Постанова

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 243/9613/19-ц

провадження № 61-7355св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 грудня 2019 року у складі судді Мірошниченко Л. Є. та постанову Донецького апеляційного суду від 17 березня 2020 року у складі колегії суддів: Мірути О. А., Агєєва О. В., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання права та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2, який за життя перебував на обліку у Центрально-міському районі Горлівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Зазначала, що до 30 листопада 2015 року він отримував страхові виплати у Костянтинівському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

У липні 2015 року ОСОБА_2 було виплачено заборгованість зі сплати щомісячних страхових виплат за період з 01 червня по 31 серпня 2014 року.

З 01 грудня 2015 року ОСОБА_2 було припинено нарахування щомісячних страхових виплат у зв'язку із закінченням строку дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Зазначала, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на майно, а саме: недоотримані спадкодавцем соціальні (регресні) виплати, які були нараховані, але не виплачені ОСОБА_2 за життя (з вересня по грудень місяць включно 2014 року, за 2014-2017 роки включно та за січень-лютий 2018 року).

Нею було прийнято спадщину, про що 26 жовтня 2018 року приватний нотаріус Бахмутського міського нотаріального округу Букрєй Г. П. видала їй свідоцтво про право на спадщину за законом.

Проте відповідач відмовився виплатити кошти, які є спадщиною.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд: визнати за нею право на отримання суми грошей, які входили до складу спадщини, а саме: страхових (соціальних) виплат, на одержання яких за життя мав право її чоловік ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити їй грошові кошти у розмірі недоотриманої суми соціальної (страхової) виплати за життя її чоловіком ОСОБА_2 за періоди, зокрема: з вересня по грудень місяць включно 2014 року, за 2014-2017 роки включно та за січень-лютий 2018 року; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на отримання суми грошей, які входять до складу спадщини у виді страхових (соціальних) виплат, на одержання яких за життя мав право її чоловік ОСОБА_2, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язано управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати в порядку спадкування після померлого чоловіка ОСОБА_2 за період з 01 вересня 2014 року до 01 березня 2018 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкодавець ОСОБА_2 мав право на нарахування і виплату страхових виплат незалежно від звернення до робочих груп Фонду соціального страхування України на підконтрольній Україні території та його проживання на окупованій території, у зв'язку із чим, як вважав суд першої інстанції, спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до статті 1227 ЦК України, має право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом, які підлягають нарахуванню та виплаті на її користь з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 17 березня 2020 року апеляційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області задоволено частково. Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 грудня 2019 року в частині визначення періоду стягнення щомісячних страхових виплат у порядку спадкування змінено.

Зобов'язано управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати в порядку спадкування після померлого чоловіка ОСОБА_2 за період з 01 грудня 2015 року по 01 березня 2018 року.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції ураховуючи те, що спадкодавець ОСОБА_2 мав право на нарахування та виплату страхових виплат не залежно від звернення до робочих груп Фонду соціального страхування України на підконтрольній Україні території, та його проживання на окупованій території, дійшов правильного висновку про те, що спадкоємець ОСОБА_2 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом.

При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки судом першої інстанції було неправильно визначено період стягнення щомісячних страхових виплат у порядку спадкування, тому рішення першої інстанції у цій частині підлягало зміні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2020 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цієї справи із Слов'янського міськрайонного суду Донецької області.

У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання права та зобов'язання вчинити певні дії призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області зазначало, що з 01 грудня 2015 року ОСОБА_2 по день смерті - 01 березня 2018 року не звертався до будь-якого відділення, яке перемістилося на територію підконтрольній українській владі в межах Донецької області або поза її межами із заявою про тимчасове продовження раніше призначених страхових виплат та відповідних документів, визначених Порядком надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщені з тимчасової окупованої території і районів проведення антитерористичної операції № 20, та на обліку як тимчасово переміщена особа не перебував, а тому він не мав правових підстав для отримання страхових виплат за цей період.

Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області вважало, що щомісячні страхові суми, які не були нараховані ОСОБА_2 за життя не можуть входити до складу спадщини після його смерті.

Зазначало, що до подібного висновку доходив Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19 (провадження № 61-20134св19).

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно листа управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 04 липня 2019 року № 01-04/15-1070, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебував на обліку у Центрально-міському районі Горлівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. З 01 вересня 2014 року по 30 листопада 2015 року ОСОБА_2, як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Костянтинівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. У липні 2015 року Костянтинівським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області ОСОБА_2 було виплачено заборгованість зі щомісячних страхових виплат за період з 01 червня по 31 серпня 2014 року (а. с. 15-16).

Відповідно до довідки від 20 листопада 2014 року № 1425007209 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції ОСОБА_2 перемістився з тимчасово окупованої території у м. Костянтинівка з 23 вересня 2014 року, строк дії довідки до 20 листопада 2014 року (а. с. 20).

З 01 грудня 2015 року Костянтинівським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області ОСОБА_2 було припинено нарахування щомісячних страхових виплат у зв'язку із закінченням строку терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

ОСОБА_2 був чоловіком ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 (а. с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 (а. с. 23).

На підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини від 17 липня 2018 року було заведено спадкову справу на майно ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Інших заяв про прийняття або про відмову від спадщини ні особисто, ні поштою ніхто не подавав. Спадкова справа провадженням закінчена, свідоцтво про право на спадщину на майно, яке складалося із грошових вкладів, було видано на ім'я спадкоємця ОСОБА_1,26 жовтня 2018 року, що підтверджується довідкою, наданою приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області від 15 листопада 2019 року № 715/01-16 (а. с. 106).

Згідно копії спадкової справи на майно ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області Букрєй Г. П. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким спадкоємцем майна ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, була його дружина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3. Спадщина складалася із грошових вкладів у розмірі 16
675,68 грн, 5 977,60 доларів США та 16 299,72 грн (а. с. 184).

Станом на 01 лютого 2019 року заборгованість за страховими виплатами потерпілому ОСОБА_2 у Костянтинівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області була відсутня, що підтверджується листом від 19 лютого 2019 року № 01-03/274 (а. с. 186).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суд

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинностіЗакон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частинами 1 та 2 статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов'язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

Проте, існують такі спадкові права, які можуть переходити у порядку спадкування, але їхній перехід може бути обмежений на підставі прямої Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Так у відповідності до статті 1227 ЦК України, згідно з якою суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя (виплати нараховані, але не отримані спадкодавцем), передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Системний аналіз положень статей 1219 ЦК України та статті 1227 ЦК України, при застосуванні до встановлених у цій справі обставин, дає підстави для висновку, що потрібно розрізняти: право на відшкодування у зв'язку з трудовим каліцтвом, каліцтвом як об'єкт цивільних прав), яке нерозривно пов'язане із особою і яке, відповідно не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та право на суми відшкодування у зв'язку із трудовим каліцтвом, нараховані за життя спадкодавцю, тобто належали йому, але не отриманні ним за життя, які передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

При вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідно до вимог цивільного законодавства до складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування, а право на її призначення та виплату згідно із статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц (провадження № 61-20134св19) та від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/18-ц (провадження № 61-17311св19).

Згідно матеріалам цієї справи потерпілий на виробництві ОСОБА_2 з 29 травня 2015 року не перебував на обліку, як внутрішньо переміщена особа, у робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

З 01 грудня 2015 року ОСОБА_2 було припинено нарахування щомісячних страхових виплат.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 у період із 01 грудня 2015 року і до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1, у встановленому законом порядку оскаржував дії управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення нарахування йому щомісячних страхових виплат, що за життя він виявляв інтерес та волю на те, щоб відновити нарахування цих виплат.

Костянтинівське відділення управління Фонду соціального страхування України в Донецькій області повідомляло приватного нотаріуса Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області Букрєй Г. П. про те, що з 01 грудня 2015 року ОСОБА_2 було припинено нарахування щомісячних страхових виплат, у зв'язку із закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи. Станом на 01 лютого 2019 року заборгованість за страховими виплатами потерпілому у відділенні відсутня, що підтверджується відповідним листом від 19 лютого 2019 року № 01-03/274 (а. с. 186).

Отже, вищенаведені норми дають підстави суду зробити висновок про те, що вимоги спадкоємця ОСОБА_1 про визнання за нею права на отримання суми грошей, а саме страхових (соціальних) виплат, на одержання яких за життя мав право її чоловік ОСОБА_2, та зобов'язання управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області виплатити їй вказані суми за періоди з вересня по грудень місяць включно 2014 року, за 2014-2017 роки включно та за січень-лютий 2018 року, не підлягають задоволенню, оскільки позивачка, як спадкоємець, не мала права на те, що за життя спадкодавця - її чоловіка ОСОБА_2, йому не нараховано, а останній (спадкодавець) дій відповідача із ненарахування спірних страхових виплат не оскаржував, тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що спірні суми коштів увійшли до складу спадщини після смерті ОСОБА_2.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.

Відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з ОСОБА_1 на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 152,60 грн та за подання касаційної скарги - 1 536,80 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області задовольнити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 17 березня 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання права та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 152,60 грн та касаційної скарги - 1536,80 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович