Спори про поновлення на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (ВСУ у справі № 6-14цс16 від 2 березня 2016р.)

Правова позиція ВСУ у справі № 6-14цс16: Спори про поновлення на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, а пов’язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А3571, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про поновлення на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він проходив військову службу в частині А3601, перебував на квартирному обліку в позачерговій, першочерговій та загальних чергах на поліпшення житлових умов, 20 грудня 2004 року звільнений з лав Збройних сил України. На підставі протоколу житлової комісії військової частини А3571 від 6 лютого 2008 року у зв’язку з розформуванням військової частини А3601 його було тимчасово знято з квартирного обліку до вирішення питання з доукомплектування житлових справ та передачі їх до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (далі – КЕВ м. Одеси), проте зазначені документи не були передані.

Позивач просив зобов’язати відповідачів вчинити дії щодо поновлення його на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 2 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11 лютого 2015 року, позов задоволено, постановлено: зобов’язати військову частину А3571 передати другий примірник облікової карти ОСОБА_1 на поліпшення житлових умов при військовій частині А3571 разом з другим примірником карти обліку та витягом із протоколу засідання житлової комісії військової частини А3571 про зарахування військовослужбовця на квартирний облік у загальній та у першочерговій чергах з 4 березня 1995 року та позачерговій черзі з 28 грудня 2004 року до КЕВ м. Одеси; зобов’язати КЕВ м. Одеси прийняти від військової частини А3571 другий примірник облікової справи на поліпшення житлових умов при військовій частині А3571 ОСОБА_1 разом з другим примірником картки обліку та витягом із протоколу засідання житлової комісії військової частини А3571 про зарахування військовослужбовця на квартирний облік у загальній та у першочерговій чергах з 4 березня 1995 року та позачерговій черзі з 28 грудня 2004 року; зобов’язати КЕВ м. Одеси внести ОСОБА_1 до загального списку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які перебувають у черзі на поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання) по Одеському гарнізону, із 4 березня 1995 року, внести до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, із 4 березня 1995 року, внести до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень з 28 грудня 2004 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2015 року касаційну скаргу КЕВ м. Одеси задоволено частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, провадження у справі закрито.

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу касаційного суду, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального і процесуального права, а саме частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 наводить ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2011 року, 4 квітня 2012 року, 29 січня, 26 лютого, 10 вересня 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Суди під час розгляду справи встановили, що з 21 січня 1992 року ОСОБА_1 проходив службу в Збройних силах України, з 30 грудня 2003 року до 20 грудня 2004 року він служив у військовій частині А3601.

Наказом міністра оборони України від 9 грудня 2004 року та наказом командира військової частини А3601 м. Одеси від 20 грудня 2004 року ОСОБА_1 звільнено з лав Збройних сил України у запас у зв’язку зі скороченням посади із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок Міністерства оборони України.

Протоколом засідання житлової комісії військової частини А3601 від 22 грудня 2004 року ОСОБА_1 був внесений до першочергової та позачергової черг на поліпшення житлових умов. У зв’язку з розформуванням військової частини А3601 позивача було залишено на квартирному обліку військової частини А3571 та прийнято рішення про зарахування його на квартирний облік у загальній черзі та у першочерговій чергах з 4 березня 1995 року та позачерговій черзі з 28 грудня 2004 року.

Проте протоколом житлової комісії військової частини А3571 від 6 лютого 2008 року у зв’язку з розформуванням військової частини А3601 ОСОБА_1 було тимчасово знято з квартирного обліку до вирішення питання з доукомплектування житлових справ та передачі їх до КЕВ м. Одеси.

19 червня 2004 року військова частина А3571 передала житлову справу позивача до КЕВ м. Одеси з метою постановлення його на квартирний облік, але житлову справу не було прийнято через наявні недоліки, ОСОБА_1 було надано строк для усунення недоліків.

Постановляючи ухвалу про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та закриваючи провадження у справі, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди не звернули уваги на те, що КЕВ м. Одеси та житлова комісія військової частини А3571 є суб’єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, тому зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте в наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зроблено такі висновки:

- в ухвалі від 4 листопада 2011 року суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову до Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління про зобов’язання змінити дату зарахування на квартирний облік та надання житла;

- в ухвалі від 4 квітня 2012 року суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позов про визнання незаконним рішення житлової комісії військової частини про зарахування особи на квартирний облік з 28 листопада 2006 року та зобов’язання зарахувати особу на квартирний облік з 15 жовтня 1992 року;

- в ухвалі від 29 січня 2014 року суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позов про скасування рішення житлової комісії Славутського гарнізону та зобов’язано Славутський об’єднаний військовий комісаріат, Хмельницький квартирно-експлуатаційний відділ включити особу та членів його сім’ї до списку квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов;

- в ухвалі від 26 лютого 2014 року суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій і направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, керувався тим, що між сторонами виник спір з приводу захисту невизнаного відповідачем права позивача та членів його сім’ї у сфері житлових правовідносин (права на включення до членів сім’ї, які перебувають на квартирному обліку, дружини та забезпечення житловим приміщенням сім’ї позивача у складі 4 осіб) і не стосується вирішення публічно-правого спору, пов’язаного з проходженням позивачем військової служби, тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є помилковими;

- в ухвалі від 10 вересня 2014 року суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позов про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії Львівського обласного військового комісаріату.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме статті 15 ЦПК України.

Разом з тим зміст наданих заявником ухвал касаційного суду не вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаної норми процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції закрив провадження у справі за позовом фізичної особи про зобов’язання вчинити дії та поновлення на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 205, частини першої статті 340 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом статті 15 ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті 3 15 ЦПК України).

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Житлові спори – особливий різновид спорів, що стосується житлових прав та інтересів громадян і організацій.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов’язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб’єкта владних повноважень як відповідача.

Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що спори про поновлення на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, а пов’язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

Аналогічні за змістом висновки щодо застосування зазначених норм права містяться в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2139цс15.

Отже, суд касаційної інстанції закрив провадження у справі з порушенням норм процесуального права, а саме статті 15, пункту 1 частини першої статті 205, частини першої статті 340 ЦПК України, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а це відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини другої статті 360⁴ цього Кодексу є підставою для скасування судового рішення суду касаційної інстанції та передачі справи на розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтею 360³ ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий Ю.Л. Сенін

Судді: Н.П. Лященко

Я.М. Романюк

В.М. Сімоненко

А.Г. Ярема