Постанова

Іменем України

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 334/7560/20

провадження № 61-6499св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Земцовою Вікторією Олександрівною, на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя в складі судді Бредіхіна Ю. Ю. від 01 липня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду в складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В. від 15 червня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст заяви

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.

В обґрунтування своїх вимог вказував на те, що сторони перебували у шлюбі з 24 квітня 1998 року. Шлюб між сторонами було розірвано рішенням Ленінського районного суду від 12 листопада 2020 року. Під час перебування у шлюбі відповідачці ОСОБА_2 був подарований житловий будинок загальною площею 54,8 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 1207 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час шлюбу, а саме у 2014 році подружжям був побудований житловий будинок літ. Л-2 загальною площею 123,1 кв.м., житловою площею 76,1 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,1 га, кадастровий номер 2310100000:04:022:0228 за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на житловий будинок було оформлено на ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_1 , видане 18 грудня 2014 року реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції Запорізької області.

Право власності на земельну ділянку площею 1,0 га, кадастровий номер 2310100000:04:022:0228, на якій розташований вищезазначений житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 також зареєстровано на ім`я відповідача.

Уточнивши позовні вимоги 09 квітня 2021 року ОСОБА_1 просив суд визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок літ. Л-2 загальною площею 123,1 кв.м., житловою площею 76,1 кв.м., вбиральню літ. М, паркан № 7, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ним право власності на 77/200 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складає Ѕ житлового будинку літ. Л-2, вбиральні літ. М, паркан № 7. Визнати за ним право власності на 77/200 частин земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:002:0228 за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що спірний будинок істотно збільшився у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат, які були внесені ОСОБА_1 . Сам факт перебування сторін у шлюбі у період, коли було здійснено будівництво та його легалізація, не свідчить про те, що таке будівництво здійснено саме за участі позивача.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відмову в позові, зазначив про те, що рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Земцова В. О. звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2022 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду: від 13 березня 2019 року в справі № 334/9028/15-ц, від 16 грудня 2019 року в справі № 333/2114/17, від 21 січня 2020 року в справі № 462/409/18, від 21 березня 2018 року в справі № 686/9580/16-ц, від 06 жовтня 2021 року в справі № 317/2520/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Черненко Т. Ю. подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оскільки істотність збільшення домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 не доведена, що пов`язана зі спільними затратами грошових коштів чи трудовими затратами позивача, тому підстав для визнання особистого майна відповідачки спільним майном подружжя не вбачається. Земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 безоплатно відповідно до вимог ЗК України, тому режим спільного сумісного майна подружжя на цю земельну ділянку не поширюється.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 334/7560/20 з Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду 23 вересня 2022 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 24 квітня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб.

Під час перебування сторін у шлюбі у них народилася донька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Корицьким Є. Д., зареєстровано в реєстрі за № 1376, за умовами якого ОСОБА_2 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 54,8 кв.м. Згідно із договором на земельні ділянці знаходились: житловий будинок літ А, душ літ. Ж, телиця літ. З, гараж літ. В, літня кухня літ. Б., погріб з шийкою літ. Пг, сарай літ. Б, Е, Г,К, вбиральня літ. Д, паркани № 1,2,6, ворота № 4, яма зливна № 5, водопровід № 3, замощення І.

Рішенням Запорізької міської ради від 27 червня 2014 року № 55/103 земельну ділянку на якій розташований будинок за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2310100000:04:022:0228 площею 0,1000 га передано у власність відповідачу ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 97 КУпАП від 25 березня 2011 року, складеного головним державним інспектором Запорізького відділу контролю будівництва інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Козаковим С. О., відповідача по справі ОСОБА_2 визнано винною у здійсненні самочинного будівництва, яке здійснювалось ще у 2010 році на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , самовільно виконані роботи з будівництва житлового будинку та накладено штраф у розмірі 85 грн.

06 жовтня 2014 року департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради видано будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку в

АДРЕСА_2 жовтня 2014 року відповідачем по справі ОСОБА_2 подано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області повідомлення про початок будівельних робіт.

12 грудня 2014 року відповідачем подано на реєстрацію до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, а саме: житлового будинку, загальною площею 123,1 кв.м.

Як вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 грудня 2014 року, виданих та сформованих Реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції, власником житлового будинку літ. Л-2, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 123,1 кв.м., житловою площею 76,1 кв.м. є ОСОБА_2 .

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 54,8 кв.м., площа земельної ділянки 1207 кв.м., загальна вартість нерухомого майна 83 255 грн, номер запису 88/5023 в книзі: 1/21, внесення запису 17 квітня 2008 року, на підставі договору дарування, 1376, 11 квітня 2008 року, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Корицький Є. Д.

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи № 321/5305 домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , станом на останню дату інвентаризації 14 жовтня 2014 року, складеної ТОВ «ЗМБТІ», а саме технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, вбачається, що за даними ТОВ «ЗМБТІ» станом на 01 січня 2013 року власником вказаної будівлі є ОСОБА_2 . На даній земельній ділянці знаходяться: житлові будинки літ. А, Л-2, літня кухня - літ. Б, гараж літ. В, теплиця - літ. З, вбиральня - літ. М, погріб з шийкою - літ. Пг, водопровід № 3, зливна яма № 5, замощення № 1. Загальна площа земельної ділянки 1178 кв.м., усього під забудованою 279 кв.м., усього під забудовою 279 кв.м., під основною будівлею 164 кв.м., під забудовою 279 кв.м, під основною будівлею 164, кв.м., під господарськими, допоміжними будівлями і спорудами 115 кв.м., під двором 899 кв.м. Житловий будинок літ. А 1951 року, площа основної забудови 53,7 кв.м.; житловий будинок літ. Л-2, 2014 року, площа основної забудови 76,1 кв.м. У 2014 році побудований ганок до літ. Л-2, площею основної забудови 11,4 кв.м., вбиральня 1 шт, паркан, площа основної забудови 12,2 кв.м.

Земельна ділянка кадастровий номер 2310100000:04:022:0228, площа 0,1 га, дата державної реєстрації земельної ділянки 23 квітня 2014 року Головним управлінням Держземагенства в Запорізькій області, за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване 15 липня 2014 року на підставі свідоцтв про право власності, серія та номер НОМЕР_2 , виданий 21 липня 2014 року Реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції Запорізької області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, належить ОСОБА_2 .

Рішенням Ленінського районного суду від 12 липня 2020 року шлюб між сторонами розірвано.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, й майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до частини першої статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, наведені положення закону встановлюють підстави обмеження (втручання) у права особистої власності одного з подружжя, внаслідок яких зменшується обсяг правомочностей колишнього одноосібного власника майна. Тому у статті 62 СК України передбачені умови, за яких таке втручання у право власності буде не лише законним, але і необхідним з точки зору забезпечення інтересів іншого, не власника, з подружжя та гарантуватиме дотримання балансу інтересів кожного з подружжя.

Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Як трудові затрати, необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.

Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.

Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) зробила висновок, що істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.

Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визначення такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.

Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.

Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.

При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач повинен довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.

Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Судом встановлено, що під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, відповідачці було подаровано житловий будинок загальною площею 54,8 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 1207 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 .

У 2014 році, під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, за цією ж адресою побудовано та введено в експлуатацію житловий будинок літ. Л-2 загальною площею 123,1 кв.м., житловою площею 76,1 кв.м., право власності на який зареєстровано ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку ТОВ «Укрспецекспертиза», зробленого на замовлення позивача, вартість житлового будинку літ. Л-2 загальною площею 123,1 кв.м., житловою площею 76,1 кв.м. становить 400 000 грн.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не врахував, що у цій справі позивач посилався на істотне збільшення вартості первинного об`єкта нерухомості, який належав відповідачці на праві приватної власності, не в наслідок зміни ринкової ціни, коливання курсу валют, поточного ремонту тощо, а внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя, що призвело до створення нового об`єкту нерухомого майна - житлового будинку літ. Л-2, загальною площею 123,1 кв.м.

У порушення зазначених вище положень закону, апеляційний суд не перевірив правильність висновків суду першої інстанції, не встановив усі фактичні обставини справи, не встановив природу збільшення вартості майна, шляхи та способи такого збільшення, тому з висновками щодо безпідставності позовних вимог позивача погодитись неможливо.

За таких обставин постанова апеляційного суду не може вважатись законною й обґрунтованою, а тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України вона підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Земцовою Вікторією Олександрівною, задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун