Відсутність оформлення права власності або користування на земельну ділянку за платником єдиного податку не впливає на його звільнення від обов'язку нарахування і сплати земельного податку (ВС/КАС,справа №820/5485/17, 08.08.18)

Фабула судового акта: В цій справі позовні вимоги фізичної особи – підприємця (ФОП) до обласної ДФС були обґрунтовані тим, що спірне рішення контролерів є протиправним, оскільки позивач зареєстрований як фізична особа підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування, використовує земельну ділянку у власній господарській діяльності, а тому у нього відсутній обов'язок сплати земельного податку.

Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, задоволено адміністративний позов. Скасовано податкове повідомлення, стягнуто на користь позивача судовий збір. При цьому сиди критично оцінили доводи контролерів про те, що ФОП на час перевірки не оформив право власності на земельну ділянку, що за їх висновком «унеможливлює застосування положень статті 291 Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати земельного податку».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з цими судовими рішеннями погодився і підтвердив позицію про те, що для надання пільги потрібні дві умови: використання позивачем власної земельної ділянки у своїй господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку третьої групи. Саме ці обставини обумовлюють звільнення його від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку.

Верховний Суд, зокрема, зазначив, що з набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), права та обов'язки щодо земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, покладаються на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду. З огляду на це відсутність оформлення права власності або користування на земельну ділянку за платником єдиного податку не впливає на звільнення такого платника від обов'язку нарахування і сплати земельного податку.

Аналізуйте судовий акт:

ВС: Режим оподаткування єдиним податком пошиpюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва за винятком тих її видів, що не можуть здійснюватися з викоpистанням спpощеної системи в силу пpямої забоpони (справа № К/9901/477/18 46/545-а, 17.01.18)

Суд може прийняти до розгляду документи (докази), які не були подані платником податків під час перевірки на підтвердження показників податкової звітності (ВАСУ від 8 квітня 2015р., судді Костенко, Бухтіярова, Приходько)

ВСУ: Обов’язковою умовою допустимості визнання валових витрат такими, на суму яких може бути зменшений валовий дохід, є їх здійснення виключно у зв’язку із веденням виробництва, тобто для цілей господарської діяльності (справа № 21-1235а16, 26.09.17)

СУД: Скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу за якими було нараховано податок у вигляді додаткового блага без урахування зміни валюти кредитування (Київський окружний адміністративний суд 30.05.2017р. № 810/1285/17)

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2018 року

Київ

справа №820/5485/17

адміністративне провадження №К/9901/46507/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 (суддя - Сагайдак В.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 (судді: Мельнікова Л.В. (головуючий), Калитка О.,М., Калиновський В.А.) у справі №820/5485/17 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є протиправним, оскільки позивач зареєстрований як фізична особа підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування, використовує земельну ділянку у власній господарській діяльності, тому у нього відсутній обов'язок сплати земельного податку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018, задоволено адміністративний позов. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 27.04.2017 №1788993-1303. Стягнуто на користь позивача судовий збір урозмірі 694,00 грн.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність нарахування позивачу земельного податку, зважаючи на використання земельної ділянки у власній господарській діяльності; перебування ним на спрощеній системі та належність до платника єдиного податку ІІІ групи з 2012 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу щодо наявності обв'язку сплати позивачем земельного податку у зв'язку з належністю йому на праві власності відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, нежитлового приміщення 1-го поверху №№16,18-29 площею 1260,7 кв.м; 2-го поверху №54 площею 288,8 кв.м, в літ. «З/1-2» загальною площею 1549,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу №2286 від 21.06.2007.

На підставі пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2017 року №1788993-1303, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 69 472,85 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач використовує земельну ділянку на якій розташоване нежитлове приміщення в якості складу у власній господарській діяльності; оподатковується на спрощеній системі та є платником єдиного податку ІІІ групи з 2012 року, про що свідчить наявний в матеріалах справи витяг з Реєстру платників єдиного податку.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу відносно того, що відсутність оформлення права власності платника податку на земельну ділянку, унеможливлює застосування положень статті 291 Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати земельного податку.

9. Позивачем не подано до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Земельного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин)

10.1 Стаття 120

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

11. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 269

11.1.1 Пункт 269.1

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

11.1 Пункт 269.2

Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

11.2 . Стаття 270

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

11.3 Стаття 286

11.3.1 Пункт 286.1

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

11.4 Стаття 287

11.4.1 Пункт 287.1

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

11.5 Стаття 287

11.5.1 Пункт 287.6

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

11.5.2 Пункт 287.8

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

11.6 Стаття 291

11.6.1. Пункт 291.2

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

11.7 Стаття 297

11.7.1 Пункт 297.1

11.7.1.1 Підпункт 4

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. У межах даних правовідносин спірним є питання застосування положень підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України щодо звільнення позивача від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), зважаючи на відсутність оформлення платником податків права власності або користування та земельну ділянку на якій знаходиться нерухоме майно належне платнику податків на праві власності.

13. У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

14. Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

15. Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

17. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в запереченні на позовну заяву, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами та встановлено, що належне позивачу нежитлове приміщення та земельна ділянка, розташована під таким приміщенням, використовувались ним, як фізичною особою-підприємцем, для здійснення власної господарської діяльності (як склад), що не заперечувалось контролюючим органом.

Відтак, наявність двох умов надання пільги, а саме використання позивачем власної земельної ділянки у своїй господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку третьої групи, обумовлює звільнення його від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), що доводить протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

18. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу щодо неможливості застосування до спірних правовідносин положення підпункту 4 пункту 297.1. статті 297 Податкового кодексу України, у частині звільнення платників єдиного податку від обов'язку нарахування, сплати податку на майно (в частині земельного податку), за відсутності оформлення права власності або користування на земельну ділянку за таким платником податків, зважаючи на те, що з набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), права та обов'язки щодо земельної ділянки на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

19. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в запереченні на позовну заяву так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в запереченні на позов та апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

21. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи статтю 120 Земельного кодексу України, статті 269, 270, 286, 287, 291 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 у справі №820/5485/17 слід залишити без задоволення.

22. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

23. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 у справі №820/5485/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду