Постанова

Іменем України

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 758/3725/21

провадження № 61-10885св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Корольов Михайло Андрійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року, ухвалене у складі судді Якимець О. І., та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Мережко М. В., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 20 серпня 2018 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0288/08/2018/0038, за умовами якого банк надає позивачу кредит у сумі 287 910,00 грн на придбання автомобіля марки «Geely Emgrand 7», зі сплатою 14,49 % річних, строком до 19 серпня 2025 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 20 серпня 2018 року між сторонами укладено договір застави транспортного засобу - автомобіля марки «Geely Emgrand 7», 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

08 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О. вчинено виконавчий напис за реєстраційним № 2042, яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно - автомобіль марки «Geely Emgrand 7», 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить їй на праві власності, на користь банку у рахунок задоволення його вимог у загальному розмірі 235 588,84 грн за період з 20 серпня 2018 року по 18 лютого 2020 року.

Вказаний виконавчий напис був пред`явлений відповідачем до виконання приватному виконавцю Корольову М. А., який 13 квітня 2020 року прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 6181180 та розпочав його примусове виконання.

Вказувала на те, що цей виконавчий напис був вчинений без належної перевірки нотаріусом безспірності вимог кредитора з урахуванням всіх платежів за кредитом, без повідомлення боржника про усунення порушень за кредитним договором та надходження заяви про вчинення виконавчого напису, а також без дотриманням вимог щодо його вчинення на підставі нотаріально посвідченого кредитного договору, який між сторонами був укладений у простій письмовій формі.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О. від 08 квітня 2020 року, зареєстрований за № 2042, таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О. від 08 квітня 2020 року, зареєстрований за № 2042 таким, що не підлягає виконанню.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» залишено без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована в судовому порядку, а оскільки укладений між сторонами кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, наявні підстави для визнання цього виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню саме у зв`язку з недотриманням умов його вчинення щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

При цьому суди попередніх інстанцій посилались на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 та правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного суду 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений на нотаріально посвідченому договорі застави, а не на кредитному договорі, а тому банком було надано приватному нотаріусу повний перелік документів, необхідних для вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави, апеляційний суд зазначив, що за змістом статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі, яким у даному випадку є кредитний договір, а не на правочині про забезпечення виконання зобов`язань, зокрема договорі застави рухомого майна. Отже, для звернення стягнення на заставне майно боржника нотаріус вчиняє виконавчий напис саме на документі, що встановлює заборгованість останнього, що також випливає із положень статті 87 Закону України «Про нотаріат».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У листопаді 2022 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що виконавчий напис був вчинений на оригіналі нотаріально посвідченого договору застави, а не на кредитному договорі. Саме договір застави передбачає право звернення стягнення на заставлене майно, а тому необхідність надання оригіналу саме кредитного договору для вчинення виконавчого напису не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить положенням Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, постанови Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) та від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження 12-5гс21), оскільки у вказаних справах виконавчий напис вчинений саме на кредитному договорі, а не на договорі застави.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення нотаріусом норм чинного законодавства під час вчинення виконавчого напису без вивчення документів, на підставі який вчинено виконавчий напис, які знаходяться в матеріалах справи приварного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д. О. з вчинення виконавчого напису реєстраційний № 2042 від 08 квітня 2020 року.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник указує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А., відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці пов`язаною з вагітністю та пологами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2023 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 серпня 2018 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 0288/08/2018/0038, відповідно до якого банк надав позивачу кредит в сумі 287 910,00 грн на придбання автомобіля марки «Geely Emgrand 7», шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ «Інтехстандарт», зі сплатою 14,49 % річних, строком до 19 серпня 2025 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 20 серпня 2018 року між сторонами укладено договір застави (транспортного засобу), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Садовою А. Г. за реєстровим № 1243, предметом якого є автомобіль марки «Geely Emgrand 7», 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності позивачу.

08 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О. вчинено виконавчий напис за реєстраційним № 2042, яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно - автомобіль марки «Geely Emgrand 7», 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , на користь АБ «Укргазбанк» у рахунок задоволення його вимог за кредитним договором № 0288/08/2018/0038 від 20 серпня 2018 року у загальному розмірі 235 588,84 грн, з яких: 226 206,00 грн - заборгованість за кредитом строкова; 3 428,00 грн - заборгованість за кредитом прострочена; 1 645,64 грн - заборгованість за процентами поточна; 1 429,99 грн - заборгованість за процентами прострочена; 2 879,21 грн - заборгованість з комісії прострочена, за період з 20 серпня 2018 року по 18 лютого 2020 року.

Постановою приватного виконавця Корольова М. А. від 13 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження № 6181180 з примусового виконання вказаного виконавчого напису № 2042, виданого 08 квітня 2020 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ПАТ АБ «Укргазбанк» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право. Проте, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, що є підставою нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18), від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що оспорюваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 08 квітня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що листом від 07 квітня 2020 року ПАТ АБ «Укргазбанк», адресованим приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Осипенку Д. О., банк просив вчинити виконавчий напис, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на заставлене майно.

До заяви було додано такі документи: копію кредитного договору; оригінал договору застави; виписку по особовим рахункам з 20 серпня 2018 року по 18 лютого 2020 року; копію досудової вимоги щодо виконання договірних зобов`язань; докази направлення цієї вимоги боржнику 24 лютого 2020 року; витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про реєстрацію звернення стягнення (а. с. 95-115).

Установивши, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду який викладено, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 08 серпня 2022 року у справі № 752/16820/19 (провадження № 61-20408св21), від19 жовтня 2022 року у справі № 278/2416/21 (провадження № 61-5756св22).

Доводи касаційної скарги про те, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений на нотаріально посвідченому договорі застави, а не на кредитному договорі, а тому банком було надано приватному нотаріусу повний перелік документів, необхідних для вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави, зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, оскільки для звернення стягнення на заставне майно боржника нотаріус вчиняє виконавчий напис саме на документі, що встановлює заборгованість останнього, а не на правочині про забезпечення виконання зобов`язань, зокрема договорі застави рухомого майна.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець С. Ф. Хопта