ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року Справа № 922/2109/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.10.2016у справі№ 922/2109/16 Господарського суду Харківської областіза позовомКерівника Харківської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській областідоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаДержавного навчального закладу "Харківський професійний ліцей будівельних технологій"провизнання недійсним договору та повернення майна

за участю представників сторін від:

прокуратури: Зарудяна Н.О. (посв. №1205)

Представники позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якому просив: визнати недійсним договір оренди №4690-Н від 31.08.2010, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4; припинити зобов'язання за договором оренди №4690-Н від 31.08.2010 на майбутнє; зобов'язати відповідача звільнити окреме індивідуально визначене майно нежитлові приміщення - кімнати №№1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-34, 1-33, 1-30, 1-29, 1-28, 1-35, 1-13 (згідно плану) першого поверху 5-ти поверхової будівлі учбового корпусу (Інв.№10310007, літ.В-5), загальною площею 236,4 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та повернути його Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу, що є підставою для визнання договору недійсним, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні. При цьому прокурор посилався на приписи статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 63 Закону України "Про освіту".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.08.2016, ухваленим суддею Сальніковою Г.І., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з недоведеності того, що орендовані відповідачем приміщення технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом та використовувалася або може використовуватися у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності третьої особи, як закладу освіти. При цьому суд керувався приписами статей 203, 215, 627, 759, 761 Цивільного кодексу України, статей 2, 4, 9, 20, 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 61, 63 Закону України "Про освіту".

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Россолов В.В. - головуючий, Сіверін В.І., Тихий П.В., постановою від 12.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, заступник прокурора Харківської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій того, що невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним укладення договору оренди, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 4, 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 63 Закону України "Про освіту".

Ухвалою від 05.12.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Корсака В.А., Сибіги О.М., касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.12.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 13.12.2016 № 08.03-04/6339, у зв'язку з навчанням з підвищення кваліфікації судді Корсака В.А., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі Господарського суду Харківської області № 922/2109/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.12.2016 у справі № 922/2109/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Данилова М.В., Сибіга О.М.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представника прокуратури, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до довідки від 28.09.2009 №411 Харківський професійний ліцей будівництва та соціальної реабілітації пропонував передати в оренду нежитлові приміщення: кімнати №№ 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-34, 1- 33, 1-30, 1-29, 1-28, 1-35, 1-13 на 1-му поверсі 5-ти поверхової будівлі (інв. № 1031007, літ. "В-5", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 30 з метою розміщення взуттєвого цеху. Листом від 16.03.2010 № 1/11-1904 Міністерство освіти і науки України повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області про надання дозволу на передачу в майна площею 236,4 кв. м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 30, що перебуває на балансі Харківського професійного ліцею будівництва та соціальної реабілітації. Відтак, як установили суди, передача в оренду зазначеного майна здійснювалась за згоди органу управління та балансоутримувача. В подальшому 31.08.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди №4690-Н, відповідно до якого орендодавцем передано орендарю в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення: кімнати №№ 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-34, 1-33, 1-30, 1-29, 1-28, 1-35, 1-13 (згідно плану) на 1-му поверсі 5-ти поверхової будівлі (інв. № 1031007, літ. "В-5" (далі - Майно), загальною площею 236,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 30. Майно перебуває на балансі Харківського професійного ліцею будівництва та соціальної реабілітації. Мета оренди визначена пунктом 1.2. договору - для розміщення взуттєвого цеху. Відповідно до пункту 10.1. договору, строк дії договору до 31.07.2013. Згідно з пунктом 10.4. договору після закінчення терміну дії договору подальше використання об'єкта оренди буде визначатись відповідно до чинного законодавства, за зверненням орендаря. Судами встановлено, що на підставі акту приймання-передачі орендованого майна від 31.08.2010, підписаного сторонами договору, вищезазначене майно було передано в строкове платне користування відповідача. В подальшому сторонами до спірного договору було укладено низку додаткових угод, зокрема, додаткову угоду №3 від 05.11.2013, якою внесено зміни до пункту 10.1. договору, а саме - подовжено дію договору на 2 роки 11 місяців, тобто до 30.06.2016. Судами також установлено, що державне майно, що передано в оренду за спірним договором, на час розгляду справи продовжує перебувати у користуванні відповідача. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області, заявлена в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди №4690-Н від 31.08.2010 та зобов'язання повернути орендоване майно Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області. Підставою позову, з посиланням на частину 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частину 5 статті 63 Закону України "Про освіту", частину 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", визначено передачу в оренду приміщень державного навчального закладу для здійснення діяльності, що не пов'язана з навчально-виховним процесом. Відповідно до приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 названого Кодексу встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Як роз'яснено у пункті 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна". Згідно з положеннями частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства; загальнодержавне значення мають, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету. Відповідно до частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням. Згідно з приписами частини 2 статті 18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу. Відповідно до пункту 1.1. статуту Державного навчального закладу "Харківський професійний ліцей будівельних технологій" він є державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня. Згідно зі статтею 51 Закону України "Про професійно-технічну освіту" додатковими джерелами фінансування професійно-технічного навчального закладу є кошти, одержані за: професійну підготовку понад державне замовлення, курсову підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників відповідно до укладених договорів з юридичними та фізичними особами; надання додаткових платних освітніх послуг, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Інші додаткові джерела фінансування професійно-технічного навчального закладу визначені Законом України "Про освіту". Статтею 61 Закону України "Про освіту" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Постановою Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 затверджено перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності. Підпунктом 2 пункту 8 вказаної Постанови передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. В пункті 7.4. статуту Державного навчального закладу "Харківський професійний ліцей будівельних технологій" передбачено, що його додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, в установленому законодавством порядку. Судами попередніх інстанцій встановлено, що будівля, в якій знаходяться орендовані відповідачем приміщення, раніше використовувалась як жіночий гуртожиток. Відповідно до рішення Харківської міської ради №1187 від 15.12.2004 будинок № 30 літ. В-5, розташований за адресою: 61099, АДРЕСА_1, виключено з житлового фонду, оскільки обстеженням встановлено, що вказаний будинок, який раніше використовувався як жіночий гуртожиток, не відповідає санітарно - технічним вимогам, які пред'являються до житлових приміщень та підлягає переобладнанню для використання в інших цілях: відсутні душові, пральні, сушильні, умивальники, санітарне обладнання знаходиться у незадовільному технічному стані, в цілому приміщення не відповідає санітарно-гігієнічним нормам. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що частина гуртожитку, яка орендується відповідачем згідно з умовами спірного договору оренди, використовувалася або може використовуватися у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності третьої особи, як закладу освіти. На тому, що ця частина гуртожитку виключена з житлового фонду, ніколи не використовувалася та не може використовуватися у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності третьої особи, як закладу освіти, зазначала і третя особа під час розгляду судами даної справи. Водночас як правомірно зазначено судами попередніх інстанцій, заступник прокурора Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області під час розгляду даної справи не довів того, що орендовані відповідачем приміщення технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом. Відтак, установивши те, що орендовані відповідачем приміщення не можуть використовуватися у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності третьої особи, як закладу освіти, а зворотнього прокурором не доведено, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним. Виходячи з того, що судами на підставі повного та всебічного розгляду даного спору не установлено обставини, з якими законодавство пов'язує визнання спірного договору недійсним, висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення позову визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 у справі № 922/2109/16 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга