Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 201/9570/18

провадження № 61-7299св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,

Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк",

третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 05 березня 2020 року в складі судді Федоріщева С. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2021 року в складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, акціонерного товариства "Укрсоцбанк ", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк", третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.

М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивований тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О. М. перебуває виконавчий напис, вчинений 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., зареєстрований у реєстрі за № 25006, яким запропоновано стягнути з нього на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором від 19 березня 2008 року № 07.1/55-8, яка виникла за період з 01 грудня 2014 року по 12 вересня 2017 року, в розмірі 101 457,97 дол. США.

Посилаючись на те, що приватний нотаріус не пересвідчився у безспірності заборгованості, не отримав від банку первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, ОСОБА_1 просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 25006, вчинений 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором від 19 березня 2008 року № 07.1/55-8, яка виникла за період з 01 грудня 2014 року по 12 вересня 2017 року, в розмірі 101 457,97 дол. США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2020 року позов задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. 31 жовтня 2017 року, зареєстрований у реєстрі за № 25006, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, яка виникла за період з 01 грудня 2014 року по 12 вересня 2017 року, в розмірі 101 457,97 дол. США, таким, що не підлягає виконанню.

Рішення суду мотивоване тим, що при вчиненні напису приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. не отримав від ПАТ "Укрсоцбанк" первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, тощо), а тому у нього відсутні були підстави вважати, що розмір заборгованості є безспірним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 05 березня 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що надання банком неповної інформації та документів приватному нотаріусу є порушенням пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України "Про нотаріат" та пункту 1 Глави 13 Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Крім того, банк не спростував посилання позивача щодо неправильного визначення кредитором розміру заборгованості, а надана нотаріусу довідка-розрахунок заборгованості не містить будь-якого розрахунку боргу, а лише констатує наявність певної заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачем у цій категорії справ є особа, на користь якої вчинений виконавчий напис, оскільки цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за вчиненням виконавчого напису.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2021 року АТ "Альфа-Банк" подало засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 05 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська.

У липні 2021 року справа № 201/9570/18 передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження АТ "Альфа-Банк" посилається на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування правового висновку Верховного Суду про застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, що відповідає підставі касаційного оскарження, передбаченій пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року в справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) зазначено, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) також вказано, що оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення, не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, а тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність вчинення нотаріусом виконавчих написів.

Виписка, яка міститься в матеріалах справи, є належним та допустимим доказом надання позивачу грошових коштів та наявності заборгованості, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 201/5527/16-ц.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 19 березня 2008 року між ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 укладений договір кредиту № 07.1/55-8, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 90 000,00 дол. США строком до 18 березня 2033 року (а. с. 17-25, т. 2).

Того ж дня між ПАТ ""Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 40, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту від 19 березня 2008 року № 07.1/55-8 житловий будинок на АДРЕСА_1 (а. с. 10-12, т. 1).

31 жовтня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. вчинив виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 25006, яким запропонував стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором від 19 березня 2008 року № 07.1/55-8, яка виникла за період з 01 грудня 2014 року по 12 вересня 2017 року, в розмірі 101 457,97 дол. США (а. с. 15, т. 2).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій із метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин.

Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі. Цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 519/77/18 (провадження № 61-10311св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 474/106/18 (провадження № 61-13847св19) та від 12 листопада 2020 року в справі № 200/3452/17 (провадження № 61-18790св19).

Враховуючи вищевикладене, висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. є правильним, оскільки відповідачем у цій категорії справ є особа, на користь якої вчинений виконавчий напис, а не нотаріус, який вчиняв виконавчий напис.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду про задоволення позову ОСОБА_1 до АТ "Укрсоцбанк ", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", апеляційний суд виходив із того, що при вчиненні напису приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. не отримав від ПАТ "Укрсоцбанк" первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, тощо), чим порушив пункт 2 частини 1 статті 49 Закону України "Про нотаріат" та пункт 1 Глави 13 Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, що є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина 1 статті 39 Закону України "Про нотаріат"), у тому числі, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1,3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат").

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості у позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Згідно з підпунктом 1.2 пункту 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (підпункт 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, передбачено, що документом для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З наданих на запит апеляційного суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. матеріалів, на підставі яких вчинявся виконавчий напис від 31 жовтня 2017 року, вбачається, що до заяви про вчинення виконавчого напису від 31 жовтня 2017 року представник ПАТ "Укрсоцбанк" долучив: оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, а також документи стягувача, що підтверджують безспірність заборгованості боржника і встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

З наведеного вбачається, що посилання судів попередніх інстанцій на те, що ПАТ "Укрсоцбанк" не надало нотаріусу первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення є необґрунтованими, оскільки на момент вчинення виконавчого напису надання документів, на які посилається заявник, не вимагалось.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 березня 2020 року в справі № 754/7994/17-ц (провадження № 61-19592св19).

Разом з цим, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року в справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18), від 15 січня 2020 року в справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), неврахування висновків яких стало підставою для відкриття касаційного провадження, зазначено, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що покладення апеляційним судом на відповідача обов'язку спростування визначеного розміру заборгованості є помилковим.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених статті 81 ЦПК України.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 мав довести, що була відсутня правова підстава для вчинення спірного виконавчого напису, тобто факт відсутності порушеного права відповідача та відсутність підстав для захисту відповідного права шляхом стягнення кредитної заборгованості на підставі спірного виконавчого напису, або неправомірність вимог стягувача, зокрема в силу спливу строків позовної давності (в повному обсязі чи у їх частині), або спірність розміру заборгованості, заявленого до стягнення нотаріусу.

Судами встановлено, що факт прострочення виконання зобов'язання по кредитному договору позивач не оспорював та не заперечував під час розгляду справи. На порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису у якості підстави визнання його таким, що не підлягає виконанню, не посилався.

Тобто, звертаючись із позовом у цій справі про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, позивач зобов'язаний був довести шляхом подання відповідних доказів обставини відсутності (або інший розмір) заборгованості за кредитним договором, якщо ним оспорюється визначена у виконавчому написі нотаріуса сума боргу, або сплив строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині, з урахуванням дати настання права вимоги за зобов'язанням, якщо позов заявлено з цієї підстави.

Судами попередніх інстанцій не було встановлено будь-яких належних доказів на підтвердження відсутності порушення зобов'язання за кредитним договором чи наявності спору щодо заборгованості (щодо її розміру, строків, за які вона нарахована, тощо).

Таким чином, під час розгляду справи позивач не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед відповідачем за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 25006, вчиненого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 25006, вчиненого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., слід залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 412 ЦПК України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи те, що судами першої та апеляційної інстанцій було допущено неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Укрсоцбанк ", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 25006, вчиненого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А.

Щодо судових витрат

За змістом підпунктів б), в) пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України у резолютивній частині зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 409,60 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк", про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 25006, вчиненого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк", про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 25006, вчиненого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, відмовити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 25006, вчиненого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Альфа-Банк" судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 409 (одна тисяча сорок дев'ять гривень) 60 копійок.

Постанова суду касаційної інстанціїнабирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук