ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 912/2195/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач

за участю представників: позивача не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідача Фролов Д.С. - дов. від 20.12.2016 р. третіх осіб розглянувши матеріали касаційної скарги не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлено належно) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські рідкісні метали" на постановувід 10.11.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№912/2195/16 господарського суду Кіровоградської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські рідкісні метали" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-Державна комісія України по запасах корисних копалин -Кіровоградська обласна рада проприпинення незаконних дій щодо користування та розповсюдження геологічної інформації

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ТОВ "Укрлітійвидобування" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до ТОВ "Українські рідкісні метали" про припинення незаконних дій ТОВ "Українські рідкісні метали" щодо користування та розповсюдження геологічної інформації, що належить позивачу, зокрема, інформації, викладеної в Протоколі засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 09.08.2011 р. №2341 відносно розмірів запасів і ресурсів Полохівського родовища літієвих руд, та інформації, яка була отримана на підставі технічного завдання ТОВ "Магма" на виконання попередньої геолого-економічної оцінки Полохівського родовища літію, шляхом заборони ТОВ "Українські рідкісні метали" користуватися та розголошувати вказану інформацію.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог, посилався на приписи статей 200, 386, 505, 506 Цивільного кодексу України та вказував на те, що відповідач незаконно використовує геологічну інформацію щодо апробації запасів корисних копалин, затверджену Протоколом засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 09.08.2011 р. №2341, та інформацію, яка отримана на підставі Технічного завдання ТОВ "Магма" на виконання попередньої геолого-економічної оцінки Полохівського родовища літію, оскільки така інформація належить на праві власності позивачу, не відноситься до загальнодоступної інформації (Протокол від 09.08.2011 р. №2341 містить гриф "Для службового користування") та є комерційною таємницею у розумінні статті 505 Цивільного кодексу України.

У відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що він не володів та не передавав інформацію, викладену в Протоколі засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 09.08.2011 р. №2341, відносно розмірів запасів і ресурсів Полохівського родовища літієвих руд та інформацію, яка була отримана на підставі технічного завдання ТОВ "Магма" на виконання попередньої геолого-економічної оцінки Полохівського родовища літію; що така інформація перебувала у вільному доступі, зокрема, в мережі інтернет. Крім того, він зазначав, що права позивача відповідачем не порушені.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 23.06.2016 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну комісію по запасах корисних копалин та Кіровоградську обласну раду.

30.06.2016 р. позивач подав до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд припинити незаконні дії відповідача - ТОВ "Українські рідкісні метали" щодо використання та розповсюдження геологічної інформації, що належить позивачу, зокрема, інформації, викладеної в Протоколі засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 09.08.2011 р. №2341 відносно розмірів запасів і ресурсів Полохівського родовища літієвих руд, та інформації, яка була отримана на підставі технічного завдання ТОВ "Магма" на виконання попередньої геолого-економічної оцінки Полохівського родовища літію, шляхом заборони відповідачу використовувати вказану інформацію в своїй господарській діяльності та розповсюджувати її в будь-який спосіб; зобов'язати відповідача відкликати вказану незаконно отриману ним інформацію з підприємств, установ і організацій всіх форм власності куди вона подавалась (направлялась).

Також, 01.07.2016 р., позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, а саме: про припинення незаконних дій ТОВ "Українські рідкісні метали" по використанню інформації щодо апробації запасів корисних копалин, яка належить позивачу - геологічної інформації станом на 01.01.2011 р., затвердженої Протоколом засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 09.08.2011 р. №2341, та геологічної інформації, яка була отримана на підставі технічного завдання ТОВ "Магма" на виконання попередньої геолого-економічної оцінки Полохівського родовища літію, шляхом заборони ТОВ "Українські рідкісні метали" використовувати вказану інформацію в своїй господарській діяльності для отримання спеціальних дозволів на користування надрами Полохівського родовища літієвих руд, корисної копалини загальнодержавного значення, що розташоване біля с. Полохівки Маловисківського району Кіровоградської області, та розповсюджувати її в будь-який спосіб; про зобов'язання ТОВ "Українські рідкісні метали" відкликати вказану вище незаконно отриману ним інформацію з Кіровоградської обласної ради.

Державна комісія України по запасах корисних копалин у поясненнях та додаткових поясненнях вказувала про те, що нею не оприлюднювалася інформація, що міститься у протоколі від 09.08.2011 р. №2341; що інші особи із запитами про надання такої інформації до комісії не зверталися.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2016 р. (суддя Глушков М.С.) позов задоволено. Зобов'язано ТОВ "Українські рідкісні метали" припинити незаконні дії по використанню геологічної інформації щодо апробації запасів корисних копалин, яка належить ТОВ "Укрлітійвидобування", а саме: геологічної інформації станом на 01.01.2011 р., затвердженої Протоколом засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 09.08.2011 р. №2341, та інформації, яка отримана на підставі Технічного завдання ТОВ "Магма" на виконання попередньої геолого-економічної оцінки Полохівського родовища літію, шляхом заборони ТОВ "Українські рідкісні метали" використовувати вказану інформацію в своїй господарській діяльності для отримання спеціальних дозволів на користування надрами Полохівського родовища літієвих руд, корисної копалини загальнодержавного значення, що розташоване біля с. Полохівки Маловисківського району Кіровоградської області та розповсюджувати її в будь-який спосіб.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову та виходив з того, що позивач не відчужував прав на спірну інформацію на користь відповідача; що відповідачем використано таку інформацію в пояснювальній записці щодо геологічного вивчення, в тому числі, дослідно-промислової розробки Полохівського родовища літієвих руд Маловиськівського району Кіровоградської області від 2015 року; що інформація щодо апробації запасів Полохівського родовища станом на 01.01.2011 р., яка була отримана на замовлення ТОВ "Укрлітійвидобування" на підставі технічного завдання ТОВ "Магма" та затверджена Протоколом засідання колегії Державної комісії по запасах корисних копалин від 09.08.2011 року №2341, є інформацією з обмеженим доступом.

За апеляційною скаргою ТОВ "Українські рідкісні метали" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Сизько І.А., Кузнецова І.Л., Березкіна О.В.), переглянувши рішення господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 10.11.2016 р., залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Українські рідкісні метали" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 р. і рішення господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2016 р., та прийняти нове рішення про відмову в позові, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 505 Цивільного кодексу України, статей 36, 162 Господарського кодексу України, статей 20, 21 Закону України "Про інформацію", статей 1, 3, 6, 7, 101 Закону України "Про доступ до публічної інформації", статей 7, 15, 16 Закону України "Про науково-технічну інформацію".

Скаржник не погоджується з висновком господарських судів про обґрунтованість позову та зазначає, що не впроваджував у виробництво та не враховував під час планування чи здійснення підприємницької діяльності неправомірно здобутих відомостей. Він вказує на те, що відповідач має на меті підготувати звіт про геолого-економічну оцінку Полохівського родовища, захистити його на Державній комісії по запасах корисних копалин України в повному обсязі та затвердити техніко-економічне обґрунтування постійних кондицій, що надасть змогу приступити до повного освоєння родовища.

Скаржник також наголошує на тому, що оплата за право користування геологічною інформацією згідно з договором купівлі-продажу геологічної інформації від 05.08.2011 №1/08 не була здійснена позивачем, оскільки доказів такого матеріали справи не містять, а відтак позивач не є власником спірної геологічної інформації.

Заявник посилається і на те, що позивач отримав протокол №2341 від 09.08.2011 р. безпосередньо 09.08.2011 р., передав його до Кіровоградської обласної ради без грифу "Для службового користування", і, в подальшому, 14.02.2012 р. отримав ще раз цей протокол вже з грифом "Для службового користування"; що спірна інформація була доступна широкому колу осіб; що інформація, яка міститься у пояснювальній записці відповідача, не є комерційною таємницею ТОВ "Укрлітійвидобування".

Крім того, скаржник зазначає, що не використовував інформацію позивача та інформацію зі спірного протоколу ДКЗ; що дані позивача і відповідача щодо запасів і ресурсів руд різняться.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 25.05.2011 р. Ленінською сільською радою Маловисківського району Кіровоградської області було прийнято рішення №50 "Про надання погодження на проведення геологічного вивчення та дослідну розробку літієвих руд Полохівського родовища", яким надано ТОВ "Укрлітійвидобування" погодження на проведення геологічного вивчення та дослідну розробку літієвих руд Полохівського родовища.

16.06.2011 р. між ТОВ "Укрлітійвидобування" - замовником та ТОВ "Магма" - підрядником був укладений договір підряду №123/1, за умовами якого замовник доручає підряднику виконання попередньої геолого-економічної оцінки Полохівського родовища літію у Маловисківському районі Кіровоградської області, а саме: опрацювання матеріалів попередніх геологорозвідувальних робіт, складання планів і розрізів, підрахунок запасів, розробка ТЕД, складання геологічного звіту, представлення матеріалів для апробації в ДКЗ України.

ТОВ "Магма" були виконані роботи щодо попередньої геолого-економічної оцінки Полохівського родовища літію у Маловисківському районі Кіровоградської області (складено плани та розрізи, підрахунок запасів, розроблено ТЕД, складено геологічний звіт тощо), що підтверджується актом про прийом-передачу матеріалів від 31.08.2011 р.

19.07.2011 р. Маловисківською районною радою було прийнято рішення №94 про погодження ТОВ "Укрлітійвидобування" проведення геологічного вивчення Полохівського родовища літієвих руд.

Господарські суди попередніх інстанцій також встановили, що 05.08.2011 р. між ТОВ "Укрлітійвидобування" - замовником та Державною комісією України по запасах корисних копалин - виконавцем був укладений договір №206 на проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин. За умовами цього договору виконавець зобов'язався виконати для замовника роботи з державної експертизи матеріалів попередньої геолого-економічної оцінки запасів Полохівського родовища літію згідно з Положенням про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 р. №865.

Зазначені роботи щодо геолого-економічної оцінки запасів Полохівського родовища літію були виконані виконавцем та прийняті замовником, що підтверджується актом приймання-передачі продукції за договором №206 від 05.08.2011 р. на виконання державної експертизи робіт щодо геолого-економічної оцінки запасів Полохівського родовища літію, підписаним представниками сторін. В цьому акті зазначено, що продукція (Протокол від 09.08.2011р. №2341 з висновком) відповідає умовам договору та належним чином оформлена.

В процесі розгляду спору господарськими судами попередніх інстанцій також було встановлено, що 05.08.2011 р. між ТОВ "Укрлітійвидобування" - покупцем та Державною службою геології та надр України - продавцем укладено договір купівлі-продажу права на користування геологічною інформацією №1/08, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує право на користування геологічною інформацією по Полохівському родовищу літію, яке розташоване в Маловисківському районі Кіровоградської області.

Відповідно до статті 1.2 цього договору придбання права користування геологічною інформацією не надає право розпоряджатися цією інформацією, оскільки геологічна інформація є власністю держави відповідно до Положення про порядок розпорядження геологічною інформацією, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 13.06.1995 р. №423.

Згідно з експертним висновком від 05.08.2011 р. №2833, який складений на підставі Методики визначення вартості геологічної інформації, отриманої за рахунок коштів державного бюджету, затвердженої постановою КМУ від 10.12.2008 р. №1075, ціна геологічної інформації складає 1706767,59 грн., у т.ч. ПДВ - 284461,27 грн. (стаття 2.1 договору купівлі-продажу).

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що за результатами розгляду поданих ТОВ "Укрлітійвидобування" до Державної комісії України по запасах корисних копалин матеріалів геолого-економічної оцінки, колегією Державної комісії України по запасах корисних копалин прийнято рішення щодо апробації запасів літієвих руд, оформлене протоколом від 09.08.2011 р. №2341; в подальшому вказаному рішенню було присвоєно гриф "Для службового користування".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом даного судового розгляду є вимога ТОВ "Укрлітійвидобування" до ТОВ "Українські рідкісні метали" про припинення незаконних дії по використанню геологічної інформації щодо апробації запасів корисних копалин, яка належить позивачу, а саме: геологічної інформації станом на 01.01.2011 р., затвердженої Протоколом засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 09.08.2011 р. №2341, та інформації, яка отримана на підставі Технічного завдання ТОВ "Магма" на виконання попередньої геолого-економічної оцінки Полохівського родовища літію, шляхом заборони ТОВ "Українські рідкісні метали" використовувати вказану інформацію в своїй господарській діяльності для отримання спеціальних дозволів на користування надрами Полохівського родовища літієвих руд, корисної копалини загальнодержавного значення, що розташоване біля с. Полохівки Маловисківського району Кіровоградської області та розповсюджувати її в будь-який спосіб; зобов'язання відповідача відкликати таку інформацію з Кіровоградської обласної ради.

Звертаючись з позовом до господарського суду, позивач зазначав, що 22.05.2016 р. із засобів масової інформації йому стало відомо, що Кіровоградською обласною радою 20.05.2016 р. було погоджено клопотання відповідача на отримання дозволу на розробку Полохівського літієвого родовища. При цьому, на думку позивача, відповідачем було використано належну позивачеві інформацію відносно розмірів запасів і ресурсів Полохівського родовища літієвих руд та інформацію, яка була отримана на підставі технічного завдання ТОВ "Магма" на виконання попередньої геолого-економічної оцінки Полохівського родовища літію, яка є комерційною таємницею, а також інформацію, що міститься в протоколі ДКЗ України від 09.08.2011 р. №2341 під грифом "Для службового користування".

Рішенням місцевого господарського суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позовні вимоги були задоволені як обґрунтовані. Проте, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій визнаються передчасними з огляду на таке.

Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи статті 1 Господарського процесуального Кодексу України згідно яких підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Приписами статті 21 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання.

В силу наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України, за приписами якої способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право. Передбачені законодавством способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу мають бути спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.

Відповідно до приписів статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Як вже зазначалося позивач, звертаючись з даним позовом до суду, посилався на незаконне, на його думку, використання відповідачем спірної геологічної інформації щодо апробації корисних копалин, яка належить позивачеві на праві власності та не відноситься до загальнодоступної інформації і є комерційною таємницею.

Згідно зі статтею 200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок розпорядження геологічною інформацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.1995 №423, геологічна інформація - це зафіксовані дані геологічного, геофізичного, геохімічного, аерокосмічного, економічного змісту, що характеризують будову надр, наявні в них корисні копалини, умови розробки родовищ, інші якісні і кількісні параметри та особливості надр і отримані за результатами геологорозвідувальних, геолого-екологічних, науково-дослідних, експлуатаційних та інших робіт.

Пунктом 4 цього Положення передбачено, що інформація, створена (придбана) на власні кошти юридичних та фізичних осіб, є їх власністю. Реалізація цієї інформації здійснюється її власником за погодженням з Держгеонадра.

Відповідно до приписів статті 20 Закону України "Про інформацію" за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Згідно зі статтею 21 цього ж Закону інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Поняття комерційної таємниці міститься у статті 505 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Відповідно до статті 36 Господарського кодексу України відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону. Неправомірним збиранням відомостей, що становлять комерційну таємницю, вважається добування протиправним способом зазначених відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання. Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання. Схилянням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання. Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до закону комерційну таємницю. За неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що є комерційною таємницею, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Як вже зазначалося, позивач звернувся до господарського суду із позовом про припинення незаконних дій відповідача з використання геологічної інформації станом на 01.01.2011 р., затвердженої Протоколом засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 09.08.2011 р. №2341, та геологічної інформації, яка була отримана на підставі технічного завдання ТОВ "Магма" на виконання попередньої геолого-економічної оцінки Полохівського родовища літію, шляхом заборони відповідачу використовувати вказану інформацію в своїй господарській діяльності для отримання спеціальних дозволів на користування надрами Полохівського родовища літієвих руд, корисної копалини загальнодержавного значення, та розповсюджувати її в будь-який спосіб.

Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди першої і апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позову.

Втім, здійснюючи судовий розгляд справи, господарські суди обох інстанцій не досліджували усіх обставин справи в їх сукупності, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення цього спору.

Обмежившись посиланням на те, що позивач є власником геологічної інформації, яка міститься у Протоколі від 09.08.2011 р. №2341 та інформації, отриманої на підставі технічного завдання ТОВ "Магма", що, серед іншого, підтверджується договором купівлі-продажу права на користування геологічною інформацією №1/08 від 05.08.2011 р., господарські суди попередніх інстанцій не досліджували обставини справи щодо вчинення сторонами дій, спрямованих на виконання вказаного правочину купівлі-продажу, та, відповідно, правових наслідків таких дій. Господарські суди попередніх інстанцій, при вирішенні спору, не з'ясували чи була здійснена позивачем оплата ціни за право користування геологічною інформацією за договором купівлі-продажу від 05.08.2011 р., в порядку та на умовах цього договору, а відтак чи набув позивач відповідне право на таку інформацію згідно з вимогами законодавства та умовами договору, як й не дослідили питання наявності чи відсутності порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Господарськими судами також не було достеменно встановлено чи відноситься спірна інформація до інформації з обмеженим доступом або ж навпаки не є такою та чим це підтверджується чи спростовується.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач упродовж розгляду всього спору наголошував, окрім іншого, на тому, що оплата ціни за право користування геологічною інформацією здійснюється покупцем шляхом 100% попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний розрахунковий рахунок продавця (пункт 4.2 договору); що позивачем не були сплачені кошти за право користування геологічною інформацією і доказів зворотнього матеріали справи не містять; що права позивача відповідачем порушені не були; що спірна інформація не відноситься до інформації з обмеженим доступом та не є комерційною таємницею; що позивач отримав Протокол №2341 від 09.08.2011 р. безпосередньо 09.08.2011 р. та передав його до Кіровоградської обласної ради без грифу "Для службового користування"; що такий гриф був присвоєний документи лише згодом; що спірна інформація є у відкритому доступі, зокрема, в мережі інтернет, та була доступна широкому колу осіб. Вказані доводи заявлялися відповідачем упродовж усього розгляду спору, проте ці доводи як того вимагає стаття 43 Господарського процесуального кодексу України у повному обсязі не були оцінені судами при вирішенні спору та не були зазначені доводи, за якими останні відхилили ті чи інші докази та доводи сторін у справі.

За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

При цьому, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, для правильного вирішення даного спору господарським судам необхідно врахувати викладене, з'ясувати дійсний характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права (інтересу) позивача та можливість його захисту, надати оцінку усім доказам та доводам у справі, взявши їх до уваги чи відхиливши такі.

Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті, виходячи з предмету та підстав позову, а отже висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій, викладені у судових актах, не ґрунтуються на належним чином досліджених і оцінених судами доказах у справі та розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а відтак судові рішення у справі ухвалені з порушенням приписів статей 33-36, 43, 82, 84, 99, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції спір, у відповідності до визначених позивачем правових підстав для звернення до суду з позовом, на підставі дослідження всіх доказів у справі у їх сукупності та надання правомірної оцінки всім доводам та доказам сторін, виходячи з норм законодавства, розглянутий не був.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 р. у справі № 912/2195/16 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач