Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов`язки. (ВС КЦС справа № 699/396/21 від 15.02.2023 р.)

Фабула судового акту: Між особами похилого віку і жінкою було укладено два договори, за яким вони - тобто відчужувачі - отримували від жінки (набувача) матеріальну допомогу у вигляді надання грошових коштів щомісяця, купівлі ліків, ітд. Взамін, набувач, після смерті відчужувачів мала б отримати їх спільне домоволодіння з землею.

Але - відчужувачі звернулися до суду із позовами до жінки, про розірвання спадкових договорів, мотивуючи тим, що з моменту підписання спадкових договорів набувач не дотримується виконання умов договорів, а саме взятого нею обов`язку щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця, надавати кожному з відчужувачів грошову винагороду у розмірі 20 НМДГ (пункт 5 спадкових договорів).

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив - прийняв до уваги пояснення відповідачки, що вона надавала позивачам визначену пунктами 5.1. спадкових договорів суму грошової винагороди щомісяця, проте підтверджень отримання цих коштів від позивачів не вимагала, покладаючись на їх чесність та порядність. Пояснювала що вони не висували будь-яких претензій щодо невиконання умов спадкових договорів в частині передачі їм грошових коштів протягом півтора роки з часу укладення договорів і до звернення до суду з позовами у цій справі. Окрім того, кожного місяця вона за власною ініціативою, намагаючись забезпечити достойні умови повсякденного життя позивачів, які є особами похилого віку і беззаперечно цього потребували, забезпечувала їх продуктами харчування, іншими речами повсякденного вжитку, поповненням мобільних рахунків за свої особисті кошти, не зважаючи на те, що вказані витрати в спадкових договорах не обумовлені. Отже, позивачі отримували не лише передбачені спадковими договорами грошові кошти, а й не передбачене договорами забезпечення. Вказані обставини нею було підтверджено наданими письмовими доказами та поясненнями свідків.

Проте, суд апеляційної інстанції її доводи визнав недоведеними, і розірвав спадкові договори. З цим погодився і ВС КЦС на розгляд якого дійшла справа. ВС пояснив наступним:

Згідно з ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Враховуючи зазначене, спадковий договір є двостороннім правочином, за концепцією якого набувач зобов`язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача, взамін чого до нього переходить право власності на майно.

Згідно зі ст. 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадковий договір є нерозривно пов`язаний з його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов`язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру (див. постанову Верховного Суду від 08 липня 2022 року у справі № 761/2536/18 (провадження № 61-11690св21)).

Отже, у цій справі: Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, із чим погодився ВС КЦС, дійшов висновку про те, що набувач у порушення пункту 5.1. спадкових договорів не виконувала належним чином своїх зобов`язань щодо надання позивачам обумовленої щомісячної грошової винагороди, а отже позивачі значною мірою були позбавлені того, на що розраховували при укладенні договорів. Належних та допустимих доказів виконання вказаних умов спадкових договорів відповідачка - мовляв - не надала, що є її процесуальним обов’язком.

Апеляційний суд виходив із того, що пунктами 5.1. укладених між сторонами спадкових договорів чітко визначені обов'язки набувача майна, а саме: щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця набувач повинен надавати відчужувачам грошову винагороду в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян кожному.

При цьому можливість заміни надання грошової винагороди наданням інших послуг умовами договорів не передбачена. Отже суди дійшли висновку про невиконання жінкою, як набувачем, розпоряджень відчужувачів, що є передбаченими пунктом 11 спадкових договорів та статтею 1308 ЦК України підставами для їх розірвання.

Ця та інша практика щодо спадкових договорів, як в принципі і щодо договорів довічного утримання, підтверджує їх алеаторність (ризиковість), тому набувачам такого - на перший погляд «зручного і порівняно дешевого» майна - треба пам’ятати, що їм краще збирати кожну квитанцію, чек, розписку, аби потім відчужувачам, які з якихось причин «передумали», не було підстав для розірвання договору.

Аналізуйте судовий акт: Спадковий договір розірвано, оскільки його умовами не передбачено можливість невиконання набувачем умов цього договору за певних обставин, навіть поважних (Справа № 638/2581/16-ц, ухвала від 23.02.17);

Для зняття арешту із спадкового майна, спадкоємець має звертатися в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту (ВС КЦС, справа № 463/3251/22 від 03.05.2023 р.);

Прийняття спадщини за межами України не свідчить про прийняття нерухомого спадкового майна, яке знаходиться в Україні. (ОП ВС КЦС, справа № 398/1796/20 від 13.03.2023);

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, тому такий МОЖЕ захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном. (ВС КЦС, справа №463/6829/21-ц від 22.03.2023 р.).

Постанова

Іменем України

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 699/396/21

провадження № 61-3953 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 ;

третя особа - приватний нотаріус Корсунь-Шевченківського нотаріального округу Черкаської області Грищенко Світлана Григорівна;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Черкаського апеляційного суду від 29 березня 2022 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовами до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Корсунь-Шевченківського нотаріального округу Грищенко С. Г., про розірвання спадкових договорів, які ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 серпня 2021 року об`єднано в одне провадження.

Позовні заяви мотивовано тим, що 08 листопада 2019 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (кожним окремо) та ОСОБА_3 укладено спадкові договори, посвідчені приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Грищенко С. Г., відповідно до умов яких відповідач взяла на себе зобов`язання виконувати передбачені у договорі розпорядження позивачів та після їх смерті набути право власності на належне на праві приватної власності майно кожного з позивачів, а саме: по 1/2 частки житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та по 1/2 частини приватизованої земельної ділянки, площею 0,0744 га, кадастровий номер 7122510100:01:030:0010, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка).

Вказували, що з моменту підписання спадкових договорів відповідачка не дотримується виконання умов договорів, а саме щодо взятого обов`язку щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця, надавати кожному з них грошову винагороду у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 5 спадкових договорів).

Ураховуючи викладене, позивачі просили суд розірвати спадкові договори від 08 листопада 2019 року, укладені з ОСОБА_3 , посвідчені приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Черкаської області Грищенко С. Г. та зареєстровані у реєстрі за № 2102 та №2104.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2021 року у складі судді Літвінової Г. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено; у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів на підтвердження надання нею позивачам грошових коштів на виконання умов спадкових договорів. Водночас, за встановленими у справі обставинами ОСОБА_3 систематично надавала, а позивачі добровільно отримували від неї не передбачене умовами спадкових договорів матеріальне забезпечення (продукти харчування, інші необхідні товари, оплату рахунків тощо), що свідчить про надання відповідачем на користь позивачів додаткової допомоги, хоча і не в грошовій формі. Такі витрати відповідача були регулярними та їх розмір перевищував розмір щомісячної грошової винагороди, передбаченої умовами спадкових договорів, тому підстави для їх розірвання відсутні.

Додатковим рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у вигляді витрат на правову/правничу допомогу по 3 462 грн з кожного.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що розмір витрат на правничу допомогу у вказаному відповідачем до стягнення розмірі - 6 924 грн в повній мірі відповідає принципу їх співмірності зі складністю цієї справи, наданим адвокатом Гончаруком І. М. обсягом послуг та розумності їхнього розміру, а тому зазначені витрати підлягають стягненню з позивачів.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 29 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2021 року та додаткове рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Розірвано спадковий договір від 08 листопада 2019 року, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчено приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Черкаської області Грищенко С. Г. та зареєстровано у реєстрі за № 2102.

Розірвано спадковий договір від 08 листопада 2019 року, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчено приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Черкаської області Грищенко С. Г. та зареєстровано у реєстрі за № 2104.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що умовами укладених між сторонами спадкових договорів чітко визначені обов`язки набувача майна, зокрема, пунктами 5.1. спадкових договорів передбачено, що набувач майна щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця повинен надавати відчужувачам грошову винагороду в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян кожному. Відповідач не надала суду жодних доказів (розписок) на підтвердження виконання вказаних умов договорів.

Водночас, надання відповідачем додаткової регулярної допомоги позивачам у вигляді поповнення мобільних рахунків позивачів, купівлі продуктів харчування та інших товарів здійснювалось за бажанням та особистим волевиявленням відповідача, такі обов`язки набувача майна не були передбачені умовами спадкових договорів, як і не була передбачена можливість заміни надання грошової допомоги наданням інших послуг.

Установивши ці обставини, апеляційний суд дійшов висновку про невиконання ОСОБА_3 , як набувачем, розпоряджень відчужувачів, що є передбаченими пунктом 11 спадкових договорів та статтею 1308 ЦК України підставами для їх розірвання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2022 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 29 березня 2022 року й залишити в силі рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2021 року

Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 30 грудня 2020 року у справі № 607/5404/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 699/396/21 із Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2022 року зупинено дію постанови Черкаського апеляційного суду від 29 березня 2022 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що висновки апеляційного суду щодо невиконання нею умов спадкових договорів щодо сплати на користь позивачів щомісячної грошової винагороди є необґрунтованими та зводяться до припущень.

Вказувала, що надавала позивачам визначену пунктами 5.1. спадкових договорів суму грошової винагороди щомісяця, проте підтверджень про отримання цих коштів від позивачів не вимагала, покладаючись на їх чесність та порядність. Позивачі не висували будь-яких претензій щодо невиконання умов спадкових договорів в частині передачі їм грошових коштів протягом півтора роки з часу укладення договорів і до звернення до суду з позовами у цій справі, що, на думку заявника, свідчить про те, що умови договорів виконувались нею належним чином. Окрім того, кожного місяця вона за власною ініціативою, намагаючись забезпечити достойні умови повсякденного життя позивачів, які є особами похилого віку і беззаперечно цього потребували, забезпечувала їх продуктами харчування, іншими речами повсякденного вжитку, поповненням мобільних рахунків за свої особисті кошти, не зважаючи на те, що вказані витрати в спадкових договорах не обумовлені. Отже, позивачі отримували не лише передбачені спадковими договорами грошові кошти, а й не передбачене договорами забезпечення. Вказані обставини підтверджено наданими нею письмовими доказами та поясненнями свідків, яким суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки. Водночас судом першої інстанції надана належна правова оцінка доказам і обставинам справи та ухвалено законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, апеляційним судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Зазначали, що допомога у вигляді поповнення мобільних рахунків, купівлі продуктів харчування та інших товарів, про яку вказує відповідачка, мала місце дуже рідко, до укладання оспорюваних спадкових договорів від 08 листопада 2019 року та здійснювалась за їх особисті кошти.

Просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 794, посвідченого 10 березня 1976 року державним нотаріусом Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори Черкаської області Воліс Р. І., належить 1/2 частки житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано 17 березня 1976 року Корсунь-Шевченківським відділенням бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 2-Д за реєстровим номером 917-180. У Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень право власності на вказану 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами зареєстровано 30 вересня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області за реєстраційними номерами 33523507, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1929396571225.

ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 033246 належить 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 7122510100:01:030:0010, площею 0,0744 га. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень 30 вересня 2019 року за реєстраційним номером 33524182, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1929441971225.

ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3197, посвідченого 06 грудня 1989 року державним нотаріусом Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори Черкаської області Сергієнком К. Д., належить 1/2 частки житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 . Право власності на вказану частку житлового будинку з надвірними спорудами зареєстровано Корсунь-Шевченківським відділенням бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 2-Д за реєстровим номером 917-180. У Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень право власності на вказану 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами зареєстровано 30 вересня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області за реєстраційними номерами 33523541, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1929396571225.

ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 033246 належить 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 7122510100:01:030:0010, площею 0,0744 га. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень 30 вересня 2019 року за реєстраційним номером 33524216, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1929441971225.

08 листопада 2019 року між ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_3 (набувач майна) укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського нотаріального округу Грищенко С. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 2102 (а. с. 5-8, т. 1).

08 листопада 2019 року між ОСОБА_2 (відчужувач) та ОСОБА_3 (набувач майна) укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського нотаріального округу Грищенко С. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 2104 (а.с. 5-8, т. 2).

Пунктами 1 вказаних спадкових договорів передбачено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передають після своєї смерті у власність ОСОБА_3 належне кожному з них на праві приватної власності майно, а саме: по 1/2 частки житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , та по 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,0744 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7122510100:01:030:0010, яка розташована за тією ж адресою.

Згідно з пунктом 5 кожного зі спадкових договорів, за згодою сторін на набувача майна покладаються такі обов`язки:

- щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця надавати відчужувачу (кожному з позивачів) грошову винагороду в розмірі двадцяти неоподатковуваних (мінімумів) доходів громадян (пункт 5.1. спадкових договорів);

- забезпечення згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами незалежно від їх вартості (пункт 5.2. спадкових договорів);

- у разі смерті відчужувача здійснити поховання його на центральному кладовищі м. Корсунь-Шевченківського Черкаської області (пункт 5.3. спадкових договорів);

Відповідно до пункту 11 спадкових договорів у разі невиконання набувачем майна розпоряджень відчужувача, а також на вимогу набувача в разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача спадковий договір може бути розірвано - в судовому порядку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Враховуючи зазначене, спадковий договір є двостороннім правочином, за концепцією якого набувач зобов`язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача, взамін чого до нього переходить право власності на майно.

Згідно зі статтею 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадковий договір є нерозривно пов`язаний з його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов`язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру (див. постанову Верховного Суду від 08 липня 2022 року у справі № 761/2536/18 (провадження № 61-11690св21)).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені вище норми матеріального та процесуального права та обставини справи, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 у порушення пункту 5.1. спадкових договорів не виконувала належним чином своїх зобов`язань щодо надання позивачам обумовленої щомісячної грошової винагороди, а отже позивачі значною мірою були позбавлені того, на що розраховували при укладенні договорів. Належних та допустимих доказів виконання вказаних умов спадкових договорів відповідачка не надала, що є її процесуальним обов?язком (статті 12 81 ЦПК України).

Апеляційний суд правильно виходив із того, що пунктами 5.1. укладених між сторонами спадкових договорів чітко визначені обов`язки набувача майна, а саме: щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця набувач повинен надавати відчужувачам грошову винагороду в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян кожному.

При цьому можливість заміни надання грошової винагороди наданням інших послуг умовами договорів не передбачена.

Апеляційний суд звернув увагу, що надані ОСОБА_3 накладні та товарні чеки не містять інформації, яка давала б можливість вважати, що вони стосуються позивачів, а відтак не є підтвердженням купівлі продуктів харчування саме для позивачів та не можуть вважатися належними доказами виконання відповідачем умов спадкових договорів.

Установивши ці обставини, апеляційний суд дійшов вірного висновку про невиконання ОСОБА_3 , як набувачем, розпоряджень відчужувачів, що є передбаченими пунктом 11 спадкових договорів та статтею 1308 ЦК України підставами для їх розірвання.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачами не доведено факту невиконання відповідачем оспорюваних спадкових договорів та не надано належних доказів на підтвердження цього, колегія Верховного Суду відхиляє, оскільки відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

Таким чином, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Посилання касаційної скарги на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 30 грудня 2020 року у справі № 607/5404/18, є безпідставним, оскільки висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 29 березня 2022 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Черкаського апеляційного суду від 29 березня 2022 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта