ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/10189/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі - Організація)

на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2017

(суддя Мандриченко О.В.) та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018

(головуючий - суддя Верховець А.А., судді: Пантелієнко В.О. і Остапенко О.М.)

у справі № 910/10189/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Ворнер Мьюзік Україна" - організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, - Організація

до приватного підприємства "Парілайт"(далі - ПП "Парілайт")

про виплату компенсації за порушення майнових авторських прав у сумі 64 000 грн.,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ТОВ "Океан" та

об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" (далі - Об'єднання).

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Організація звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до ПП "Парілайт" про стягнення 64 000 грн. компенсації за незаконне використання музичних творів "Heathens" та "Ride".

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 15, 32, 50, 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) мотивовано неправомірним (без надання відповідного дозволу) використанням відповідачем у приміщенні кафе-бару кінотеатру "Баттерфляй" за адресою: м. Київ, вул. Василя Липківського, 1-А, музичних творів "Heathens" та "Ride" (виконавець - Twenty One Pilots).

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018, у позові відмовлено з мотивів його недоведеності.

У касаційній скарзі Організація просить скасувати рішення та постанову попередніх судових інстанцій і направити справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Скаргу мотивовано тим, що: судами попередніх інстанцій не було застосовано статтю 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним у справі обставинам справи та доказам у їх сукупності, що є порушенням статей 76, 77, частини п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній з 15.12.2017); суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку щодо спростування відповідачем презумпції винного заподіяння шкоди відповідачем позивачу, посилаючись на договір від 01.02.2017 № kyiv/03/02/17, укладений ТОВ "Океан" та Об'єднанням. У додаткових поясненнях щодо спростування/неспростування відповідачем презумпції винного заподіяння шкоди Організація зазначає, що судами попередніх інстанцій були порушені норми матеріального права, а саме стаття 32 Закону та статті 614, 1166 ЦК України; суди попередніх інстанцій поклали в основу рішення обставину наявності у іншої особи - ТОВ "Океан", а не у ПП "Парілайт", договору з організацією колективного управління; висновок про те, що відповідач спростував презумпцію заподіяння ним шкоди позивачу, є передчасним.

У відзиві на касаційну скаргу ПП "Парілайт" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про: недоведеність Організацією належності їй авторського права на спірні музичні твори; некоректність посилання Організації на презумпцію правомірності правочину від 01.11.2014 № ВЧ-01112014/02-д, укладеного ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" з ТОВ "Ворнер/Чаппелл"; неможливість погодитися з твердженням Організації про те, що оптичний диск з відеофіксацією начебто порушення можна вважати належним та допустимим доказом; те, що ПП "Парілайт" не впливає на транслювання музичних творів у приміщенні ТРК "Ультрамарин", централізоване транслювання музики по всьому комплексу здійснюється ТОВ "Океан" на підставі укладеного ним договору з Об'єднанням, і просить оскаржувані рішення і постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Розгляд касаційної скарги Організації здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 та пункту 4 частини четвертої статті 247 ГПК України.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано та зазначено таке.

Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

24.01.2014 Організацією і ТОВ "Ворнер Мьюзик Україна" (видавник) укладено договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами (далі - Договір від 24.01.2014), за умовами якого:

- видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, які належать або протягом дії даного договору йому належатимуть, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третім особам відповідно до умов договору (пункт 2.1);

- надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення Організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату (пункт 2.2);

- видавник уповноважує організацію отримувати від третіх осіб, зокрема від організацій колективного управління, винагороду, зібрану ними за використання об'єктів авторського права на території України способами, визначеними у пункті 5.1.1 цього договору, у тому числі впродовж періодів, що передують укладенню цього договору (пункт 2.4);

- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації, вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені за захист авторських прав видавника, за умови отримання попередньої згоди видавника (пункт 9.2);

- даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково (пункт 12.1).

Відповідно до змісту Декларацій музичних творів від 01.05.2016 № 36 та від 01.10.2016 № 164 до Договору від 24.01.2014 видавник передав в управління Організації музичні твори "Heathens" (автори музики та тексту: Joseph, Tyler; виконавець - Twenty One Pilots) та "Ride" (автори музики та тексту: Joseph, Tyler; виконавець - Twenty One Pilots).

Майнові права на зазначені музичні твори ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (ліцензіат) отримало від ТОВ "Ворнер/Чаппелл" (ліцензіар) на підставі ліцензійного договору від 01.11.2014 № ВЧ-01112014/02-д.

Відповідно до додатку № 1 до даного ліцензійного договору від 01.11.2014 №ВЧ-01112014/02 ліцензіар передав ліцензіату право на використання творів, зокрема "Heathens" (автори музики та тексту: Joseph, Tyler; виконавець - Twenty One Pilots) та "Ride" (автори музики та тексту: Joseph, Tyler; виконавець - Twenty One Pilots).

01.03.2017 представником Організації Чередніченком Є.І., що діяв на підставі довіреності від 31.12.2016 № 31/12/16/1, було складено акт №01/03/17 фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання, про те, що у кафе-барі кінотеатру "Баттерфляй", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Василя Липківського, 1-А, в якому здійснює господарську діяльність ПП "Парілайт", зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, у тому числі: "Heathens" та "Ride". На підтвердження зазначених обставин суду надано диск відеозапису № IPRH602UG17120938 26 B та копію фіскального чека від 01.03.2017 № 1325.

У зв'язку із встановленням порушення ПП "Парілайт" майнових авторських прав ТОВ "Ворнер Мьюзик Україна" шляхом незаконного використання музичних творів "Heathens" та "Ride" Організація звернулася до суду з вимогами про стягнення з ПП "Парілайт" 64 000 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи Організації у задоволенні позову, виходили з того, що договори про перехід виключних майнових авторських прав на музичні твори "Heathens" та "Ride" від правовласника музичного твору до ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" в матеріалах справи відсутні та Організацією не доведено належності їй майнових авторських прав на спірні музичні твори і права на судовий захист.

На підтвердження використання спірних музичних творів ПП "Парілайт" Організація посилається на: акт фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання від 01.03.2017 №01/03/17; диск відеозапису № IPRH602UG17120938 26 B та копію фіскального чека від 01.03.2017 № 1325.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо відмови у позові Організації, виходив з того, що з відеозапису вбачається, що зйомка проводилася у приміщенні, де розташована барна стійка (кафе-бар кінотеатру "Баттерфляй"), в якому здійснює господарську діяльністю ПП "Парілайт". Однак, не вдаючись до акустичного аналізу та не перебираючи непритаманні суду функції та завдання експертного дослідження у справі, констатував, що відеозапис фіксує загальний акустичний фон у приміщенні в місці, з якого велося знімання відео, але достеменно встановити відповідне джерело та технічний пристрій, за допомогою якого здійснювалося виконання (відтворення) музичного твору, не вбачається за можливе, так само як і встановити, що саме відповідач здійснює використання спірних музичних творів. З огляду на зміст технічних дій з фіксації, які полягали в переміщенні представника Організації по території приміщення з увімкненою відеокамерою Sоny Handykam model №DCR DVD 610 2008 (відповідно до акта фіксації) та розрізняльну здатність звуку (відео), не можна виключати виконання (відтворення) музичного твору за допомогою будь-яких технічних пристроїв третіми особами. Таким чином, беручи до уваги погану якість запису, показники рівня шуму на записі та його ототожнення з публічним виконанням (відтворенням) музичного твору, відеозапис та, відповідно, акт фіксації від 01.03.2017 № 01/03/17 не є ані належними, ні допустимими доказами.

ПП "Парілайт", спростовуючи визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди, надало суду докази того, що музичний супровід у приміщенні, в якому господарську діяльність здійснює ПП "Парілайт", здійснюється ТОВ "Океан".

01.02.2017 ПП "Парілайт" та ТОВ "Компанія "Пауер" укладено договір суборенди № 01/02/17-У/ПЛ, згідно з яким відповідач прийняв у тимчасове користування нежилі приміщення, які знаходяться в нежитловій будівлі торговельно-розважального комплексу за адресою: вул. Митрополита Василя Липківського, 1-А.

Додатковою угодою від 01.02.2017 № 1 до договору суборенди № 01/02/17-У/ПЛ визначено, що суборендар (ПП "Парілайт") погоджується на те, що публічне виконання оприлюднених фонограм (відеограм), їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань у приміщеннях загального користування, включаючи орендовану суборендарем (відповідачем) площу, забезпечує власник приміщення - ТОВ "Океан" на підставі договору від 01.02.2017 № kyiv/03/02/17, укладеного Об'єднанням та ТОВ "Океан". За цим договором ТОВ "Океан" отримало право на використання способом публічного виконання об'єктів авторського права (музичних творів) у зазначених у додатках до цього договору публічних закладах та місцях загального користування, що належать цьому товариству, та водночас взяло на себе зобов'язання сплачувати Об'єднанню як організації колективного управління за це використання відповідну винагороду (роялті).

Публічне виконання оприлюднених фонограм (відеограм), їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань здійснюється у приміщенні торговельно-розважального комплексу за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 1-А, ТОВ "Океан", а не, як помилково зазначає позивач, ПП "Парілайт".

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з ПП "Парілайт" компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав суб'єкта авторського права.

Відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною третьою статті 15 Закону визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Згідно з приписами статті 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час; публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

У свою чергу, використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, у зв'язку з яким пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону визначено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

За приписами ГПК України у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частини перша і друга статті 43);

- доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (частина перша статті 32);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 33);

- оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (частина перша статті 43).

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскаржувані судові рішення цим вимогам відповідають не повною мірою.

Суди попередніх інстанцій, зазначаючи, що Організацією не доведено належність майнових авторських прав на музичні твори "Heathens" та "Ride" та права на їх захист, не врахували, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права.

Суди попередніх інстанцій, зазначаючи, що Організацією не доведено наявності повноважень на пред'явлення позову в даній справі до суду, не врахували, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто судами попередніх інстанцій не було враховано презумпції правомірності таких правочинів, як: Договір від 24.01.2014, що укладений Організацією з ТОВ "Ворнер Мьюзик Україна"; ліцензійний договір від 01.11.2014 № ВЧ-01112014/02-д, що укладений ТОВ "Ворнер Мьюзик Україна" з ТОВ "Ворнер/Чаппелл".

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про те, що Організація не підтвердила майнові авторські права на спірні твори та право звернення до суду, є передчасним.

Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджені докази, подані на підтвердження публічного виконання спірних музичних творів ПП "Парілайт" в їх сукупності [акт від 01.03.2017 №01/03/17 фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання, відеозапис (фіксація використання музичних творів за допомогою технічних засобів), фіскальний чек від 01.03.2017 № 1325], не надано цим доказам оцінки та не наведено доводів на їх спростування.

Використання музичного твору безпосередньо у публічному закладі (а не шляхом здійснення користувачем передачі таких творів в ефір чи по кабелях) є публічним виконанням.

Відповідно до частин першої та другої статті 32 Закону автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону. Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про спростування презумпції винного заподіяння шкоди відповідачем, не дослідивши, чи був укладений саме ПП "Парілайт" авторський договір на дотримання вимог статті 32 Закону.

Крім того, саме ПП "Парілайт", яке здійснює господарську діяльність у спірному приміщенні, несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності. Невиконання ПП "Парілайт" встановлених законом обов'язків щодо дотримання вимог ЦК України, а саме порядку використання музичних творів, які використовуються в його суборендованому приміщенні, є порушенням статей 614, 1166 ЦК України.

Висновок судів попередніх інстанцій про спростування ПП "Парілайт" презумпції заподіяння ним шкоди позивачу є передчасним.

Зокрема, ті зазначені судами обставини, що музичний супровід у приміщенні, в якому здійснює свою господарську діяльність ПП "Парілайт", здійснювався ТОВ "Океан", жодним чином не виключав доступу до такого музичного супроводу відвідувачів та інших осіб, які перебували в орендованому приміщенні ПП "Парілайт", що могло б свідчити про публічне виконання спірних музичних творів також і в цьому приміщенні (ПП "Парілайт"). Відповідні обставини залишилися поза увагою та оцінкою судів.

Отже, суди попередніх інстанцій припустилися порушення вимог:

- у прийнятті рішення від 30.11.2017 - частини першої статті 47 ГПК України (у чинній на той час редакції) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу (в тій же редакції) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності;

- у прийнятті постанови від 20.03.2018 - частини першої статті 86 ГПК України щодо оцінки доказів судом на основі на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та частини п'ятої статті 236 названого Кодексу стосовно ухвалення рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Касаційний господарський суд бере до уваги й те, що за положеннями статті 236 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду касаційної скарги) законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Порушення попередніми судовими інстанціями відповідних норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи.

Водночас суд касаційної інстанції згідно із статтею 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного та відповідно до статті 310 ГПК України рішення і постанова з даної справи підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду. У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи сторін та подані ними докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі № 910/10189/17 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов