Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 2-1364/11

провадження № 61-4460св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Усика Г. І. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідачі: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Отрадне", Одеська міська рада, виконавчий комітет Одеської міської ради, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

третя особа - Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_7 - ОСОБА_14 на рішення Приморського районного суду

м. Одеси від 23 жовтня 2014 року у складі судді Домусчі Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Свататенка В. І., Суворова В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Отрадне" (далі - ОСББ "Отрадне", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, третя особа - Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, про визнання незаконним розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, розпорядження міського голови, рішення виконавчого комітету, усунення перешкод, визнання недійсним свідоцтва про право власності.

На обгрунтування позовних вимог зазначали, що у 2003 році шість із п'ятнадцяти власників квартир у будинку по АДРЕСА_1, а саме:

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_15 вирішили організувати ОСББ "Отрадне" у будинку АДРЕСА_1. При реєстрації вказаного об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, були допущені порушення статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Мотивом дій відповідачів направлених на створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку було бажання здійснити захоплення підсобних приміщень, у тому числі підвалу та горища (з метою збільшення площі квартир), а також незаконне будівництво та перебудова у будинку та прибудинкової території.

Так, власники квартири № 1 ОСОБА_7 та ОСОБА_8, без згоди інших власників квартир здійснили захоплення приміщення на горищі площею

160 кв. м і без дозвільної документації збудували мансардний поверх та оформили право власності на своє ім'я. Власники квартири № 2 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 здійснили захоплення 180,3 кв. м приміщення на горищі, і також без дозвільної документації самочинно збудували мансардне приміщення.

У результаті вказаних дій відповідачів спотворено автентичний зовнішній вигляд пам'ятки архітектури та просторову композицію будинку по АДРЕСА_1, спорудженого у 1912 році за проектом архітектора

В. І. Прохаски, були перекриті вентиляційні канали та димоходи власників інших квартир спірного будинку, унеможливлений доступ на горище, яке відповідачі незаконно переобладнали у мансарду, і тепер воно перебуває у приватній власності. Крім того, будівля дала значний осад через велике навантаження на фундамент у зв'язку з будівництвом мансарди з використанням тяжких матеріалів (цегли та цементу), що проявилося, зокрема, у глибоких тріщинах у несучих стінах та значному пошкодженні оздоблення.

Не зважаючи на вищенаведені факти грубого порушення вимог чинного законодавства, виконавчий комітет Одеської міської ради видав власникам квартир № 1 та № 2 свідоцтва про право власності, до яких були включені незаконно привласнені ними площі приміщень горища, які відповідно до вимог законодавства можуть передаватися у власність тільки за згодою всіх співвласників будинку.

Посилаючись на те, що внаслідок зазначених неправомірних дій відповідачів були порушені їх конституційні права, а також майнові інтереси, позивачі, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили: визнати незаконним розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради

від 04 лютого 2005 року № 338 про введення реконструйованої квартири АДРЕСА_1 в експлуатацію; визнати нечинним свідоцтво про право власності, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 14 лютого 2005 року на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_7; зобов'язати

ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за власні кошти привести квартиру АДРЕСА_1, приміщення горища та дах у первинний стан, що існував до здійсненої реконструкції, згідно з технічним паспортом будинку; визнати нечинним розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 07 серпня 2009 року № 592; визнати нечинним свідоцтво про право власності, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради

від 10 вересня 2009 року на ім'я ОСОБА_12; зобов'язати ОСОБА_12,

ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за власні кошти привести квартиру АДРЕСА_5, приміщення горища та дах у первинний стан, що існував до здійсненої реконструкції, згідно з технічним паспортом будинку, зобов'язати власників квартир № 1,2,3 не перешкоджати в користуванні підсобним приміщенням будинку по АДРЕСА_1, у тому числі на цокольному поверсі, горищі та прибудинковій території.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 04 лютого 2005 року № 338 про введення в експлуатацію реконструйованої квартири АДРЕСА_1.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності, видане 14 лютого

2005 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_7.

Зобов'язано ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за власні кошти привести квартиру АДРЕСА_1, приміщення горища та дах у первинний стан, що існував до здійснення реконструкції, згідно з технічним паспортом будинку.

Визнано протиправним рішення виконавчого комітету Одеської міської ради

від 24 червня 2009 року № 708. Визнано протиправним розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 07 серпня

2009 року № 592. Визнано недійсним свідоцтво про право власності, видане

10 вересня 2009 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_12

Зобов'язано ОСОБА_12 за власні кошти привести 48/100 частки квартири АДРЕСА_5, приміщення горища та даху у первинний стан, що існував до здійснення реконструкції, згідно з технічним паспортом будинку.

Зобов'язано власників квартири № 1 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та власника 48/100 частки квартири № 2 ОСОБА_12 не перешкоджати у користуванні підсобними приміщеннями, у тому числі горищем будинку по АДРЕСА_1.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що власники квартир багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, який прийнято під охорону держави як пам'ятку містобудування та архітектури місцевого значення, є співвласниками допоміжних приміщень зазначеного будинку, які передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремій приватизації не підлягають, а тому дії власників квартир № 1 та № 2 спірного житлового будинку щодо реконструкції горища та оформлення права власності на реконструйовані приміщення без згоди позивачів та без попереднього узгодження з управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації є незаконними. Оскільки житловий будинок по АДРЕСА_1, перебуває у спільній власності його мешканців, органи місцевого самоврядування не мали правових підстав вирішувати питання надбудови, у тому числі мансарди, перебудови горища, прийняття в експлуатацію без згоди всіх власників квартир, права яких були порушені, а тому підлягають захисту у обраний позивачами спосіб.

Ураховуючи, що доводи позивачів про перешкоджання їм відповідачами у користуванні прибудинковою територією будинку та вчинення власником квартири АДРЕСА_9 ОСОБА_11 неправомірних дій, не знайшли свого підтвердження, вимоги про зобов'язання власників квартир № 1 та № 2 не перешкоджати позивачам у користуванні прибудинковою територією та вимоги до ОСОБА_11 не підлягають задоволенню. Також не підлягає задоволенню вимога про зобов'язання власників квартир № 1 та № 2 не перешкоджати позивачам у користуванні цокольним поверхом будинку, у зв'язку з тим, що відповідно до технічного паспорту від 15 січня 2004 року у будинку по АДРЕСА_1 відсутній цокольний поверх.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2015 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2014 року скасовано у частині задоволених позовних вимог, у цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2016 року задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5 та ОСОБА_6, рішення Апеляційного суду Одеської області

від 19 травня 2015 рокускасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та передаючи справу на новий розгляд до цього суду, касаційний суд виходив з того, що вирішуючи спір, апеляційний суд не врахував, що допоміжні та нежилі приміщення є різними частинами багатоквартирного будинку, які відрізняються між собою своїм призначенням, та не встановив чи є переобладнане власниками квартир № 1 та № 2 у мансарду горище допоміжним приміщенням житлового будинку по АДРЕСА_1, у якому чи в частині якого може знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою та не перевірив чи використовувалося воно чи якась його частина для обслуговування будинку та якими доказами це підтверджується.

Апеляційний суд не надав належної оцінки ухвалі Приморського районного суду м.

Одеси від 03 лютого 2005 року, якою власникам квартир АДРЕСА_1 було заборонено виконувати роботи з реконструкції і будівництва будинку, прибудинкової території та огорожі, та акту перевірки від 25 березня 2005 року, приписам управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 25 березня 2005 року № 201, повідомленню управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 16 червня 2007 року та акту обстеження пам'ятника містобудування та архітектури від 27 червня 2007 року, складеного представниками держоргану, затвердженого заступником начальника управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, якими встановлено, що роботи з улаштуванням мансарди на будівлі-пам'ятці, проведення земляних робіт з будівництва будинку в її охоронній зоні та будівництву особняка в середині двору спірного будинку провадяться без відповідного узгодження з держорганом - управлінням охорони об'єктів культурної спадщини - спотворюють матеріальну автентичність пам'ятки та її просторову композицію, що є порушенням вимог статті 22, частини 2 статті 24, статей 26, 30, 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", обмежившись лише посилання на те, що компетентні державні органи до суду із відповідними позовами не звертались.

Крім того, апеляційний суд не звернув увагу на те, що ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2006 року, від 18 листопада 2009 року, від 26 березня 2012 року у справі призначалися судові будівельно-технічні експертизи щодо відповідності проекту реконструкції квартир чинному законодавству, які не були проведені, у тому числі і за клопотанням представника відповідачів.

Вирішуючи питання дослідження доказів, які не подавалися до суду першої інстанції, а саме висновку Одеського відділення науково-виробничого центру "Екострой" про визначення класифікаційного статусу від 24 грудня 2014 року, технічного висновку Одеського відділення науково-виробничого центру "Екострой" про результати обстеження будинку - пам'ятки архітектури та містобудування від 30 березня 2015 року, повідомлення управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини від 27 березня 2015 року, а також диску з відеозаписом щодо можливості доступу на дах та до димоходів, суд апеляційної інстанції у порушення пункту 6 частини 3 статті 295, частини 2 статті 303 та пункту 1 частини 1 статті 309 ЦПК України 2004 року не обгрунтував, якими докази підтверджено неможливість їх подання до суду першої інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2016 року апеляційну скаргу представника ОСББ "Отрадне", ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_13, як правонаступника ОСОБА_8 - ОСОБА_16 відхилено, рішення Приморського районного суду

м. Одеси від 23 жовтня 2014 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції апеляційний суд додатково зазначив, що згідно з наявними у матеріалах справи доказами, до реконструкції квартир № 1 та № 2 будинок мав горище та дах, однак після такої реконструкції, горище разом з дахом було демонтовано, замість них відповідачами побудовані мансарди. Роботи з реконструкції квартир будинку по АДРЕСА_1 були виконані не зважаючи на неодноразові приписи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 18 листопада 2004 року № 3658/вих та від 10 лютого 2005 року № 373/вих, управління мікрорайону "Фонтанський" від 20 січня 2005 року № 1808, Приморської районної адміністрації м. Одеси

від 07 лютого 2005 року № ко-66, Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 25 березня 2005 року № 201, від 17 травня 2005 року № 368, а також наявність ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2005 року, якою власникам квартири

АДРЕСА_1 було заборонено виконання будівельних та ремонтних робіт, та накладено заборону на прийняття об'єкту в експлуатацію. Крім того, ухвалою Апеляційного суду Одеської області

від 08 квітня 2008 року скасовано рішення Приморського районного суду

м. Одеси від 29 квітня 2005 року, яким за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнано право власності на горищне приміщення АДРЕСА_11.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів іншихучасників справи

У грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скаргапредставника ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_7 -

ОСОБА_14, у якій вона просила рішення Приморського районного суду

м. Одеси від 23 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2016 року скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну оцінку спірним правовідносинам та не звернули увагу на те, що частина нежилих приміщень, розташованих на горищі будинку по АДРЕСА_1, належить на праві власності територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27 вересня 1997 року № 510, а тому не є спільною власністю власників квартир зазначеного будинку.

Крім того, горище № 211, загальною площею 180,3 кв. м, розташоване над квартирою АДРЕСА_5 належить на праві приватної власності ОСОБА_12, що підтверджується укладеним між нею та ОСОБА_17 договором купівлі-продажу від 23 січня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу

Дмитрієвим А. О., якому, відповідно, це право власності перейшло від Одеської міської ради. Право власності ОСОБА_12 на указане нежиле приміщення горища зареєстроване у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06 лютого 2007 року за реєстраційним номером 12078959. Наведене свідчить, що позивачі не мають жодних прав не нежитлове приміщення горища у будинку АДРЕСА_1, право власності на яке ОСОБА_12 набула за неоспореними правовими підставами.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання ОСОБА_12 привести 48/100 частин квартири АДРЕСА_5 та приміщення горища та даху у первинний стан, суди не врахували, що співвласниками 52/100 зазначеної квартири є ОСОБА_10 та ОСОБА_9, у зв'язку з чим виконання рішення суду у цій частині призведе до незаконного втручання в права цих осіб, право власності яких на 52/100 частин зазначеної квартири не оскаржувалося.

Крім того, визнаючи протиправним розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 04 лютого 2005 року № 338 про введення реконструйованої квартири АДРЕСА_1 в експлуатацію, поза увагою судів попередній інстанцій залишилися відповідачів про те, що вказане розпорядження прийняте на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2004 року у справі № 2-13914 за скаргою ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яким було визнано неправомірними дії Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про відмову у прийнятті в експлуатацію квартири АДРЕСА_1, площею 311,1 кв. м після проведеної реконструкції, та зобов'язано Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради прийняти в експлуатацію квартиру АДРЕСА_1, площею 311,1 кв. м після проведеної реконструкції.

Оскільки вимоги позивачів про приведення у первісний стан приміщень горища могли бути ними заявлені виключно у випадку порушення їх прав внаслідок здійснення реконструкції указаних приміщень, тоді як вони не надали доказів на підтвердження того, що здійснена відповідачами реконструкція горища будинку АДРЕСА_1 призвела до порушення їх прав як власників квартир або завдала шкоди їх інтересам, чи створила неможливі умови їх проживання, зазначені вимоги не підлягають задоволенню. Висновки судів про порушення відповідачами вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини", а також інші приписи та повідомлення державних органів на адресу власників квартир, які здійснювали реконструкцію, можуть свідчити лише про порушення публічних інтересів, натомість компетентний державний орган до суду з відповідним позовом не звертався.

У заяві (відзиві) на касаційну скаргу, що надійшов до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у лютому 2017 року, Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної адміністрації, як правонаступник Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, зазначило про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги представника ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, як правонаступника ОСОБА_8, ОСОБА_7 - ОСОБА_14, ураховуючи численні, тривалі порушення відповідачами вимог чинного законодавства України у сфері охорони об'єктів культурної спадщини щодо здійснених переобладнань у будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Рух справи у суді касаційної інстанції

30 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вимог, у задоволенні яких судами відмовлено, не оскаржуються, а тому у касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27 грудня 1991 року № 580 "Про затвердження списку об'єктів, що підлягають прийняттю під охорону як пам'ятки містобудування та архітектури місцевого значення", будинок по АДРЕСА_1 прийнято під охорону держави як пам'ятку містобудування та архітектури місцевого значення.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради

від 27 вересня 1997 року № 510 "Про результати інвентаризації пам'ятників містобудування та архітектури у м. Одесі" та додатку до нього, будинок по АДРЕСА_1, зареєстрований як пам'ятка містобудування та архітектури.

05 квітня 2004 року за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано як юридичну особу ОСББ "Отрадне", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію № 1311, виданим виконавчим комітетом Одеської міської ради, та статутом ОСББ "Отрадне", зареєстрованим виконавчим комітетом Одеської міської ради 05 квітня 2004 року за № 1311.

Розпорядженням міського голови Одеської міської ради від 02 серпня

2004 року № 1043-01р, зі змінами, внесеними розпорядженням міського голови Одеської міської ради від 20 вересня 2004 року № 1264/01р, комунальному підприємству "ДЕЗ "Фонтанське" доручено передати за актом приймання-передачі зі свого балансу на баланс ОСББ "Отрадне" житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з технічним паспортом від 15 січня 2004 року, спірний будинок складається з трьох поверхів та підвалу площею 341 кв. м.

Згідно зі свідоцтвом на право власності від 14 вересня 1993 року, квартира АДРЕСА_12 належить ОСОБА_4, ОСОБА_5 та

ОСОБА_6.

Згідно з договором дарування від 07 квітня 2004 року ОСОБА_2,

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках належить 340/1000 частини квартири АДРЕСА_13, а також 395/1000 частини - відповідно до договору дарування від 07 квітня 2004 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 14 червня 2000 року 471/1000 частини квартири АДРЕСА_14 належить

ОСОБА_11.

На підставі свідоцтва на право власності, виданого 20 липня 2009 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, Одеська міська рада є власником нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 107,6 кв. м, а також згідно зі свідоцтвом від 04 липня 2009 року - власником нежитлових приміщень підвалу літ. "А", загальною площею 92,5 кв. м, основною площею 77,7 кв. м, у будинку

АДРЕСА_1.

Згідно з двома договорами дарування від 27 червня 2000 року б/н 21/100 частини та 400/1000 частини квартири АДРЕСА_1, що в цілому складалася з п'яти житлових кімнат, загальною площею 151,5 кв. м, житловою площею 95,4 кв. м, належали ОСОБА_7, а 39/100 частини цієї квартири - ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 05 червня 2003 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 14 лютого 2005 року, на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 04 лютого

2005 року № 338, власниками квартири АДРЕСА_1, яка відповідно до технічного паспорта від 14 січня 2005 року складається із шести житлових кімнат, житловою площею 130,4 кв. м, загальною площею

308,3 кв. м, є ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у рівних частках на праві спільної часткової власності.

Зі змісту вказаного розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та з технічного висновку, розробленого ОСОБА_18 і ОСОБА_19, судами встановлено, що власники квартири № 1 за вищевказаною адресою ОСОБА_8 і ОСОБА_7 здійснили реконструкцію вказаної квартири з улаштування мансардного поверху. До реконструкції квартира № 1 складалася з п'яти житлових кімнат, житловою площею 95,4 кв. м, загальною площею 151,5 кв. м. Реконструкція квартири виконана шляхом надбудови над квартирою без попереднього узгодження проектної документації в органах держнагляду, після реконструкції загальна площа квартири становить 311,1 кв. м, житлова площа 94,1 кв. м, підсобна площа 217,0 кв. м.

Підставою для видачі вказаного розпорядження слугувало рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2004 року у справі № 2-13941 за скаргою ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яким визнано неправомірними дії Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про відмову у прийнятті в експлуатацію квартири АДРЕСА_1, площею 311,1 кв. м після проведеної реконструкції та зобов'язано Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради прийняти в експлуатацію квартиру АДРЕСА_1.

Встановлено, що реконструкцію квартири № 1 не було погоджено з управлінням охорони об'єктів культурної спадщини, а також не отримано згоди позивачів, як власників інших квартир та співвласників допоміжних приміщень у цьому будинку.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 24 червня 2009 року № 708 "Про затвердження акта державної приймальної комісії про готовність закінченої реконструкцією квартири АДРЕСА_5, замовник будівництва - ОСОБА_12, ОСОБА_10 та ОСОБА_9", був затверджений державний акт від 18 грудня 2008 року про готовність вказаної квартири.

Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 07 серпня 2009 року № 592 затверджено розрахунок ідеальних часток квартири АДРЕСА_5, зокрема - 48/100 частини квартири АДРЕСА_5, загальною площею 141,9 кв. м, житловою площею 99,6 кв. м, належить на праві власності ОСОБА_12, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 10 вересня 2009 року, виданим виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 24 червня 2009 року № 708 та розпорядження Приморської районної адміністрації від 07 серпня 2009 року №592, замість договору купівлі-продажу від 23 січня 2007 року, а 52/100 частини вказаної квартири, загальною площею 152,8 кв. м, житловою площею 96,1 кв. м, в рівних частках на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_9, ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про право власності

від 10 вересня 2009 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 24 червня 2009 року № 708, розпорядження Приморської районної адміністрації

від 07 серпня 2009 року № 592, замість договору купівлі-продажу від 30 вересня 2000 року та договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2000 року.

З акта обстеження квартири № 1 від 14 червня 2005 року, складеного ОСББ "Отрадне", убачається, що зазначена квартира розташована на двох рівнях, на третьому та четвертому поверхах, над квартирою відсутнє горище.

Згідно з актом про доступ до горища від 14 червня 2005 року та додатком до нього, складеним ОСББ "Отрадне", власники всіх квартир мають доступ з кухонних приміщень до під'їзду "чорного" входу, який з'єднується із приміщенням горища будинку, вихід для ОСОБА_24 до підвалу можливий через кухню з квартири № 5, яка належить сім'ї ОСОБА_23, а ключі від приміщення горища знаходяться у квартирі № 3, вихід до під'їзду "чорного" входу для сім'ї ОСОБА_24 можливий через кухню, яка належить сім'ї ОСОБА_23.

Відповідно до листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю

від 15 січня 2000 року № 110, направленого на ім'я ОСОБА_4, власнику квартири № 3 - ОСОБА_20 видано припис про зупинення робіт із будівництва балкона та приведення конструкцій стін у первісний стан.

Із листа Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 16 січня 2001 року вбачається, що власнику квартири № 3 вручено вказаний припис та останній зобов'язався не проводити будь-яких робіт із реконструкції квартири без проектної документації та правовстановлюючих документів.

Згідно з актом від 26 січня 2001 року, складеним представниками МЕП-54, встановлено, що в квартирі № 5, яка належить ОСОБА_4, є тріщини на стелі та стінах, в туалеті, відшарування штукатурки, які з'явились після проведення робіт з ремонту квартири № 3, пов'язаних з укріпленням міжповерхових перекриттів.

Також в матеріалах справи містяться неодноразові звернення

ОСОБА_1, ОСОБА_4 та інших від 08 жовтня 2004 року, 28 жовтня 2004 року, 22 вересня 2003 року до Державної архітектурно-будівельної комісії Приморської районної адміністрації, головного архітектора, начальника ДЕЗ "Фонтанський" щодо незаконної прибудови без їх згоди співмешканцями ОСОБА_7 (квартира № 1) мансардного поверху, та ОСОБА_11 (квартира № 3) балкона з тильної сторони будинку, а також знесення загальної та пічної вентиляції, захвату підвалу, заміни вікон у підвалі на залізні двері, у зв'язку із чим до підвалу перестала надходити вентиляція, та мокнуть стіни.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2005 року власникам квартир № 1,2,3 було заборонено виконання будівельних і ремонтних робіт та накладено заборону на прийняття об'єкту в експлуатацію. Однак, перевіркою 25 березня 2005 року встановлено факт продовження робіт з улаштування мансарди на будівлі-пам'ятці та проведення земляних робіт з будівництва будинку у її охоронній зоні, що спотворює матеріальну автентичність пам'ятки та її просторову композицію, що є порушенням вимог статті 22, частини 2 статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно до повідомлення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 25 квітня 2005 року № М-06/4, направленого на адресу прокуратури Приморського району та ОСОБА_4, мешканці квартири № 1 здійснили її реконструкцію з облаштуванням мансарди та відповідно до розпорядження Приморської районної адміністрації від 04 лютого 2005 року № 338 цей об'єкт прийнятий в експлуатацію. Мешканці квартири № 2

(ОСОБА_9) провели реконструкцію цієї квартири, у зв'язку з чим були перекриті вентиляційні канали та димохід мешканців інших квартир.

З повідомлення управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 01 квітня 2005 року № 1448 убачається, що рішенням Одеського облвиконкому від 27 грудня 1991 року № 580 спірну будівлю (колишній житловий будинок Кокушкіна, споруджений у 1912 році за проектом архітектора В. І.

Прохаски) прийнято під охорону держави як пам'ятку містобудування і архітектури місцевого значення. На порушення вимог законодавства, науково-проектна документація щодо здійснення будівельних робіт в цьому будинку до них на погодження не надавалася, дозвіл управління на їх виконання не було отримано та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства 25 березня 2005 року власникам квартир № 1, № 2 та № 3, які здійснюють будівельні роботи, управлінням було надано приписи щодо зупинення робіт та надання на розгляд дозвільної документації, які так і не виконані.

Згідно з актом обстеження пам'ятника містобудування та архітектури

від 20 жовтня 2005 року, затвердженого заступником начальника управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, можливою причиною появлення деформацій стін є виконання надбудови мансарди квартири № 1, яке здійснює додаткове навантаження на несучі конструкції будівлі.

Згідно з повідомленням управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 16 липня 2007 року, управління не видавало погодження на прибудову приміщення горища у будівлі АДРЕСА_1.

Відповідно до акта обстеження пам'ятника містобудування та архітектури

від 27 червня 2007 року, затвердженого заступником начальника управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, у порушення вимог припису від 21 травня 2006 року № 191, над квартирою № 2 продовжуються будівельні роботи з будівництва мансардного поверху вказаної квартири. З метою об'єднання приміщень квартири № 2 і мансарди виконані роботи по демонтажу частини міжповерхового перекриття та облаштування сходів, про що власнику квартири № 2 вручено припис.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 08 квітня 2008 року скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2005 року, яким за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнано право власності на приміщення горища АДРЕСА_11.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 березня 2010 року у справі № 2-596/10 за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_15, третя особа - ОСОБА_2, про приведення приміщення у попередній стан, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 грудня 2010 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2011 року, позов Приморської районної адміністрації Одеської міської ради задоволено. Зобов'язано ОСОБА_15 за власні кошти знести збудовану на місці зруйнованого флігелю будівлю по АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла, її спадкоємцем за законом є ОСОБА_13, яка 08 листопада 2013 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, жилою площею 130,4 кв. м, загальною площею 308,3 кв. м, що складається з шести кімнат, кухні, санвузла, туалета, коридору, балкона, лоджії з терасою, що належала померлій на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 14 лютого 2005 року, на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 04 лютого 2005 року № 338.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, як правонаступника ОСОБА_8, ОСОБА_7 - ОСОБА_14 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 13 Конституції визначено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні за змістом положення закріплено у статті 319 ЦК України.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але здійснюючи свої права, власник зобов'язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об'єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачі обгрунтовували свої вимоги тим, що здійснені власниками квартир АДРЕСА_1, роботи з реконструкції горища під житло з надбудовою мансардного поверху, порушують їх права як співвласників горища.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Частиною 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї та інші) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Подібне за змістом положення міститься також у частині 2 статті 382 ЦК України, згідно з якою власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Усі зазначені об'єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

За змістом статті 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку перебуває неподільне майно.

Рішеннями Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 у справі № 1-2/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) та від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 у справі № 1-22/2011 роз'яснено, що згідно з пунктом 2 статті 10 Закону "Про приватизацію державного житлового фонду" допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та інші) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир, що засвідчується єдиним документом? свідоцтвом про право власності на квартиру. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

На відміну від допоміжного приміщення будинку, тобто приміщення, призначеного для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення), нежитлове приміщення (група нежитлових приміщень) будинку - сукупність нежитлових приміщень, які мають сполучення між собою та окремий вихід на сходову клітку, коридор або земельну ділянку чи прилеглу територію і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

При вирішенні питання, чи мали відповідачі право на власний розсуд без згоди решти власників квартир будинку по АДРЕСА_1 розпочинати роботи з улаштування мансарди у зазначеному будинку, поза увагою судів та їх оцінкою залишилися наявні у матеріалах справи докази на підтвердження того, що ОСОБА_12 набула право власності на нежиле приміщення, горище № 211, над квартирою АДРЕСА_5, на підставі договору купівлі-продажу від 23 січня 2007 року, посвідченого нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дмитрієвим А. О., зареєстрованого у реєстрі № 485. Право власності ОСОБА_12 на указане нежиле приміщення горища зареєстроване у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06 лютого 2007 року за реєстраційним номером 12078959, що свідчить про те, що на дату укладення зазначеного правочину частина горища у будинку по АДРЕСА_1 вже було сформоване як самостійний об'єкт цивільно-правових відносин. Крім того суди не перевірили та не надали оцінки доводам відповідачів про те, що частина нежилих приміщень, розташованих на горищі будинку по АДРЕСА_1, належить на праві власності територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27 вересня 1997 року № 510, а тому не є спільною власністю власників квартир зазначеного будинку.

Наведене дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції неповно врахував висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в ухвалі від 01 червня 2016 року.

Обгрунтовуючи наявність підстав для визнання протиправним розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 04 лютого

2005 року № 338 про введення реконструйованої квартири АДРЕСА_1 в експлуатацію та визнання недійсним, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на його підставі, свідоцтва про право власності на квартиру, тим, що роботи з реконструкції горища проведені власниками квартири № 1 без необхідної проектної та дозвільної документації, у тому числі без узгодження з Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, суди не звернули увагу на те, що оспорюване позивачами розпорядження видане на виконання рішення Приморського районного суду

м. Одеси від 29 грудня 2004 року у справі № 2-13914 за скаргою ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яким було визнано неправомірними дії Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про відмову у прийнятті в експлуатацію квартири АДРЕСА_1, площею 311,1 кв. м після проведеної реконструкції та зобов'язано Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради прийняти в експлуатацію квартиру АДРЕСА_1, площею 311,1 кв. м після проведеної реконструкції. Зазначене судове рішення не оскаржувалося до Одеського апеляційного суду та набрало законної сили 31 січня 2005 року.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Права власника житлового будинку, квартири визначено у статті 383 ЦК України, відповідно до частини другої якої власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до пункту 1.4.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 № 76, власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

Відповідно до статті 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

Згідно з частиною 3 статті 10 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частиною 3 статті 10 ЦПК України.

Оскільки вимоги позивачів про приведення у первісний стан приміщень горища могли бути ними заявлені виключно у випадку порушення їх прав внаслідок здійснення реконструкції указаних приміщень, суди не перевірили та не надали оцінку посиланням позивачів на те, що внаслідок здійсненої власниками квартир № 1 та № 2 реконструкції даху з надбудовою мансарди були перекриті вентиляційні канали та димоходи власників інших квартир спірного будинку, а також виникли глибокі тріщини несучих стін, а отже чи здійснена відповідачами реконструкція горища будинку АДРЕСА_1 призвела до порушення їх прав як власників квартир або завдала шкоди їх інтересам, чи створила неможливі умови їх проживання. У цьому контексті заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що висновки судів грунтуються на порушенні відповідачами вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини", а також приписів та повідомлень державних органів адресованих власникам квартир № та №2, які здійснювали переобладнання горища, що свідчить про порушення публічних інтересів, а не права власності позивачів, тоді як компетентний державний орган до суду з відповідним позовом не звертався.

Відповідно до частини 1 статті 37 ЦПК України 2004 року у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Оскільки у ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідач

ОСОБА_8 померла, спадщину після її смерті прийняла ОСОБА_13, суд першої інстанції безпідставно не залучив до участі у справі процесуального правонаступника ОСОБА_8 - ОСОБА_13, поклавши, у тому числі на померлу особу, обов'язок з приведення квартири АДРЕСА_1, приміщення горища та даху у первинний стан, що існував до здійсненої реконструкції, згідно технічного паспорту будинку.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з підпунктом 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ураховує тривалість розгляду зазначеної справи в суді, разом з тим, оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин справи, надання оцінки та переоцінки доказів, зазначене унеможливлює ухвалення ним нового судового рішення.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на висновок касаційного суду щодо результатів вирішення касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_7 - ОСОБА_14 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. І. Усик

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко