Постанова

Іменем України

27 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 477/33/20

провадження № 61-2817св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс»,

треті особи: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області, Вітовський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», яка підписана представником Ковалевським Євгеном Володимировичем, на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2020 року у складі судді Козаченка Р. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (далі -ТОВ «Укрдебт Плюс») про визнання виконаним зобов`язання за кредитним договором та договором іпотеки, визнання припиненим договору іпотеки та зняття заборони на відчуження предмету іпотеки.

Позов мотивований тим, що 06 липня 2006 року між нею та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі -АКІБ «УкрСиббанк», банк) укладений договір про надання споживчого кредиту № 945-Ф, за умовами якого вона отримала кошти в сумі 20 290 швейцарських франків з кінцевим терміном їх повернення - не пізніше 04 липня 2013 року.

Того ж дня, в забезпечення кредитного договору укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, за умовами якого позивач передала в іпотеку банку належний їй на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2010 року на користь банку з ОСОБА_1 достроково стягнута заборгованість за кредитним договором № 945-Ф від 06 липня 2006 року станом на 25 червня 2010 року у сумі 12 415 швейцарських франків 19 сантимів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 88 829,82 грн, яка на підставі виконавчого листа № 2-817/10, виданого 15 листопада 2010 року, стягнута державним виконавцем на користь банку та у зв`язку з чим 07 листопада 2019 року державним виконавцем Лялюк С.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним та фактичним виконанням виконавчого документа.

08 грудня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, АКІБ «УкрСиббанк» здійснив відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором № 945-Ф від 06 липня 2006 року Акціонерному товариству «Дельта Банк», який в свою чергу 15 листопада 2019 року відступив право вимоги за вказаним договором ТОВ «Укрдебт Плюс». Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 25 грудня 2019 іпотекодержателем є ТОВ «Укрдебт Плюс», яке на теперішній час висуває до неї вимоги про повернення неіснуючого боргу.

ОСОБА_1 просила:

визнати виконаними нею зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 945-Ф від 06 липня 2006 року, укладеним між нею та АКІБ «УкрСиббанк»,

припинити дію іпотечного договору № б/н від 06 липня 2006 року, укладеного між нею та АКІБ «УкрСиббанк» (новий іпотекодержатель ТОВ «Укрдебт Плюс») у зв`язку з виконанням основного зобов`язання про надання споживчого кредиту № 945-Ф від 06 липня 2006 року,

зняти заборону на відчуження нерухомого майна, а саме житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження цього майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано виконаними зобов`язання ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 945-Ф від 06 липня 2006 року, укладеним первісно із нею та АТ «УкрСиббанк».

Визнано припиненими договір про надання споживчого кредиту № 945-Ф від 06 липня 2006 року, укладений первісно муж ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» та договір іпотеки від 06 липня 2006 року, укладений між ними щодо житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано арешт та заборону на відчуження нерухомого майна щодо житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вчиненого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Красновою С.М. у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06 липня 2006 року, реєстраційний номер 3424733 та виключено даний запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позивач виконала рішення суду, за яким банк стягнув з неї достроково заборгованість за кредитним договором, то зобов`язання за кредитним договором виконані в повному обсязі, у зв`язку з чим іпотека є припиненою. Разом з тим, той факт, що на час примусового виконання рішення суду права вимоги кредитора були перепродані двічі, не спростовує його виконання, оскільки даних про те, що нові кредитори повідомляли про це орган примусового виконання суду не надано. Перерахування кредитних коштів неналежному кредитору не з вини боржника не дозволяє кредитору повторно вимагати їх від боржника, але не позбавляє кредитора їх стягнення із неналежного отримувача коштів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Укрдебт Плюс», подану в його інтересах адвокатом Ковалевським Є. В., задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Укрдебт Плюс» про визнання виконаним зобов`язання за кредитним договором та договором іпотеки, визнання припиненим договору іпотеки та зняття заборони на відчуження предмету іпотеки, задоволено.

Визнано виконаними зобов`язання за кредитним договором № 945-Ф від 06 липня 2006 року та нотаріально посвідченим договором іпотеки за реєстровим №667 від 06 липня 2006 року, укладеними між ОСОБА_1 та АКІТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Укрдебт Плюс».

Визнано припиненим договір іпотеки від 06 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та АКІТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Укрдебт Плюс», посвідчений приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Красновою С.М. за реєстровим №667.

Скасовано обтяження та заборону на відчуження нерухомого майна, щодо житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вчиненого приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Красновою С.М., зареєстрованого в реєстрі заборон за №3424733 шляхом виключення запису з Державного реєстру іпотек про обтяження на нерухоме майно за № 3584303 та вилучення запису з Єдиного реєстру заборон на відчуження № 3424733.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що представник відповідача належним чином про час і місце розгляду справи на 28 вересня 2020 року не був повідомлений, що фактично позбавило його права на участь в судовому засіданні, надання доказів та заперечень проти поданої позовної заяви. Внаслідок цього суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.

Апеляційний суд вказав, що з моменту виконання у повному обсязі зобов`язань, визначених рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2010 року про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, зобов`язання за кредитним договором є припиненими, а відтак і іпотека за договором іпотеки від 06 липня 2006 року припинилась у зв`язку із припиненням основного зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, внаслідок чого підлягає зняттю обтяження з предмета іпотеки.Отже, вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Укрдебт Плюс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У лютому 2021 року ТОВ «Укрдебт Плюс» подало касаційну скаргу за підписом представника Тяжкороб Є. В., у якій просить рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 січня2021 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2010 року у справі № 2-817/10 позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №945-Ф від 06 липня 2006 року станом на 25 червня 2010 року у сумі 12 415 швейцарських франків 19 сантимів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 88 829 грн 82 коп., що складається з 10 956 швейцарських франків 13 сантимів (в гривневому еквіваленті за курсом НБУ - 78 390,33 грн) основного боргу за кредитом, 1 229 швейцарських франків 55 сантимів (в гривневому еквіваленті за курсом НБУ - 8 797,34 грн) заборгованості за строковими та простроченими процентами за користування кредитом, 229 швейцарських франків 51 сантимів (в гривневому еквіваленті за курсом НБУ - 1 642,15 грн) пені. За виконавчим провадженням № 2525154, на яке послалися суди першої та апеляційної інстанцій, з ОСОБА_1 стягувалися 88 829,82 грн. Враховуючи, що курс швейцарського франка до гривні України складає близько 1:30, сплата боржником 88 829,82 грн не є належним виконанням рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2010 року у справі № 2-817/10. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18) зазначено, що у разі отримання в позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики), тобто таку саму суму коштів в іноземній валюті, яка отримана в позику. У разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачу має бути перерахована вказана в резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачу суми в національній валюті України чи в іншій валюті, аніж валюта, зазначена в резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення. Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, постанові Верховного Суду України від 12 липня 2017 року у справі № 127/25249/14-ц.

Зазначає, що вимоги позивача про визнання зобов`язання за кредитним договором припиненим, є передчасними. З ухваленням рішення про стягнення боргу у 2010 році зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Відтак, кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України за весь час прострочення. Суди встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів. Повідомлення АТ «УкрСиббанк» від 27 червня 2019 року про відсутність заборгованості за кредитним договором не може бути належним підтвердженням виконання позивачем зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 945-Ф від 06 липня 2006 року, оскільки з 2011 року АТ «УкрСиббанк» не є кредитором за вказаним кредитним договором. Докази, а саме матеріали цивільної справи № 2-817/10 подані з порушенням строків подачі таких доказів, є неналежно оформленими (немає дати засвідчення), безпідставно отримані та долучені до справи суддею (позивач не вжив жодних заходів щодо отримання доказів самостійно), в порушення процесуального закону суд зібрав докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 477/33/20 та витребувано справу. У задоволенні клопотання ТОВ «Укрдебт Плюс» про зупинення дії постанови Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2021 року відмовлено.

У травні 2021 року матеріали цивільної справи № 477/33/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 16 квітня 2021 рокузазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 373/2054/16, від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 та у постанові Верховного Суду України від 12 липня 2017 року у справі № 127/25249/14-ц, та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Апеляційний суд встановив, що 06 липня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та в подальшому АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 945-Ф за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 20 290 швейцарських франків з умовою повернення коштів частинами згідно із графіком, який був додатком до договору зі сплатою відсотків у розмірі 9,5 % річних строком до 04 липня 2013 року.

Згідно пунктів 5.4.-5.7., пункту 11.1. кредитного договору сторони домовилися, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у разі невиконання позичальницею умов договору шляхом направлення їй повідомлення (вимоги) про це в порядку, передбаченому пунктами 11.1, 11.2 договору.

06 липня 2006 року укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 , на забезпечення виконання своїх кредитних зобов`язань передала банку в іпотеку належний їй на праві власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Красновою С.М. у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 06 липня 2006 року про передачу будинку в іпотеку був вчинений запис під реєстраційним номером 3424733, щодо арешту будинку та заборони його відчуження, а також запис в Державному реєстрі іпотек про обтяження на нерухоме майно за № 3584303

У липні 2010 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до Жовтневого районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2010 року, яке набрало законної сили 12 листопада 2010 року, позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено та з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» достроково стягнуто заборгованість за кредитним договором №945-Ф від 06 липня 2006 року станом на 25 червня 2010 року у сумі розмірі 12 415 швейцарських франків 19 сантимів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 88 829,82 грн, що складається з 10 956 швейцарських франків 13 сантимів (в гривневому еквіваленті за курсом НБУ - 78 390,33 грн) основного боргу за кредитом, 1 229 швейцарських франків 55 сантимів ( в гривневому еквіваленті за курсом НБУ - 8 797,34 грн) заборгованості за строковими та простроченими процентами за користування кредитом, 22 швейцарських франків 51 сантимів (в гривневому еквіваленті за курсом НБУ - 1 642,15 грн) пені.

16 листопада 2010 року представником банку в Жовтневому районному суді Миколаївської області отримано виконавчі листи, які були пред`явлені до примусового виконання у відділ ДВС Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області та постановою державного виконавця від 10 лютого 2011 року за виконавчим листом № 2-817/10 про стягнення з ОСОБА_1 основного боргу в сумі 88 829, 82 грн відкрито виконавче провадження.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитними зобов`язаннями, відповідно до якого ПАТ «Дельта банк» отримало право вимоги й за кредитним договором № 945-Ф, укладеним між банком та ОСОБА_1 06 липня 2006 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09 січня 2013 року за заявою ПАТ «Дельта банк», у виконавчому провадженні замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта банк».

Постановою головного державного виконавця Вітовського районного відділу ДВС від 07 листопада 2019 року виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_1 боргу в сумі 88 829,82 грн закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним повним виконанням. У постанові зазначено, що виконання відбулося шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями № 513 від 26 червня 2013 року, № 782 від 30 липня 2013 року, № 1202 від 04 вересня 2013 року, № 1435 від 23 вересня 2013 року, №1765 від 21 жовтня 2013 року, № 2112 від 27 листопада 2013 року, № 1712 від 30 вересня 2014 року та повідомлення АТ «УкрСиббанк» від 27 червня 2019 року про відсутність заборгованості.

15 листопада 2019 року між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» укладений договір купівлі - продажу прав вимог, відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги за договорами кредиту, майнових вимог згідно із додатками № 1 та № 2 до цього договору, зокрема і за вимогами до ОСОБА_1 , про що листом було повідомлено позивачку.

09 грудня 2019 року ТОВ «Укрдебт Плюс» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу за кредитним договором, розмір якої станом на 09 грудня 2019 року становить 29 816 швейцарських франків, що еквівалентно 715 516,42 грн.

Позиція Верховного Суду

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Тобто, договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що «підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України ). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком про наявність тісного зв`язку між договорами та договірними правовідносинами, оскільки такі правовідносини виникають саме з договорів, а подальший розвиток правовідносин може бути зумовлений, у тому числі (але не виключно), умовами договору. Водночас подальші зміни правовідносин, зокрема припинення прав та обов`язків з договору, не обов`язково пов`язані зі зміною чи припиненням договору...»; «Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком про те, що припинення обов`язку за договором тісно пов`язане з припиненням самого договору. Щодо посилань на статті 997 1008 1044 ЦК України, якими передбачено право припинення відповідних договорів, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. За змістом частин другої - шостої статті 997 ЦК України цією статтею передбачені випадки односторонньої відмови від договору страхування страхувальником або страховиком. Така відмова здійснюється шляхом вчинення одностороннього правочину управленою стороною, а не за рішенням суду. Отже, зазначена стаття не встановлює способів захисту. Статтею 1008 ЦК України передбачені випадки припинення договору доручення внаслідок таких юридичних фактів: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного. Зазначена стаття не встановлює випадків припинення договору за рішенням суду, а тому і не встановлює способів захисту. Статтею 1044 ЦК України також не встановлено випадків припинення договору управління майном за рішенням суду, отже, не встановлено способів захисту. Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений».

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Тому позовна вимога про визнання іпотечного договору припиненим не підлягає задоволенню з тих підстав, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим. У зв`язку з наведеним судові рішення в цій частині підлягають скасуванню та в її задоволенні слід відмовити.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Згідно з частиною першою та другою статті 598 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У частині першій статті 599 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однією з підстав припинення іпотеки, передбачених статтею 17 Закону України «Про іпотеку» є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі № 686/4303/18 (провадження № 61-2882св19) зазначено, що «у пунктах 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19) зазначено, що: «іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц)».

Аналіз позовних вимог ОСОБА_1 свідчить, що позивач просила зняти заборону на відчуження іпотечного майна у зв`язку з виконанням у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором.

З урахуванням того, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2010 року з ОСОБА_1 на користь банку стягнута в повному обсязі заборгованість за тілом кредиту, вказане судове рішення виконано повністю, що підтверджується постановою від 07 листопада 2019 року про закінчення виконавчого провадження № 25251543, відомості про скасування постанови державного виконавця від 07 листопада 2019 року про закінчення виконавчого провадження № 25251543 в матеріалах справи відсутні, наявні підстави вважати зобов`язання за кредитним договором виконаним.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив вірний висновок, що з моменту виконання у повному обсязі зобов`язань, визначених рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2010 року про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, припинилися зобов`язання позивача як за договором кредиту, так і за договором іпотеки.

Зазначене узгоджується із висновком, що міститься у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16 (провадження № 14-88цс19).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У разі, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 виконала зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, що відповідно до вимог закону є підставою для припинення іпотеки, у зв`язку з чим вимога про зняття заборони на відчуження нерухомого майна та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження цього майна відповідає способу захисту порушеного права позивача.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що відповідачем не в повному обсязі виконане зобов`язання спростовуються змістом постанови головного державного виконавця Вітовського районного відділу ДВС від 07 листопада 2019 року про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним повним виконанням.

Доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права, а саме, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, є безпідставними. Дослідивши постанову від 07 листопада 2019 року про закінчення виконавчого провадження № 25251543, суди першої та апеляційної інстанції зробили обґрунтований висновок, що позивач виконала рішення суду, за яким банк стягнув з неї достроково заборгованість за кредитним договором.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі № 686/4303/18 (провадження № 61-2882св19) колегія суддів вважає, що судові рішення в частині задоволеної позовної вимоги щодо припинення дії іпотечного договору ухвалені частково без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення в частині задоволеної позовної вимоги щодо припинення дії іпотечного договору скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги, в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», яка підписана представником Ковалевським Євгеном Володимировичем,задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2021 року в частині задоволеної позовної вимоги про визнання припиненим договору іпотеки від 06 липня 2006 року скасувати.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс», про визнання припиненим договору іпотеки від 06 липня 2006 року відмовити.

В іншій частині постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2021 року залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2020 року та постанова Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2021 року в скасованих частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук