ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року Справа № 910/10260/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Владимиренко С.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К."на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.10.2016у справі№910/10260/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К."доПублічного акціонерного товариства "Сбербанк"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватного акціонерного товариства "АВК"провизнання частково недійсним договоруза участю представників:від позивача:Лавринович В.О.,від відповідача:Гей В.Г.,від третьої особи:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "А.В.К." (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - відповідач) про визнання недійсним п. 9.5 договору застави в редакції п. 3 договору про внесення змін від 24.10.2013.

Рішенням господарського суду Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 у справі 910/10260/16 (суддя Карабань Я.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 (колегія суддів у складі: Мартюк А.І., Алданова С.О., Зубець Л.П.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалась передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.10.2009 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ЗАТ "АВК" (позичальник), укладено договір про відкриття кредитної лінії № 04-В/09/22/ЮО, згідно з умовами якого банк зобов'язувався відкрити позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію та надати грошові кошти (кредит), а позичальник зобов'язувався вказані грошові кошти повернути та сплатити проценти за користування ними.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 15.10.2009 між ЗАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." (заставодавець) та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (заставодержатель) укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г. та зареєстрований за № 3417, згідно з умовами якого заставодавець передав у заставу обладнання для виготовлення кондитерських виробів у загальній кількості 276 одиниць.

Пунктом 9.3 договору застави передбачено, що будь-які зміни або доповнення до цього договору є дійсними за умови, що вони здійснені в письмовій формі і посвідчені нотаріально.

Відповідно до п. 9.5 договору застави всі спори сторін, що не врегульовані мирним шляхом, вирішуються відповідним судом за місцезнаходженням відповідача.

24.10.2013 між сторонами укладено договір про внесення змін до договору застави, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 4327.

У п. 3 договору про внесення змін від 24.10.2013, сторони домовились викласти п. 9.5 договору застави в наступній редакції: "9.5 Усі спори, розбіжності, або вимоги, що виникають з цього договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду від 15.03.2013, видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду htpp://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду htpp://arbitrate.com.ua/. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточними і обов'язковими з дати його винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього договору".

Посилаючись на те, що договір про внесення змін від 24.10.2013 укладений директором позивача з перевищенням наданих йому повноважень, а зміст та форма третейського застереження не відповідають вимогам ст. 12 Закону України "Про третейські суди", позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним п. 9.5 договору застави в редакції п. 3 договору про внесення змін від 24.10.2013.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами. Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Зі змісту договору про внесення змін від 24.10.2013 вбачається, що від імені позивача вказаний правочин укладений генеральним директором - ОСОБА_10, який діяв на підставі статуту, зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області 19.09.2012, номер запису 12241050019013436, наказу № 58л від 02.04.2012, протоколу № 84 засідання Наглядової ради від 29.03.2012, протоколу № 32 від 23.10.2013 загальних зборів акціонерів (з рішенням про укладення цього договору).

Відповідно до п. 14.1 статуту позивача (в редакції, зареєстрованій державним реєстратором 19.09.2012, номер запису 12241050019013436), одноосібним виконавчим органом Товариства є генеральний директор Товариства, який обирається наглядовою радою Товариства.

Відповідно до п 14.2 статуту до компетенції генерального директора Товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до компетенції загальних зборів та наглядової ради Товариства.

Генеральний директор здійснює такі повноваження: вчиняє від імені Товариства усі правочини, укладає та підписує від імені Товариства угоди та договори з юридичними та фізичними особами резидентами та нерезидентами та забезпечує їх виконання. Значні правочини та правочини, щодо вчинення яких є заінтересованість, генеральний директор Товариства має право вчиняти за наявності попереднього рішення відповідного органу Товариства про вчинення такого правочину, наданого згідно цього статуту та чинного законодавства (п. 14.2.16 статуту позивача).

Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства (ч. 1 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства").

Згідно з п. 14.3 статуту позивача генеральний директор Товариства діє від імені Товариства без довіреності.

З протоколу № 32 від 23.10.2013 позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ" вбачається, що зборами були прийняті, зокрема, наступні рішення:

- по питанню 4 порядку денного: надати згоду на внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 04-В-09/22/ЮО, укладеного ПАТ "АВК" з відповідачем 15.10.2009, а саме: змінити строк траншу за лімітом 2, збільшивши його до 365 днів; змінити графік погашення, а саме: в останні 30 місяців кредитування, починаючи з квітня 2014 по серпень 2016, погашати щомісячно рівними частинами в сумі по 1 666 666,00 USD, останній платіж в сумі 11 666 686,00 USD погасити до 14.09.2016; в день внесення відповідних змін сплатити комісію за перегляд умов кредитування у розмірі 0,25% від суми 9 999 996,00 дол. США;

- по питанню 5 порядку денного: уповноважити директора ОСОБА_10 на укладення та підписання від імені Товариства договору про внесення змін до договору застави/ іпотеки від 15.10.2009, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г. за реєстровим № 3417 та договору про внесення змін від 27.09.2011 до вказаного договору застави та інших пов'язаних з ними договорів і документів тощо, а також визначити усі інші істотні умови договорів про внесення змін, що не обговорені в питанні 4 порядку денного.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо наявності у директора позивача обсягу повноважень, необхідного для укладення договору про внесення змін від 24.10.2013, зокрема, в частині погодження третейського застереження.

Щодо доводів позивача про невідповідність третейського застереження вимогам ст.ст. 6, 12, 17 Закону України "Про третейські суди", варто зазначити наступне.

Так, позивач посилався на те, що: третейське застереження містить вказівку на конкретно визначений третейський суд, якого на дату укладення третейської угоди - 15.10.2009, ще не існувало; умова третейського застереження щодо одноособового розгляду спору суддею, призначеним головою обраного третейського суду з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду, не відповідає вимогам ст. 17 Закону України "Про третейські суди", оскільки вказаною статтею передбачена також можливість здійснення розгляду спору колегіально, а можливість формування складу третейського суду сторонами передбачена для вирішення конкретного спору (суди ad hoc); третейське застереження містить універсальну необмежену умову про підвідомчість усіх спорів, пов'язаних із договором застави, третейському суду, що суперечить положенням ст. 6 Закону України "Про третейські суди".

Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про третейські суди" третейською угодою є угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Відповідно до ч. ч. 4, 5, 9 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Згідно з ч. 7 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Пунктом 6 договору про внесення змін від 24.10.2013 передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до моменту повного виконання зобов'язань за основним договором.

Нотаріальне посвідчення договору про внесення змін від 24.10.2013 відбулось у день його укладення.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій правомірно вказали, що застереження із вказівкою щодо місця і дати укладення третейської угоди не поширює свою дію на відносини сторін, які виникли раніше (при укладенні договору застави 15.10.2009 і до створення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України"), оскільки положеннями п. 6 договору про внесення змін від 24.10.2013 обумовлено інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.

Умовами спірного третейського застереженням передбачено, що регламент постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є невід'ємною частиною даної третейської угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про третейські суди" формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 14 регламенту постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" формування складу третейського суду в Третейському суді здійснюється в порядку встановленому цим регламентом або третейською угодою (третейським застереженням). Якщо інше не передбачено третейською угодою справа розглядається третейським суддею одноособово.

Будь-яку справу, що відноситься до підсудності Третейського суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. Рішення про колегіальний розгляд справи приймається головою Третейського суду.

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правомірного висновку про те, що третейське застереження, викладене у п. 9.5 договору застави в редакції п. 3 договору про внесення змін від 24.10.2013, не суперечить вимогам ст. 17 Закону України "Про третейські суди", а умова щодо одноособового розгляду спору суддею, призначеним головою обраного третейського суду, не є умовою щодо формування складу третейського суду сторонами.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Водночас, гарантуючи судовий захист з боку держави, норми Конституції України визнають право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів реалізації вказаного права є звернення до третейського суду, який не віднесено до судів загальної юрисдикції, але який за приписами Закону України "Про третейські суди" є недержавним незалежним органом захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері цивільних і господарських відносин. При цьому, здійснюючи передбачену ст. 3 Закону України "Про третейські суди" функцію захисту, третейські суди розглядають спір сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного ч. 5 ст. 55 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

З огляду на викладене, у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок звертатись до третейського суду. Для такого звернення необхідна наявність волі обох сторін, тобто наявність угоди про передачу саме даного спору на розгляд третейського суду. Лише за наявності волі обох сторін про розгляд спору третейським судом, оформленої відповідним зверненням до суду, господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі.

Таким чином, позивачем не доведено наявності наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, з огляду на що суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у позові.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих рішення та постанови судів попередніх інстанцій колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 у справі №910/10260/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді С. Владимиренко

О. Євсіков