Постанова КЦС ВП від 06.11.2023 року у справі №707/2516/18

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 707/2516/18

провадження № 61-5919сво22

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2021 року у складі судді Смоляра О. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

1 Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який у подальшому було уточнено, до ОСОБА_2 про виділення в натурі частини домоволодіння.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником 2/3 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , що підтверджується ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2001 року, якою було затверджено мирову угоду про визнання права власності на спадкове майно за трьома спадкоємцями у рівних частинах, а саме по 1/3 частині житлового будинку з надвірними спорудами кожному, а також договором дарування від 26 жовтня 2018 року, за яким ОСОБА_4 подарувала йому 1/3 частку у праві власності на вказаний житловий будинок з господарськими спорудами.

ОСОБА_2 належить 1/3 частина зазначеного домоволодіння, однак вони не можуть дійти згоди щодо користування цим майном. Для встановлення можливості виділення в натурі 2/3 частин спірного домоволодіння та недопущення порушення прав відповідачки він заявив клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи. Висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 16 березня 2021 року № 227/1586-1588/20-23 визначено три варіанти поділу. Він вважав, що з метою досягнення позитивних результатів для кожного із співвласників найбільш доцільним варіантом поділу будинку є запропонований експертом варіант поділу № 1, який забезпечить найменший відступ від ідеальних часток.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд здійснити поділ домоволодіння по АДРЕСА_1 згідно із варіантом поділу № 1 судової будівельно-технічної експертизи від 16 березня 2021 року № 227/1586-1588/20-23.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Проведено поділ за варіантом № 1, викладеним у висновку експерта від 16 березня 2021 року № 227/1586-1588/20-23, проведеним судовим експертом Щерицею Л. І. за результатами судової будівельно-технічної експертизи, згідно з яким: виділено в натурі у власність ОСОБА_1 2/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: кімната 1-3, площею 14,7 кв. м; кімната 1-4, площею 8,1 кв. м; кімната 1-5, площею 7,5 кв. м; кімната 1-6, площею 8 кв. м; кухня 1-7, площею 11,1 кв. м; літня кухня літ. «Б»; гараж літ. «б»; вбиральня літ. «Г»; сарай літ. «Д»; погріб з шийкою літ. «З»; огорожа № 1-9; свердловина № 3; колодязь 1/2 № 4.

Виділено в натурі у власність ОСОБА_2 1/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з варіантом № 1 висновку експерта від 16 березня 2021 року № 227/1586-1588/20-23 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, а саме: коридор 1-1, площею 5,5 кв. м; кімната 1-2, площею 21 кв. м; санвузол 1-8, площею 6,7 кв. м; вбиральня 1-9, площею 2,0 кв. м; ґанок літ. «а/гн»; літня кухня літ. «Ж»; прибудова до літньої кухні літ. «ж»; огорожа № 1-9; свердловина № 3; колодязь 1/2 № 4.

У спільному користуванні співвласників житлового будинку залишено такі споруди: огорожу № 1-9; свердловину № 3; колодязь 1/2 № 4.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію в ринковій вартості за відхилення від ідеальної частки у житловому будинку у розмірі 88 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивоване тим, що кожен із співвласників має право на виділ його частки майна в натурі, що є у спільній частковій власності. Суд взяв до уваги висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 16 березня 2021 року № 227/1586-1588/20-23 та запропонований експертом варіант № 1 поділу домоволодіння, який відповідає найкращим інтересам сторін, є наближеним до ідеальних часток кожного із співвласників у житловому будинку, забезпечує можливість експлуатації будинку і господарських будівель як окремих об`єктів нерухомості, а необхідність проведення переобладнань не потребує великого обсягу матеріальних затрат та фізичних зусиль. Цей порядок користування житловим будинком склався між сторонами протягом тривалого часу.

Оскільки переобладнання та перепланування житлового будинку передбачають втручання у несучі конструкції та інженерні системи загального користування, то необхідно отримати на це дозвіл від контролюючих органів. 26 серпня 2021 року позивач звернувся до виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області із заявою про надання дозволу на переобладнання та перепланування будинку по АДРЕСА_1 . Він отримав відмову, мотивовану відсутністю таких повноважень у виконавчого комітету сільської ради. Оскільки спір вирішений у судовому порядку з урахуванням висновку експерта про технічну можливість перепланування і переобладнання спірного будинку, то відмова органу місцевого самоврядування у наданні згоди на такі роботи не має істотного значення для правильного вирішення спору й отримати ці дозволи заявник може у майбутньому.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 712/920/14, провадження № 61-33938св18.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2021 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального права. Посилання ОСОБА_2 на відсутність дозволу виконавчого комітету сільської ради на проведення робіт з переобладнання та перепланування будинку є безпідставними, так як переобладнання і перепланування не передбачають втручання у несучі конструкції або інженерні системи загального користування будинку. Самочинно збудовані об`єкти експертом не враховувалися і вони не були предметом поділу. Питання щодо поділу земельної ділянки перед експертом також не ставилося і не є предметом позову.

Суд зазначив, що підстави для відводу судді Смоляра О. А. є необґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Черкаського районного суду Черкаської області. У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - про зупинення виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 14 червня 2022 року відмовлено. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 2 частини першої, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частини домоволодіння, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 червня 2022 року призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року вищевказану справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

15 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справу № 707/2516/18 прийнято до розгляду та призначено її розгляд Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частини домоволодіння зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 511/2303/19, провадження № 14-56цс22, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2023 року касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частини домоволодіння поновлено у зв`язку з тим, що обставини, за яких касаційне провадженні у справі було зупинено, відпали.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року справу № 707/2516/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частини домоволодіння передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року вищевказану справу № 707/2516/18 повернуто на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду (провадження № 14-69цс23).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - мотивована тим, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 653/2820/15, провадження № 61-31125св18, в якій зазначено, що при поділі житлового будинку в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення в матеріалах справи повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки. Проте у матеріалах справи, яка переглядається, відсутні технічні висновки про можливість перепланування спірного домоволодіння за будь-яким із варіантів поділу.

Крім того, до складу спірного домоволодіння входять самочинно збудовані об`єкти: сарай - літ. «К», прибудова до літньої кухні - літ. «Ж», будівля - літ. «П». Суди не врахували правовий висновок, наведений у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 750/4445/17, провадження № 61-39527св18, від 30 вересня 2020 року у справі № 667/8215/15, провадження № 61-1699св17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 464/7038/18, провадження № 61-12407св20, від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19, провадження № 61-14468св20, про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Крім того, рішення суду першої інстанції ухвалено у складі судді, якому було заявлено відвід. Також суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі висновка експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 16 березня 2021 року № 227/1586-1588/20-23, проте цей висновок експерта є недопустимим доказом, оскільки наданий суду після закриття підготовчого провадження.

Посилається на положення пунктів 2 і 5 частини першої статті 411 ЦПК України про те, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки: а) відповідач належним чином не повідомлялася про дату судового засідання; б) якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою. Вказану справу було розглянуто районним судом у складі судді, якому обґрунтовано було заявлено відвід, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2001 року затверджено мирову угоду про визнання права власності на спадкове майно за трьома спадкоємцями у рівних частинах по 1/3 частині житлового будинку з надвірними спорудами за кожним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по 1/3 частині житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .

За договором дарування від 26 жовтня 2018 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 1/3 частку у праві власності на вищевказаний житловий будинок з господарськими спорудами.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 09 квітня 2019 року у справі № 707/16/19, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 05 червня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09 квітня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 05 червня 2019 року - без змін (провадження № 61-13623св19).

Таким чином, ОСОБА_1 є власником 2/3 частин, а ОСОБА_2 - 1/3 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів вважала за необхідне відступити від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 712/920/14, провадження № 61-33938св18, та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 450/2380/18, провадження № 61-1284св22, з огляду на таке.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником 2/3 частин, а ОСОБА_2 - 1/3 частини спірного домоволодіння.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції було проведено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої судовим експертом Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Щерицею Л.І. було складено висновок від 16 березня 2021 року № 227/1586-1588/20-23, в якому зазначено, що враховуючи фактичне об`ємно-просторове рішення житлового будинку «А-1» з прибудовами по АДРЕСА_1 , функціональне використання приміщень, часток співвласників в одиницях площі, розділити житловий будинок «А-1» з прибудовами на дві ізольовані квартири, відповідно до вимог нормативних документів, що діють на території України в галузі будівництва на час проведення експертизи, можливо в частках 2/3 та 1/3 (84,6 кв. м даної площі достатньо для влаштування двох ізольованих квартир). Вказаним висновком визначено три варіанти розподілу спірного домоволодіння у співвідношенні 2/3 та 1/3 частин права власності. Варіанти розподілу житлового будинку з відповідними переобладнаннями наведені в дослідницькій частині висновку (у таблицях № 6-8) та схематично зображені у додатках № 2, № 3 до цього висновку на 5-х арк.

Згідно з варіантом № 1 розподілу спірного домоволодіння другий співвласник, частка якого в натурі після поділу стала більша за ідеальну, виплачує першому співвласнику компенсацію у розмірі 88 грн. Для забезпечення ізольованого користування житловими приміщеннями, які пропонуються виділити в користування співвласників, у житловому будинку «А-1» по АДРЕСА_1 необхідно провести орієнтовно такий перелік ремонтно-будівельних робіт: демонтувати дверні блоки та замурувати дверні прорізи між приміщенням 1-2 (площею 21,0 кв. м) і приміщеннями 1-3 (площею 14,7 кв. м); 1-5 (площею 7,5 кв. м); 1-6 (площею 8,0 кв. м) та 1-7 (площею 11,1 кв. м); між приміщеннями 1-4 (площею 8,1 кв. м) і 1-5 (площею 7,5 кв. м), 1-5 (площею 7,5 кв. м) та 1-6 (площею 8,0 кв. м), а також між приміщеннями 1-6 (площею 8,0 кв. м) і 1-7 (площею 11,1 кв. м) влаштувати дверні прорізи та встановити дверні блоки; у приміщенні 1-4 (площею 8,1 кв. м) влаштувати вхідний дверний проріз і встановити вхідний дверний блок; реконструкція системи опалення, водовідведення, електропостачання з метою забезпечення їх автономності. Вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно провести в будинку для забезпечення ізольованого користування житловими приміщеннями складає 20 687 грн. У спільному користуванні співвласників знаходяться такі споруди: огорожа № 1-9; свердловина № 3, колодязь 1/2 № 4. Подальші роботи по забезпеченню частин будинку автономними системами інженерного обладнання та встановлення необхідних приладів повинні проводитися кожним із співвласників за власні кошти. Лінія розподілу горища житлового будинку проходить по лінії розподілу першого поверху. При необхідності по лінії розподілу горища влаштувати перегородку.

Вивчивши наведені у висновку експерта варіанти поділу житлового будинку, врахувавши позицію щодо розподілу спільної часткової власності обох сторін, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, взяв до уваги вищевказаний висновок експерта та вважав, що запропонований експертом варіант № 1 розподілу відповідає найкращим інтересам сторін, є наближеним до ідеальних часток кожного із співвласників, забезпечує можливість експлуатації будинку і господарських будівель як окремих об`єктів нерухомості, необхідність проведення переобладнань не потребує великого обсягу затрат матеріального характеру та фізичних зусиль. Тому саме за цим варіантом місцевий суд вважав доцільним поділити житловий будинок з надвірними спорудами.

Частинами першою, третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Тлумачення положень статей 183 358 364 379 380 382 ЦК України дає підстави для висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним входом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Судами також встановлено, що згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 16 березня 2021 року № 227/1586-1588/20-23 всі запропоновані варіанти розподілу спірного домоволодіння передбачають перепланування та переобладнання у вигляді реконструкції систем електропостачання, водопостачання, водовідведення, демонтажу дверних блоків, перегородок, влаштування дверних прорізів та мурування стін.

26 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області із заявою про надання дозволу на переобладнання та перепланування будинку по АДРЕСА_1 , однак листом виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 25 жовтня 2021 року № 2911/02-08 йому було відмовлено з посиланням на відсутність у виконавчого комітету сільської ради повноважень щодо визначення правильності поділу домоволодіння та вибору варіанту визначення часток співвласників, а також роз`яснено позивачу право вирішити спір у судовому порядку.

Статтею 152 ЖК України передбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

За змістом наведеної правової норми, якщо роботи з переобладнання та перепланування передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, то необхідно отримати відповідні документи на їх виконання до початку таких робіт.

Згідно з абзацом четвертим пункту 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 (далі - Правила № 572), власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових приміщень відповідно до статей 100 і 152 ЖК Української РСР.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила № 76), визначено, що реконструкція жилого будинку - комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог.

Пунктом 1.4 Правил № 76 передбаченоумови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень. Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається. Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності. Власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану. У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.

Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція), визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, крім земельних ділянок, та застосовується суб`єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна.

Згідно з пунктами 1.2, 2.1 - 2.4 Інструкції поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (додаток 1) або висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна (додаток 2). Об`єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24 травня 2001 року № 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773 (із змінами), а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об`єкти нерухомого майна. Поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об`єкту поштової адреси. Не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону. Поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами.

При поділі нерухомого майна в натурі в разі необхідності його переобладнання та перепланування, до ухвалення рішення суду повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки.

Залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання.

Отже, отримання відповідних документів на переобладнання та перепланування будинку необхідне лише у випадку втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, в іншому випадку дозвільна документація не є необхідною.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 653/2820/15, провадження № 61-31125св18, на яку послалася заявник у касаційній скарзі, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 654/2080/17, провадження № 61-3792св19.

Крім того, згідно з правовими висновками, наведеними в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2019 року у справі № 630/986/14, провадження № 61-18435св18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 336/2699/16, провадження № 61-32895св18, від 27 січня 2021 року у справі № 361/2430/18, провадження № 61-12338св20, від 24 листопада 2021 року у справі № 243/5056/20, провадження № 61-14037св21, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 697/1782/15, провадження № 61-18711св18, поділ нерухомого майна в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування, зокрема шляхом проведення робіт, які передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, можливий лише за наявності документів, що дають право на їх виконання.

Однак у двох інших наведених нижче постановах Верховного Суду викладені інші, протилежні за змістом, висновки щодо застосування вищезазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Так, у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 712/920/14, провадження № 61-33938св18, на яку послався районний суд в оскаржуваному судовому рішенні, при вирішенні спору про поділ домоволодіння та земельної ділянки, що є у спільній частковій власності, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову та поділ домоволодіння відповідно до ідеальних часток кожного із співвласників згідно з висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 30 грудня 2016 року № 17-16-БТ по першому варіанту, зазначеному в додатку № 1. При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що посилання у касаційній скарзі на те, що у резолютивній частині рішення суду першої інстанції не зазначено, хто саме із сторін повинен проводити реконструкцію та переобладнання у спірному будинку, адже відповідно до висновків експертизи переобладнання та реконструкція передбачають втручання в інженерні системи загального користування, що потребує отримання відповідного дозволу, не є підставою для скасування судового рішення та не позбавляє в майбутньому заявника звернутись до відповідних установ для отримання необхідних дозволів.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 450/2380/18, провадження № 61-1284св22, при вирішенні спору про поділ житлового будинку, що є у спільній частковій власності, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила з обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, що згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 18 лютого 2019 року № 01/19с є технічно можливим один варіант поділу житлового будинку, за яким для здійснення всіх перепланувань та переобладнань у житловому будинку проектній організації, яка має ліцензію на проведення таких видів робіт, необхідно розробити проектну документацію і погодити її з місцевими органами виконавчої влади (міжвідомчою комісією), та при позитивному рішенні отримати дозвіл в органах державного архітектурно-будівельного контролю на проведення будівельних робіт. Незважаючи на ці обставини колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не погодилася з судовим рішенням апеляційного суду про відмову у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи висновків (дозволів) відповідних органів про допустимість пов`язаних з поділом будинку переобладнань і перепланувань, що необхідні для правильного вирішення спору, та залишила в силі рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов і вирішено провести реальний розподіл житлового будинку (за відсутності відповідних документів на переобладнання і перепланування).

У справі, яка переглядається, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що при поділі житлового будинку в натурі кожному співвласнику має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати не лише окремий вхід, а й окрему систему життєзабезпечення (електропостачання, водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

З огляду на викладене Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (статті 152 ЖК України), викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 712/920/14, провадження № 61-33938св18, та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 450/2380/18, провадження № 61-1284св22.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині другій статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Щодо можливості поділу нерухомого майна в натурі у разі необхідності його перепланування, зокрема, шляхом проведення робіт, які передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див.: зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Об`єднана палата зауважує, що розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша-третя статті 358 ЦК України).

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує:

(а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники);

(б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша статті 364 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до частини другої статті 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (див.: постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц (провадження № 61-42813св18).

Тлумачення положень статей 183 358 364 379 380 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц (провадження № 61-21409св18), від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15 (провадження № 61-26178св18) від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц (провадження № 61-19073св20).

У справі, яка Верховним Судом переглядається, було проведено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої судовим експертом Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Щерицею Л.І. було складено висновок від 16 березня 2021 року № 227/1586-1588/20-23, в якому зазначено, що враховуючи фактичне об`ємно-просторове рішення житлового будинку «А-1» з прибудовами по АДРЕСА_1 , функціональне використання приміщень, часток співвласників в одиницях площі, розділити житловий будинок «А-1» з прибудовами на дві ізольовані квартири, відповідно до вимог нормативних документів, що діють на території України в галузі будівництва на час проведення експертизи, можливо в частках 2/3 та 1/3 (84,6 кв. м даної площі достатньо для влаштування двох ізольованих квартир). Вказаним висновком визначено три варіанти розподілу спірного домоволодіння у співвідношенні 2/3 та 1/3 частин права власності. Варіанти розподілу житлового будинку з відповідними переобладнаннями наведені в дослідницькій частині висновку (у таблицях № 6-8) та схематично зображені у додатках № 2, № 3 до цього висновку на 5-х арк.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 16 березня 2021 року № 227/1586-1588/20-23 всі запропоновані варіанти розподілу спірного домоволодіння передбачають перепланування та переобладнання у вигляді реконструкції систем електропостачання, водопостачання, водовідведення, демонтажу дверних блоків, перегородок, влаштування дверних прорізів та мурування стін.

Проаналізувавши наведені у висновку експерта варіанти поділу житловогобудинку, врахувавши позицію щодо розподілу спільної часткової власності обох сторін, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, взяв до уваги вищевказаний висновок експерта та вважав, що запропонований експертом варіант № 1 розподілу відповідає найкращим інтересам сторін, є наближеним до ідеальних часток кожного із співвласників, забезпечує можливість експлуатації будинку і господарських будівель як окремих об`єктів нерухомості, необхідність проведення переобладнань не потребує великого обсягу затрат матеріального характеру та фізичних зусиль. Тому саме за цим варіантом місцевий суд вважав доцільним поділити житловий будинок з надвірними спорудами. При цьому суд зазначив, що, скільки спір вирішений у судовому порядку з урахуванням висновку експерта про технічну можливість перепланування і переобладнання спірного будинку, то відмова органу місцевого самоврядування у наданні згоди на такі роботи не має істотного значення для правильного вирішення спору.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду погоджується із такими висновками судів попередній інстанцій, оскільки завданням суду при розгляді такої категорії справ є встановлення можливості поділу об`єкта нерухомості, що перебуває в спільній частковій власності, який буде відповідати вимогам, що передбачені будівельними нормами та правилами, коли кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

З цією метою призначається судова будівельно-технічна експертиза, за результатами проведення якої судом розглядається найбільш оптимальний варіант поділу нерухомого об`єкта в натурі відповідно до розміру ідеальних часток у спільній частковій власності. Отримання дозволів на перепланування об`єкта нерухомості здійснюється власниками, якщо техніко-юридичними нормами встановлена вимога щодо отримання дозвільних документів у разі втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування чи в інших випадках, передбачених будівельними нормами та правилами.

Наявність чи відсутність станом на час ухвалення судом відповідного рішення таких дозволів чи погоджень, необхідних для фактичного виконання робіт з поділу спірного майна, немає значенні для суду, який ухвалює рішення про поділ незалежно від того, чи є у сторін у справі проєктна документація з поділу, чи затверджена вона, чи отримано ними документи на право виконання відповідних будівельних робіт, а також незалежно від того, чи вимагається за законом в конкретному випадку розробка такої проєктної документації та отримання дозвільної документації.

Положення статті 152 ЖК України не стосуються вирішення питань технічної можливості поділу спірної нерухомості та визначення необхідності його здійснення. Тобто, стаття 152 ЖК України не застосовується при вирішенні спору співвласників про поділ спільного майна або про виділ з нього частки.

Тому відсутність у матеріалах справи технічних висновків про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки тощо не перешкоджає суду ухвалити рішення про суті спору, якщо наявний висновок судової будівельно-технічної експертизи.

Таким чином, у суду відсутні підстави вимагати від позивача проходження дозвільної процедури за правилами статті 152 ЖК України до ухвалення судом рішення про поділ спірного нерухомого майна.

Отже, ухвалення рішення суду про поділ нерухомого майна в натурі між його співвласниками не потребує попереднього (до ухвалення такого рішення) подання до суду сторонами документів, що дають право на виконання відповідних будівельних робіт, навіть у тому випадку, коли такий поділ вимагатиме переобладнання та перепланування спірної нерухомості з проведенням робіт, які передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування.

За таких обставин відсутні підстави для відступу від висновків, викладених у постановах: від 14 листопада 2018 року у справі № 712/920/14, провадження № 61-33938св18, від 20 липня 2022 року у справі № 450/2380/18, провадження № 61-1284св22, ухвалених Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Щодо поділу (виділу) об`єкта нерухомого майна, до складу якого входить самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190 цього Кодексу).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Набуття права власності на об`єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

ЦК України у частині першій статті 376 ЦК України визначає поняття самочинного будівництва. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга зазначеної статті).

Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18 червня 2007 року № 55, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 774/14041, визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, крім земельних ділянок, та застосовується суб`єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна.

Згідно з пунктом 2.3 зазначеної Інструкції не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу зробив і Верховний Суд України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, а також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 (провадження № 61-44133св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 61-43540св18), від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287св18), від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19 (провадження № 61-14468св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 279/790/18 (провадження № 61-5368св20), від 17 листопада 2021 року у справі № 182/4522/19 (провадження № 61-19065св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21), від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21 (провадження № 61-9283св22) та інші.

Послідовна і судова практика Великої Палати Верховного Суду стосовно висновку про те, що особа не набуває права власності на самочинне будівництво (постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс16) та від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21).

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

Зазначений правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19, провадження № 14-56цс22, до розгляду якої зупинялося касаційне провадження у цій справі.

Разом з тим, у справі, яка переглядається, судом установлено, що при встановлені варіантів виділу частки майна в натурі, що є у спільній частковій власності, самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна експертом не враховувалися і вони не були предметом поділу.

Щодо порушень норм процесуального права

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судами положень пунктів 2 і 5 частини першої статті 411 ЦПК України, а тому судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, а саме: а) відповідач належним чином не повідомлялася про дату судового засідання; б) якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою. Вказану справу було розглянуто районним судом у складі судді, якому обґрунтовано було заявлено відвід, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Зазначені доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, так як і в районному суді у ході судових засідань, при ухваленні рішення суду (т. 2, а. с. 79-81), так і в суді апеляційної інстанції (т. 2, а. с. 238-240) належним чином під розписку повідомлялася представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Належним чином повідомлялася відповідач ОСОБА_2 (т. 2, а. с. 64, 223). Безпосередню участь у судових засіданнях приймала представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , яка регулярно подавала суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, ознайомлювалася з ними.

Апеляційний суд належним чином дослідив і мотивував висновок про безпідставність доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про наявність підстав для відводу судді районного суду, який ухвалив судове рішення. Апеляційний суд зазначив, що подвійне постановлення ухвал про закриття підготовчого засідання, процесуальні дії суду при призначенні експертизи не є підставою ні для скасування рішення суду, ані для задоволення судді відводу.

Верховний Суд погоджується з такими доводами суду і вважає, що вказані доводи касаційної скарги необґрунтовані.

Висновки про застосування норм права

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 402 403 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Б. І. Гулько

Судді: А. І. Грушицький

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

С. О. Погрібний

І. М. Фаловська

М. Є. Червинська

Популярні новини