ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2016 року м. Київ справа №800/332/16 (800/499/15)

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді Рецебуринського Ю.Й.,

суддів Головчук С.В.,

Олексієнка М.М.,

Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

секретаря судового засідання Музички Н.В.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника відповідача - Нарольської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_7 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 24 грудня 2015 року №1202/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги».

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що оскаржуване рішення відповідача є незаконним та політично мотивованим, таким, що не відповідає позиціям, викладеним у рішенні Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі «Волков проти України». Посилається на безпідставне незастосування Вищою радою юстиції положень п.5 абз.2 ч.6 ст.93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI (далі - Закон №2453-VI) (у редакції, що діяла на момент прийняття скарги), оскільки у зверненні Хмельницька міська рада посилалась лише на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, а тому відповідач повинен був повернути скаргу без розгляду, а не в порушення статті 124 Конституції України переглядати судові акти, керуючись повноваженнями суду вищої інстанції. Вищою радою юстиції незаконно надається оцінка діям лише одного судді, оскільки процесуальні документи, на які скаржиться Хмельницька міська рада, прийняті та підписані колегією суддів відповідно до вимог ГПК України. Вважає, що відповідачем безпідставно застосовано найтяжче дисциплінарне стягнення до судді, який працює на посаді 27 років, має позитивну характеристику та до якого не застосовано жодного дисциплінарного стягнення, через винесення абсолютно законних процесуальних документів, і не допустила можливості застосувати інший вид дисциплінарного стягнення, що є порушенням принципу пропорційного застосування стягнень. Крім того, позивач посилається на недотримання відповідачем процедури здійснення розгляду дисциплінарної справи та порушення річного строку застосування дисциплінарного стягнення до судді.

У запереченнях на адміністративний позов представник відповідача вважає доводи позивача необґрунтованими, посилаючись на те, що спірне рішення є законним, обґрунтованим, підстав для задоволення позову немає. Зазначає, що нормами Закону № 2453-VI, в редакції на час звернення із скаргами на дії судді, положення щодо строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності застосовувалися виключно до дисциплінарного стягнення (частина 4 статті 87). Внесення подання про звільнення судді з посади не є дисциплінарним стягненням (стаття 88), а носить окремо визначену статтею 105 вказаного Закону відповідальність - звільнення судді з посади у разі порушення присяги, до якої строк давності не застосовувався. Однак, з 29 березня 2015 року набрав законної сили Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII (далі - Закон №192-VIII), яким викладено в новій редакції Закон №2453-VI та запроваджено трирічний строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за порушення присяги. Тому, враховуючи правила статті 58 Конституції України, Вища рада юстиції прийняла рішення у межах трирічного строку, визначеного частиною 4 статті 96 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги позову, які просили задовольнити в повному обсязі.

Представник Вищої ради юстиції позов не визнала з підстав, викладених у запереченні на позов, та просила суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ОСОБА_7, 1960 року народження, з грудня 1988 року обіймав посади державного арбітра, арбітра, судді господарського суду Донецької області. Постановою Верховної Ради України від 12 липня 2001 року №2669-ІІІ «Про обрання суддів» обраний на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 19 лютого 2009 року №1030-VІ «Про обрання суддів» обраний на посаду судді Вищого господарського суду України безстроково.

13 червня 2014 року до Вищої ради юстиції надійшло звернення народного депутата України VII скликання ОСОБА_10 від 27 травня 2014 року, скероване колишнім заступником Генерального прокурора України ОСОБА_11, та 9 липня 2014 року - звернення Хмельницької міської ради від 27 травня 2014 року, скероване колишнім головою Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя ОСОБА_12, щодо порушення суддею Вищого господарського суду України ОСОБА_7 норм процесуального законодавства під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі № 20/5025/2131/11.

У вказаних зверненнях заявники просили Вищу раду юстиції притягнути до відповідальності суддю Вищого господарського суду України ОСОБА_7 та розглянути питання щодо перебування його на посаді судді у зв'язку із упередженістю та безпідставною відмовою у допуску до правосуддя, тобто здійснити перевірку зазначених у зверненнях обставин на предмет порушення присяги судді чи дисциплінарного проступку.

10 листопада 2015 року дисциплінарною секцією Вищої ради юстиції ухвалено висновок, яким Вищій раді юстиції рекомендовано постановити ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_7

Вища рада юстиції 17 листопада 2015 року постановила ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_7

Членом Вищої ради юстиції ОСОБА_13 за наслідками розгляду дисциплінарної справи складено висновок від 23 листопада 2015 року, яким запропоновано дисциплінарній секції прийняти висновок щодо рекомендування Вищій раді юстиції внести подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді за порушення присяги.

На засіданні 1 грудня 2015 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції внести подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Вища рада юстиції 24 грудня 2015 року прийняла рішення №1202/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги».

Як зазначено у вказаному рішенні до Вищого господарського суду України 20 червня 2012 року надійшла касаційна скарга Хмельницької міської ради на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2012 року у справі №20/5025/2131/11, яка передана судді ОСОБА_7 для вирішення питання про прийняття її до провадження.

Ухвалою від 25 червня 2012 року колегією суддів Вищого господарського суду України під головуванням судді ОСОБА_7 касаційна скарга Хмельницької міської ради повернута у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірах.

Вказана ухвала мотивована тим, що згідно з положеннями п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року №15 (яка на даний час зберігає чинність відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21 листопада 2011 року № 01-06/1625/2011), при перерахуванні судового збору з рахунку платника додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: "Зараховано в дохід бюджету ___ грн (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення. Зазначена вимога скаржником не дотримана, оскільки на звороті платіжного доручення від 4 травня 2012 року №583 відсутній вищевказаний напис.

Хмельницька міська рада 6 липня 2012 року повторно звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою №02-15-1429 у справі №20/5025/2131/11, а також із заявою про поновлення строку на подання касаційної скарги, про що свідчать відповідні відмітки на касаційній скарзі та заяві про поновлення строку для подання касаційної скарги. До Вищого господарського суду України касаційна скарга та заява надійшли 14 серпня 2012 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16 серпня 2012 року колегією суддів під головуванням судді ОСОБА_7 Хмельницькій міській раді відмовлено у відновленні пропущеного строку для подачі касаційної скарги, касаційна скарга повернута скаржнику.

Ухвала суду мотивована тим, що недодержання скаржником вимог статті 111 ГПК України щодо форми та змісту касаційної скарги протягом встановленого процесуального строку для касаційного оскарження акта суду попередньої інстанції не є поважною причиною пропуску такого строку, а отже, не може бути підставою для його відновлення. Інших причин, які є дійсно непереборними і які не залежали від волі скаржника, останнім не наведено, а тому колегія суддів не знайшла підстав для відновлення пропущеного скаржником строку на касаційне оскарження.

З аналогічних підстав, ухвалами Вищого господарського суду України у складі суддів ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_15 від 25 червня 2012 року повернуто касаційні скарги виконавчого комітету Хмельницької міської ради та прокуратури Хмельницької області. Виконавчий комітет Хмельницької міської ради та прокуратура Хмельницької області повторно звернулися до суду з касаційними скаргами та заявами про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Ухвалами від 16 серпня 2012 року колегією суддів під головуванням судді ОСОБА_7 за участю суддів ОСОБА_16 та ОСОБА_15 відмовлено виконавчому комітету Хмельницької міської ради та прокуратурі Хмельницької області у поновленні строку на касаційне оскарження у зв'язку з тим, що недотримання ст.111 ГПК України щодо форми та змісту касаційної скарги не є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження.

Хмельницька міська рада звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвал Вищого господарського суду України від 25 червня та 16 серпня 2012 року у справі №20/5025/2131/11 з посиланням на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права.

Ухвалою від 24 грудня 2012 року у справі №20/5025/2131/11 Хмельницькій міській раді відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду України, оскільки п.1 ст.111-16 ГПК України не передбачено перегляд рішень суду касаційної інстанції у разі неоднакового застосування норм процесуального права.

Вища рада юстиції у своєму рішення зазначала, що на день звернення Хмельницької міської ради із касаційною скаргою ані ГПК України, ані Закон України «Про судовий збір», ані інформаційні листи ВГСУ (від 21 листопада 2011 року №01-06/1625/2011 та від 4 березня 1998 року №02-5/78) не містили імперативної норми, якою б на особу, яка подає касаційну скаргу, покладався обов'язок отримання на звороті платіжного доручення відмітки про зарахування в дохід держави судового збору як передумови для прийняття господарськими судами до провадження касаційних скарг.

Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» від 16 лютого 2011 року №106 контроль за справлянням платежів за кодом класифікації доходів бюджету 22030000 «Судовий збір» здійснюється Вищим господарським судом України.

Отже, Вищий господарський суд України відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України самостійно здійснював контроль за надходженням судового збору до державного бюджету за подання до суду касаційних скарг, а тому правова підстава для залучення Хмельницької міської ради до перевірки зарахування судового збору до бюджету була відсутня.

Під час вирішення питання про прийняття до провадження касаційної скарги від 4 травня 2012 року №12-1429-0215 Хмельницької міської ради колегія суддів під головуванням судді ОСОБА_7, як встановила Вища рада юстиції, без будь-якого посилання на чинні норми закону ухвалою від 25 червня 2012 року у справі №20/5025/2131/11 повернула вказану касаційну скаргу Хмельницької міської ради. Аналогічні дії були вчинені під час постановлення ухвал від 25 червня 2012 року за наслідком розгляду касаційних скарг виконавчого комітету Хмельницької міської ради та прокуратури Хмельницької області з єдиною відмінністю, що підставою для повернення касаційної скарги прокуратури була помилка в індексі отримувача касаційної скарги.

Вища рада юстиції у рішенні від 24 грудня 2015 року дійшла висновку, що суддею ОСОБА_7 було допущено істотне порушення норм процесуального законодавства (статті 44 ГПК України у редакції, яка діяла на день постановляння вказаних ухвал), непропорційно обмежено право Хмельницької міської ради на касаційне оскарження судового рішення, що порушує саму суть такого права, чим допущено порушення права доступу до суду у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Внаслідок неправомірних дій судді ОСОБА_7 як головуючого у справі Хмельницьку міську раду було позбавлено права на касаційне оскарження.

Суддя ОСОБА_7 під час винесення ухвал від 25 червня 2012 року у справі №20/5025/2131/11 діяв несумлінно та недбало поставився до виконання обов'язків судді, а прийнявши ухвалу від 16 серпня 2012 року, істотно порушив норми процесуального права при здійсненні правосуддя, зокрема, відмовив у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, розуміючи, що цим самим продовжує порушення процесуального законодавства, вчинені під час постановлення ухвали від 25 червня 2012 року, чим порушив принцип законності та справедливості, а розуміючи наслідки таких дій - діяв необ'єктивно та упереджено.

Вказані дії судді ОСОБА_7 Вищою радою юстиції були кваліфіковані як порушення присяги судді щодо вчинення діянь, що встановлені абзацом першим частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 року №22/98-ВР, в редакції, що діяла на момент звернення Хмельницької міської ради до Вищої ради юстиції (далі - Закон №22/98-ВР).

Зміст присяги судді встановлений частиною першою статті 55 Закону №2453-VI (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), з якої випливає, що, вступаючи на посаду, суддя урочисто присягає об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.

Частинами другою та третьою статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що порушенням суддею присяги є:

вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів;

недотримання суддею вимог та обмежень, встановлених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції";

умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом;

порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

Порушенням присяги судді, що обіймає адміністративну посаду в суді, є також невиконання ним посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, пов'язаних з процесуальними діями.

Відповідно до частини 7 вказаної статті якщо в процесі розгляду питання про звільнення судді за особливих обставин Вища рада юстиції дійде висновку про відсутність підстав для звільнення судді, проте вчинені суддею дії можуть мати наслідком дисциплінарну відповідальність, Вища рада юстиції може прийняти рішення про притягнення суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів до дисциплінарної відповідальності, а щодо інших суддів - про направлення матеріалів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Підстави дисциплінарної відповідальності суддів визначено у статті 83 Закону №2453-VI.

Так, суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;

2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;

3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;

5) розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;

6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з статтею 86 Закону №2453-VI Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції».

Статтею 37 Закону №22/98-ВР встановлено, що Вища рада юстиції може притягнути до дисциплінарної відповідальності Голову, заступників Голови та суддів Верховного Суду України, Голову і заступників Голови та суддів вищих спеціалізованих судів з підстав, передбачених у пункті 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України та Законом України «Про статус суддів».

Вища рада юстиції може накласти на цих суддів дисциплінарне стягнення - догану.

Вища рада юстиції може прийняти рішення про невідповідність судді займаній посаді.

З наведених правових норм вбачається, що законодавець не лише прямо передбачив можливість компетентного органу обирати вид дисциплінарного стягнення до суддів, але й визначив критерії, які повинні враховуватися під час такого вибору. При цьому такі критерії повинні враховуватися в усіх випадках, коли суддю належить притягнути до дисциплінарної відповідальності. Також є очевидним те, що подання про звільнення судді за своїми наслідками для порушника є більш тяжким видом дисциплінарної відповідальності, ніж догана, і застосовується за більш тяжкі порушення.

Із змісту оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що дії позивача кваліфіковано як такі, що викликають сумнів у його об'єктивності, свідчать про несумлінне виконання суддею своїх службових обов'язків та принижують авторитет судової влади.

При цьому, такі дії проявились у допущених, на думку відповідача, порушеннях норм Господарського процесуального кодексу України під час вирішення позивачем питання про прийняття касаційних скарг, що призвело до відмови у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом.

Разом з цим, за правилами статті 83 Закону №2453-VI (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя, є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, за що статтею 37 Закону №22/98-ВР передбачено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Ґрунтуючись на Спільному висновку та на самостійному дослідженні норм українського законодавства щодо звільнення з посади суддів, Європейський суд з прав людини у своєму Рішенні від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" зазначив, що положення статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" залишає дисциплінарному органу широку свободу розсуду з питання щодо змісту поняття «порушення присяги» (пункт 174 Рішення). Згадане правове регулювання відповідатиме такій вимозі до якості закону, як його передбачуваність, лише за умови напрацювання національним дисциплінарним органом та судами конкретної та послідовної практики із застосування відповідних широко сформульованих положень закону (пункти 175-179 цього Рішення ЄСПЛ).

Відповідно відсутність керівних принципів та практики, які б визначали послідовне та обмежувальне тлумачення поняття «порушення присяги», а також відсутність належних юридичних захисних механізмів призвели до непередбачуваності наслідків застосування відповідних положень національного законодавства. Виходячи з цього, можна навіть припустити, що будь-яка провина судді, яка мала місце у будь-який момент протягом його професійної кар'єри, за бажанням могла бути розтлумачена дисциплінарним органом як достатня фактична підстава для обвинувачення у вчиненні такого дисциплінарного правопорушення, як «порушення присяги», та призвести до звільнення його з посади (пункт 185 цього Рішення ЄСПЛ).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у справах щодо звільнення осіб за порушення присяги прийшла до висновку, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення може бути припинення державної служби за порушення присяги або звільнення з митного органу, які є санкціями різних рівнів відповідальності й не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення присяги (постанова від 21 травня 2013 року у справі №21-403а12).

Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Серед Європейських стандартів незалежності діяльності судді при розгляді справ на особливу увагу заслуговують такі: 1) тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути проводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості; 2) дисциплінарні санкції мають бути пропорційними.

Про підстави дисциплінарної відповідальності, зокрема йдеться в пункті 25 Рекомендацій Київської конференції з питань незалежності судової влади в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії: «Дисциплінарні провадження проти суддів повинні стосуватися випадків грубої та непростимої непрофесійної поведінки, які завдають шкоди репутації всього суддівського корпусу».

Кваліфікація дій судді ОСОБА_7, при постановленні ним ухвал, як порушення присяги, здійснена Вищою радою юстиції без дотримання принципу пропорційності, закріпленому, зокрема, у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та без врахування наведених висновків Європейського суду з прав людини.

Враховуючи можливість застосування до позивача більш м'яких стягнень, передбачених статтею 37 Закону №22/98-ВР, колегія суддів вважає, що Вища рада юстиції дійшла необгрунтованого висновку про направлення Верховній Раді України подання про звільнення позивача за порушення присяги, що є найсуворішим видом дисциплінарної відповідальності яка неспіврозмірна з діями ОСОБА_7 при винесенні ним ухвал, якими касаційні скарги осіб були повернуті.

Крім того, зазначені судові рішення були постановлені колегією у складі трьох суддів. Однак Вищою радою юстиції рішення про відкриття дисциплінарної справи було прийнято лише щодо ОСОБА_7 Рішення, прийняті за результатами оцінки дій інших суддів, які входили до складу колегії, відсутні.

Посилання відповідача на принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, колегія суддів вважає помилковим, оскільки відповідно до процесуального закону судді приймають судові рішення колегіально, при цьому відповідно до частини 2 статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України головуючий суддя голосує останнім.

Також, направляючи дану справу на новий розгляд Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі звільнення судді за порушення присяги застосуванню підлягає трирічний строк, передбачений частиною четвертою статті 96 Закону №2453-VI, у редакції, чинній на даний час, як такий, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи. Враховуючи, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності Вища рада юстиції вважала порушення ним присяги, то такий строк не пропущено.

Колегія суддів приходить до висновки про необхідність визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції України від 24 грудня 2015 року №1202/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги», з наведених вище мотивів суду.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 161-163, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Адміністративний позов ОСОБА_7 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції від 24 грудня 2015 року №1202/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги».

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий суддя Ю.Й.Рецебуринський

Судді С.В. Головчук

М.М. Олексієнко

О.П.Стародуб

В.В. Швець