Збільшені жіночі груди є неподільною річчю. Суд стягнув із екс-дружини вартість операції (Солом`янський районний суд м. Києва, справа № 760/1150/22 від 14.11.2022 р.)

Фабула судового акту: Судова практика поділу між подружжям спільного майна не перестає дивувати. Ну ладно, якщо мова йде про каструлі, телевізори, ложки і полиці - то вже не нове, однак у цій справі, чоловік - окрім іншого - вирішив стягнути із дружини вартість операції по збільшенню грудей.

Так, позов було подано дружиною, яка вимагала поділити дві квартири, набуті під час шлюбу, і отримати компенсацію за два автомобілі, придбані під час шлюбу. Видимо, це дуже вплинуло на екс-чоловіка, що він вирішив стягнути із неї, крім іншого, витрати на операцію по ендопротезуванню.

У своєму зустрічному позові він доводив, що квартири придбані за особисті кошти (за першу квартиру взагалі розраховувалась попередня дружина) - із чим погодився суд, одне з авто “продане” за довіреністю (і на думку суду не підлягає поділу, що теж сумнівна позиція), компенсацію за інше авто, він просив зарахувати у розмір аліментів, які стягував із позивачки, бо та поїхала за кордон і не приймає участі у вихованні дітей.

Але “найцікавіше” те що він просив: “стягнути з екс-дружини грошову компенсацію його частки в розмірі 93974,10 грн., що станом на 06.06.2022 року становить 3000 Євро, відповідно до сплачених грошових коштів на виконання договору №1/3011/16 від 30.11.2016 року, відповідно до якого була здійснена операція по ендопротезуванню молочних залоз, відповідно до умов договору сторони погодили, що вартість вказаної операції визначена у розмірі 172200,00 грн., що є еквівалентом 6000 Євро.”

Отже у цій справі:

При цьому, суд підтримав його вимоги, вказавши наступне:

Встановлено, що на підставі договору №1/3011/16 від 30.11.2016 року екс-дружині була здійснена операція по ендопротезуванню молочних залоз. За цим договором сторони погодили, що вартість вказаної операції визначена в розмірі 172200,00 грн., що є еквівалентом 6000 Євро.

Статтею 183 ЦК України передбачено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. У статті 364 ЦК України зазначено, що якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Оскільки дана річ є неподільною, на неї витрачались грошові кошти з сімейного бюджету, чоловік має право на отримання від дружини половини вартості вищевказаної операції в сумі 3000 Євро, що еквівалентно 93974,10 грн.

У рішенні відсутні відомості, чи була зроблена операція фактично (акти, докази), чи дійсно оплатили операцію з сімейного бюджету, або може це були власні кошти дружини. У будь-якому випадку, рішення не є достатньо обґрунтованим, враховуючи викладені судом аргументи. Але, маємо що маємо. Цікаво що можна придумати далі: поділ купленої додому їжі, предметів санітарії, або може корму для кота?

Аналізуйте судовий акт:

Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) (ВС КЦС, справа №127/28862/21 від 09.03.2023 р.);

Позовна давність у спорі про поділ майна - не застосовується, коли жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі. (ВС КЦС справа №212/10842/19 від 12.05.2022 р.);

Неплатоспроможність, як і згода, одного співвласника не має значення, коли суд на його користь передає частку іншого співвласника у праві спільної сумісної власності подружжя на неподільну річ (наприклад на авто), взамін на компенсацію. (ВС ВП справа №209/3085/20 від 08.02.2022 р.);

Суд визнав майнові права забудовника на гаражі спільним сумісним майном подружжя та здійснив виділ частки іншому з подружжя, а щодо частини, яка залишилась поділив між спадкоємцями (Деснянський районний суд м. Києва справа № 754/6578/17 від 27.11.2019 р.).

Справа №760/1150/22

2/760/6501/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

14 листопада 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупа В.В.,

за участю відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просила в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 9,4 кв.м., загальною площею 16,6 кв.м., припинивши право спільної сумісної власності та визнати за ним право особистої власності на цю квартиру.

Виділити ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 9,5 кв.м., загальною площею 16,7 кв.м., припинивши право спільної сумісної власності та визнати за нею право особистої власності на цю квартиру.

Виділити ОСОБА_1 легковий автомобіль марки Peugeot 406 2.0 SV, 1996 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 вартістю 82400,00 грн., припинивши право спільної сумісної власності на це майно та визнавши за ним право власності на цей автомобіль.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію частки в легковому автомобілі марки Peugeot 406 2.0 SV, 1996 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 у розмірі 41200 грн.

Виділити ОСОБА_1 легковий автомобіль марки Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , вартістю 260000,00 грн., визнавши за ним право особистої власності на автомобіль та припинивши право спільної сумісної власності на це майно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , грошову компенсацію частки в легковому автомобілі марки Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 у розмірі 130000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 30.11.2001 року до 22.09.2021 року.

За період перебування у зареєстрованому шлюбі ними було придбано наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 9,4 кв.м., загальною площею 16,6 кв.м.; квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 9,5 кв.м., загальною площею 16,7 кв.м.; легковий автомобіль марки Peugeot 406 2.0 SV, 1996 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 ; легковий автомобіль марки Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 .

Вищевказане майно знаходиться у користуванні ОСОБА_1 .

Сторони щодо добровільного поділу майна згоди не дійшли.

На підставі викладеного просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 02.02.2022 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

06.06.2022 року від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява в якій він просив визнати квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 9,4 кв.м., загальною площею 16,6 кв.м., квартиру АДРЕСА_2 , легковий автомобіль марки Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Зарахувати грошову компенсацію частки в легковому автомобілі марки Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 в розмірі 130000,00 грн. в рахунок погашення аліментних зобов`язань ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію його частки в розмірі 93974,10 грн., що є еквівалентом 3000 Євро на дату звернення з зустрічною позовною заявою, відповідно до сплачених грошових коштів на виконання договору №1/3011/16 від 30.11.2016 року на підставі якого була здійснена операція по ендопротезуванню молочних залоз ОСОБА_3 , а також стягнути витрати на правову допомогу в сумі 18000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що дійсно в період шлюбу з відповідачем за зустрічним позовом, позивачем за первісним позовом було придбано вище перелічене майно, однак воно є особистою власністю ОСОБА_1 , з огляду на наступне.

ОСОБА_1 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.02.2018 року.

Вказана квартира купувалась не за спільні гроші ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки платником була інша особа, а саме колишня дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , що підтверджується платіжним дорученням №471563 від 26.12.2017 року.

Вказаний платіж було здійснено колишньою дружиною ОСОБА_1 в рахунок погашення своїх боргових зобов`язань перед ним, а тому вказана квартира є його особистою приватною власністю.

Квартира АДРЕСА_2 була придбана за особисті кошти ОСОБА_1 , які він отримував у подарунок від своїх батьків та сестри через систему MoneyGram і в подальшому грошові кошти перераховувались на рахунок продавця квартири.

Таким чином, вказана квартира також є особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Стосовно легкового автомобіля марки Peugeot 406 2.0 SV, 1996 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом зазначив, що він був проданий ним на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 04.12.2007 року ОСОБА_8 , який мав переоформити вказаний автомобіль на своє ім`я, проте з невідомих обставин він цього не зробив.

За продаж вказаного автомобіля ОСОБА_1 отримав 8000 доларів США, які в подальшому були використані для купівлі легкового автомобіля Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 .

Вказані обставини були відомі ОСОБА_3 .

З урахуванням вказаного ОСОБА_1 не є власником автомобіля Peugeot 406 2.0 SV, 1996 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 і він не перебуває в його користуванні.

Стосовно автомобіля Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , ОСОБА_1 зазначив, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01.06.2022 року з ОСОБА_3 на його користь стягнуті аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частки від усіх видів її заробітку щомісяця і до досягнення дітьми повноліття.

Оскільки ОСОБА_3 самоусунулась від виховання спільних дітей з ОСОБА_1 , жодним чином їм не допомагає та піклується про їх життя, з початком військового вторгнення покинула межі країни та виїхала у невідомому напрямку, судове рішення про стягнення з неї аліментів не виконує, ОСОБА_1 вважає за доцільне грошову частку в легковому автомобілі Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_3 розмірі 130000,00 грн. зарахувати в якості сплати аліментів на дітей.

Крім того, на підставі договору №1/3011/16 від 30.11.2016 року ОСОБА_3 була здійснена операція по ендопротезуванню молочних залоз, відповідно до умов договору сторони погодили, що вартість вказаної операції визначена у розмірі 172200,00 грн., що є еквівалентом 6000 Євро.

Оскільки дана річ є неподільною, на неї витрачались кошти з сімейного бюджету, ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_3 має йому компенсувати половину вартості вищевказаної операції в розмірі 3000,00 Євро.

04.08.2022 року від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів до справи.

04.08.2022 року від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10.08.2022 року клопотання представника позивача за зустрічним позовом, відповідача за первісним позовом про витребування доказів задоволено.

30.08.2022 року від ГУ ДПС у м. Києві на виконання ухвали від 10.08.2022 року надійшла відповідь.

12.10.2022 року від представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про виклик свідка.

12.10.2022 року ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду.

14.11.2022 року в судовому засіданні задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом про долучення доказів до матеріалів справи.

Також в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_9 .

Позивач за первісним позовом відповідач за зустрічним позовом в судове засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином про причини неявки суду не повідомила.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом та його представник в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов просили задовольнити.

Суд, відповідно до ст.ст. 223 280 281 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у відсутність відповідача за зустрічним позовом, позивача за первісним позовом, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення.

Суд, вислухавши думку відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 30.11.2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі та рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.09.2021 року шлюб було розірвано.

Від спільного шлюбу сторони мають спільних дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За період проживання у шлюбу було придбано наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 9,4 кв.м., загальною площею 16,6 кв.м.; квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 9,5 кв.м., загальною площею 16,7 кв.м.; легковий автомобіль марки Peugeot 406 2.0 SV, 1996 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 ; легковий автомобіль марки Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 .

У зв`язку із наявністю спору про поділ майна подружжя, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 просила виділити ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 9,4 кв.м., загальною площею 16,6 кв.м., припинивши право спільної сумісної власності та визнати за ним право особистої власності на цю квартиру.

Виділити ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 9,5 кв.м., загальною площею 16,7 кв.м., припинивши право спільної сумісної власності та визнати за нею право особистої власності на цю квартиру.

Виділити ОСОБА_1 легковий автомобіль марки Peugeot 406 2.0 SV, 1996 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 вартістю 82400,00 грн., припинивши право спільної сумісної власності на це майно та визнавши за ним право власності на цей автомобіль.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію частки в легковому автомобілі марки Peugeot 406 2.0 SV, 1996 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 у розмірі 41200 грн.

Виділити ОСОБА_1 легковий автомобіль марки Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , вартістю 260000,00 грн., визнавши за ним право особистої власності на автомобіль та припинивши право спільної сумісної власності на це майно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , грошову компенсацію частки в легковому автомобілі марки Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 у розмірі 130000,00 грн.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 заперечував проти вимог ОСОБА_3 посилаючись на те, що спірні квартири були придбані за його власні кошти, а автомобіль марки Peugeot 406 2.0 SV, 1996 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 був проданий на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 04.12.2007 року, про що відомо ОСОБА_3 , на що слід зазначити наступне.

Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 08.02.2018 року ОСОБА_1 придбав у АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СМАРТ ФОНД», від імені якого діяло ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Українські Фонди» квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 16,6 кв.м.

У п. 2.1 договору сторони передбачили, що вартість квартири становить 620000,00 грн. П. 2.4 договору сторони підтвердили, що всі взаєморозрахунки між сторонами виконані і вони не мають один до одного претензій.

Зазначений договір був укладений на виконання попереднього договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 09.12.2017 року та зареєстрованим за №3238.

Встановлено, що платником вказаної квартири виступила колишня дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , що підтверджується платіжним дорученням №471563 від 26.12.2017 року відповідно до якого ОСОБА_6 сплатила 620000,00 грн. за квартиру АДРЕСА_3 за попереднім договором купівлі-продажу №3238 від 09.12.2017 року.

Вказаний платіж, як зазначив ОСОБА_1 в судовому засіданні, був здійснений його колишньою дружиною в рахунок погашення своєї заборгованості перед ним.

Вказаних тверджень ОСОБА_3 не спростовано.

Верховний Суд України у постанові від 07.06.2016 року у справі №6-801цс16 зазначив, що сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю чоловіка є майно, набуте ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.

Таким чином, суд вважає, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 16,6 кв.м., не є спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою власністю ОСОБА_1 .

Також встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13.12.2018 року ОСОБА_1 придбав у АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СМАРТ ФОНД», від імені якого діяло ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Українські Фонди» квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 16,7 кв.м.

У п. 2.1 договору сторони передбачили, що вартість квартири становить 650000,00 грн. П. 2.4 договору сторони підтвердили, що всі взаєморозрахунки між сторонами виконані і вони не мають один до одного претензій.

Зазначений договір був укладений на виконання попереднього договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 09.12.2017 року та зареєстрованим за №3238.

Як зазначив відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 вказана квартира була придбана не за його спільні кошти з ОСОБА_3 .

Вказані твердження ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження при розгляді справи, оскільки згідно відповіді Головного управління ДПС у м. Києві за №18599/5/26-15-12-06-09-сі від 22.08.2022 року сума доходу ОСОБА_3 за період з IV кварталу 2001 року по ІІІ квартал 2021 року становить 804533,73 грн.

В свою чергу, вказана спірна квартира була куплена за грошові кошти ОСОБА_1 , які він отримував у подарунок від свої батьків та сестри ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Дана інформація підтверджується банківськими виписками, які містять інформацію про надходження грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 через систему MoneyGram , які в подальшому перераховувались на рахунок продавця квартири.

Згідно виписок АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 78-89) ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 01.06.2022 року отримав грошові перекази від ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 грошові перекази на загальну суму 80888,43 доларів США.

З виписок по карті ОСОБА_1 по витратам вбачається, що ОСОБА_1 за період з 26.03.2018 року по 07.12.2018 року здійснив переказ коштів за квартиру АДРЕСА_2 на рахунок продавця на загальну суму 325052,00 грн.

Право спільної сумісної власності подружжя - це система цивільно-правових норм, які регулюють відносини між подружжям, як юридично рівними учасниками, наділеними автономією волі і майновою самостійністю щодо володіння, користування і розпорядження майном, придбаним ними в період шлюбу за спільні кошти.

Стаття 63 СК України, розвиваючи закріплений в Конституції України базовий принцип сімейних відносин - рівність прав подружжя, передбачає рівні права чоловіка та жінки на володіння і розпорядження майном, належним їм на праві спільної сумісної власності. В разі, якщо подружжя не домовилось про інше. Таке законодавче застереження «якщо інше не встановлено домовленістю між ними», не можна вважати відступленням від принципу рівності сторін. Скоріш, це надає подружжю права на підставі взаємної згоди визначати порядок володіння, користування і розпорядження спільним майном.

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Незалежно від того, що один з них не мав самостійного заробітку з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо). Тобто кожна річ, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, законодавець презумує спільність майна, якщо воно було набуте за час шлюбу. Протилежне, тобто належність майна до роздільного майна подружжя, потребує доведення. При цьому обов`язок доказування, що майно не є спільним, належить тому, хто це заперечує (постанови Верховного Суду України від 24 травня 2017 р. у справі №6-843цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. у справі №372/504/17-ц).

Разом з тим Сімейний кодекс України містить перелік майна і обставин, що визначають певне майно особистою приватною власністю одного з подружжя, навіть якщо воно придбане в період шлюбу.

Так, відповідно до ст. 57 СК України, особистою приватною власністю одного з подружжя є: майно, набуте до шлюбу; майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; житло, набуте одним з подружжя за час шлюбу внаслідок приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка, набута внаслідок приватизації, що перебувала у її/його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана з земель державної і комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Якщо у придбання майна вкладені, крім спільних коштів, і кошти, що належали одному з подружжя, частка у цьому майні відповідно до розміру внеску є його особистою приватною власністю.

Ці всі обставини повинні підтверджуватися доказами, а отже, джерело походження коштів на придбання спірного майна має бути повністю розкрите. Наприклад, суду слід надати договір купівлі-продажу майна, яке належало одному з подружжя до реєстрації шлюбу та було продане в подальшому для придбання іншого майна або реєстрації підприємства. А також виписку з банківського рахунку, яка підтверджує наявність коштів на момент купівлі та їх рух.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_2 є його особистою приватною власністю.

Що стосується автомобіля марки Peugeot 406 2.0 SV, 1996 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , то слід зазначити наступне.

В матеріалах справи міститься копія нотаріально посвідченої довіреності від 04.12.2007 року, відповідно до якої ОСОБА_1 передав ОСОБА_8 в експлуатацію, володіння, користування та розпоряджання автомобіль марки Peugeot 406 2.0 SV, 1996 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 .

Тобто, фактично ОСОБА_1 здійснив продаж вказаного автомобіля ОСОБА_8 .

За умовами вказаної довіреності ОСОБА_8 мав переоформити автомобіль на своє ім`я, проте не здійснив цього.

В судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_14 , які підтвердив, що фактично вказаною довіреністю ОСОБА_1 було здійснено продаж йому автомобіля Peugeot 406 2.0 SV, 1996 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , за який ним було сплачено 8000 доларів США.

Оцінюючи покази свідка, суд вважає їх достовірними і такими, що не викликають сумніву в їх правдивості, оскільки свідок не заінтересований в справі і підстав для обмови позивача чи відповідача у нього немає, його покази не суперечать іншим матеріалам справи. Тому і підстав для сумніву у правдивості пояснень ОСОБА_1 про продаж спірного автомобіля, у суду немає.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не є власником вищевказаного автомобіля і він не перебуває і з 2007 року не перебував у нього в користуванні, вимоги щодо поділу вказаного автомобіля є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно автомобіля марки Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , слід зазначити наступне.

Встановлено, що автомобіль марки Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 був придбаний сторонами у справі у період шлюбу, а отже є спільною сумісною власністю подружжя.

Вказаних обставин не заперечували ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_15 просила виділити ОСОБА_1 легковий автомобіль марки Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , вартістю 260000,00 грн., визнавши за ним право особистої власності на автомобіль та припинивши право спільної сумісної власності на це майно та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , грошову компенсацію частки в легковому автомобілі марки Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 у розмірі 130000,00 грн.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просив визнати автомобіль марки Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 його особистою приватною власністю та зарахувати грошову компенсацію частки в легковому автомобілі в розмірі 130000,00 грн. в рахунок погашення аліментних зобов`язань ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, при поділі вказаного автомобіля суд враховує наступне.

Чинним законодавством не передбачено такого захисту права при поділі майна як зарахування грошової компенсації частки в легковому автомобілі в рахунок погашення аліментних зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 05.10.2020 року у справі № 537/78/19 судді ВС зазначили, що у випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя, і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

ВС підкреслив, що вказаною постановою роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому прядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Оскільки автомобіль марки Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 був придбаний у період шлюбу сторін він підлягає поділу.

Суд враховує те, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01.06.2022 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частки з усіх видів її заробітку починаючи з 19.08.2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

Також встановлено, що ОСОБА_3 самоусунулась від виховання спільних дітей з ОСОБА_1 , не допомагає та не піклується про них, з початком військового вторгнення покинула межі країни та виїхала у невідомому напрямку, судове рішення щодо стягнення аліментів не виконує. Автомобіль марки Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 знаходиться у користуванні ОСОБА_1 .

Вказане підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів проведеного Шевченківським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідно до якого, заборгованість ОСОБА_3 по аліментам станом на 14.11.2022 року становить 103550,35 грн.

За нормами ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Аналіз згаданих норм дає підстави для висновку про те, що ці положення виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації у першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Отже, у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє ОСОБА_1 , не вимагається обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.

Згода на виплату грошової компенсації, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом ч. 4 ст. 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом ч. 2 ст. 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки в неподільній речі

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію частки в легковому автомобілі в розмірі 130000,00 грн.

Відповідач за первісним позовом , позивач за зустрічним позовом також просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь грошову компенсацію його частки в розмірі 93974,10 грн., що є еквівалентом 3000 Євро на дату звернення з зустрічною позовною заявою, відповідно до сплачених грошових коштів на виконання договору №1/3011/16 від 30.11.2016 року на підставі якого була здійснена операція по ендопротезуванню молочних залоз ОСОБА_3 , на що слід зазначити наступне.

Встановлено, що на підставі договору №1/3011/16 від 30.11.2016 року ОСОБА_3 була здійснена операція по ендопротезуванню молочних залоз.

За цим договором сторони погодили, що вартість вказаної операції визначена в розмірі 172200,00 грн., що є еквівалентом 6000 Євро.

Статтею 183 ЦК України передбачено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

У статті 364 ЦК України зазначено, що якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Оскільки дана річ є неподільною, на неї витрачались грошові кошти з сімейного бюджету, ОСОБА_1 має право на отримання від ОСОБА_3 половини вартості вищевказаної операції в сумі 3000 Євро, що еквівалентно 93974,10 грн.

Позивач за первісним позовом відповідач за зустрічним позовом просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач на підтвердження надання їй правничої допомоги на суму 5000,00 грн., надала копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №960 від 22.11.1997 року, копію витягу із договору про надання правничої допомоги від 03.09.2021 року, копію рахунку №30/2 від 30.12.2021 року на суму 5000,00 грн., копію акту приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 30.12.2021 року.

Конституцією України кожному надано право на професійну правничу допомогу. Держава гарантує можливість отримати кваліфіковану допомогу в необхідному обсязі та формах.

В процесі реалізації свого права на правничу допомогу учасники судового розгляду, як правило, несуть відповідні витрати на послуги професійних представників - адвокатів. Витрати на професійну правничу допомогу входять до складу витрат, пов`язаних із розглядом справи. Процесуальне законодавство України передбачає право учасників справи на відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок сторони, яка програла судовий спір.

Попри те, що право на відшкодування витрат закріплено в усіх процесуальних кодексах, а граничний розмір компенсації таких витрат законом не обмежений, розмір витрат підлягає доказуванню, а право на їхнє відшкодування не є абсолютним.

До складу витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, процесуальний закон відносить представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Компенсація витрат на правничу допомогу у цивільних справах здійснюється, виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу, а саме на підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Оскільки законодавство більше не містить встановленого граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу, питання розподілу витрат пов`язане виключно із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом при зверненні до суду з позовом про поділ майна було сплачено судовий збір в сумі 9972,00 грн.

Первісний позов судом задоволено частково, а саме в частині виділу ОСОБА_1 автомобіля марки Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації частки в легковому автомобілі в розмірі 130000,00 грн.

Відповідно до постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом).

Позовні вимоги були задоволені частково (130000,00 грн.), а саме у розмірі 13,04% (130000,00х100:997200,00). А тому судовий збір за розгляд справи у пропорційному розмірі - 1300,35 грн. слід покласти на відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 (9972:100х13,04%).

При цьому, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом, а не під час розподілу судових витрат.

Оскільки зустрічний позов ОСОБА_1 було задоволено частково (на суму 858974,10 грн.) та він звільнений від сплати судового збору, з ОСОБА_3 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 8589,74 грн.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року, ст.ст. 157, 159, 160, 166, 171, 180, 195, 196, 243 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4 5 12 13 76-81 89 133 141 263-265 268 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.

Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 , та ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_5 , на наступне майно:

квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 9,4 кв.м., загальною площею 16,6 кв.м.;

квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 9,5 кв.м., загальною площею 16,7 кв.м.

легковий автомобіль марки Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , вартістю 260000,00 грн.

Визнати за ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_5 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 9,4 кв.м., загальною площею 16,6 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_5 , право власності на квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 9,5 кв.м., загальною площею 16,7 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_5 , право власності на легковий автомобіль марки Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , вартістю 260000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 грошову компенсацію частки в легковому автомобілі Hyundai Tucson 2.0, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , в розмірі 130000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , грошову компенсацію його частки в розмірі 93974,10 грн., що станом на 06.06.2022 року становить 3000 Євро, відповідно до сплачених грошових коштів на виконання договору №1/3011/16 від 30.11.2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн. та судовий збір в сумі 1300,35 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 на користь держави судовий збір в сумі 8589,74 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

У задоволенні решти зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Суддя