Провадження, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення, не можна закривати до проведення повного дослідження ознак такого правопорушення в діянні конкретної особи (ВС ККС №687/1066/22 від 15.02.2024 р.)

Фабула судового акту: Так потерпілий у цій справі оскаржував ухвалу суду про закриття кримінального провадження через закінчення строків і не встановлення особи правопорушника. Справа в тім, що до того він подав заяву про вчинення шахрайства за змовою конкретних осіб - головою сільської ради і спадкоємцем за заповітом, а саме ними було сфальсифіковано заповіт і набуто право власності на домоволодіння батьків потерпілого - як він сам вказує. Потерпілий пояснював, що крім допиту сестри, ніяких інших слідчих розшукових дій органи досудового розслідування не вчиняли, його прохання/клопотання ігнорували.

І ВС ККС, погодився із тим, що закриття кримінального провадження у випадку, у випадку коли потерпілий чітко вказав на винних осіб без повного дослідження в їх діях складу злочину - істотне порушення КПК, і повернув справу на розгляд до суду першої інстанції. Свої мотиви ВС ККС пояснив наступним:

Відповідно до положень ст. 12 КК, шахрайство (ч.1 ст.190 КК) є кримінальним проступком. Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 КПК встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, зокрема і кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст.190 КК, і до дня набрання вироком законної сили минуло 2 роки.

Місцевий суд виходив із того, що за наслідками досудового розслідування - не було встановлено особу, яка вчинила вказане кримінальне правопорушення, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення закінчився, з огляду на що дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК.

Але, публічність, згідно зі ст. 25 КПК, передбачає, що прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим усіх зібраних та перевірених доказів.

Разом з тим до обов`язків держави входять позитивні зобов`язання у сфері прав людини, метою, яких є: захист осіб; забезпечення достатніх юридичних засобів реагування на випадки порушення прав людини; гарантія проведення ефективного, оперативного та невідкладного розслідування випадків порушення прав людини незалежними компетентними особами; сприяння реалізації та забезпечення ефективного механізму юридичного, передусім судового захисту основоположних прав людини; запобігання порушення прав людини із боку третіх осіб.

Доктрина позитивних зобов`язань передбачає, що держава повинна не тільки володіти законодавством, що найбільш повно забезпечує дотримання як негативних, так і позитивних прав, але і вживати всіх необхідних заходів для того, щоб воно реально діяло, а не залишалося на папері. Тобто права мають бути забезпечені не тільки de jure, але і de facto. Але держава вільна у виборі конкретних заходів, які підлягають застосуванню, щодо повного та ефективного захисту тих чи інших прав людини. Позитивні зобов`язання держави не можуть тлумачитись як такі, що визначають конкретні засоби чи конкретні дії держави.

Єдиним критерієм для визначення того, чи дотримувалась держава в особі її органів влади цього обов`язку, є ефективність її дій у конкретній ситуації.

Суд касаційної інстанції неодноразово зазначав, що в провадженні, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, орган досудового розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості конкретної особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи.

Отже, у цій справі:

Зміст оскарженого в касаційному порядку рішення суду першої інстанції свідчить, що, вирішуючи питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК, суд не надав належної оцінки доводам потерпілого про вчинення кримінального правопорушення конкретними особами, про недотримання органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження. Із матеріалів провадження не убачається, що вказівки суду щодо проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, були виконані.

Отже, закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК, де потерпілий, зазначаючи про те, що кримінальне правопорушення вчинено конкретними особами, на яких у передбачений КПК спосіб безпосередньо вказує органу досудового розслідування є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), яке могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому ухвали судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню до нового розгляду у суді першої інстанції.

У справі також була висловлена окрема думка, з аналізу якої суд правильно прийняв рішення про закриття провадження, відповівши на всі питання для застосування цієї норми (додається).

Аналізуйте судовий акт: Значна матеріальна шкода при угоні автомобіля повинна полягати у реальних збитках, які поніс потерпілий (ВС/ККС у справі № 662/937/17 від 18.08.2021);

Вичерпний перелік дій, які б характеризували особливу жорстокість при вбивстві неможливо сформувати, а тому необхідно виходити з конкретних обставин справи, способу і характеру позбавлення потерпілого життя (ВС ККС №144/246/20 від 02.08.2023 р.);

ВС нагадав: провадження у вчиненні кримінального проступку, пов'язаного із домашнім насильством - не може було закрите у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення, якщо обвинувачений мав можливість захищатися від обвинувачення (ВС ККС № 738/543/21 від 22.12.2021 р.);

Норма про неможливість особи брати участь у кримінальному провадженні як захисник, якщо вона, є близьким родичем або членом сім'ї потерпілого - є імперативною, навіть якщо засуджений довіряє захиснику (ВС ККС справа № 672/714/19 від 16.09.2021 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 687/1066/22

провадження № 51-3267км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 16 березня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року.

Зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Чемеровецького районного суду від 16 березня 2023 рокузадоволено клопотання прокурора та закрито кримінальне провадження № 12019240260000213, внесене Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення норм КПК, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування доводів потерпілий зазначає, що:

- рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК є необґрунтованим і незаконним;

- у заяві до Чемеровецького відділення поліції від 20 серпня 2017 року, у скаргах до правоохоронних органів, а також на засіданнях суду в жовтні 2019 року, 6 жовтня 2022 року та 16 березня 2023 року він ( ОСОБА_6 ) вказував, що головою сільської ради села Кочубіївка ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за попередньою змовою було вчинено кримінальне правопорушення, а саме фальсифіковано заповіт ОСОБА_9 тадату її смерті з метою подальшого отримання незаконної пенсії ОСОБА_8 ;

- у діях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, вчиненого групою осіб з використанням сфальшованих документів з метою заволодіти спадщиною, орієнтовною вартістю 600 тисяч гривень станом на 2016 рік;

- правоохоронними органами не виконана ухвала слідчого судді від 6 жовтня 2022 року, у якій зазначалось про те, що в даному провадженні досудове розслідування практично не здійснювалося, не допитана сестра потерпілого, не призначена та не проведена почеркознавча експертиза та ряд інших слідчих дій, чим порушено принцип обов`язковості судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України);

- оскаржувана ухвала суперечить ухвалі цього ж суду від 2 жовтня 2022 року, оскільки, крім допиту ОСОБА_8 , інші дії проведено не було;

- працівники поліції не перевірили достовірність інформації, котру надала ОСОБА_8 під час допиту 29 грудня 2022 року;

- працівники поліції зумисне затягували строки досудового розслідування, практично не здійснюючи його впродовж багатьох років;

- для закриття кримінального провадження з підстав, зазначених прокурором, не достатньо лише закінчення строків притягнення до відповідальності, а фактично має здійснюватися досудове розслідування з метою встановлення особи та осіб, винних у злочині;

- на переконання ОСОБА_6 , для правильного застосування норми п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК обов`язково має враховуватись комплексне застосування вказаної норми з іншими процесуальними нормами, а саме з положеннями статей 2 8 94 370 КПК.

Крім того, ОСОБА_6 у скарзі зазначає про докази, які на його думку, свідчать про вчинення особами шахрайства.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні суду касаційної інстанції:

- потерпілий ОСОБА_6 підтримав вимоги касаційної скарги, просив їх задовольнити;

- прокурор вимоги касаційної скарги підтримала частково.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію учасників провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Таким чином, при розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із тих фактичних обставин, які встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням наведеного не є предметом дослідження суду касаційної інстанції доводи касаційної скарги у частині наведених доказів на підтвердження вчинення особами шахрайства та достовірності показань свідка ОСОБА_8 .

Не є предметом дослідження суду касаційної інстанції в межах цього судового провадження також доводи касаційної скарги у частині оскарження дій працівників поліції, які, на переконання ОСОБА_6 , зумисне затягували строки досудового розслідування. З відповідними скаргами заявник має право звернутися в установленому законом порядку.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про істотне порушення вимог КПК під час закриття кримінального провадження № 12019240260000213 на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зазначених вимог закону суди попередніх інстанції не дотрималися.

Так, ч. 1 ст. 190 КК встановлена відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). Санкція вказаної норми кримінального закону передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, а отже, відповідно до положень ст. 12 КК вказане кримінальне правопорушення є кримінальним проступком.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 КПК встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, зокрема і кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст.190 КК, і до дня набрання вироком законної сили минуло 2 роки.

Місцевий суд виходив із того, що за наслідками досудового розслідування кримінального провадження № 12019240260000213 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, не встановлено особу, яка вчинила вказане кримінальне правопорушення, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення закінчився, з огляду на що дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками місцевого суду, залишив без задоволення апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 , зазначивши, що не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 неодноразово вказував на осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, а саме: голову сільської ради с. Кочубіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які органами досудового розслідування були проігноровані.

Перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів суду касаційної інстанції указаний висновок вважає передчасним.

Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Законність як засада кримінального провадження з огляду на ч. 2 ст. 9 КПК полягає у тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Публічність, згідно зі ст. 25 КПК, передбачає, що прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим усіх зібраних та перевірених доказів.

З матеріалів справи вбачається, що 23 жовтня 2019 року до Чемеровецького ВП Городоцького ВП ГУНП в Хмельницькій області через канцелярію надійшла ухвала Чемеровецького районного суду про зобов`язання внесення інформації по заяві ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст. 190 КК до ЄРДР, у якій зазначалось про те, що ОСОБА_8 , сфальсифікувавши заповіт покійної матері потерпілого - ОСОБА_9 , шляхом обману заволоділа спадщиною - садибою батьків, яка знаходилася в АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді від 6 жовтня 2022 року було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження № 12019240260000213 у зв`язку із закінченням строків давності, а матеріали кримінального провадження повернуті прокурору.

У вищевказаній ухвалі місцевий суд констатував, що у цьому провадженні досудове розслідування практично не здійснювалося, не допитана сестра потерпілого, не призначена та не проведена почеркознавча експертиза та ряд інших слідчих дій.

Надалі 21 грудня 2022 року прокурор повторно звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження №12019240260000213 за ч. 1 ст. 190 КК, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, яке було задоволено ухвалою суду від16 березня 2023 року.

Разом з тим із матеріалів провадження не убачається, що вказівки суду щодо проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, з огляду на положення ст. 2, ч. 2 ст. 9, ст. 25 КК, були виконані.

Зміст оскарженого в касаційному порядку рішення суду першої інстанції свідчить, що, вирішуючи питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК, суд не надав належної оцінки доводам потерпілого про вчинення кримінального правопорушення конкретними особами, про недотримання органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого суду, зазначив в ухвалі, що не бере до уваги доводи потерпілого про те, що кримінальне правопорушення вчинили голова сільської ради с. Кочубіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , однак не навів жодного обґрунтування такому висновку.

Разом з тим до обов`язків держави входять позитивні зобов`язання у сфері прав людини, метою, яких є: захист осіб; забезпечення достатніх юридичних засобів реагування на випадки порушення прав людини; гарантія проведення ефективного, оперативного та невідкладного розслідування випадків порушення прав людини незалежними компетентними особами; сприяння реалізації та забезпечення ефективного механізму юридичного, передусім судового захисту основоположних прав людини; запобігання порушення прав людини із боку третіх осіб.

Доктрина позитивних зобов`язань передбачає, що держава повинна не тільки володіти законодавством, що найбільш повно забезпечує дотримання як негативних, так і позитивних прав, але і вживати всіх необхідних заходів для того, щоб воно реально діяло, а не залишалося на папері. Тобто права мають бути забезпечені не тільки de jure, але і de facto. Але держава вільна у виборі конкретних заходів, які підлягають застосуванню, щодо повного та ефективного захисту тих чи інших прав людини. Позитивні зобов`язання держави не можуть тлумачитись як такі, що визначають конкретні засоби чи конкретні дії держави.

Єдиним критерієм для визначення того, чи дотримувалась держава в особі її органів влади цього обов`язку, є ефективність її дій у конкретній ситуації.

Суд касаційної інстанції неодноразово зазначав, що в провадженні, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, орган досудового розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості конкретної особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи.

У свою чергу суд під час вирішення питання про закриття кримінального провадження має враховувати, чи дотримано органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК).

Така позиція узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду, відображеною, зокрема, в постановах від 25 серпня 2021 року (справа № 142/536/20, провадження № 51-1546км21), від 29 червня 2022 року (справа № 725/3569/21, провадження № 51-1061км22), від 07 червня 2023 року (справа № 545/51/22, провадження № 51-2327км23), від 18 жовтня 2023 року (справа № 750/1575/23, провадження № 51-4007км23).

Крім того, у касаційній скарзі потерпілий наполягає на тому, що у діях зазначених ним осіб міститься склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, при цьому вказує на наявність кваліфікуючих ознак цього злочину, що може вплинути на строки давності, передбачені ст. 49 КК.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК, де потерпілий, зазначаючи про те, що кримінальне правопорушення вчинено конкретними особами, на яких у передбачений КПК спосіб безпосередньо вказує органу досудового розслідування є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), яке могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому ухвали судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню до нового розгляду у суді першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати викладене вище, провести судовий розгляд з урахуванням приписів КПК, за наслідком якого ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 412 433 436 437 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 16 березня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Окрема думка судді ОСОБА_1

до постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду

від 15 лютого 2024 року

у справі № 687/1066/22 (провадження 51-3267км23)

1. Я не погоджуюся з рішенням своїх колег про скасування ухвал Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 16 березня 2023 року та Хмельницького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року і призначенням у зв`язку з цим нового розгляду у суді першої інстанції.

І. Короткий виклад історії справи

2. Оскільки не було встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, а строки давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчилися, районний суд задовольнив клопотання прокурора та закрив кримінальне провадження про кримінальний проступок на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Апеляційний суд залишив це рішення без змін.

3. Скасовуючи рішення, колегія суддів зазначила, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження в силу ст. 2 «Завдання кримінального провадження» та загальних засад кримінального провадження, передбачених статтями 9 «Законність» і 25 «Публічність» КПК, має закриватися лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим усіх зібраних і перевірених доказів, чого в цьому провадженні здійснено не було.

ІІ. Підстави для висловлення окремої думки та мотиви, якими вона обґрунтована

4. Завдання кримінального провадження та засади законності і публічності, безмовно, мають бути реалізовані під час кримінального провадження, але не будь-коли, а протягом строків, регламентованих законом.

5. На час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій строки давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчилися, що згідно з п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК є підставою для закриття судом кримінального провадження. Ухвалення судом такого рішення тягне за собою припинення виконання завдань кримінального провадження і неможливість застосування загальних засад кримінального провадження.

6. Окрім того, загальні засади кримінального провадження, на які послалася більшість суддів при прийнятті рішення, застосовуються у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження (ч. 6 ст. 9 КПК). Питання, які постали перед судами у цьому провадженні, однозначно врегульовані як у законі про кримінальну відповідальність (п. 1 ч. 1 ст. 49 КК), так і в кримінальному процесуальному законі (п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК). Отже «випадку», про який йдеться у ч. 6 ст. 9 КПК, у цьому провадженні не було.

7. Реалізація передбаченого абз. 4 ч. 4 ст. 284 КПК повноваження суду на закриття кримінального провадження з підстави, регламентованої пунктом 3-1 ч. 1 цієї статті, зумовлює пошук відповіді на такі питання:

- чи дійсно у кримінальному провадженні не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення ?

- чи закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності ?

- чи здійснювалося провадження щодо кримінального правопорушення, яке не є особливо тяжким злочином проти життя чи здоров`я особи або злочином, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі ?

8. У разі позитивної відповіді на всі зазначені питання закриття кримінального провадження є обов`язком суду, який і був належним чином виконаний судами попередніх інстанцій.

9. У кримінальному процесуальному законі не встановлено такої умови для прийняття судом рішення про закриття кримінального провадження за п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КК як виконання слідчими і прокурорами свого обов`язку всебічно, повно та об`єктивно дослідити всі обставини справи поза межами строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Наявність такої умови повністю би нівелювала сутність підстави для закриття кримінального провадження, передбаченої п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК, і надавала би можливість скасування судових рішень про закриття провадження через невизначені періоди часу навіть після сплину строку притягнення до кримінальної відповідальності. А органи кримінального переслідування отримували би можливість штучного, не передбаченого законом, безмежного продовження строків для діяльності з викриття осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, які не є особливо тяжкими злочинами проти життя чи здоров`я особи або злочинами, за які згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

ІІІ. Висновок

10. Із огляду на викладене вважаю, що ухвали Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 16 березня 2023 року та Хмельницького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року мали бути залишені без зміни.

Суддя ОСОБА_2