Постанова

Іменем України

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 682/2293/22

провадження № 61-8055св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - військова частина НОМЕР_1 ,

треті особи: Відділ державної виконавчої служби у м. Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Друга тернопільська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Відділ державної виконавчої служби у м. Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Друга тернопільська державна нотаріальна контора, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Волкова Сергія Вікторовича на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2023 року у складі судді Матвєєвої Н. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів: Янчук Т.О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 23 червня 2022 року державним нотаріусом Другої тернопільської державної нотаріальної контори Темніковою С. А., який зареєстровано в реєстрі за № 407, згідно з яким за рахунок коштів, отриманих від ОСОБА_1 , задоволено вимоги військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) у розмірі 397 609,30 грн, а також витрати, пов`язані з учиненням виконавчого напису, а саме: державне мито в сумі 3 976,10 грн та 900,00 грн за надання державними нотаріусами державних нотаріальних контор додаткових послуг правового характеру, які не пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що у вересні 2022 року він дізнався, що стосовно нього відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення з нього на користь ВЧ НОМЕР_1 заборгованості та витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису.

Вважає виконавчий напис таким, що вчинено протиправно, без належних правових підстав, всупереч Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), за вимогами відповідача, які не є безспірними. Зі змісту напису відомо, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності є наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 24 червня 2019 року № 428 «Про результати службового розслідування по факту виявлення нестачі під час прийому-передачі посади командира 6 артилерійської батареї 2 артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 ». Цей наказ прийнято на підставі акта підсумків службового розслідування, з якого видно, що позивач не приймав за актом приймання-передачі товарно-матеріальні цінності, нестачу яких було виявлено, а отже, і не може відповідати за будь-які нестачі таких цінностей, що свідчить про наявність спору щодо вимог відповідача.

Крім того, нотаріус допустив порушення процедури вчинення виконавчого напису, не врахував, що наказ командира військової частини не є документом, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 20 лютого 2023 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, оскільки оскаржуваний виконавчий напис вчинено з дотриманням відповідного порядку, він не суперечить нормам цивільного законодавства, а тому немає підстав для визнання його незаконним та таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Хмельницький апеляційний суд постановою від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2023 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на час вчинення оспорюваного виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса були всі необхідні документи, за якими стягнення заборгованості проводилося у безспірному порядку. Сама по собі незгода позивача з розміром заборгованості, яка підлягає стягненню у безспірному порядку, не свідчить про те, що заборгованість не є безспірною.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Волков С. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 та постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16, від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 205/6301/16.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що позивач не був матеріально відповідальною особою щодо усього майна військової частини, а лише ввіреного йому майна. Водночас у матеріалах справи немає будь-яких доказів щодо переліку майна, яке перебувало саме у віддані ОСОБА_1 . Разом з цим відомості про наявність матеріальних засобів від 24 травня 2019 року вказують на недоведеність стороною відповідача недостачі взагалі, так і недостачі майна, за збереження якого мав відповідати саме ОСОБА_1 , що, у свою чергу, свідчить про наявність спору щодо переліку втраченого майна. Отже, сума в оскаржуваному виконавчому написі нотаріуса є спірною.

У липні 2023 року ВЧ НОМЕР_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими; суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. Також зазначила, що позивач не довів, що заборгованість за виконавчим написом не є безспірною.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

23 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 , військовослужбовець військової служби за контрактом, капітан, командир шостої артилерійської батареї другого артилерійського дивізіону, проходив військову службу, зокрема у ВЧ НОМЕР_1 .

Згідно з рапортами від 25 лютого 2017 року ОСОБА_1 прийняв посаду командира 6-ї гарматної артилерійської батареї 2-го гарматного дивізіону, зобов`язався надати акти прийому-передачі матеріальних цінностей після перевірки техніки.

Під час проходження військової служби щодо ОСОБА_1 проводилось службове розслідування за фактом завдання державі матеріальної шкоди.

З акта від 19 жовтня 2018 року інвентаризації у ВЧ НОМЕР_1 автомобільної служби та інвентаризаційного опису необоротних активів від 15 травня 2018 року відомо, що втрати техніки та майна автомобільної служби не виявлено, що свідчить про те, що станом на час проведення вказаної інвентаризації майно автомобільної служби було в наявності.

З інвентаризаційного опису необоротних активів від 30 жовтня 2018 року видно, що матеріальні цінності є в наявності на суму 5 758 215,95 грн, нестачі не виявлено, вказані акти підписані ОСОБА_1 .

З акта від 05 листопада 2018 року інвентаризації у ВЧ НОМЕР_1 ракетно-артилерійського озброєння, боєприпасів, майна відомо, що нестача матеріальних засобів становить 4 163,10 грн (за втратою майна відкрито кримінальні провадження).

З рапорту командира 6-ї артилерійської батареї молодшого лейтенанта ОСОБА_2 від 15 травня 2019 року відомо, що під час прийняття ним посади від ОСОБА_1 виявлено нестачу військового майна.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 17 травня 2019 року № 562 призначено службове розслідування за фактом виявлення нестачі під час прийому-передачі посади командира 6-ї артилерійської батареї 2-го артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 .

З акта прийому-передачі справ та посади командира 6-ї артилерійської батареї 2-го артилерійського дивізіону від 24 травня 2019 року видно, що ОСОБА_2 прийняв від ОСОБА_1 посаду командира, забезпеченість 6-ї артилерійської батареї наведено у відомості наявності матеріальних засобів. Вказаний акт підписаний ОСОБА_1 , як і відомості наявності матеріальних засобів за всіма видами служб у яких зазначалося майно, якого не було на час передання посади.

Згідно з актом від 24 червня 2019 року підсумків службового розслідування (щодо виявлення нестачі під час прийому-передачі посади командира 6-ї артилерійської батареї 2-го артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 ) матеріальна шкода, завдана ОСОБА_1 , становить 402 731,32 грн.

ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень стосовно нестачі майна під час прийому-передачі посади, що підтверджується довідкою від 24 червня 2019 року, складеною начальником інженерної служби ВЧ НОМЕР_1 .

Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 24 червня 2019 року № 428 «Про результати службового розслідування по факту виявлення нестачі під час прийому-передачі посади командира 6 артилерійської батареї 2 артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 » ОСОБА_1 притягнений до дисциплінарної відповідальності, йому оголошено дисциплінарне стягнення у виді суворої догани та позбавлено премії за червень 2019 року.

За втрату майна служб частини ракетно-артилерійського озброєння, зв`язку та автомобільної служби, на підставі Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 03 червня 1995 року, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення), ОСОБА_1 притягнено до підвищеної матеріальної відповідальності та прийнято рішення про стягнення з нього 402 731,32 грн як заподіяної шкоди.

Розмір завданої матеріальної шкоди внаслідок нестачі майна, що перебувало у віданні ОСОБА_1 , підтверджується довідкою-розрахунком та відомостями про визначення залишкової вартості військового майна на 27 травня - 20 червня 2019 року. З акта від 31 липня 2019 року про відмову від ознайомлення з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 24 червня 2019 року № 428 відомо, що ОСОБА_1 відмовився ознайомитися із зазначеним наказом без надання пояснень. З огляду на зазначене результати службового розслідування було доведено ОСОБА_1 до відома належним чином.

Висновок службового розслідування та наказ начальника ВЧ НОМЕР_1 від 24 червня 2019 року № 428 є чинними та не скасований.

Наказом командира військової частини від 26 червня 2019 року № 135 ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас на підставі підпункту «Ж» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) і вважається таким, що 26 червня 2019 року справи і посаду здав і вибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на військовий облік. З 26 червня 2019 року виключений зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , а з 17 травня 2019 року знятий з усіх видів забезпечення.

Рапортом від 31 липня 2019 року за вх. № 7946 ОСОБА_1 звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 з проханням надати вказівку начальнику фінансово-економічної служби утримати 20 % з усіх належних йому видів грошового забезпечення при звільненні в рахунок відшкодування завданих ним державі збитків.

Згідно з платіжним дорученням від 15 серпня 2019 року № 19-1462 з ОСОБА_1 на користь держави в особі ВЧ НОМЕР_1 стягнено грошові кошти у сумі 5 122,02 грн.

З витягів із книги обліку нестач ВЧ НОМЕР_1 відомо, що станом на 30 вересня 2019 року розмір нестачі по службі зв`язку - 44 593,84 грн, в автомобільній службі - 152 222, 88 грн, в службі РАО - 205 914, 60 грн.

Постановою слідчого від 14 квітня 2021 року закрито кримінальне провадження від 21 квітня 2020 року № 42020210220000012 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 413 КК України, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України за відсутності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Згідно з витягом з книги обліку грошових стягнень і нарахувань ВЧ НОМЕР_1 станом на 20 червня 2022 року заборгованість зі стягнення з ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну державі, становить 397 609,30 грн.

20 червня 2022 року командир військової частини НОМЕР_1 надіслав до Другої тернопільської державної нотаріальної контори заяву про вчинення виконавчого напису, до якої додав такі документи: довідку командира ВЧ НОМЕР_1 від 20 червня 2022 року № 636 про залишок невідшкодованої шкоди; копію наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 24 червня 2019 року № 428; витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 26 червня 2019 року № 135, копію рапорту ОСОБА_1 від 31 липня 2019 року, копію платіжного доручення від 15 червня 2019 року № 19-1462, копію листа від 18 лютого 2022 року про необхідність повернення суми шкоди та докази на підтвердження надсилання цього листа ОСОБА_1 , копію листа від 17 червня 2022 року про необхідність повернення суми шкоди та докази на підтвердження надсилання цього листа ОСОБА_1 , витяг із книги обліку грошових стягнень і нарахувань ВЧ НОМЕР_1 .

23 червня 2022 року державний нотаріус вчинив виконавчий напис № 470 у порядку статті 87 Закону України «Про нотаріат».

Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22 липня 2022 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 407, виданого 23 червня 2022 року державним нотаріусом Другої тернопільської державної нотаріальної контори Темніковою С. А., а саме: за рахунок коштів, отриманих від ОСОБА_1 , задовольнити вимоги ВЧ НОМЕР_1 в розмірі 397 609,30 грн, а також витрати, пов`язані з учиненням виконавчого напису, в тому числі державне мито в сумі 3 976,10 грн та 900,00 грн за надання державними нотаріусами державних нотаріальних контор додаткових послуг правового характеру, які не пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями.

На час надходження документів до нотаріальної контори не існувало невирішених спорів між стягувачем та боржником щодо підстав, суми та інших обставин стягнення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Пунктами 1, 4 Положення, чинного на час виникнення спірних правовідносин, визначено підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовослужбовців, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов`язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.

Відповідно до пункту 32 вказаного Положення на притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовців і військовозобов`язаних після закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди, у 10-денний термін після дня вибуття їх з військової частини до суду за місцем їх постійного проживання (роботи) надсилаються виконавчі написи органів, що виконують нотаріальні дії. Для отримання виконавчого напису командир (начальник) військової частини подає органам, що виконують нотаріальні дії, довідки про суму заборгованості, яка підлягає стягненню.

Положення було чинним до 31 жовтня 2019 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2019 року № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється у судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні за змістом положення є у пункті 1 глави 16 Порядку № 296/5.

Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» визначає умови вчинення виконавчих написів, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Водночас Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами, ніж ті, що зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу наведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати і, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Пунктом 7 Переліку документів передбачено, що для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовців і військовозобов`язаних після закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди, подається довідка командира (начальника) військової частини про суму заборгованості, що підлягає стягненню.

Суд установив, що для вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріусу було надано довідку командира ВЧ НОМЕР_1 від 20 червня 2022 року № 636 про залишок невідшкодованої шкоди.

23 червня 2022 року на підставі довідки від 20 червня 2022 року державний нотаріус вчинив виконавчий напис № 470.

Отже, сума заборгованості підтверджена зазначеною довідкою, а тому не потребує додаткового доказування при вчиненні нотаріальної дії, оскільки є документом, який підтверджує безспірність заборгованості відповідно до пункту 7 Переліку документів.

За таких обставин суди попередніх інстанцій на підставі оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що на час вчинення оспорюваного виконавчого напису в розпорядженні нотаріуса були всі необхідні документи, за якими стягнення заборгованості проводилося у безспірному порядку. Тобто нотаріус мав усі передбачені законом підстави для вчинення виконавчого напису.

Посилання в касаційній скарзі на відсутність безспірної заборгованості є безпідставним, оскільки, як встановили суди попередніх інстанцій, висновок службового розслідування та наказ начальника ВЧ НОМЕР_1 від 24 червня 2019 року № 428 є чинними і не скасовані. Сама по собі незгода позивача із розміром заборгованості, яка підлягає стягненню у безспірному порядку, не свідчить, що заборгованість не є безспірною. Водночас на час вчення нотаріусом виконавчого напису ОСОБА_1 не здійснив процесуальних дій щодо оспорення як суми заборгованості, так і підстав її стягнення.

Аналогійних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07 вересня 2020 року у справі № 639/4498/19-ц (провадження № 61-9258св20).

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано спростували доводи позивача про відсутність доказів про перебування втраченого майна у його віданні, з посиланням на те, що інвентаризаційний опис, який складений за рік до виявлення нестачі військового майна, підтверджує, що це майно було в наявності та перебувало у віданні ОСОБА_1 , як і майно, зазначене в інших інвентаризаційних описах необоротних активів та відомостях наявності матеріальних засобів за всіма видами служб, які складалися під час передання позивачем посади, та в яких він поставив свій підпис і не оспорював його під час судового розгляду.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Волкова Сергія Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов