ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 922/925/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач

за участю представників: прокуратури Кравчук О.А. - прокурор відділу ГПУ, Чалий М.Г. - прокурор відділу ВП САТО дов. від 31.10.16, позивачів Рудник Ю.М. - дов. від 30.12.2015 р., відповідачів Демура І.Б. - дов. від 02.11.2016 р., Тлепов І.Є. - дов. від 11.01.2016 р.третьої особи розглянувши матеріали касаційної скарги не з'явились (про час і місце судового розгляду повідомлені належно) Заступника військового прокурора сил антитерористичної операції на постановувід 25.08.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі№922/925/16 Господарського суду Харківської області за позовомЗаступника військового прокурора сил антитерористичної операції в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова

до -Військової частини А4104 -Приватного підприємства Агрофірма "Пришибська" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаХарківський університет Повітряних Сил ім. І. Кожедуба провизнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Заступник військового прокурора сил антитерористичної операції в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Військової частини А4104 та ПП Агрофірма "Пришибська" про визнання недійсним договору про спільний обробіток землі №7 від 16.09.2013 р., укладеного між відповідачами у справі та повернення із чужого незаконного користування, зі складанням акта приймання-передачі, частини земельної ділянки військового містечка №265, загальною площею 469 га, якою користувалися згідно з оспорюваним договором.

Як на підставу позову прокурор посилався на приписи статей 77, 84, 125, 126, 141 Земельного кодексу України, статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статей 1, 2, 3, 4, 13, 15, 20 Закону України "Про оренду землі", статей 1, 2, 4 Закону України "Про використання земель оборони" та вказував на те, що спірний договір укладений військовою частиною з перевищенням повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Водночас прокурор зазначав, що військова частина А4104 не є безпосереднім землекористувачем спірної земельної ділянки, оскільки згідно з Державним актом на право постійного користування землею Б №047623 у 1990 році земельна ділянка площею 3069,2 га була закріплена за Харківським Вищим військовим авіаційним училищем льотчиків ім. С.І. Грицівця та останнє не відмовлялося від права постійного користування землею.

Окрім цього, прокурор зазначав, що спірний договір був укладений з метою приховування іншого договору - договору оренди землі та цим договором фактично змінено цільове призначення спірної земельної ділянки.

На думку прокурора, спірний договір укладений з порушенням вимог законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - поверненню Міністерству оборони України.

У відзиві на позовну заяву ПП Агрофірма "Пришибська" просила у задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що оспорюваний договір укладений з дотриманням норм законодавства, а Військова частина А4104 є належним землекористувачем спірної земельної ділянки та мала право розпоряджатися нею, зокрема, передавши таку земельну ділянку як внесок у спільну діяльність за оспорюваним договором.

У відзивах на позовну заяву Військова частина А4104 також просила відмовити у позові з огляду на його необґрунтованість, вказуючи на те, що військова частина є господарюючим суб'єктом та мала повноваження на укладання спірного договору; що оспорюваний договір був погоджений Зміївською районною державною адміністрацією, Комсомольською селищною радою, КЕВ міста Харкова, помічником командира в/ч А4104 з правової роботи, помічником командира в/ч А4104 - начальником фінансово-економічної служби, начальником КЕС в/ч А 4104, а з Департаментом економічної діяльності були погоджені цінові показники в залежності від територіального розміщення полігонів.

Прокурор у поясненнях наголошував на обґрунтованості і доведеності позовних вимог.

КЕВ м.Харкова у поясненнях підтримав позовні вимоги прокурора та просив задовольнити їх, посилаючи на те, що військове майно має використовуватися лише за його цільовим і функціональним призначенням; що території полігонів, які тимчасово не використовуються дозволяється передавати у тимчасове користування сільськогосподарським підприємства за погодженням відповідних заступників Міністра оборони України або командувачів військами відповідних округів, чого у даному випадку сторонами дотримано не було.

Міністерство оборони України також у поясненнях у справі просило позов задовольнити, посилаючись на те, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог законодавства, без погодження з уповноваженими органами та спірним договором фактично змінено цільове призначення спірної земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.06.2016 р. (суддя Аріт К.В.) в позові відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що в Державному акті на право користування землею серії Б №047623, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №62, була допущена помилка, а саме: в назві землекористувача вказано ХВВАУЛ ім. С.І. Грицівця, тоді як в рішенні виконавчого комітету Готвальдівської районної ради депутатів трудящих про видачу державного акту вказано - полігон ХВВАУЛ ім. С.І. Грицівця.

Отже, як визнав суд, Військова частина А4104 мала право розпоряджатися спірною земельною ділянкою.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що оспорюваний договір був укладений військовою частиною на виконання окремого невідкладного доручення заступника Начальника Генерального штабу генерала-лейтенанта та був погоджений з Зміївською районною державною адміністрацією, Комсомольською селищною радою, КЕВ міста Харкова, помічником командира в/ч А4104 з правової роботи, помічником командира в/ч А4104 - начальником фінансово-економічної служби, начальником КЕС в/ч А 4104.

За апеляційною скаргою Заступника військового прокурора сил антитерористичної операції Харківський апеляційний господарський суд (судді: Ільїн О.В., Сіверін В.І., Терещенко О.І.), переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 25.08.2016 р., залишив його без змін з тих же підстав.

Заступник військового прокурора сил антитерористичної операції подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу (з урахуванням пояснень), в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 року і рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2016 р., та прийняти нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 20, 125, 126, 141 Земельного кодексу України, статті 4 Закону України "Про використання земель оборони", статей 42, 43, 82, 83, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор не погоджується з висновками судів про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору та зазначає, що військова частина А4104 не є належним землекористувачем спірної земельної ділянки, оскільки згідно з Державним актом на право постійного користування землею Б №047623 у 1990 році земельна ділянка площею 3069,2 га була закріплена за Харківським Вищим військовим авіаційним училищем льотчиків ім. С.І. Грицівця, а мета для якої видано земельну ділянку - розміщення полігону.

Прокурор також стверджує, що припинення права постійного користування землею ХВВАУЛ ім. С.І.Грицівця уповноваженими органами державної влади не приймалося, як і не приймалося будь-яких рішень про передачу такої землі ВЧ А4104.

Прокурор зазначає, що за приписами статті 1134 Цивільного кодексу України спільна діяльність може здійснюватися по відношенню до майна, яким володіють сторони договору, втім відповідач-1 не є належним землекористувачем спірної земельної ділянки, а відтак не міг і передавати її як внесок у спільну діяльність за оспорюваним договором.

Отже, спірний договір укладений військовою частиною А4104 з перевищенням повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою та суперечить інтересам держави та вимогам статті 95 Земельного кодексу України, статті 153 Господарського кодексу України, статті 4 Закону України "Про використання земель оборони", статей 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України".

Від ПП Агрофірма "Пришибська" судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить залишити судові акти у справі без змін, з мотивів у них викладених, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Військової частини А4104 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому військова частина просить судові акти у справі також залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні учасників процесу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, виконавчий комітет Готвальдівської районної (міської) Ради депутатів трудящих, розглянувши матеріали з видачі державного акта на право користування землею полігону ХВАУЛ ім. С.І. Грицівця, рішенням від 03.04.1990 р. №98 "Про видачу державного акта на право користування землею полігону ХВВАУЛ ім. С.І. Грицівця Готвальдовського району Харківської області" затвердив матеріали з видачі державного акта на право користування землею, загальною площею в межах плану 3069,2 га; площа закріплена за землекористувачем 3069,2 га; інші землекористувачі відсутні. Цим же рішенням було вирішено скласти і видати державний акт на право користування землею полігону ХВВАУЛ ім. С.І. Грицівця; покласти відповідальність за збереження межових знаків, встановлених в натурі, на начальника ХВВАУЛ ім. С.І. Грицівця.

Згідно з Державним актом на право користування землею серії Б №047623 від 1990 р., зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №62, ХВАУЛ ім. С.І. Грицівця було надано в безстрокове та безоплатне користування земельну ділянку загальною площею 3069,2 га в межах згідно з планом землекористування для навчальних цілей.

Також господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 16.09.2013 р. між Військовою частиною А4104 - сторона-1 та ТОВ Агрофірма "Пришибська" (правонаступником якої є Приватне підприємство Агрофірма "Пришибська") - сторона-2 був укладений договір №7 про спільний обробіток землі.

За умовами цього договору з метою відпрацювання співпраці з підприємствами і залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової, мобілізаційної готовності та життєдіяльності військової частини, сторони домовилися про співпрацю і співробітництво без утворення юридичної особи з використанням земель, які надані стороні-1 (військовій частині) в безстрокове користування та можливостей сторони-2 (агрофірми) спільно діяти для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових та технічних культур (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору сторона-1 зобов'язалася залучити до спільної діяльності, що буде проводитися разом зі стороною-2, земельні ділянки, які надані стороні-1 в безстрокове користування згідно з державним актом серії Б №047623, площею 469 га, терміном на три сільськогосподарських роки - до 2016 року включно.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору внесок сторони-1 - вартість права обробітку земельних ділянок загальною площею 469 га згідно з актом обміру земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору, а також ділова репутація і ділові зв'язки, та складає 375200 грн.; внесок сторони-2 - грошові кошти, паливно-мастильні матеріали, обробка ґрунтів, сівби, посадка, внесення добрив та засобів захисту рослин, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація і ділові зв'язки, інше, що встановлюють сторони по закінченню сільськогосподарського року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом даного судового розгляду є вимога Заступника військового прокурора сил антитерористичної операції заявлена в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова до Військової частини А4104 та ПП Агрофірма "Пришибська" про визнання недійсним договору про спільний обробіток землі №7 від 16.09.2013 р., укладеного між відповідачами у справі, та повернення із чужого незаконного користування зі складанням акта приймання-передачі частини земельної ділянки військового містечка №265, загальною площею 469 га, якою користувалися згідно з оспорюваним договором, на підставі статей 77, 84, 125, 126, 141 Земельного кодексу України, статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статей 1, 2, 3, 4, 13, 15, 20 Закону України "Про оренду землі", статей 1, 2, 4 Закону України "Про використання земель оборони".

При цьому прокурор наголошував на тому, що спірна земельна ділянка за цільовим призначенням віднесена до земель оборони і є полігоном, що має використовуватися для навчальних цілей, та згідно з Державним актом на право користування землею серії Б №047623 від 1990 р. закріплена на праві безстрокового користування за ХВАУЛ ім. С.І. Грицівця (Харківське вище військове авіаційне училище льотчиків ім. Грицівця) на даний час Харківський університет Повітряних сил ім. І.Кожедуба), а тому Військова частина А4140 незаконно розпорядилася спірною земельною ділянкою, передавши її за оспорюваним договором, оскільки не була наділена такими повноваженнями.

Рішенням місцевого господарського суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, у задоволенні позову було відмовлено через його необґрунтованість. Проте, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій визнаються передчасними з огляду на таке.

Відповідно до приписів статі 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 77 Земельного кодексу України унормовано, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

За приписами статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Стаття 4 цього ж Закону (у редакції чинній на момент укладання оспорюваного договору) унормовує використання земель оборони в господарських цілях. Так, за приписами наведеної норми військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Під правом постійного користування земельною ділянкою розуміють право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (стаття 92 Земельного кодексу України).

Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, окрім іншого, самостійно господарювати на землі; право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (стаття 95 цього ж Кодексу).

У розумінні приписів земельного законодавства землекористувачем є громадянин або юридична особа, яким у встановленому законом порядку земельну ділянку передано у землекористування.

За приписами статей 16 20 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 (який був чинним на час видачі спірного державного акта на право користування землею 1990 року серії Б №047623) відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею. Відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 р. №483 було затверджене Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями.

Згідно з пунктами 36, 38 цього Положення військові частини, безпосередні землекористувачі, повинні використовувати земельні ділянки тільки за цільовим призначенням, яке визначене рішенням про надання в користування Збройним Силам України цих ділянок. Ділянки, території, що тимчасово не використовуються, полігонів, танкодромів, стрільбищ та інших об'єктів Збройних Сил України, придатних для сінокосіння, випасу скоту та посіву сільськогосподарських культур, дозволяється передавати у тимчасове використання (але не у збиток бойовій підготовці та при умові забезпечення збереження державної таємниці) військовим радгоспам, а також іншим сільськогосподарським підприємствам.

Передача земель в тимчасове користування відбувається з погодження: заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України - щодо земель спеціальних об'єктів центрального підпорядкування; командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування - щодо земель для об'єктів окружного, Північного оперативно-територіального командування підпорядкування. Передача земель в тимчасове користування оформлюється рішенням сільської, селищної чи міської рад (пункти 39, 40 Порядку).

Як вже зазначалося, прокурор просив визнати недійсним договір про спільний обробіток землі №7 від 16.09.2013 р., укладений між відповідачами у справі, та повернути за актом приймання-передачі спірну земельну ділянку Міністерству оборони України.

За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

При цьому, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди першої і апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Втім, здійснюючи судовий розгляд справи, господарські суди обох інстанцій не досліджували усіх обставин справи у їх сукупності, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення цього спору.

Обмежившись посиланням на правомірність передачі у спільну діяльність спірної земельної ділянки через наявність у військової частини такого права, та вказавши про допущену технічну помилку в назві землекористувача у Державному акті на право користування землею серії Б №047623 від 1990 р., виданому виконавчим комітетом Готвальдівської районної (міської) ради депутатів трудящих, господарські суди не врахували, що будь-яких доказів на підтвердження такої ймовірної помилки матеріали справи не містять, як і не містять доказів на її виправлення у порядку визначеному нормами діючого законодавства.

Господарські суди попередніх інстанцій, при вирішенні спору, не досліджували правового зв'язку між ХВАУЛ ім. С.І. Грицівця, якому видано вказаний державний акт на право користування землею від 1990 року, та Військовою частиною А4104 - відповідачем, що передав спірну земельну ділянку у спільну діяльність за оспорюваним договором. Крім того, суди не з'ясовували та не встановлювали правового статусу Військової частини А4104 відносно ХВАУЛ ім. С.І. Грицівця, а також не досліджували правового титулу використання Військовою частиною А4104 спірної земельної ділянки, а відтак чи наділена остання правомочностями з розпорядження спірною землею, та, відповідно, і правом на укладання оспорюваного договору чи навпаки.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор і позивачі упродовж розгляду усього спору наголошували на тому, що Державний акт на право користування земельною ділянкою 1990 року серії Б №047623 видавався саме Харківському вищому військовому авіаційному училищу льотчиків ім. Грицівця (на даний час Харківський Національний університет Повітряних сил ім. І. Кожедуба).

При цьому, зміст судових актів не містить встановлених обставин стосовно перереєстрації вказаного державного акта чи припинення права користування спірною земельною ділянкою.

Крім того, під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що згідно з постановою кабінету Міністрів України №433 від 10.09.2003 р. Харківський університет Повітряних Сил ім. І. Кожедуба було створено на базі Харківського університету та Харківського інституту Військово-Повітряних Сил та він є правонаступником ще 9 військових училищ, зокрема, і Харківського вищого військового авіаційного училища льотчиків ім. С.І. Грицівця. Проте, вказані обставини справи та питання щодо визначення належного користувача спірної земельної ділянки у зв'язку з реорганізацією ХВАУЛ ім. С.І. Грицівця господарськими судами не встановлювалися.

Отже, для правильного вирішення даного спору господарським судам необхідно врахувати викладене, достеменно дослідити питання належного землекористувача спірної земельної ділянки у розумінні приписів земельного законодавства, з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами, дослідити обставини та підстави (законні чи навпаки) передачі відповідачем такої земельної ділянки за оспорюваним договором, надати оцінку усім доказам та доводам у справі, взявши їх до уваги чи відхиливши такі.

Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті, виходячи з предмету та підстав позову.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції спір, у відповідності до визначених позивачем правових підстав для звернення до суду з позовом, на підставі дослідження всіх доказів у справі у їх сукупності та надання правомірної оцінки всім доводам та доказам сторін, виходячи з норм законодавства, розглянутий не був.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 р. у справі № 922/925/16 та рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2016 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач