ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/12232/18 825/1276/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я.О., судді Гриціва М. І., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Горизонт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Горизонт» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у складі судді Скалозуба Ю.О. від 6 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Мацедонської В.Е., Лічевецького І.О., Мельничука В.П. від 8 листопада 2016 року,

УСТАНОВИВ:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Горизонт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, в якому просило:

- стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Горизонт» в дохід Державного бюджету України 29576,29 грн адміністративно-господарських санкцій та 1212,78 грн пені.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року, позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було задоволено.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «'Горизонт» в дохід Державного бюджету України 29576,29 грн адміністративно-господарських санкцій та 1212,78 грн пені.

Рішення вмотивовано тим, що відповідачем не виконаний покладений на нього законодавством обов'язок про інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про створення робочого місця, що позбавило можливості відповідні органи прийняти міри по працевлаштуванню інваліда у відповідача.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Горизонт» звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити Чернігівському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ним вжито усіх необхідних заходів для виконання нормативу з працевлаштування інвалідів та недопущення адміністративно-господарського правопорушення, про що свідчить подання звітів до центру зайнятості, звернення до управління соціального захисту населення та до органів місцевого самоврядування, подання оголошення до ЗМІ, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Горизонт» відноситься до суб'єктів господарювання, яким відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Відповідачем подано до Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма № 10-ПІ), відповідно до якого: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 97 осіб; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 3 особи; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 4 особи; фонд оплати праці штатних працівників - 2868,9 тис. грн; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 29576,29 грн.

Відповідач подавав звіти про наявність вакантних робочих місць (форма № 3-ПН) від 13 січня 2015 року, від 2 лютого 2015 року, від 5 березня 2015 року, в яких зазначалося про створене вакантне робоче місце підсобного робітника в кількості 1 вакансія, на яке міг бути працевлаштований інвалід.

Відповідно до частини третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною третьою статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» затверджена форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Згідно з пунктами 1.3, 2.1 названого Порядку роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті незалежно від місцезнаходження. Форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Таким чином, до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення відповідних робочих місць, відноситься також надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування, і саме подання такої інформації (звітність форми № 3-ПН) за всі місяці відповідного року може свідчити про вчинення роботодавцем усіх дій, необхідних дій для працевлаштування інвалідів, і, відповідно, про наявність підстав для звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Будь-які інші дії роботодавців не виправдовують та не звільняють від відповідальності за порушення правил господарської діяльності.

Суд відхиляє доводи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Горизонт» викладені в касаційній скарзі про те, що ним вжито усіх необхідних заходів для виконання нормативу з працевлаштування інвалідів та недопущення адміністративно-господарського правопорушення, про що свідчить, зокрема, подання звітів до центру зайнятості, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ним було подано звіти про наявність вакантних робочих місць (форма № 3-ПН) за січень - березень 2015 року, а за квітень - грудень 2015 року звіти не подавалися, що є свідченням неналежного виконання відповідачем обов'язку надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Суд першої інстанції, з яким погодися суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за квітень - грудень 2015 року, є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Горизонт» залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Судді : Я. О. Берназюк

М. І. Гриців