним договором, укладеними між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 .

У липні 2019 року ПАТ «Таскомбанк» звернулось до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки, укладеному з ОСОБА_1

02 липня 2019 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. вчинила виконавчий напис, який зареєстрований у реєстрі за № 1751, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно зі всіма його приналежностями, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,06 га, яку передано для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер 4622710200:01:008:0090, що знаходиться по АДРЕСА_1 на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ-Д-1217, виданого 24 грудня 2001 року Дублянською міською радою на підставі рішення Дублянської міської ради від 13 лютого 1997 року № 3.

У виконавчому написі зазначено, що вказане нерухоме майно на підставі іпотечного договору, посвідченого 15 травня 2008 року приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Капуш І. М., за реєстровим номером 834, передане в іпотеку ВАТ «ВТБ «Банк», правонаступником якого з усіма правами та обов`язками було ПАТ «ВТБ Банк», право вимоги, на яке відступлено на підставі договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки № 290317іп-1/3, посвідченого 29 березня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Липовенко Л. М. за реєстровим номером 124, ПАТ «Таскомбанк», правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є АК «Такскомбанк».

За рахунок коштів, отриманих від реалізації цього нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Таскомбанк» за період із 29 березня 2017 року до 03 травня 2019 року включно у розмірі: 54 552,80 грн - заборгованість за кредитом; 21 448,98 грн - заборгованість за процентами; 8 043,28 грн - пеня на суму простроченої заборгованості за період із 03 травня 2018 року до 03 травня 2019 року та 6 500.00 грн - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 90 545,06 грн.

На виконання зазначеного виконавчого напису приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І. М. відкрив виконавче провадження ВП № 59502435.

Згідно зі звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0600 га, що належить ОСОБА_1 та знаходиться по АДРЕСА_1 , ринкова вартість об`єкта оцінки становить 130 600,00 грн.

У виконавчому провадження № 59502435 приватний виконавець здійснив заходи з реалізації іпотечного майна та 15 листопада 2019 року ДП «СЕТАМ», за заявкою виконавця, провело електронні торги з реалізації предмета іпотеки - земельної ділянки загальною площею 0,06 га, розташованої по АДРЕСА_1 на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області.

Згідно протоколу № 445239 переможцем торгів став ОСОБА_2 , який придбав земельну ділянку за 91 420,00 грн.

26 листопада 2019 року приватний нотаріус склав акт про реалізацію предмета іпотеки, а 17 лютого 2020 року - видав свідоцтво про належність ОСОБА_2 на праві власності земельної ділянки загальною площею 0,06 га, кадастровий номер 4622710200:01:008:0090, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , на території на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справ є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року в справі № 363/568/18, від 03 червня 2020 року в справі № 359/8181/18 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року в справі № 916/3006/17, від 23 червня 2020 року в справі № 645/1979/15, від 15 січня 2020 року в справі № 305/2082/14-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц, від 20 січня 2021 року в справі № 127/14089/18, від 15 січня 2020 року в справі № 367/6231/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази, (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У справі, яка переглядається, спір між сторонами виник, зокрема щодо неправомірності вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

У постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 204/4071/14 (провадження № 61-360св18), від 09 лютого 2022 року у справі № 547/210/20 (провадження № 61-16834св21) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18).

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач, серед іншого, посилався на те, що виконавчий напис вчинено без попереднього направлення йому стягувачем будь-якої письмової вимоги та без надання нотаріусу документів, що підтверджують безспірність суми боргу.

Суд першої інстанції, з яким погордився й апеляційний суд, дійшов висновку про дотримання нотаріусом вимог чинного законодавства при вчиненні оспореного виконавчого напису.

Проте з висновком апеляційного суду погодитись не можна з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5.1 договору іпотеки від 15 травня 2008 року звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки зв рахунок виконання основного зобов`язання або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем під свого імені. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється способом за вибором іпотекодержателя.

Суд апеляційної інстанцій, дійшовши висновку про наявність заборгованості позивача перед банком у визначеному відповідачем розмірі, подання банком нотаріусу всіх необхідних документів для вчинення виконавчого напису, погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому, не звернув увагу на те, що розмір заборгованості, який іпотекодержатель запропонував погасити боржнику, відрізняється від розміру заборгованості, зазначеного в заяві на вчинення виконавчого напису та самому виконавчому написі нотаріуса, тобто вказані суми не узгоджувалися з боржником. Зокрема, у листі-вимозі від 25 квітня 2019 року, адресованому ОСОБА_1 , банк вимагав дострокова повністю погасити прострочену заборгованість у розмірі 83 656,21 грн, в той час як у заяві на вчинення виконавчого напису та у виконавчому написі нотаріуса запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки та погасити заборгованість за кредитним договором у більшому розмірі.- 90 545,06 грн.

Окрім того, суд не надав оцінки доводам позивача з приводу того, що у розрахунку заборгованості стягувач застосував підвищену відсоткову ставку 21 %, всупереч умовам кредитного договору, за умовами якого така ставка передбачена 19 %.

У п. 1.1 кредитного договору сторони передбачили кредитну ставка за користування кредитом у розмірі 19 %, проте у наданому нотаріусу розрахунку кредитор зазначив, що сума кредитного боргу розрахована, виходячи із процентної ставки в розмірі 21 %.

Даних щодо зміни процентної ставки за користування кредитом матеріали справи не містять, апеляційний суд не перевірив, чи надавались нотаріусу документи з цього приводу.

Суд не звернув уваги й на те, що розрахунок заборгованості, що знаходиться серед документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, стосується лише розрахунку заборгованості по відсотках і пені та не містить розрахунку по тілу кредиту.

Наведене свідчить про те, що, вирішуючи спір в частині вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, апеляційний суд не встановив, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, станом на час вчинення нотаріусом цього напису.

Окрім того, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, ОСОБА_1 просив скасувати судове рішення у повному обсязі та ухвалити нове рішення, зокрема й в частині вимог про визнання недійсними електронних торгів, акта про реалізації предмета іпотеки, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та скасування запису про право власності.

Пославшись на те, що під час апеляційного розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та зазначивши, що не вбачає підстав давати аналіз оскаржуваному рішенню в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів, акта про реалізації предмета іпотеки, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та скасування запису про право власності, апеляційний суд, на порушення норм процесуального права, по суті рішення суду першої інстанції на предмет правильного застосування норм матеріального і дотримання процесуального права в цій частині не переглянув.

Усунути наведені вище недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 08 серпня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов