УХВАЛА

27 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/719/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Стратієнко Л. В., Студенець В. І.

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Блюднік Галини Михайлівни

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Гулевець О. В.

від 18.04.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Буравльова С. І., Пашкіної С. А., Сітайло Л. Г.

від 24.09.2019

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Фізичної особи - підприємця Блюднік Галини Михайлівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національного авіаційного університету

про виселення у примусовому порядку

за участю представників:

позивач: Редчиць О. С.,

відповідач: Блюднік Г. М., Скворцов Г. В.,

третя особа: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Блюднік Галини Михайлівни, в якому просить суд виселити відповідача в примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень на 1-му поверсі гуртожитку №3, загальною площею 58,0 кв. м., за адресою: м. Київ, вул.

Гарматна, 51, що перебуває на балансі Національного авіаційного університету.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди у відповідача відсутні правові підстави для користування нежитловими приміщеннями, загальною площею 58,0 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 51, у зв'язку із чим позивачем заявлено вимогу про виселення відповідача з вказаного майна.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

31.01.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Блюднік Галиною Михайлівною (далі - орендар) було укладено договір оренди №7049 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення на 1-му поверсі гуртожитку № 3 площею 58,0 кв. м (реєстровий №01132330.1.КАТГНП026) (далі - майно), розміщене за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 51, що перебуває на балансі Національного авіаційного університету (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.07.2014 і становить 589700,00 грн.

Згідно з п.1.2 договору майно передається в оренду з метою побутового обслуговування населення (перукарня).

Як передбачено п.1.3 договору, стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання - передавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря.

Відповідно до п. п.2.1-2.4 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення на 1-му поверсі гуртожитку №3 площею 58,0 кв. м (реєстровий №01132330.1.КАТГНП026), розміщене за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 51, яке перебуває на балансі Національного авіаційного університету, що підтверджується актом приймання-передачі від 31.01.2015.

Згідно з п.10.6 договору сторони погодили, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря.

Цей договір укладено строком на 1 рік, з 31.01.2015 до 31.01.2016 включно (п.10.1 договору).

Відповідно до п.10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

З урахуванням п.10.4 договору, укладений договір був пролонгований до
31.01.2018.

27.02.2018 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву на адресу відповідача було направлено заяву № 30-06/2109 про припинення чинності договору оренди №7049 від 31.01.2015, якою було відмовлено Фізичній особі-підприємцю Блюднік Г. М. у продовженні строку дії договору оренди на наступний термін.

Згідно із вказаною заявою позивач вимагав від Фізичної особи - підприємця Блюднік Г. М. повернення майна та доручив балансоутримувачу (Національному авіаційному університету) прийняти майно з орендного користування.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.04.2019 у справі №910/719/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від
24.09.2019 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задоволено повністю. Виселено Фізичну особу-підприємця Блюднік Галину Михайлівну в примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень на 1-му поверсі гуртожитку №3, загальною площею 58,0 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 51, що перебуває на балансі Національного авіаційного університету. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Блюднік Галини Михайлівни на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Суди виходили з того, що оскільки заяву №30-06/2109 від 27.02.2018 про припинення чинності договору оренди направлено позивачем відповідачу з дотриманням приписів ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та докази такого направлення наявні в матеріалах справи, відтак договір оренди №7049 нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.01.2015 припинив свою дію.

Відповідач в порушення умов укладеного договору та вимог чинного законодавства орендовані ним нежитлові приміщення на 1-му поверсі гуртожитку №3, загальною площею 58,0 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 51 не повернув по акту приймання-передачі.

Враховуючи те, що відповідач після закінчення строку дії договору не повернув та не звільнив нежитлові приміщення на 1-му поверсі гуртожитку №3, загальною площею 58,0 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 51, господарські суди дійшли висновку, що вимога позивача про виселення в примусовому порядку з державного нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень на 1-му поверсі гуртожитку №3, загальною площею 58,0 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 51, що перебуває на балансі Національного авіаційного університету, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

Фізична особа-підприємець Блюднік Галина Михайлівна 15.10.2019 звернулася до Верховного Суду, через Північний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 року по справі №910/719/19. Ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову позивача щодо виселення відповідача в примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень на 1-му поверсі гуртожитку №3, загальною площею 58,0 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 51, що перебуває на балансі Національного авіаційного університету. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, скаржник, зокрема, посилається на те, що жодна із сторін договору не складала та не направляла іншій стороні заяву про припинення його дії, тому договір оренди декілька разів був пролонгований на підставі п.10.4 договору.

У зв'язку із тим, що ані позивач, ані третя особа не повідомляли скаржника щодо наміру укласти договір з новим орендарем, скаржник вважає, що його право на реалізацію свого переважного права, закріпленого частиною 3 статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", є порушеним, у зв'язку із чим рішення Господарського суду міста Києва та постанова Північного апеляційного господарського суду є незаконними та протиправними, такими, що підлягають скасуванню.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Представником позивача подано відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.

У відзиві відповідач зазначає, що у зв'язку із закінченням 31.01.2018 терміну дії договору №7049 від 31.01.2015, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву була скерована заява від 27.02.2018 за №30-06/2109 про припинення чинності договору оренди від 31.01.2015 №7049, якою було відмовлено Фізичній особі - підприємцю Блюднік Г. М. у продовженні строку дії договору оренди на наступний термін (докази направлення наявні у матеріалах справи).

В підтвердження направлення заяви №30-06/2019 від 27.02.2018 про припинення чинності договору оренди №7049 нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.01.2015, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву долучило до матеріалів справи належним чином засвідчену копію списку згрупованих рекомендованих відправлень від 28.02.2018 та фіскального чеку від
28.02.2018. Заява №30-06/2109, поштове відправлення з штрих кодовим індикатором відправлення №0103263367662, направлена на адресу Фізичної особи - підприємця Блюднік Г. М. : АДРЕСА_1.

У відповідності до вищевикладеного, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звертає увагу на те, що норми законодавства передбачають право позивача на заперечення щодо продовження строку дії договору оренди та не встановлюють обов'язку позивача вручати заяву про припинення дії договору оренди безпосередньо відповідачу чи перевіряти факт такого отримання.

Заява від 27.02.2018 за №30-06/2109 направлена позивачем відповідачу з дотриманням приписів частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

ДІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранця О. М., Мамалуя О. О., Студенця В. І. ухвалою від 20.12.2019 відкрив касаційне провадження у справі №910/719/19 призначив розгляд касаційної скарги на
13.02.2020 у приміщенні Касаційного господарського суду.

Зазначена ухвала Верховного Суду була надіслана усім учасникам справи.

Фізична особа-підприємець Блюднік Галина Михайлівна звернулася до суду із клопотанням про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від
18.04.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від
24.09.2019 у справі №910/719/19 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2020, у зв'язку з відпусткою судді Мамалуя О. О., визначено склад колегії суддів: Баранець О. М. - головуючий, Стратієнко Л. В., Студенець В. І.

Ухвалою від 20.01.2020 клопотання Фізичної особи-підприємця Блюднік Галини Михайлівни про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від
18.04.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від
24.09.2019 у справі №910/719/19 задоволено. Зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у справі №910/719/19 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою від 13.02.2020 у розгляді касаційної скарги оголошено перерву до
27.02.2020.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвалюючи рішення у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд виходив із того, що якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Суди встановили, що 27.02.2018 позивач направив на адресу відповідача заяву №30-06/2109 про припинення чинності договору оренди №7049 нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.01.2015, якою було відмовлено Фізичній особі-підприємцю Блюднік Г. М. у продовженні строку дії договору оренди на наступний термін.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що на підтвердження направлення вищезазначеної заяви позивач надав суду належним чином засвідчену ксерокопію списку згрупованих рекомендованих відправлень від 28.02.2018, фіскального чеку від 28.02.2018. Відтак, позивач належним чином повідомив відповідача про припинення дії договору оренди №7049 нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.01.2015.

При цьому суди також зазначили, що як вбачається із копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та копії поштового конверту, вказане поштове відправлення, яким направлено заяву №30-06/2109 від 27.02.2018 про припинення чинності договору оренди, було повернуто позивачу у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.

З урахуванням встановлених обставин, оскільки заяву №30-06/2109 від 27.02.2018 про припинення чинності договору оренди направлено позивачем відповідачу з дотриманням приписів частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та докази такого направлення наявні в матеріалах справи, суди дійшли висновку, що договір оренди №7049 нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.01.2015 припинив свою дію.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №909/794/15 суд встановив, що позовні вимоги у даній справі мотивовані тим, що договір оренди нежитлового приміщення від 24.01.2007 №ДО-2976 припинив свою дію 31 травня 2015 року. Відповідач був попереджений листом від 27.02.2015 №255/01-15/18-в про те, що договір оренди не буде продовжений на новий строк у зв'язку з необхідністю використання орендованих приміщень для потреб територіальної громади. Після закінчення строку дії договору відповідачу було надіслане повідомлення від 12.06.2015 №961/01-14/15 про припинення договору та необхідність повернення орендованих приміщень, однак відповідач приміщень не повернув.

Верховний Суд України у вищезазначеній постанові у справі №909/794/15 від
20.04.2016 зазначив, що спірні правовідносини щодо оренди нерухомого майна комунальної власності регулюються положеннями частин 2 та 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон), якими встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

При цьому норми Закону не містять вказівки про необхідність саме отримання такого повідомлення орендарем в строк до трьох місяців, а також про зобов'язання власника перевіряти вчасність надходження кореспонденції до адресата, а зазначається лише про обов'язок власника здійснити письмове попередження орендаря, що і було ним (власником) зроблено.

Щодо даної справи, позовні вимоги у ній обґрунтовані тим, що у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди у відповідача відсутні правові підстави для користування нежитловими приміщеннями, загальною площею 58,0 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 51, у зв'язку із чим позивачем заявлено вимогу про виселення відповідача з вказаного майна.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За змістом статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Крім того, у справі, що розглядається, орендоване майно є державним, а тому на ці правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, зосередившись на вирішенні питання пролонгації (припинення) договору, врахували, що норма частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не вказує на те, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.

Однак, Касаційний господарський суд звертає увагу, що відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №911/928/18, від 05.06.2018 у справі №904/7825/17, від 12.06.2018 у справі №910/15387/17, від 29.05.2018 у справі №923/854/17 та від 23.04.2019 у справі №904/2997/18, істотне значення у даному випадку має не лише зміст такої заяви, яка обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, але й факт її отримання іншою стороною.

Як встановлено господарськими судами у цій справі із копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та копії поштового конверту вбачається, що вказане поштове відправлення, яким направлено заяву № 30-06/2109 від 27.02.2018 про припинення чинності договору оренди, було повернуто позивачу у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.

При цьому, орендодавець не довів, що невручення заяви орендарю відбулося саме з вини орендаря. Доказів того, що неотримання відповідачем кореспонденції, яку позивачем направлено за належною адресою та яка повернулася до позивача у зв'язку з її неотриманням відповідачем, зумовлене суб'єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції матеріали справи не містять.

Крім того, повернення поштової кореспонденції з вказівкою причини повернення: "у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання" не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення та зловживання своїм обов'язком щодо отримання поштової кореспонденції, а ні про її незнаходження за належною їй адресою.

Таким чином, беручи до уваги висновок про вартість нежитлового приміщення та акт приймання - передавання робіт з незалежної оцінки майна, враховуючи, що орендар добросовісно продовжувала та продовжує сплачувати орендну плату за договором оренди, докази чого містяться в матеріалах справи, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що дії позивача були направлені на продовження дії договору оренди.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (заява №44277/98, рішення від 24.06.2003) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звернув увагу, що згідно з усталеною практикою органів Конвенції, поняття "майно" може означати "існуюче майно" або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (пункт 32).

Зважаючи на обставини цієї справи, ЄСПЛ дійшов висновку, що заявника слід вважати особою, яка мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження строку оренди, і - в цілях статті 1 Першого протоколу - таке законне сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих йому муніципалітетом Дорчестера за орендним договором (пункт 35).

Враховуючи умови договору, укладеного між радою Західного Дорсета і заявником, ЄСПЛ дійшов думки, що дії ради Західного Дорсета можна вважати такими, що перешкодили заявникові реалізувати свої законні сподівання за орендним договором і частково позбавили його зустрічного задоволення, з врахуванням якого він укладав цей договір (пункт 36).

Таким чином, враховуючи той факт, що орендарем умови договору оренди не порушувались, а також вимоги частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника, орендар мав правомірні очікування (законне сподівання) на продовження дії договору оренди.

Неврахування судом переважного перед іншими особами права наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму (оренди), на укладання договору найму (оренди) на новий строк, може свідчити про ігнорування національними судами практики Європейського суду з прав людини у розрізі захисту права власності та є підставою для констатації порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів зловживання орендарем своїм обов'язком щодо отримання поштової кореспонденції, оскільки орендодавець не довів, що невручення заяви орендарю відбулося саме з вини орендаря, враховуючи, що всі дії орендодавця були направлені на продовження строку дії договору, колегія суддів колегія суддів дійшла висновку, що повернення заяви №30-06/2109 від 27.02.2018 про припинення чинності договору оренди з вказівкою причини повернення: "у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання" не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення та не є доказом належного інформування орендаря про припинення чинності договору оренди.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що у даному випадку має значення встановлення не лише факту направлення заяви, але й визначення, чи була вона отримана іншою стороною, оскільки повернення поштової кореспонденції з вказівкою причини повернення: "у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання" не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення та зловживання своїм обов'язком щодо отримання поштової кореспонденції, а ні про її незнаходження за належною їй адресою.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного суду України, що викладені у постанові від
20.04.2016 у справі №909/794/15.

Пунктом 7 частини 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України унормовано, що: "7) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України."

Оскільки суд вважає за необхідне відступити від вищезазначених висновків Верховного Суду України, що викладені у постанові від 20.04.2016 у справі №909/794/15, справа №910/719/19 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234,235,303, пунктом 7 частини 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Суд -,

УХВАЛИВ:

1. Справу № 910/719/19 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Фізичної особи-підприємця Блюднік Галини Михайлівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національного авіаційного університету про виселення у примусовому порядку разом із касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Блюднік Галини Михайлівни на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий О. Баранець

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець