ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 909/85/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБакуліної С.В., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного вищого навчального закладу "Коломийський коледж права і бізнесу", м. Коломия, Івано-Франківська обл.на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 рокуу справі господарського суду Дніпропетровського областіза позовомПриватного вищого навчального закладу "Коломийський коледж права і бізнесу", м. Коломия, Івано-Франківська обл.до 1. Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг", м. Дніпроза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1. ОСОБА_4, с. Саджавка, Івано-Франківська обл.; 2. ОСОБА_5, м. Коломия, Івано-Франківська обл. 3. ОСОБА_6, м. Коломия, Івано-Франківська обл. 4. ОСОБА_7, м. Коломия, Івано-Франківська обл. 5. ОСОБА_8, м. Коломия, Івано-Франківська обл.за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачівПриватного нотаріуса Верба Віталія Миколайовича, м. Дніпропровизнання договору купівлі-продажу недійсним

за участю представників

позивача: Халус А.Г.,

відповідача-1: Каракоця О.Р.,

відповідача-2: не з'явився,

третьої особи на стороні позивача-1: ОСОБА_4, ОСОБА_12,

третьої особи на стороні позивача-2: ОСОБА_5, ОСОБА_12,

третьої особи на стороні позивача-3: не з'явився,

третьої особи на стороні позивача-4: ОСОБА_13,

третьої особи на стороні позивача-5: ОСОБА_8, ОСОБА_14,

третьої особи на стороні відповідачів: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Приватний вищий навчальний заклад "Коломийський коледж права і бізнесу" (далі за текстом - ПВНЗ "Коломийський коледж права і бізнесу") звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі за текстом - ПАТ КБ "Приватбанк") та товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (далі за текстом - ТОВ "Естейт Селлінг") про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 2 380, 9 кв. м., розташованої по АДРЕСА_1, посвідчений нотаріально 29.11.2013 року за № 646498 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 1307, укладеного відповідачами.

Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014 року залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Вербу В.М.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2016 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що порушення порядку визначення ціни продажу предмета іпотеки не може бути підставою для визнання Договору купівлі-продажу недійсним, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" встановлена відповідальність іпотекодержателя перед іпотекодавцем та іншими особами у вигляді відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього; крім того, матеріали справи містять докази про належність позивачу нерухомого майна площею 2 189, 4 кв.м. станом на дату укладення оспорюваного правочину, а реалізація відповідачем іпотечного майна не порушує прав та законних інтересів саме позивача у даній справі.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПВНЗ "Коломийський коледж права і бізнесу" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідачами та третіми особами відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 року - скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, представники третіх осіб на стороні позивача-1,-2,-5 просили винести законне та обгрунтоване рішення, а представник відповідача-1 проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача-2, третю особу на стороні позивача-3 та третю особу на стороні відповідачів згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та третіх осіб на стороні позивача-1,-2,-4,-5 приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.08.2007 року територіальною громадою сіл і селищ району в особі Коломийської районної ради Івано-Франківської області (продавець) та ПВНЗ "Коломийський коледж права і бізнесу" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця 80/100 часток нежитлового приміщення, загальною площею 2 380, 9 кв. м, а саме: приміщення І поверху загальною площею 162, 1 кв. м; приміщення ІІ поверху загальною площею 716, 1 кв. м; приміщення ІІІ поверху загальною площею 752, 6 кв. м; приміщення ІV поверху загальною площею 750, 1 кв. м, а покупець зобов'язався прийняти зазначене нежитлове приміщення і сплатити ціну відповідно до умов Договору.

14.09.2007 року ПВНЗ "Коломийський коледж права і бізнесу" (сторона-1), ТОВ "Дюран" (сторона-2), ОСОБА_15 (сторона-3), ОСОБА_16 (сторона-4), ТОВ "Мальви" (сторона-5) та територіальною громадою сіл і селищ району в особі Коломийської районної ради Івано-Франківської області (сторона-6) укладено Договір про виділ нерухомого майна в натурі, за умовами п. 1 якого сторони розподілили нежитлову будівлю під номером АДРЕСА_1, і яка є об'єктом спільної часткової власності.

Згідно з п. 2 Договору про виділ нерухомого майна в натурі майно належить сторонам на праві спільної часткової власності, зокрема, ПВНЗ "Коломийський коледж права і бізнесу" - 80/100 (вісімдесят сотих) часток нежитлової будівлі загальною площею 2 380, 9 кв. м на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу 15.08.2007 року, по р.№ Д-701 і зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно в Коломийському міжрайонному БТІ 04.09.2007 року за номером запису 458 в книзі 2 нф, реєстраційний номер 6455832 (Витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 15809992 від 04.09.2007 року).

Відповідно до п. 5 Договору про виділ нерухомого майна в натурі загальна площа частки нежитлової будівлі, яка відходить ПВНЗ "Коломийський коледж права і бізнесу", становить 2 380, 9 кв. м і може бути виділена таким чином: приміщення І поверху загальною площею 162, 1 кв. м; приміщення ІІ поверху загальною площею 716, 1 кв. м; приміщення ІІІ поверху загальною площею 752, 6 кв. м; приміщення ІV поверху загальною площею 750, 1 кв. м.

28.09.2007 року ПВНЗ "Коломийський коледж права і бізнесу" (іпотекодавець) та ПАТ КБ "Приватбанк" (іпотекодержатель) укладено Договір іпотеки, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 7 цього Договору, в забезпечення виконання зобов'язань ПВНЗ "Коломийський коледж права і бізнесу" (позичальник) перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим Договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та (або) іпотекодавця.

В п. 7 Договору іпотеки передбачено, що в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та іпотекодавцем зобов'язань за цим Договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності, що підтверджується Договором про виділ нерухомого майна в натурі, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу 14.09.2007 року по р. № Д-799, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.09.2007 року на підставі Витягу про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення (номер витягу 15933419), виданого Коломийським міжрайонним БТІ 14.09.2007 року, реєстраційний номер 20288201, наступне нерухоме майно (далі - предмет іпотеки): нежитлові приміщення, побудовані з цегли, загальною площею 2 380, 9 кв. м. Предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності. Нерухоме майно, зазначене в цьому пункті, передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, а саме: приміщення І поверху площею 162, 1 кв. м, приміщення ІІ поверху площею 716, 1 кв. м, приміщення ІІІ поверху площею 752, 6 кв. м, приміщення ІV поверху площею 750, 1 кв. м. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення предмету іпотеки: нежитлові приміщення.

Сторони визначили, що вартість предмету іпотеки складає 5 001 324 грн. (п. 12 Договору іпотеки).

Відповідно до п. 16 Договору іпотеки з моменту набрання чинності цього Договору іпотекодавець має право відчужувати, передавати в оренду, лізинг, у спільну діяльність, у безоплатне користування іншим особам предмет іпотеки, або іншим чином розпоряджатися ним тільки за письмовою згодою іпотекодержателя. Наступні передачі в іпотеку нерухомого майна, вказаного в п. 7 цього Договору, в період дії цього Договору та всіх додаткових угод до нього забороняються.

За умовами п. п. 18.8.1 - 18.8.2. п. 18 Договору іпотеки іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. У випадку порушення іпотекодавцем зобов'язань за цим Договором, іпотекодержатель має право вимагати від іпотекодавця дострокового виконання всіх зобов'язань за кредитним договором, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. п. 24 - 25 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п. п. 18.6, 18.8.1, 18.8.2, 18.8.3, 18.9 цього Договору, відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в цьому Договорі. В разі продажу предмету іпотеки на публічних торгах іпотекодержатель відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" здійснює реалізацію предмета іпотеки у порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів № 1448 від 22.12.1997 року, якщо інше не передбачене законодавством, на день реалізації предмету іпотеки. При зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку сторони погодились, що початкова ціна предмету іпотеки встановлюється в розмірі 50 % від загальної вартості предмету іпотеки, яка зазначена в п. 12 цього Договору. Іпотекодержатель має право реалізувати предмет іпотеки за ціною вище ніж зазначена в цьому пункті. Реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України.

В п. 29 Договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом:

- переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця, при чому відправлення іпотекодавцю зазначеного у цьому пункті повідомлення є свідченням про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя з моменту відправлення такого повідомлення. Якщо звернення стягнення здійснюється цим способом задоволення вимог, цей пункт Договору з повідомленням іпотекодавцю є підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Цим пунктом даного Договору іпотекодавець надає іпотекодержателю право до звернення стягнення на предмет іпотеки здійснити для цього всі необхідні дії від імені іпотекодавця, в тому числі отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно на предмет іпотеки;

- або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку" для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, в тому числі отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 30 Договору іпотеки термін дії Договору - до повного виконання позичальником та іпотекодержателем зобов'язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ПВНЗ "Коломийський коледж права і бізнесу" було відчужено частину іпотечного майна шляхом укладення Договорів дарування, внаслідок чого право власності на частку нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_6 (6/1000 ч.), ОСОБА_5 (13/1000 ч.), ОСОБА_8 (17/1000 ч.), ОСОБА_4 (17/1000 ч.) та ОСОБА_13 (за Договором купівлі-продажу від обдарованої ОСОБА_18) (19/1000 ч.).

Згідно рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2012 року у справі № 5010/143/2012-8/9 звернено стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення (цегла), загальною площею 2 191, 34 кв. м шляхом продажу вказаного предмета іпотеки.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2013 року змінено порядок виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2012 року у справі № 5010/143/2012-8/9, а саме: звернено стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщенні (цегла), загальною площею 2 189, 4 кв. м., що становить 923/1000, що розташовані в будівлі за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ "Приватбанк" з укладенням від імені ПВНЗ "Коломийський коледж права і бізнесу" договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LOS-КC-017 від 27.09.2007 року в розмірі 298 374, 76 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 2 383 954, 66 грн.

29.11.2013 року ПАТ КБ "Приватбанк" (продавець) та ТОВ "Естейт Селлінг" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (далі за текстом - Договір купівлі-продажу), за умовами якого продавець зобов'язується передати нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею: 2 380, 9 кв. м, та яке має наступні характеристики: приміщення І поверху площею 162, 1 кв. м, приміщення ІІ поверху площею 716, 1 кв. м, приміщення ІІІ поверху площею 752, 6 кв. м, приміщення ІV поверху площею 750, 1 кв. м - у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти приміщення і сплатити за нього обумовлену грошову суму.

Нежитлове приміщення належить продавцеві на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу за р.№ Д-701, право власності зареєстровано у КП "Коломийське міжрайонне БТІ" 14.09.2007 року за реєстровим № 20288201 (п. 3 Договору купівлі-продажу).

Згідно з п. 4 Договору купівлі-продажу ринкова вартість нерухомого майна складає 3 213 564 грн. (згідно звіту про оцінку ринкової вартості майна виданого ТОВ "Буковина експерт" 31.01.2013 року), (сертифікат ФДМУ № 10034/10 від 13.10.2010 року).

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 2 380, 9 кв. м., розташованої по АДРЕСА_1, ПВНЗ "Коломийський коледж права і бізнесу" свої вимоги мотивував порушенням своїх прав і, зокрема, тим, що ПАТ КБ "Приватбанк" уклав Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень з ТОВ "Естейт Селлінг" всупереч зміненому ухвалою господарського суду Івано-Франковської області від 18.06.2013 порядку виконання судового рішення та не погодивши ціни з позивачем; за спірним Договором продано не тільки частку позивача, а й частки нежитлової будівлі, які належать іншим співвласникам.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч. ч. 1 - 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У зв'язку з неналежним виконанням позивачем зобов'язань за кредитним договором, відповідач-1 набув право звернення стягнення на майно за Договором іпотеки у судовому та позасудовому порядку на нежитлові приміщення будівлі по АДРЕСА_1, разом з усіма його приналежностями, а саме: приміщення І поверху площею 162, 1 кв. м, приміщення ІІ поверху площею 716, 1 кв. м, приміщення ІІІ поверху площею 752, 6 кв. м, приміщення ІV поверху площею 750, 1 кв., що належали ПВНЗ "Коломийський коледж права і бізнесу" .

При цьому, відчуження позивачем частини приміщень будівлі третім особам 1 - 5 шляхом дарування не має своїм правовим наслідком припинення в цій частині іпотеки, оскільки в силу приписів ст. 23 Закону "Про іпотеку" іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач-1 надсилав позивачу повідомлення про намір укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки площею 2 189, 4 кв. м., однак, у вказаному повідомленні не ставилося питання щодо погодження сторонами ціни, а лише зазначено про те, що предмет іпотеки буде реалізовуватися за ціною, визначеною незалежною оцінкою, і розмір такої ціни також не вказано.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Згідно п. 4 Договору купівлі-продажу ринкова вартість нерухомого майна складає 3 213 564 грн. (згідно звіту про оцінку ринкової вартості майна виданого ТОВ "Буковина експерт" 31.01.2013 року), (сертифікат ФДМУ № 10034/10 від 13.10.2010 року).

Відповідно висновку судової експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ринкова вартість всіх нежитлових приміщень (цегла) будівлі по АДРЕСА_1 станом на 29.11.2013 року становила 13 188 733, 20 грн., а ринкова вартість частини нежитлових приміщень (цегла) будівлі по АДРЕСА_1 що належала ПВНЗ "Коломийський коледж права і бізнесу" станом на 29.11.2013 року складала 12 059 099 грн.

З огляду на встановлені обставини справи та вищезазначені правові приписи, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що відповідачем-1 порушено встановлений судом порядок визначення та погодження ціни продажу предмету іпотеки, враховуючи, що визначення ціни предмета іпотеки на підставі звіту незалежного оцінювання можлива лише у випадку недосягнення згоди між сторонами, про що зазначено у судовому рішенні, і відповідач-1 допустив продаж об'єкту за ціною, нижчою за ринкову.

Разом з тим, правовим наслідком невиконання відповідачем-1 встановленого порядку визначення та погодження ціни іпотечного майна згідно з ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" встановлено відповідальність іпотекодержателя у вигляді відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Таким чином, ст. 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено спеціальний спосіб захисту права іпотекодавця у випадку продажу предмету іпотеки за заниженою ціною, а тому посилання позивача на продаж предмету іпотеки за заниженою ціною не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Крім того, в матеріалах справи наявні документи з суперечливими даними стосовно площ майна, що належить позивачу та третім особам після їх відчуження та перепланування, а також підтверджується наявність помилок при первинній інвентаризації (лист обласного КП "Коломийське міжрайонне БТІ", на що звернуто увагу і судовим експертом у своєму висновку.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши порушення прав позивача у даній справі, дійшли вірних висновків про те, що реалізація відповідачем-1 відповідачу-2 іпотечного майна за Договором купівлі-продажу нежитлового приміщення, стороною якого позивач не є, не порушує прав та законних інтересів саме позивача у даній справі.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ПВНЗ "Коломийський коледж права і бізнесу", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 року у справі № 909/85/14 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіС.В. Бакуліна В.О. Швець