УХВАЛА

26 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 920/418/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - не з'явився;

відповідач - Мазнєва С. Г., адвокат; .

третя особа - не з'явився.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Девелопмент" (далі - Товариство, Відповідач)

на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Яковлєв М. Л., судді: Коробенко Г. П., Шаптала Є. Ю.) від 14.01.2020 у справі Господарського суду Сумської області

за позовом Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області (далі - Рада, Позивач)

до Товариства

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - Держгеокадастр, Третя особа)

про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Рада звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства про розірвання договору оренди землі від 19.01.2018, укладеного між Товариством та Держеокадастром (далі - Договір), та зобов'язання повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 13,1252 га кадастровий номер 592478900:05:005:0533 (далі - Земельна ділянка).

Позовна заява мотивована тим, що за приписами статей 31, 32, 33 Закону України "Про оренду землі" та пункту 36 Договору перехід права власності на Земельну ділянку до другої особи є підставою для розірвання Договору.

Рішенням Господарського суду Сумської області (суддя Жерьобкіна Е. А.) від
27.08.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Товариству належить корівник площею 1592,9 кв. м, А; корівник площею 1474,7 кв. м, Б; телятник площею 1461,0 кв. м, В; корівник площею 1555,8 кв. м, Г; підстанція площею 27,6 кв. м, Д; санпропускник площею 32,5 кв. м Е; молочний блок площею 216,2 кв. м Ж; силосна траншея площею 695,6 кв. м, Г; башта Рожновського 1 шт, ІГ (далі - Нерухоме майно), які розташовані на Земельній ділянці, у зв'язку з чим у нього виникло право на користування цією ділянкою; Позивач не обґрунтував за захистом яких своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи законних інтересів або вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням він звернувся, а єдиною підставою для звернення з позовом є пункт 36 Договору; підстави для розірвання Договору відсутні, оскільки стороною договору є Товариство, яке користується Земельною ділянкою у зв'язку із правом власності на Нерухоме майно, що унеможливлює виконання Товариством зобов'язання з повернення Земельної ділянки орендодавцю в разі розірвання Договору; розірвання Договору не спрямоване на захист прав чи законних інтересів Ради, а навпаки порушує право Товариства на оренду Земельної ділянки, на якій розташоване Нерухоме майно, що становить втручання у його право мирно володіти своїм майном; дії Ради, спрямовані на розірвання Договору лише на підставі пункту 36 Договору, суперечать принципам справедливості, добросовісності та розумності, не спрямовані на досягнення легітимної мети, не є виправданими та не містять конкретної мети; зміна власника Земельної ділянки, яка орендується Товариством під господарськими будівлями та дворами, не може бути самостійною та достатньою підставою для розірвання Договору та зобов'язання Товариства повернути Земельну ділянку.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2019 скасовано; прийнято нове рішення; позов задоволено; Договір розірвано; зобов'язано Товариство повернути Раді Земельну ділянку.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сторони Договору погодили, що перехід права власності на Земельну ділянку фактично до будь-якої особи є підставою для його розірвання; докази внесення змін до Договору матеріали справи не містять, а його умови, зокрема пункт 36, обов'язкові для виконання сторонами; оскільки Рада набула право власності на Земельну ділянку, що є підставою для розірвання Договору відповідно до пункту 36, а згоди щодо зміни умов цього Договору сторони не досягли, наявні правові підстави для задоволення позову; посилання Товариства на положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відхиляються, оскільки розірвання Договору не порушує права власності Товариства на Нерухоме майно, яке знаходиться на Земельній ділянці, та не позбавляє його права укласти з новим власником договір оренди, а у разі недосягнення згоди звернутися до суду з відповідним позовом.

Суди попередніх інстанцій, зокрема, встановили такі обставини:

19.01.2018 Товариство (орендар) та Держгеокадастр (орендодавець) уклали Договір, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування Земельну ділянку, яка розташована за межами населених пунктів на території Ради (т. 1, а. с.19-23).

За змістом пункту 33 Договору його дія припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін або рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених цим договором, та внаслідок випадкового зношення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 36 Договору визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для розірвання договору.

За інформацією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Земельна ділянка 02.01.2019 передана у комунальну власність територіальної громади Ради наказом Держгеокадастру від 06.12.2018 № 18-9638/16-18-СГ.

За змістом листа від 04.03.2019 № 02-34/324 (т. 1, а. с. 106) Рада повідомила Товариство про передачу Земельної ділянки з державної власності у комунальну, кадастровий номер, місце розташування та площу земельної ділянки, найменування та місцезнаходження нового власника, платіжні реквізити, а також, що перехід права власності на земельну ділянку зумовлює перехід прав та обов'язків попереднього власника земельної ділянки за чинним договором оренди; за згодою сторін до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки. Станом на момент подачі позову у цій справі Товариство не надало відповіді на цей лист.

Рада не зверталась до Товариства з пропозицією внести зміни до Договору щодо орендодавця.

Листом від 03.05.2019 № 5-01 Товариство звернулось до Ради з пропозицією внести зміни до Договору оренди землі у зв'язку з переходом до Ради права розпорядження Земельною ділянкою. До листа додано проект додаткової угоди, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладенням від 03.05.2019 (т. 1, а. с. 109).

Суди не встановлювали обставин звернення Ради до Товариства з пропозицією розірвати Договір.

29.01.2020 Товариство звернулось з касаційною скаргою, у якій не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 і залишити в силі рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2019, посилаючись, у тому числі, на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою Суду від 28.02.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства; розгляд справи призначено на 31.03.2020; встановлено строк для подання відзиву до 16.03.2020.

Ухвалою Суду від 25.03.2020 розгляд касаційної скарги у цій справі відкладено з метою дотримання постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19".

Ухвалою Суду від 22.04.2020 касаційну скаргу Товариства призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.05.2020.

Під час підготовки справи до розгляду з'ясовано, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від
15.04.2020 у справі № 626/601/19 (провадження № 61-14001св19) за позовом ОСОБА_1 до Приватного аграрно-орендного підприємства "Промінь" про розірвання договору оренди землі у зв'язку зі зміною власника, посилаючись на встановлені обставини, що сторони у договорі оренди землі врегулювали спірні відносини відповідно до диспозитивних приписів частини 4 статті 32 Закону України "Про оренду землі", вказав, що перехід права власності на предмет оренди (орендовану земельну ділянку) є підставою для розірвання договору в силу пункту 14.5 договору, однак дійшов висновків, що перехід права власності на предмет оренди (орендовану земельну ділянку) не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій кожна із сторін договору має право вимагати його розірвання, адресуючи цю вимогу іншій стороні. Іншими словами, відповідне положення договору закріплює відкладальну (суспензивну), а не скасувальну (резолютивну) умову у сенсі статті 212 ЦК України, а сам факт зміни власника предмета оренди (орендованої земельної ділянки) є правозмінюючим, а не правоприпиняючим юридичним фактом.

Таким чином, зміна спірних правовідносин у вигляді виникнення на боці кожної із сторін договору оренди землі права вимагати його розірвання внаслідок зміни власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить, що будь-яке суб'єктивне цивільне право та/або законний інтерес сторони цього договору (у тому числі й позивача у справі) якимось чином порушені, не визнаються чи оспорюються.

Із наведеного, за висновком колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, випливає, що підстава для захисту права ОСОБИ_1 виникла тоді, коли відповідач своєю відмовою розірвати спірний договір оренди землі створив перешкоди реалізації позивачем належного йому права вимагати такого розірвання.

Розглядаючи справу № 920/418/19, Суд вважає за необхідне відступити від зазначених висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові від
15.04.2020 у справі № 626/601/19 (провадження № 61-14001св19), оскільки на переконання Суду у спірних правовідносинах підлягають врахуванню mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені пунктах 8.15-8.17 постанови від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17 (провадження № 12-216гс18) за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного підприємства "Міська оренда" про внесення змін у договір оренди нежитлових приміщень, про те, що невикористання стороною спору процедури його позасудового врегулювання не позбавляє її права реалізувати своє суб'єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішення існуючого конфлікту у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині 2 статті 651 ЦК України.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині 2 статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб'єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб'єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Окрім цього, Суд звертає увагу, що Верховний Суд України у постанові від
19.09.2011, розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Дельта" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 29.03.2011 у справі № 22/110 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Івано-Франківської філії та публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про розірвання кредитного договору, відмовив у її задоволенні з посиланням на те, що касаційний суд обґрунтовано відхилив посилання апеляційного суду на приписи частини 1 статті 188 ГК, якою визначено порядок зміни та розірвання господарських договорів, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-пр/2002 недотримання позивачем вимог цієї норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Також Суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалив постанову від 20.02.2019 у справі № 583/9/17 за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства "Куземин-Агро" про розірвання договору оренди земельної ділянки, у якій, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи без змін рішення районного суду про задоволення позову, вказав, що недоведеність належними доказами факту звернення позивача до орендаря із проханням розірвати договір не може бути підставою для відмови у судовому захисті прав заявника.

Відповідно до частини 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

З огляду на викладене справа № 920/418/19 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, частиною 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 920/418/19 за позовом Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Девелопмент" про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак