ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 910/5138/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівКартере В.І. Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Куреного Олександра Вікторовичана рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 17.05.2016 Київського апеляційного господарського суду 19.09.2016у справі Господарського суду№ 910/5138/16 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Куреного Олександра ВікторовичадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД"провизнання нікчемного договору недійсним

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Кошарський О.В.;- відповідача Кондратюк А.В.;ВСТАНОВИВ:

22.03.2016 Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Куреного Олександра Вікторовича звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД" про визнання недійсним нікчемного договору банківського строкового вкладу "Накопичувальний" № 144-10-2013 від 21.10.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 у справі № 910/5138/16 (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 (колегія суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий суддя, судді Корсакова Г.В., Сулім В.В.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Куреного Олександра Вікторовича звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 у справі № 910/5138/16, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 у справі № 910/5138/16 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Частиною 1 статті 1058 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 21.10.2013 між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД" було укладено договір банківського строкового вкладу "Накопичувальний" № 144-10-2013.

Згідно із п. 1.3 даного договору за користування депозитом банк сплачує вкладнику проценти із розрахунку 19,3 процентів річних, якщо інше не передбачене умовами цього договору.

28.02.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 9, яким в ПАТ "Брокбізнесбанк" запроваджено тимчасову адміністрацію на період з 03.03.2014 до 02.06.2014 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Брокбізнесбанк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 45 від 11.06.2014 розпочато ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами з 11.06.2014 та призначено уповноваженою особою на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасово адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Куреного Олександра Вікторовича на період з 11.06.2014 до 10.06.2015.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 103 від 21.05.2015 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" строком на один рік до 10.06.2016 включно.

Предметом даного позову є вимога позивача про визнання недійсним нікчемного договору банківського строкового вкладу "Накопичувальний" № 144-10-2013 від 21.10.2013.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що в договорі банківського строкового вкладу "Накопичувальний" № 144-10-2013 від 21.10.2013, в порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 09.06.2013) передбачено надання пільг Товариству з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД", а саме: встановлена процентна ставка в розмірі 19,3 річних, яка не відповідає внутрішнім стандартам АТ "Брокбізнесбанк" (встановлено процентну ставку в розмірі 17,5%), що підтверджується витягом з протоколу № 52092сл/009-01 засідання Комітету по управлінню активами і пасивами АТ "Брокбізнесбанк" від 03.06.2013, в яким затверджено та встановлено з 05.06.2013 процентні ставки за банківськими продуктами "Депозит "Стандарт", "Депозит "Стандарт Плюс", "Депозит "Швидкий", "Депозит "Максимум", "Депозит "Накопичувальний", "Депозит "Мобільний", "Депозит "Зручний".

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину (як оспорюваного, так і нікчемного) кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ст. 216 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 09.06.2013) договори (правочини) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку.

Приписами ст. ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, пунктом 2.1 розділу 3 положення про Комітет по управлінню активами і пасивами АТ "Брокбізнесбанк", затвердженого постановою Правління АТ "Брокбізнесбанк від 11.07.2013 № 07-11/5, передбачено, що на Комітет покладається виконання функцій, зокрема встановлення індивідуальних процентних ставок за окремими категоріями клієнтів.

Згідно із витягом з протоколу № 96075/008-1 засідання Комітету по управлінню активами і пасивами АТ "Брокбізнесбанк" від 18.09.2013 прийнято рішення надати повноваження члену Правління Каменяру Сергію Володимировичу (в разі відсутності - директору департаменту казначейських операцій Сахарову Юрію Дмитровичу) та директору фінансово-аналітичного департаменту Гарачуну Василю Володимировичу (в разі відсутності - начальнику управління внутрішнього фінансово-економічної звітності Лібіху Євгенію Олександровичу) на прийняття рішень щодо встановлення індивідуальних відсоткових ставок по всіх видам строкових вкладів юридичних та фізичних осіб, а також встановлення індивідуальної ставки FTP по вищезазначеним угодам.

Відповідно до протоколу уповноважених осіб щодо затвердження процентних ставок від 18.10.2013, який підписаний уповноваженими особами банку: Каменярем С.В. - членом Правління банку та Гарачуном В.В. - директором фінансово-аналітичного департаменту, вирішено надати дозвіл Київському ГРВ АТ "Брокбізнесбанк" на розміщення банківського вкладу "Накопичувальний" (із щомісячною сплатою процентів) на суму 60 млн. грн. (з можливістю поповнення) терміном до 24.10.2014 від ТОВ "Капітал Інвест Лтд" на індивідуальних умовах, а саме - відсоткова ставка 19,3 % річних.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно відхилено посилання позивача на те, що встановлена процентна ставка в розмірі 19,3 річних не відповідає внутрішнім стандартам АТ "Брокбізнесбанк", оскільки остання встановлена уповноваженими на це особами відповідно до внутрішніх документів банку.

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, з чим погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, що позивачем, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не доведено наявності в діях сторін договору банківського строкового вкладу "Накопичувальний" мети у вигляді надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, відтак правомірно відхилено посилання позивача на п. 4 ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 09.06.2013).

Крім того, положеннями ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 09.06.2013) унормовано, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: 1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; 2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; 3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; 4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку; 5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку; 6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Тобто, Уповноважена особа Фонду наділена правом заявляти про нікчемність правочинів (договорів) протягом дії тимчасової адміністрації, яка була запроваджена в ПАТ "Брокбізнесбанк" відповідно до постанови Правління Національного банку України № 107 від 28.02.2014 з 03.03.2014.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 45 від 11.06.2014 розпочато ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" та призначено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" Куреного О.В. на період з 11.06.14 по 10.06.15 включно.

Таким чином, як станом на час надсилання повідомлення про нікчемність договору контрагенту 25.01.2015, так і на момент звернення із даним позовом до суду, позивач вже знаходився в стадії ліквідації, а не тимчасової адміністрації, тому посилання останнього на ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як на підставу для визнання договору нікчемним є безпідставними, оскільки заявляти про їх нікчемність Уповноважена особа Фонду мала протягом дії тимчасової адміністрації.

Судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову, зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Доводи викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Куреного Олександра Вікторовича залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 у справі № 910/5138/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді В.І. КАРТЕРЕ

Т.П. КОЗИР