Третейські суди не мають права розглядати спори між фінустановами та фіз. особами при стягненні боргу за споживчими кредитами (Постанова ВСУ у справі № 6-856цс15)

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 вересня 2015 року у справі № 6-856цс15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 вересня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 26 грудня 2014 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 лютого 2015 року, ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 7 квітня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування рішення третейського суду у вищезазначеній справі.

Зазначав, що спірні правовідносини щодо стягнення заборгованості за кредитним договором регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», а тому дана справа не підвідомча третейському суду відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Вказував, що рішення третейського суду винесене з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки справа про стягнення заборгованості за кредитним договором розглядалась без його участі, а публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») не є належним позивачем у справі про стягнення боргу, оскільки повноваження щодо стягнення кредитної заборгованості були фактично передані товариству з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Вердикт» (далі - ТОВ «КК «Вердикт»).

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 7 квітня 2015 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2015 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановлених судами рішень та ухвалення нового рішення про задоволення його заяви з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а саме: пункту 1 частини 2 статті 389⁵, пункту 2 частини 1 статті 389¹⁰ ЦПК України та пункту 14 частини 1 статті 6, пункту 2 частини 6 статті 56 Закону України «Про третейські суди».

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_1 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 лютого 2012 року, від 1 серпня 2012 року та від 14 січня 2013 року.

ОСОБА_1 указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування зазначених норм процесуального права, у справі, рішення в якій переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданих для прикладу судових рішеннях.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників ПАТ «Альфа-Банк» ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

За змістом статті 360⁴ ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу 26 грудня 2014 року було прийнято рішення про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 31 182 грн 16 коп. та витрат зі сплати третейського збору в сумі 400 грн (а.с. 6-7).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що третейський суд діяв в межах своєї компетенції.

Разом із тим в іншій справі, яка виникла з подібних правовідносин за аналогічних обставин, суд касаційної інстанції в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 серпня 2012 року скасував рішення судів попередніх інстанції про відмову з тих же підстав в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду, зазначивши при цьому, що суди не звернули уваги на те, що третейські суди розглядають будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку.

Крім того, в ухвалах цього ж суду від 6 лютого 2012 року та від 14 січня 2013 року суд касаційної інстанції відмовляючи у відкритті касаційних проваджень у справі за касаційними скаргами відповідно ПАТ «Банк Демарк» та ПАТ «Альфа-банк», погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову з тих же підстав у задоволенні заяви банку про видачу виконавчого документа на підставі рішення третейського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз», про скасування якого просив ОСОБА_1, ухвалено 26 грудня 2014 року, тобто після внесення зазначених змін до Закону.

Суди, розглядаючи заяву ОСОБА_1 на вказану обставину не звернули уваги та відмовили у її задоволенні, помилково пославшись на те, що спір, який виник між сторонами, не є спором щодо захисту прав споживачів.

Оскільки ОСОБА_1 є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.

Відповідно до статті 389⁵ ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Ураховуючи наведене, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України встановила, що ухвала суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, є незаконною.

За таких обставин відповідно до пункту 2 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 360⁴ ЦПК України ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 лютого 2015 року, ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від 7 квітня 2015 року та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2015 року підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення.

Керуючись пунктом 2 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360³, частиною другою статті 360⁴ ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень задовольнити.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 лютого 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 7 квітня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2015 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 26 грудня 2014 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.