Здійснювати відеозйомку подвір'я у належному фізичній особі і її сім‘ї будинковолодінні, без її згоди - незаконно. (ВС КЦС, справа № 576/910/15-ц від 17.05.2018 р.)

Фабула судового акту: Сусідка звернулася до суду з позовом до жінки про зобов'язання знести самовільно збудовані об'єкти. Пояснювала тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка по сусідству. Але відповідачка на належній їй земельній ділянці встановила шиферний навіс, металевий щит і вольєр з будкою для собаки, які збудовані нею з порушенням ДБН без відповідної технічної документації. Вказаний шиферний навіс виступає за межі земельної ділянки будинковолодіння відповідачки на територію належного позивачці житлового будинку. Встановлений металевий каркас - затіняє лоджію на другому поверсі її житлового будинку. Від побудованого у дворі вольєру з будкою для собаки - неприємні запахи, і з наявної у дворі відповідачки клумби, яка примикає до суміжного паркану, та на яку вона складає гній і сніг, відбувається підтікання під фундамент у підвальне приміщення належного їй будинку.

Відповідачка подала зустрічний позов, посилаючись на те що, ця сусідка з вікна та лоджії її будинку, що звернуті на подвір'я, знімає на відеокамеру у мобільному телефоні її подвіря, саму її та членів її родини, втручаючись в особисте і сімейне життя. Просила суд зобов'язати сусідку припинити незаконне втручання в її особисте і сімейне життя, припинити збирати будь-яку інформацію, що стосується її особистого життя і членів її сім'ї, знищити усю незаконно отриману шляхом здійснення відеозйомки інформацію, яка містить відомості щодо її особистого і сімейного життя; зобов'язати закласти звернуті на її подвір'я вікно та частину лоджії на другому поверсі її житлового будинку.

Суд першої інстанції задовольнив зустрічний позов частково - в частині зобов‘язання припинити відеозйомку подвір'я у належному відповідачів будинковолодінні і знищити усю зібрану щодо цього відеоінформацію, яка так чи інакше стосується життя її та членів її родини. В іншій частині зустрічні позовні вимоги залишені без задоволення. Як і первісний позов, за відсутністю доказів. А ось факт проведення відеозйомки подвір'я всупереч волі сусідки підтверджено відповідними доказами, у тому числі наданими позивачкою фото та відео матеріалами. Апеляція залишила рішення без змін.

Позивачка за первісним позовом не здавалась і подала касаційну скаргу, мотивовану тим, що на відеокамеру та шляхом фото фіксації подвір'я вона фіксувала лише порушення її прав. Проте ВС КЦС не підтримав її доводи. Суд пояснив:

У ч.1 ст. 307 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою.

Отже, у цій справі:

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що позивачка за зустрічним позовом, перебуваючи сама та з членами своєї родини на території своєї земельної ділянки мала право на захист свого особистого та сімейного життя від втручання у нього сторонніх осіб.

Вона не надавала право сусідці на проведення фото та відеозйомки себе особисто та членів своєї родини. Отже, суди дійшли вірного висновку про те, що слід зобов'язати сусідку припинити відеозйомку подвір'я у чужому будинковолодінні і знищити усю зібрану щодо цього відеоінформацію.

Що ж до вимог стосовно незаконної забудови.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

На думку ВС - суди дійшли вірного висновку про те, що первісною позивачкою не надано належних та допустимих доказів, що є її процесуальним обов'язком, на підтвердження того, що побудовані спірні прибудови на її земельній ділянці, а також встановлений металевий каркас з прикрученими до нього металевими листами є самочинними будівлями. Крім того, встановлений зазначений металевий щит на паркані, виконує функцію захисту її подвір'я від відеозйомок з лоджії і вікна на другому поверсі житлового будинку цієї позивачки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погодилась з висновком попередніх судів про те, що первісною позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що встановлений захисний металевий щит чинить їй перешкоди у користуванні належним їй домоволодінням, так як цей щит розташований значно вище огорожі і тому не може негативно впливати на нормативну інсоляцію. Посилання ж касаційної скарги позивачки на висновок судової будівельно-технічної експертизи є припущенням щодо лише можливості порушення її прав, крім того біля цієї частини огорожі на земельній ділянці відсутні будь-які будівлі і ця ділянка огорожі проходить повз город.

Аналізуйте судовий акт: На реконструкцію власної квартири необхідно отримати відповідний дозвіл виконавчого комітету місцевої ради та згоду власників сусідніх квартир, якщо це пов’язане з втручанням в опорні конструкції (Справа № 448/1476/14-ц, 07.0 8.17);

Як змусити сусіда замінити паркан, що заважає вам жити (ВС/КЦС у справі №598/1708/18 від 17.02.2021);

Сусідка «продала» не свій дім: як правильно повернути аванс, якщо договір купівлі-продажу укладено не було (ВС/КЦС по справі № 211/5994/17 від 09 грудня 2020 року);

Відмова сусіда у підписанні АКТУ погодження меж НЕ є порушенням права на приватизацію земельної ділянки і НЕ потребує оскарження у суді (ВС/КЦС у справі №346/4408/15-ц від 18 квітня 2018 р.).

П о с т а н о в а

Іменем України

17 травня 2018 року

м. Київ

справа № 576/910/15-ц

провадження № 61-21480 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ГулькаБ. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 - на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 5 квітня 2017 року у складі судді Демченка О. С. та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І., Хвостика С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про зобов'язання знести самовільно збудовані об'єкти та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка по АДРЕСА_2. Суміжним землекористувачем є відповідачка, які належить на праві власності земельна ділянка по АДРЕСА_1. Відповідачка на належній їй земельній ділянці встановила шиферний навіс, металевий щит і вольєр з будкою для собаки, які збудовані нею з порушенням Державних будівельних норм 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України», затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 24 березня 1992 року № 37, і без відповідної технічної документації. Вказаний шиферний навіс виступає за межі земельної ділянки будинковолодіння ОСОБА_6 на територію належного їй житлового будинку. Встановлений відповідачкою на суміжному між зазначеними вище будинковолодіннями паркані навпроти лоджії у її житловому будинку металевий каркас висотою 4 м з прикрученими до нього металевими листами затіняє лоджію на другому поверсі її житлового будинку. Від побудованого у дворі ОСОБА_6 вольєру з будкою для собаки на незначній відстані від лоджії у її будинку відходять неприємні запахи, і з наявної у дворі відповідачки клумби, яка примикає до суміжного паркану, та на яку вона складає гній і сніг, відбувається підтікання під фундамент у підвальне приміщення належного їй будинку.

З урахуванням викладеного ОСОБА_4 просила суд зобов'язати ОСОБА_6 знести самовільно збудовані у будинковолодінні АДРЕСА_1 шиферний навіс, металевий щит, вольєр і будку для собаки, зобов'язати відповідачку не складати гній і сніг на клумбу у дворі та встановити перед клумбою жолоби для стоку води.

У серпні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 посилаючись на те що, ОСОБА_4 з вікна та лоджії її будинку, звернуті на подвір'я ОСОБА_6, знімає на відеокамеру у мобільному телефоні її подвіря, саму ОСОБА_6 та членів її родини, втручаючись в особисте і сімейне життя.

З урахуванням викладеного ОСОБА_6 просила суд зобов'язати ОСОБА_4 припинити незаконне втручання в її особисте і сімейне життя, припинити збирати будь-яку інформацію, що стосується її особистого життя і членів її сім'ї, знищити усю незаконно отриману шляхом здійснення відеозйомки інформацію, яка містить відомості щодо її особистого і сімейного життя; зобов'язати ОСОБА_4 закласти звернуті на її подвір'я вікно та частину лоджії на другому поверсі її житлового будинку.

Протокольною ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 8 вересня 2015 року справу за позовом ОСОБА_4 та зустрічним позовом ОСОБА_6 об'єднано в одне провадження.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 5 квітня 2017 року позов ОСОБА_4 залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_4 припинити відеозйомку подвір'я у належному ОСОБА_6 будинковолодінні АДРЕСА_1 і знищити усю зібрану щодо цього відеоінформацію, яка так чи інакше стосується життя ОСОБА_6 та членів її родини. В іншій частині зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 залишені без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 не надано доказів на підтвердження того, що діями ОСОБА_6, як суміжним землекористувачем були порушені її права, а факт проведення відеозйомки подвір'я ОСОБА_6 всупереч її волі підтверджено відповідними доказами, у тому числі наданими нею фото та відео матеріалами.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 11 травня 2017 року апеляційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_9 - відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_4 належних та допустимих доказів того, що навіс, вольєр для собаки та будка, а також встановлений металевий каркас з прикрученими до нього металевими листами є самочинними будівлями, та те, що ОСОБА_6 складує сніг на клумбі поряд з парканом і що саме унаслідок цього підтоплюється підвал її будинку. Крім того, ОСОБА_6 встановлено металевий щит на паркані, який виконує функцію захисту її подвір'я від відеозйомок ОСОБА_4 з лоджії і вікна на другому поверсі житлового будинку. Отже, ОСОБА_4 не надано доказів на підтвердження того, що встановлений ОСОБА_6 захисний металевий щит чинить їй перешкоди у користуванні належним їй домоволодінням, так як цей щит розташований значно вище огорожі і тому не може негативно впливати на нормативну інсоляцію.

Крім того, ОСОБА_6 перебуваючи сама та з членами своєї родини на території своєї земельної ділянки мала право на захист свого особистого та сімейного життя від втручання у нього сторонніх осіб. Вона не надавала право ОСОБА_4 на проведення фото та відеозйомки себе особисто та членів своєї родини, унаслідок чого слід зобов'язати ОСОБА_4 припинити відеозйомку подвір'я у належному ОСОБА_6 будинковолодінні АДРЕСА_1 і знищити усю зібрану щодо цього відеоінформацію.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_10 - просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, який її позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що будь-які докази порушення нею прав ОСОБА_6 шляхом втручання у її приватне життя відсутні, на відеокамеру та шляхом фото фіксації подвір'я ОСОБА_6 вона фіксувала лише порушення її прав. Шиферний навіс, встановлений ОСОБА_6, та металевий щит і вольєр з будкою для собаки, збудовані з порушенням Державних будівельних норм 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України», без відповідної технічної документації, чим також порушено її права, як суміжного землекористувача. Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 20 липня 2016 року встановлено, що наявність на огорожі між будинковолодіннями її та ОСОБА_6 по довженні прибудованого до гаражу на подвір'ї ОСОБА_6 шиферного навісу, завищення огорожі металевими листами може не забезпечувати нормативної інсоляції, чим порушено її права, як суміжного забудовника.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У частині першій статті 307 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_6 перебуваючи сама та з членами своєї родини на території своєї земельної ділянки мала право на захист свого особистого та сімейного життя від втручання у нього сторонніх осіб. Вона не надавала право ОСОБА_4 на проведення фото та відеозйомки себе особисто та членів своєї родини. Отже, суди дійшли вірного висновку про те, що слід зобов'язати ОСОБА_4 припинити відеозйомку подвір'я у належному ОСОБА_6 будинковолодінні АДРЕСА_1 і знищити усю зібрану щодо цього відеоінформацію.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Суди дійшли вірного висновку про те, що ОСОБА_4 не надано належних та допустимих доказів, що є її процесуальним обов'язком (статті 10 60 ЦПК України 2004 року), на підтвердження того, що побудовані ОСОБА_6 спірні прибудови на її земельній ділянці, а також встановлений металевий каркас з прикрученими до нього металевими листами є самочинними будівлями. Крім того, встановлений ОСОБА_6 зазначений металевий щит на паркані, виконує функцію захисту її подвір'я від відеозйомок ОСОБА_4 з лоджії і вікна на другому поверсі житлового будинку ОСОБА_4

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що ОСОБА_4 не надано доказів на підтвердження того, що встановлений ОСОБА_6 захисний металевий щит чинить їй перешкоди у користуванні належним їй домоволодінням, так як цей щит розташований значно вище огорожі і тому не може негативно впливати на нормативну інсоляцію.

Посилання касаційної скарги на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 20 липня 2016 року, яким встановлено, що наявність на огорожі між будинковолодіннями її та ОСОБА_6 по довженні прибудованого до гаражу на подвір'ї ОСОБА_6 шиферного навісу, завищення огорожі металевими листами може не забезпечувати нормативної інсоляції, чим порушено її права, як сумісного забудовника, безпідставні, оскільки висновки цієї судової експертизи є припущенням щодо лише можливості порушення прав ОСОБА_4, крім того біля цієї частини огорожі на земельній ділянці відсутні будь-які будівлі і ця ділянка огорожі проходить повз город ОСОБА_4 Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року).

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 5 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 11 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк