ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року Справа № 904/4084/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Малетича М.М., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційноїскаргипублічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів"напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.16 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.16 у справігосподарського суду Дніпропетровської області №904/4084/16за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Перша Дніпропетровська будівельна компанія"допублічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів"про стягнення 174 809,60грн.,за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Перша Дніпропетровська будівельна компанія"простягнення 217 574,30грн.,за участю представників сторін:

від позивача - Косовська А.О.,

від відповідача - Даценко К.І.,

У С Т А Н О В И В:

20.05.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Дніпропетровська будівельна компанія" звернулися до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" заборгованості за договором від 30.10.2013 №30/10 підряду у сумі 142 055,51 грн., пені у сумі 25 854,10грн., 3% річних у сумі 2 354,21 грн., та інфляційних втрат у сумі 4 545, 78 грн.

07.06.2016 публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" звернулися до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом про стягнення надмірно та безпідставно сплачених коштів у сумі 217 574,30грн.

07.07.2016 рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мельниченко І.Ф.), залишеним без змін 19.09.2016 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді Дармін М.О., Чус О.В., Іванов О.Г.) за первісним позовом стягнуто з ПАТ "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" на користь ТОВ "Перша Дніпропетровська будівельна компанія" 142 055,51 грн. основного боргу, 25 854,10грн. пені, 2 354,21грн. 3% річних, 4 545, 78 грн. інфляційних втрат та судові витрати. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" посилаючись на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями положень ст.ст.43, 47 ГПК України, ст.ст. 525, 526, 610, 625 651, 837, 849, 852 ЦК України, просили судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обгрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 30.10.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Дніпропетровська будівельна компанія" (підрядник) та публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" (замовник) було укладено Договір на виконання комплексу робіт по капітальному ремонту залізничних шляхів №30/10, відповідно до якого підрядник зобов'язався виконати роботи, зазначені у Додатку №1, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи у межах договірної ціни.

Загальна вартість усіх робіт згідно договору складає 1 488 909,79 грн.

Роботи вважаються виконаними в момент підписання Акту форми КБ-2в.

При виявленні у процесі здачі-приймання робіт недоробок, які не впливають на експлуатацію об'єкта, складається дефектний акт з визначенням строків їх усунення (п.п.11.1, 11.2 договору).

Суди обох інстанцій установили, що після виконання позивачем у період з листопада 2013р. по червень 2014р. робіт на загальну суму 1 139 146,91грн., та оплати їх відповідачем у повному обсязі, у серпні 2015 року позивач виконав роботи на суму 142 055,51грн. склавши про це акт приймання виконаних робіт №5. Зазначений акт позивач 28.08.2015, а потім повторно 21.10.2015 направляв відповідачу, проте останній листом №138 від 26.10.2015 повідомив про неможливість підписання акта, оскільки зазначені у ньому роботи та фактично виконаний обсяг робіт не співпадають. При цьому, із листування сторін убачається посилання на акт №1, у той час, як роботи у серпні 2015 року були виконані згідно акту №5.

Відповідно до п.5.2. договору розрахунки за виконані роботи замовник здійснює на підставі актів виконаних робіт форми КБ-2в підписаних сторонами. Акт приймання виконаних робіт готує підрядник та передає для підписання замовнику. Замовник протягом 3-х банківських днів зобов'язаний здійснити приймання виконаних робіт та підписати Акт форми КБ-2в, або надати мотивовану відмову від приймання виконаних робіт. Несвоєчасність приймання зі сторони замовника не може слугувати підставою для затримання оплати пред'явлених до прийомки робіт. Несвоєчасне підписання акту, або ненадання мотивованої відмови від приймання виконаних робіт і якості, розглядається як затримка у здійсненні платежу (п.5.3. договору).

Частиною 4 статті 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом , підписаним обома сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Аналізуючи зміст викладених положень норм матеріального права, підрядник не повинен учиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити, законом покладено саме на замовника. У разі відсутності такої заяви замовника, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Утім, у матеріалах справи відсутні докази відповідача щодо мотивованої відмови від підписання акту відповідно до п.7.2 договору.

Задовольняючи первісний позов, попередні судові інстанції, виходячи з вищевикладеного, визнавши зазначені у акті №5 роботи прийнятими відповідачем, застосовуючи положення ст.526, ч.2 ст.625 ЦК України, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені, дійшли обгрунтованих висновків про задоволення позовних вимог за цим позовом.

Що стосується зустрічних позовних вимог, то як видно із матеріалів справи, у їх обгрунтування ПАТ "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" посилалися на те, що за результатами комісійного огляду виконаних робіт, останніми встановлено завищення підрядником вартості використаних матеріалів та виконаних робіт, стверджуючи, що фактично вартість робіт складає 78 640,50грн.

Відхиляючи зустрічний позов, суди обох інстанцій виходили із того, що акти прийнятих робіт №1 за листопад 2013, №2 за листопад 2013, №3 за грудень 2013, №1 за червень 2014 підписані позивачем без зауважень та оплачені ним у повному обсязі. Акт №5 за серпень 2015 року не підписаний, проте мотивованої відмови від його підписання ПАТ "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" не надано.

Урахувавши викладене, суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи з положень статей 32, 33 ГПК України, відповідно до яких доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, а кожна сторона, у свою чергу, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обґрунтовано відмовили у задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки позивачем за цим позовом не було надано, з урахуванням вимог ст.34 ГПК України, належних та допустимих доказів, які би свідчили про будь-які недоліки у виконаних підрядником роботах, як і будь-яких зауважень щодо виконаних робіт.

Належних обґрунтувань, із посиланням на норми права, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 1115, 1117 ГПК України, а тому підстави для зміни або скасування ухвалених у цій справі постанови та рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.16 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.16 у справі №904/4084/16 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяМ.М. Малетич СуддяН.М. Нєсвєтова