ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2014 року м. КиївВерховний Суд України у складі:

головуючого Яреми А.Г., суддів:Балюка М.І., Берднік І.С.,Жайворонок Т.Є.,Патрюка М.В. Григор'євої Л.І.,Колесника П.І.,Романюка Я.М., Гуля В.С.,Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Гуменюка В.І.,Онопенка В.В.,Сімоненко В.М., Ємця А.А.,Охрімчук Л.І.,Фесенка Л.І., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_18 до повного товариства "Ломбард "Айварс", Денісов С.О. та компанія" про внесення змін до договору оренди за заявою ОСОБА_18 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2013 року,

в с т а н о в и в:

У серпні 2012 року ОСОБА_18 звернувся до суду з позовом до повного товариства "Ломбард "Айварс", Денісов С.О. та компанія" (далі - ПТ "Ломбард "Айварс", Денісов С.О. та компанія" про внесення змін до договору оренди.

Позов мотивував тим, що 31 грудня 2003 року між його матір'ю, ОСОБА_20, і ПТ "Ломбард "Айварс", Денісов С.О. та компанія" був укладений договір оренди приміщення, загальною площею 41,8 кв. м, для організації відділу з торгівлі виробами з коштовних металів та коштовних каменів, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, строком на 11 років зі сплатою орендної плати в розмірі 300 грн щомісяця без урахування комунальних платежів і плати за телефон. На підставі договору дарування від 8 липня 2008 року він набув право власності на зазначене приміщення.

Позивач указував на те, що з моменту укладення між його матір'ю, ОСОБА_20, і ПТ "Ломбард "Айварс", Денісов С.О. та компанія" договору оренди приміщення змінилися кон'юнктура ринку, ціни й тарифи, що є підставою для внесення змін до договору, який укладений з грубим порушенням чинного податкового законодавства України, оскільки при його укладенні неправильно був розрахований розмір орендної плати, і просив суд внести зміни до договору оренди приміщення від 31 грудня 2003 року в запропонованій ним редакції.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 27 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 10 жовтня 2013 року та ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_18 відмовлено.

У заяві ОСОБА_18 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 27 червня 2013 року, ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 10 жовтня 2013 року та ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2013 року й постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_21, дослідивши матеріали справи та перевіривши викладені в заяві ОСОБА_18 доводи, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 360-5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Судами встановлено, що 31 грудня 2003 року між ОСОБА_20 і ПТ "Ломбард "Айварс", Денісов С.О. та компанія" був укладений договір оренди приміщення, загальною площею 41,8 кв. м, для організації відділу з торгівлі виробами з коштовних металів та коштовних каменів, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, строком на 11 років зі сплатою орендної плати в розмірі 300 грн щомісяця без урахування комунальних платежів і плати за телефон.

8 липня 2008 року між ОСОБА_20 і ОСОБА_18 був укладений договір дарування, відповідно до умов якого до останнього як обдарованого перейшло право власності на нежилі приміщення загальною площею 41,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 7.2 договору оренди передбачено, що новий власник орендованого приміщення зобов'язаний виконувати умови цього договору та додаткової угоди до нього.

У період з липня 2008 року до грудня 2011 року ОСОБА_18 неодноразово звертався до ПТ "Ломбард "Айварс", Денісов С.О. та компанія" з пропозиціями про зміну умов договору оренди приміщення від 31 грудня 2003 року й направляв проекти договору оренди в новій редакції, однак відповідач пропозицій не прийняв.

Відмовляючи ОСОБА_18 у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій, з висновками яких погодився суд касаційної інстанції, виходили з того, що договір оренди приміщення від 31 грудня 2003 року містить усі істотні умови, передбачені статтею 652 ЦК України. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Частина четверта цієї статті визначає, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Позивачем не був доведений факт одночасного існування всіх чотирьох умов для внесення змін до спірного договору, передбачених частинами другою та четвертою статті 652 ЦК України, та наявності додаткової умови.

Постанова Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2007 року, на яку посилається ОСОБА_18 як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, не дає підстав для висновку про те, що суди касаційної інстанції при розгляді справи за тотожного предмета спору, підстав позову та аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшли протилежних висновків щодо застосування статті 652 ЦК України.

З урахуванням викладеного в задоволенні заяви ОСОБА_18 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2013 року слід відмовити, оскільки встановлені пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави для перегляду справи не підтвердились.

Керуючись статтями 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_18 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2013 року відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Головуючий А.Г. ЯремаСудді: М.І. Балюк І.С. Берднік Л.І. Григор'єва В.С. Гуль В.І. Гуменюк А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник Н.П. Лященко В.В. Онопенко Л.І. Охрімчук М.В. Патрюк Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко Л.І. Фесенко