Постанова

Іменем України

18 травня 2023 року

м. Київ

справа № 711/8709/19

провадження № 61-2527св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2022 року у складі судді Борєйко О. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у складі колегії суддів: Фетісова Т. Л., Гончар Н. І., Сіренко Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позову і рішень судів попередніх інстанцій

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення заборгованості за договором банківського вкладу (депозиту).

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у 2013 році між ним та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Стандарт», предметом якого є розміщення строкового вкладу строком на дванадцять місяців. Строк розміщення вкладу неодноразово пролонгований сторонами.

У жовтні 2019 року у зв`язку із закінченням строку дії договору його представник двічі зверталася до відповідача із заявою про повернення вкладу та нарахованих процентів.

Згідно з випискою АТ КБ «ПриватБанк» за договором «Стандарт» на 12 місяців сума виплати за депозитом становить: 69 396,67 євро - сума вкладу, 461,98 євро - нараховані відсотки.

Відповідач зобов`язання за договором не виконав, сума вкладу та нараховані проценти не виплачені. Внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань станом на 04 листопада 2019 року заборгованість відповідача становить 1 925 012,32 грн, виходячи з офіційного курсу Національного банку України (27,555819 грн за 1 євро).

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 1 925 012,32 грн заборгованості за вкладом та 12 730,24 грн нарахованих процентів.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем доведено належними доказами факт виконання ним договірних зобов`язань та відсутності заборгованості перед позивачем за договором від 16 вересня 2013 року № SAMDNWFD0070004663500, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк». Судами встановлено, що спірні кошти видано представнику вкладника - ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Подкуйко Т. В. Зазначена довіреність недійсною не визнавалася. Суд також не встановив, що таку довіреність фактично укладено не було.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначаєпро відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а саме: статті 1073 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини восьмої статті 83 ЦПК України. Крім того, апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України); суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

У квітні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» подало письмові пояснення на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Під час розгляду справи судами повно та всебічно, на підставі наданих сторонами доказів, пояснень та заперечень, встановлено обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а саме: факт здійснення відповідачем виплати вкладу за договором для розміщення депозитного вкладу, укладеного між сторонами.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження,Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обставини, встановлені судами

16 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладений договір № SAMDNWFD0070004663500, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передає АТ КБ «ПриватБанк» кошти для розміщення на депозитному вкладі, параметри вкладу:

вклад «Стандарт» SAMDNWFD0070004663500, оформлено 16 вересня 2013 року; сума вкладу - 39 500 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот) євро; вклад оформлений на 366 днів (строк вкладу), до 16 вересня 2014 року включно; АТ КБ «ПриватБанк» відкрито позивачу особовий рахунок № НОМЕР_1 , на який зараховується вклад; на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 7 % річних; проценти за вкладом зараховуються на рахунок/картку № НОМЕР_1 ; період нарахування процентів за вкладом - один місяць.

Випискою АТ КБ «ПриватБанк» за договором «Стандарт» підтверджено, що за період з 01 жовтня 2010 року до 16 жовтня 2019 року, клієнт - ОСОБА_4 , 27 серпня 2019 року банком здійснено виплату за договором у сумі 69 396,67 євро.

Згідно із заявою на видачу готівки від 27 серпня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» видано готівку з депозиту в сумі 69 396,67 євро, що в еквіваленті становить 1 924 514,56 грн, отримувач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 10 листопада 1997 року Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області, адреса: АДРЕСА_1 .

17 та 31 жовтня 2019 року представник позивача за довіреністю - ОСОБА_4 зверталася до АТ КБ «ПриватБанк» з вимогами про видачу вкладу та нарахованих відсотків за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандарт».

Листом від 29 листопада 2019 року № 20.1.0.0.0/7 - 191017/117 АТ КБ «ПриватБанк» повідомило представника позивача - ОСОБА_4 про неможливість здійснення виплати вкладу № SAMDNWFD0070004663500, рахунок № НОМЕР_1 , оскільки вклад достроково розірваний ОСОБА_3 - представником ОСОБА_1 за довіреністю, серія та номер ННН 416801, посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Подкуйко Т. В. 22 липня 2019 року, зареєстрованою за реєстровим № 517.

Слідчим відділом Черкаського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області (далі - СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області) здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019251010005790 від 21 жовтня 2019 року. Відомості про вчинення кримінального правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 жовтня 2019 року за фабулою:

«До Черкаського відділу поліції надійшла заява гр. ОСОБА_4 про те, що 11 жовтня 2019 року близько 12 год. 00 хв., отримавши виписку по депозитному рахунку АТ КБ «ПриватБанк», виявила, що 27 серпня 2019 року не встановлена особа отримала депозитні кошти, викравши їх, в результаті чого завдано шкоди в великих розмірах» - правова кваліфікація за частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Постановою слідчого СВ Черкаського РУП ГУНП Черкаській області від 14 квітня 2022 року кримінальне провадження № 12019251010005790 закрито на підставі частини першої статті 284 КК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Постанова слідчого до суду не оскаржувалась та набрала чинності.

Правове обґрунтування

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Положеннями частин першої, другої статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником, є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 ЦК України). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесено вклад, застосовується положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Виходячи зі змісту статті 1058 ЦК України, договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладник передає у власність банку, а отже, з моменту передачі вкладником банку грошових коштів, банк набуває право власності на ці кошти. Тому за зобов`язальними правовідносинами, що виникли між ними на підставі договору банківського вкладу, у вкладника виникає право вимагати повернення суми вкладу за закінченням строку дії договору з виплатою відповідної суми процентів, передбачених умовами договору, а в банку - обов`язок повернути вклад з нарахованими на нього процентами за користування грошовими коштами.

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 1073 ЦК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що кошти за спірним договором депозитного вкладувидано представнику вкладника - ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Подкуйко Т. В. Суди зазначали, що вказана довіреність, на підставі якої банк видав ОСОБА_3 депозитний вклад та нараховані проценти, недійсною не визнавалася, позивач з такими вимогами до суду не звертався.

Верховний Суд не може у повній мірі погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) сформулювала висновок, що у випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність правочину у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.

Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього, та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.

У цій справі позивач пред`явив вимогу про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за вкладом та нарахованими процентами. Під час розгляду справи позивач зазначав, що довіреність, на підставі якої банк видав ОСОБА_3 депозитний вклад та нараховані проценти, він не видавав.

Отже, позивач обрав належний спосіб захисту свої прав та інтересів.

Посилання судів попередніх інстанцій як на підставу для відмови у позові на те, що довіреність, на підставі якої банк видав ОСОБА_3 депозитний вклад та нараховані проценти, недійсною не визнавалася та позивач з такими вимогами до суду не звертався, є помилковими, оскільки за усталеною судовою практикою не підлягає визнанню недійсним неукладений договір, тобто той договір, який не підписаний стороною.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з висновком службового розслідування, проведеного службою безпеки ГРУ АТ КБ «ПриватБанк», кошти, які знаходилися на вкладі позивача, отримала невстановлена особа із використанням підроблених документів (паспортів громадян України) (а. с. 158 - 164 т. 1).

Наявна у матеріалах справи копія паспорта (238, 239 т. 1), за яким приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Подкуйко Т. В. встановлено особу ОСОБА_1 при посвідченні 22 липня 2019 року довіреності на ім`я ОСОБА_5 , не відповідає копії паспорта позивача (а. с. 9 т. 1), оскільки в паспорті, що наданий нотаріусу, міститься фотографія іншої особи, а не позивача, що видно в результаті візуально-порівняльного огляду.

Обставини, встановлені у висновку службового розслідування, проведеного службою безпеки ГРУ АТ КБ «ПриватБанк», а також той факт, що у паспорті, поданому нотаріусу для посвідчення особи під час укладення довіреності, зображена інша особа, а не позивач, свідчать про відсутність волевиявлення позивача на вчинення правочину, а саме видачі довіреності на ім`я ОСОБА_3 .

Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки вказаним обставинам та дійшли помилкового висновку про те, що позивач повинен оспорювати довіреність, яка за встановленими самим банком обставинам є підробленою.

Факт того, що постановою слідчого СВ Черкаського РУП ГУНП Черкаській області від 14 квітня 2022 року кримінальне провадження закрито на підставі частини першої статті 284 КК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, не мають правового значення для вирішення цього спору, з огляду на те, що між сторонами на підставі договору виникли цивільно-правові відносини.

Виходячи з положень частини першої статті 509, частини першої статті 1058 ЦК України, належним виконанням банком своїх зобов`язань за договором банківського вкладу є повернення вкладу з нарахованими на нього процентами саме вкладнику або належним чином уповноваженій ним особі.

Для правильного вирішення цього спору суду необхідно встановити з огляду на підстави позову те, чи виконала сторона відповідача належним чином свої зобов`язання за договором, тобто чи повернула кошти вкладнику чи його уповноважному представнику.

Оскільки належні позивачу грошові кошти за договором розміщення на депозитному вкладі від 16 вересня 2013 року відповідач видав невстановленій особі, що банком не заперечувалося, висновки судів попередніх інстанцій про доведеність виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем та правомірність дій банку щодо видачі суми депозитного вкладу представнику позивача є такими, що суперечать положенням частини першої статті 509, частини першої статті 1058 ЦК України.

Саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право видавати кошти за вимогою клієнта, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, а тому недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності не може покладати тягар відповідальності на сумлінного споживача.

Ураховуючи те, що невстановлена особа у відділенні АТ КБ «ПриватБанк» отримала грошові кошти, які належали позивачу, Верховний Суд вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову є передчасними.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що суди не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, згідно з якими такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.Отже, доводи заявника, викладені в його касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження з мотивів, наведених вище.

Крім цього, у касаційній скарзі заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме статті 1073 ЦК України, частини восьмої статті 83 ЦПК України, у подібних правовідносинах.

Верховний Суд відхиляє такі доводи заявника, оскільки відсутність постанови Верховного Суду з аналогічними обставинами справи ще не свідчить про відсутність висновків щодо питання застосування статті 1073 ЦК України, частини восьмої статті 83 ЦПК України у подібних правовідносинах.

Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо правильного застосування зазначених норм матеріального права.

З урахуванням того, що Верховний Суд переглядає справи виключно з підстав і в порядку, встановлених ЦПК України, і не має можливості встановлювати обставини, які не були встановлені в рішенні, а суди не встановили обставини, які мають вирішальне значення для розгляду цього спору, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що підстави касаційного оскарження, наведені заявником у касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а також те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом повністю не встановлено, що призвело до неправильно застосування норм матеріального права, тому оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, встановити усі підстави заявленого позову, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Керуючись статтями 409 410 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 січня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко