ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 920/836/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКороткевича О.Є. (доповідач у справі), суддівКоваленка В.М., Полякова Б.М.розглянувши касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівна постанову та рішенняХарківського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 року Господарського суду Сумської області від 16.11.2015 рокуу справі№ 920/836/15 за позовом доСумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"простягнення 1 904 618,88 грн.,

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" 1 904 618,88 грн., в тому числі 1 813 923,00 грн. адміністративно-господарських санкцій, 90 696,00 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 16 листопада 2015 року у справі № 920/836/15 (судді: Левченко П.І. - головуючий, Костенко Л.А., Джепа Ю.А.) позов задоволено частково, вирішено стягнути з публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 43 188,64 грн.; 1 218,00 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог позивача - відмовлено.

Постановою від 30 травня 2016 року Харківський апеляційний господарський суд (судді: Пушай В.І. - головуючий, Могилєвкін Ю.О., Плужник О.В.) рішення Господарського суду Сумської області від 16 листопада 2015 року у справі № 920/836/15 залишив без змін.

Не погоджуючись з прийнятими процесуальними актами у справі, скаржник Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 16.11.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду 30.05.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 17, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст. 218 Господарського кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, фонд звернувся до господарського суду з позовом до ПАТ "Сумихімпром" про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 813 923,00 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 90 696,00 грн. на тій підставі, що за 42 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16.04.2015 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на те, що ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, вина ПАТ "Сумихімпром" відсутня, у зв'язку з чим немає підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць та нарахування пені.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 43 188,64 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році, суд першої інстанції зазначив, що ПАТ "Сумихімпром" не вжито усіх необхідних заходів щодо працевлаштування одного інваліда, а саме за безпідставну відмову у працевлаштуванні інваліда ОСОБА_8, що звернувся до відповідача за направленням Сумського центру зайнятості. Разом з тим, відмовляючи в іншій частині позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування; незайнятість необхідної кількості робочих місць для інвалідів виникла не з вини відповідача, тому на нього не може бути покладена відповідальність через відсутність у діях відповідача складу правопорушення.

Апеляційним судом вказані висновки суду першої інстанції були підтримані у повному обсязі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до норм ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідачем в період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. створено 192 робочих місця для працевлаштування інвалідів за різними спеціальностями, що підтверджуються штатним розписом керівників, спеціалістів, службовців та робітників ПАТ "Сумихімпром" для працевлаштування інвалідів, що введено в дію з 01.01.2014 р., загальна кількість штатних одиниць - 192.

Протягом 2014 року відповідач повідомив Сумський міський центр зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів шляхом подачі звітів форми № 3-ПН, зокрема звіти станом на 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 30.04.2014р., 31.05.2014р., 30.06.2014р., 31.07.2014р., 30.08.2014р., 30.09.2014р., 31.10.2014р., 29.11.2014р., 31.12.2014р.

Судами встановлено, що відповідачем протягом 2014 року додатково подавалась інформація про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, зокрема, в Зарічну МСЕК, Сумську міжрайонну МСЕК, Ковпаківський МСЕК, Сумську обласну громадську організацію інвалідів України "Поступ", Сумську міську громадську організацію інвалідів України "Доброта", Сумську міську громадську організацію інвалідів "Рука допомоги", Обласну МСЕК.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості ( ч. 1 ст. 18 Закону).

Частиною 1 ст. 20 Закону встановлена відповідальність у формі адміністративно-господарських санкцій за меншу середньооблікову чисельність працюючих інвалідів, ніж це установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону.

Згідно з пунктом 6 ст. 7 зазначеного Закону, підбір підходящої роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їхніх професійних навичок, знань, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та з урахуванням побажань інваліда.

Абз. 4 п. 2 ст. 19 Закону України "Про зайнятість населення" визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Сумським міським центром зайнятості (лист № 04/968 від 22.05.2015 р.) у 2014 році на заявлені відповідачем вакансії направлялись 43 особи, з яких 10 осіб працевлаштовані за виданими направленнями, 30 осіб відмовились від запропонованих вакансій, 2 особам роботодавцем (відповідачем у справі) відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку з невідповідністю кандидатури вимогам роботодавця та 1 відповідь - вакансія зайнята (працевлаштована інша особа).

Стосовно 2 осіб (інвалідів) ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яким відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку з невідповідністю кандидатури вимогам роботодавця, судами встановлено, що з корінців направлень на працевлаштування ОСОБА_8 та ОСОБА_9, останні направлені до ПАТ "Сумихімпром" для працевлаштування на звичайне вільне робоче місце не пристосоване спеціально для інвалідів певної категорії, тоді як повинні бути направлені для працевлаштування в якості інвалідів.

Згідно з корінцем направлення на працевлаштування ОСОБА_9 йому відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку з невідповідністю вимогам роботодавця, а саме: невідповідністю його спеціальності, недостатністю освітньо-кваліфікаційного рівня та досвіду роботи.

Відмовляючи у працевлаштуванні ОСОБА_9 (інженеру) відповідач зазначив, що зазначена професія не заявлена як вакансія для працевлаштування інваліда, бо не атестована як робоче місце для інваліда.

Згідно з корінцем направлення на працевлаштування ОСОБА_8 йому відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку з невідповідністю вимогам роботодавця, оскільки, начебто за рекомендаціями лікарів, йому необхідний поводир.

Однак, суди встановили, зокрема, з довідки до акту МСЕК - ОСОБА_8 протипоказана праця в нічний час та зазначено, що він може працювати підсобним робітником або двірником, а відтак відповідачем було безпідставно відмовлено у його працевлаштуванні у зв'язку з невідповідністю його вимогам роботодавця. Він, як інвалід ІІІ групи з дитинства, міг бути працевлаштований відповідачем, як підсобний працівник.

Згідно з ст. 2, 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", дискримінація за ознакою інвалідності забороняється, та відмова в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності не допускається.

Отже в даному випадку суди дійшли вірного висновку, що відповідачем в порушення вимог статей 17, 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не вжито усіх залежних від нього заходів щодо працевлаштування одного інваліда, що до нього звернувся ОСОБА_8

При цьому судова колегія погоджується з висновками господарських судів про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 43 188,64 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році, а саме: за безпідставну відмову у працевлаштуванні одного інваліда - ОСОБА_8, що звернувся до відповідача за направленням Сумського міського центру зайнятості.

Окрім того, суд касаційної інстанції підтримує висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову в іншій його частині, виходячи з наступного.

Ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 181 Закону пошук підходящої роботи для інваліда відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює державна служба зайнятості.

У зв'язку з цим, касаційний суд погоджується з правомірним висновком судів попередніх інстанцій про те, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 02.04.2013 у справі № 21-95а13 та від 16.04.2014 у справі № 21-81а13.

В ході розгляду справи судами було встановлено, що впродовж 2014 року відповідач повідомляв Сумський міський центр зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів шляхом подачі звітів форми № 3-ПН. Також, відповідачем у 2014 році додатково подавалась інформація про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів до інших органів та громадських організацій інвалідів, що підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що у даній частині позовних вимог відповідач належним чином виконував покладені на нього Законом обов'язки з працевлаштування інвалідів на створених робочих місцях, але через відсутність осіб з інвалідністю норматив залишився частково не виконаним.

Отже, у зв'язку з тим, що відповідач у зазначеній частині вимог фонду вжив усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, він не може бути притягнений до відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження ПАТ "Сумихімпром" осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись.

Відмовляючи в позові в частині стягнення з відповідача пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 90 696,00 грн. за період з 16.04.2015 по 04.06.2015, судами правомірно зазначено, що оскільки ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 за заявою ТОВ "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, то в силу приписів ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Таку правову позицію висловлював Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 12.03.2013 у справі № 29/5005/16170/2011.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Доводи фонду, викладені в касаційній скарзі, зводяться до тлумачень обставин справи та норм законодавства на свою користь, не спростовують правомірних висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому оскаржувані рішення та постанова підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30 травня 2016 року та рішення Господарського суду Сумської області від 16 листопада 2015 року у справі № 920/836/15 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді В.М. Коваленко

Б.М. Поляков