ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 910/31940/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Данилової М.В., - головуючий Данилової Т.Б., Корсака В.А.,за участю представників:позивачаСоловей Ю.А. (витяг з договору від 10.03.2016 р. №01/03-16) Панченко О.В. (директор)відповідачаГончаров А.М. (дов. від 20.01.2016 р. №20)розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Датагруп"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 р.у справі№910/31940/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альбедо"доПриватного акціонерного товариства "Датагруп"простягнення 799 756,85 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Альбедо" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Датагруп" про стягнення 799 756, 85 грн., з яких: 386 343,09 грн. заборгованості за договором підряду № 33/06-11 від 01.06.2011 р., 112 981,54 грн. пені, 20 322,71 грн. 3 % річних та 280 109,51 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2016 р. (суддя Головіна К.І.), провадження в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Датагруп" основної заборгованості в сумі 386 343,09 грн. припинено, в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що обставини у даній справі щодо стягнення заборгованості за договором підряду № 33/06-11 від 01.06.2011 р. у розмірі 386 343,09 грн., вже були розглянуті між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав у справі № 910/22356/13.

На підставі викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про припинення провадження по даній справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за договором підряду № 33/06-11 від 01.06.2011 р. у розмірі 386 343,09 грн., на підставі статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

В задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанцій відмовив у зв'язку з тим, що вони є похідними від основного зобов'язання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Руденко М.А., судді Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.), рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 р.скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДатаГруп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альбедо" 386 343,09 грн. основного боргу, 20 322,71 грн. 3 % річних, 280 109,51 грн. інфляційних втрат та судовий збір. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, Приватне акціонерне товариство "Датагруп" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 р.

В касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Датагруп" посилається на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 01.09.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.09.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

14.09.2016 р. від Приватного акціонерного товариства "Датагруп" до Вищого господарського суду України надійшли додаткові пояснення по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 21.09.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2011 р. між Приватним акціонерним товариством "Датагруп" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Альбедо" (підрядник) був укладений договір підряду № 33/06-11.

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник приймає на себе зобов'язання виконати комплекс будівельно-монтажних робіт з влаштування систем радіофікації та домофонного зв'язку першої черги будівництва "Житлово-офісного торговельного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціального та торговельного призначення, з підземним та наземним паркінгами на вул. Регенераторній, 4 у Дніпровському районі м. Києва", відповідно до положень цього договору та вимог ДБН в обумовлений договором строк.

20.04.2012 р. між приватним акціонерним товариством "Датагруп" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Альбедо" (підрядник) була укладена додаткова угода № 1 до договору підряду № 33/06-11, відповідно до умов якої підрядник приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт та послуг по будівельним роботам з влаштування систем радіофікації та домофонного зв'язку житлово-офісного торгівельного комплексу по вул. Регенераторній, 4, будинки 6, 7, 8 невраховані в договорі підряду № 33/06-11 від 01.06.2011 р. (роботи), відповідно до положень цього договору та вимог ДБН в обумовлений договором строк.

Згідно з п. 4.1 додаткової угоди № 1 від 20.04.2012 р. до договору підряду № 33/06-11 загальна вартість робіт, доручених до виконання підряднику за цією додатковою угодою, становить 490 294, 80 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 4.2. додаткової угоди, оплата вартості робіт здійснюється замовником наступним чином:

- авансовий платіж у розмірі 50% від вартості робіт замовник сплачує підряднику протягом 5 робочих днів з дати підписання цієї додаткової угоди (п. 4.2.1. додаткової угоди);

- оплата виконаних робіт здійснюється щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця. (п. 4.2.2. додаткової угоди). При цьому, у вказаному пункті додаткової угоди зазначено, що оплата здійснюється на підставі підписаних повноважними представниками сторін: акту виконаних робіт (форма КБ-2в) з наданням відповідної виконавчої документації, підписаної технічним наглядом (акти на сховані роботи, укладочні відомості, протоколи вимірювання і випробування та інше або акту на надані послуги), згідно з існуючою проектно-кошторисною документацією; довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

З огляду на матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Альбедо" на виконання умов додаткової угоди № 1 від 20.04.2012 р. до договору підряду № 33/06-11 було виконано комплекс робіт на загальну суму 461 613,50 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2012 р., № 2 за грудень 2012 р., № 3 за березень 2013 р., № 4 за березень 2013 р. та № 5 за квітень 2013 р. форми КБ-2в, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Приватне акціонерне товариство "Датагруп", в свою чергу, виконані роботи оплатило частково.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами було підписано та скріплено печатками підприємств акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 р. - 01.05.2013 р., відповідно до якого станом на 01.05.2013 р. у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 386 343,09 грн.

29.07.2013 р. позивач звернувся до відповідача з листом - вимогою № 13, в якій зазначав про те, що останній повинен сплатити заборгованість у розмірі 386 383,09 грн., адже остаточні акти виконаних робіт були підписані в березні 2013 р., а об'єкти вже введено в експлуатацію.

Зазначений лист був отриманий відповідачем 30.07.2013 р., проте залишений без відповіді та задоволення.

Вищевикладена обставина стала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альбедо" до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Датагруп" суми основної заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції правомірно зазначав про таке.

Так, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Звертаючись з позовом у справі № 910/22356/13 позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідач належним чином свої зобов'язання по сплаті вартості фактично виконаного комплексу підрядних робіт за договором не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

Також, позивач зауважував на те, що ним було складено, а відповідачем підписано акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за спірний період, а саме: № 2 за грудень 2012 р., № 3 за березень 2013 р., № 4 за березень 2013 р. та № 5 за квітень 2013 р., які підтверджують факт виконання позивачем робіт за договором без жодних претензій щодо якості, дефектів та недоліків у виконаних роботах.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. по справі № 910/22356/13 встановлено, що позивач виконав всі роботи, передбачені договором, а відповідач, в свою чергу, вартість цих робіт оплатив частково - на суму 768 700,00 грн., сума залишку боргу склала 386 343,09 грн.

Також рішенням суду було встановлено, що сторонами підписано, в тому числі: акти приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2012 р., № 3 за березень 2013 р., № 4 за березень 2013 р. та № 5 за квітень 2013 р. форми КБ-2в, які скріплені печатками сторін.

В зазначеному рішенні зазначено про те, що за умовами договору відповідач здійснює оплату вартості виконаних робіт щомісячно, але лише за умови підписання акту виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки виконаних робіт за формою КБ-3, а останні (за грудень 2012 р., березень 2013 р. та квітень 2013 р.) станом на час подання позову до суду (19.11.2013 р.) не були підписані та навіть отримані відповідачем для їх підписання.

Зазначена обставина свідчить, що на час подання позовної заяви момент оплати відповідачем вартості виконаних робіт не настав, а тому, відповідно, права позивача порушені не були.

На підставі встановлених обставин, вказаним рішенням господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2014 р., в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альбедо" було відмовлено.

Підставою ж даного позову є те, що відповідачем відповідно до п. 4.2.2. додаткової угоди не було виконано зобов'язання з оплати комплексу виконаних підрядних робіт, тоді як позивачем було складено, а відповідачем підписано акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за спірний період, а саме, акти: № 1 за грудень 2012 р., № 2 за грудень 2012 р., № 3 за березень 2013 р., № 4 за березень 2013 р. та № 5 за квітень 2013 р., а також те, що позивачем було складено та направлено на адресу відповідача довідки про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2012 р., березень 2013 р. та квітень 2013 р., які були отримані ним 27.01.2014 р., але не підписані.

Предметом позову є певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує із засобами захисту права, які визначені, наприклад, у статті 16 Цивільного кодексу України. Під засобами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції правомірно зауважила про те, що підстави позову у справі № 910/22356/13 та № 910/31940/15 є різними.

Відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 р. № 554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві", який був чинний на момент спірних правовідносин, затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві: № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати".

Як вже зазначалось, згідно з п. 4.2. додаткової угоди, оплата вартості робіт здійснюється замовником наступним чином:

- авансовий платіж у розмірі 50% від вартості робіт замовник сплачує підряднику протягом 5 робочих днів з дати підписання цієї Додаткової угоди; (п. 4.2.1. Додаткової угоди)

- оплата виконаних робіт здійснюється щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця. (п. 4.2.2. Додаткової угоди). При цьому, у вказаному пункті додаткової угоди зазначено, що оплата здійснюється на підставі підписаних повноважними представниками сторін:

- акту виконаних робіт (форма КБ-2в) з наданням відповідної виконавчої документації, підписаної технічним наглядом (акти на сховані роботи, укладочні відомості, протоколи вимірювання і випробування та інше або акту на надані послуги), згідно з існуючою проектно-кошторисною документацією.

- довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2012 р., № 2 за грудень 2012 р., № 3 за березень 2013 р., № 4 за березень 2013 р. та № 5 за квітень 2013 р. форми КБ-2в.

10.02.2014 р. та 23.01.2014 р. позивачем разом з супровідним листом було надіслано на адресу відповідача довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., березень 2013 р. та квітень 2013 р.

Зазначені супровідні листи з довідками були отримані відповідачем 18.02.2014 р. та 27.01.2014 р. відповідно.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодекс України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

З огляду на матеріали справи, виконуючи умови договору, відповідно до п. 6.1.5 додаткової угоди № 1 від 20.04.2012 р. до договору підряду № 33/06-11 відповідач, як замовник, одержавши від позивача акти виконаних будівельних робіт КБ-2в за спірний період, підписав їх без зауважень, не виявивши відступів від умов договору, у зв'язку з чим не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані позивачем за договором підряду.

Таким чином, оскільки акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за № 1 за грудень 2012 р., № 2 за грудень 2012 р., № 3 за березень 2013 р., № 4 за березень 2013 р. та № 5 за квітень 2013 р. були підписані сторонами без заперечень, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2012 р., березень 2013 р. та квітень 2013 р. були направлені на адресу Приватного акціонерного товариства "Датагруп" та ним отримані (не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи), у останнього відповідно до п. 4.2. додаткової угоди виникло зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних будівельних робіт.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення 386 343,09 грн. основної заборгованості за договором підряду № 33/06-11 від 01.06.2011 р. з урахуванням додаткової угоди до нього підлягає задоволенню.

Колегія суддів касаційної інстанції, перевіривши вищевказаний розрахунок основної заборгованості, з висновком суду апеляційної інстанції погоджується.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення 20 322,71 грн. 3 % річних та 280 109,51 грн. інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції правомірно виходив з наступного.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, оскільки у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за виконані підрядні роботи у сумі 386 343,09 грн., суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем за період з 21.03.2014 р. по 20.12.2015 р. на суму 386 343,09 грн. та інфляційних втрат, здійснених позивачем за період з квітня 2014 р. по листопад 2015 р. на суму 386 343,09 грн., правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у сумі 20 322,71 грн. та інфляційних втрат у сумі 280 109,51 грн.

Щодо стягнення пені в розмірі 112 981,54 грн. за період з 04.03.2015 р. по 30.08.2015 р., суд апеляційної інстанції вірно зауважував про таке.

Відповідно до пункту 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно пункту 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За змістом п. 10.2. додаткової угоди, у разі затримки оплати вартості робіт, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожну добу затримки.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. № 14, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За наслідками дослідження умов договору підряду судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами договору не визначено іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Отже, пеня за несвоєчасну оплату вартості робіт за договором підряду підлягає нарахуванню за період з 21.03.2014 р. по 21.09.2014 р.

Таким чином, нарахована позивачем пеня за період з 04.03.2015 р. по 30.08.2015 р. суперечить вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки визначений позивачем період перевищує період в шість місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконане, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.

У відповідності до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

В своїй касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Датагруп" підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції вважає те, що обставини у даній справі вже були розглянуті між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав у справі № 910/22356/13.

А тому, на думку скаржника, підстави для стягнення заборгованості за договором підряду відсутні.

Колегія суддів касаційної інстанції перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, вважає висновки суду апеляційної інстанції обґрунтованими та правомірними, адже підстави позову у справі № 910/22356/13 та у справі № 910/31940/15 є різними.

До того ж, колегія суддів вважає за необхідне вказати про те, що в своїй касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Датагруп" заборгованість, яка підлягає до стягнення - не оскаржує.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Датагруп" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 р. у справі №910/31940/15 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

В. Корсак