ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 201/2667/20

провадження № 61-12186св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тригуб Євгенія Олегівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев Ігор В`ячеславович,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», в інтересах якого діє адвокат Онішкевич Михайло Миколайович, на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 26 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Антонюка О. А., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 9 червня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (далі - АТ «Креді Агріколь Банк»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тригуб Є. О., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев І. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивувала тим, що 17 квітня 2018 року вона з АТ «Креді Агріколь Банк» уклала кредитний договір № 6/2427428, відповідно до якого банк надав їй кредитні кошти у розмірі 721 339,57 грн з кінцевим терміном повернення 16 квітня 2025 року.

Того ж дня вона з АТ «Креді Агріколь Банк» уклала договір застави, за умовами якого передала в заставу банку належний їй автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

3 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є. О. вчинено виконавчий напис № 7925, яким стягнено на користь АТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором № 6/2427428 у розмірі 631 894,16 грн. Запропоновано зазначені вимоги кредитора задовольнити за рахунок коштів, вилучених від реалізації предмета застави - автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить їй на праві власності.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Дивисенко Т. О. від 11 грудня 2019 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 7925 від 3 грудня 2019 року.

Позивач вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням вимог статті 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Також зазначала, що письмову вимогу про усунення порушень виконання зобов`язань не отримувала, заборгованість є спірною, а існуюча заборгованість була погашена.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 7925, вчинений 3 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є. О., про стягнення заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на автомобіль.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2021 року позов задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 7925, вчинений 3 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є. О.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що подані документи для вчинення оскаржуваного виконавчого напису не підтверджують безспірність заборгованості.

Також судом першої інстанції зазначено про відсутність доказів направлення боржнику письмової вимоги про усунення порушень виконання зобов`язань, що також є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконання.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 9 червня 2021 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2021 року без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу АТ «Креді Агріколь Банк», суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У липні 2021 року АТ «Креді Агріколь Банк», в інтересах якого діє адвокат Онішкевич М. М., подало до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 9 червня 2021 року скасувати.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки при вирішенні справи судами не враховано висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) відповідно до якого, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

На думку заявника, суди при вирішенні даної справи обмежувалися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур.

Поза увагою судів залишилось і те, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не спростувала належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надано ОСОБА_1 і доказів часткового чи повного погашення заборгованості, про що вона зазначала.

Також не враховано судами попередній інстанцій і висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19), в якому зазначено, що повідомлення необхідно вважати здійсненим належним чином за умови, що особа одержала або мала одержати повідомлення, але не одержала його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Заявник наголошував на тому, що 28 серпня 2019 року на адресу ОСОБА_1 цінним листом скеровано повідомлення-вимога від 23 серпня 2019 року, тому вимога щодо направлення письмової вимоги сторонам та боржнику додержана.

Посилаючись на зазначене, а також на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, що є порушенням норм процесуального права, АТ «Креді Агріколь Банк», в інтересах якого діє адвокат Онішкевич М. М., просило про задоволення касаційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська матеріали цивільної справи № 201/2667/20.

Відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 17 вересня 2021 року підставами відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.

Крім того, підставами для відкриття касаційного провадження були доводи заявника про порушення норм процесуального права, а саме недослідження судами зібраних у справі доказів, які мають суттєве значення для вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17 квітня 2018 року АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 6/2427428, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 721 339,57 грн з кінцевим терміном повернення 16 квітня 2025 року.

17 квітня 2018 року АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 уклали договір застави, за умовами якого ОСОБА_1 передала в заставу банку автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

3 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є. О. вчинено виконавчий напис № 7925, яким запропоновано звернути стягнення на автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного рухомого майна, запропоновано задовольнити такі вимоги АТ «Креді Агріколь Банк»: заборгованість за кредитом у розмірі 592 528,87 грн, заборгованість за процентами в розмірі 9 216,83 грн, заборгованість за простроченими процентами у розмірі 20 077,09 грн та пеню у розмірі 1 483,99 грн, а всього в сумі 631 894,16 грн. Строк, за який виникла заборгованість та проводиться стягнення, становить з 17 квітня 2018 року до 20 серпня 2019 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Дивисенко Т. О. від 11 грудня 2019 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 7925 від 3 грудня 2019 року.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис вчинено з порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, оскільки ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення виконання зобов`язань не отримувала, а подані нотаріусу документи не підтверджували безспірність заборгованості.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за апеляційною скаргою АТ «Креді Агріколь Банк», відхилив доводи банку і погодився з висновками суду першої інстанції та, як наслідок, залишив вказане рішення без змін.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції касаційний суд повністю погодитись не може з огляду на наступне.

У статтях 15 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документів у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом, зокрема, є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - нотаріальна дія (пункт 19 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусом виконавчих написів містить глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У статті 88 Закону України «Про нотаріат» зазначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Безспірність заборгованості - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 330/2082/14 (провадження № 14-557цс19) зазначено, що, вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні статті 88 Закону України «Про нотаріат», необхідно враховувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У статті 175 ЦПК України зазначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Правове обґрунтування позову в цивільному процесі має надзвичайно вагоме значення під час розгляду справи по суті.

Звертаючись з відповідним позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням вимог статті 87, 88 Закону України «Про нотаріат».

Разом з цим, позовна заява ОСОБА_1 не містить правового обґрунтовування, зокрема, не зазначено, яких саме вимог актів законодавства України, що регулюють порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом на документах, які свідчать про безспірність заборгованості, нотаріус не дотримався, та невказано, в чому полягає неправильність розрахунку заборгованості за кредитним договором і чому він є спірним.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував, зосередившись виключно на статтях 87, 88 Закону України «Про нотаріат», залишив поза увагою відсутність правового обґрунтування позову.

Крім того, вирішуючи справу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц та від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції не врахував висновки, викладені у згаданих постановах, не встановив та не зазначив в рішенні, чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зазначене не враховано і не усунуто й судом апеляційної інстанції.

Також підставою для задоволення позову суд першої інстанції вказував неотримання ОСОБА_1 вимоги про усунення порушення виконання зобов`язань, а також ненадання нотаріусу доказів направлення цієї вимоги та її одержання позивачем.

Необхідно зазначити, що такими підставами ОСОБА_1 позовну заяву не обґрунтовувала.

У апеляційній скарзі АТ «Креді Агріколь Банк» посилалось на те, що банк надав приватному нотаріусу документи, які містять відмітку поштового відділення зв`язку про відправлення вимоги цінним листом з повідомленням.

Так, матеріали справи містять копію вимоги про усунення порушень від 23 серпня 2019 року № 10451/2976, яка направлена ОСОБА_1 кур`єрською доставкою 28 серпня 2019 року за адресою АДРЕСА_1 та вручена їй особисто 29 серпня 2019 року.

Отже у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору 28 серпня 2019 року банк направив ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, яка залишена без виконання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке особисто підписано ОСОБА_2 .

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що банк вимогу про усунення порушень позивачу не направляв, що є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; оскільки матеріали справи не містять доказів направлення та отримання письмової вимоги про усунення порушень ОСОБА_1 .

Водночас, судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано жодної оцінки копії вимоги про усунення порушень від 23 серпня 2019 року № 10451/2976, наданої банком, в якій вказано про особисте отримання такої вимоги ОСОБА_1 .

Не дослідивши всі зібрані у справі докази у їх взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції не виконав вимог процесуального права щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, фактично усунувшись від розгляду і вирішення справи по суті з урахуванням підстав позову та доводів апеляційної скарги.

Крім того, у статті 20 Закону України «Про заставу» зазначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, а також в інших випадках, встановлених законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом (частина перша статті 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Статтею 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (стаття 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Зазначені вимоги закону не враховані судом першої інстанції та залишені поза увагою апеляційного суду.

Оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити наведені обставини, переглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та відповідних правових обґрунтувань, врахувавши зміст виконавчого напису.

Касаційний суд, з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи у суді касаційної інстанції, процесуальної можливості усунути допущені апеляційним судом недоліки не має, так як не може переоцінювати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Враховуючи, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та неналежного дослідження і оцінки зібраних доказів судом апеляційної інстанції не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статями 400 409 411 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», в інтересах якого діє адвокат Онішкевич Михайло Миколайович, задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 9 червня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук