Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/10275/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Кушніра І.В., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - Гуцул В.О. - дов. від 05.01.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 (судді: Куксов В.В., Гончаров С.А., Іоннікова І.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 (суддя Плотницька Н.Б.) у справі № 910/10275/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України"

до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"

про визнання недійсною третейської угоди,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (далі - ТОВ "Телесистеми України") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" про визнання недійсною третейської угоди (далі - третейська угода), викладеної у формі третейського застереження у пункті 5.1 договору про надання в користування мережевого (кабельного) каналу від 01.03.2009 № 225/136 (далі - договір від 01.03.2009).

Позовні вимоги обґрунтовано недійсністю оспорюваної третейської угоди у зв?язку із визнанням недійсним договору від 01.03.2009 рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Ліга юридичного захисту інтересів споживачі" від 14.08.2015 у справі № 32/15.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилався на недоведеність позивачем того, що оспорювана третейська угода суперечить положенням Закону України "Про третейські суди" та Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Після нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у позові відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що позивачем не доведено невідповідність вимогам законодавства оспорюваної третейської угоди, підстав для недійсності спірного третейської угоди компетентним судом установлено не було. При цьому судом були враховані судові рішення у справах № 910/29473/15, № 910/14443/14.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, ТОВ "Телесистеми України" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі позивач зазначає порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 216, 217, 236 ЦК, статей 12, 13 Закону України "Про третейські суди", статей 32, 33, 43 господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній до 15.12.2017. Скаржник наголошує на наявності підстав для визнання недійсною спірної третейської угоди, оскільки рішенням третейського суду було визнано недійсним договір, який містив таке третейське застереження.

У відзиві на касаційну скаргу та поясненнях до відзиву відповідач посилається на необґрунтованість, наведених у касаційній скарзі доводів, та правомірність висновків судів, викладених в оскаржених рішеннях. Зокрема, він посилається на відповідність спірної третейської вимогам законодавства до неї та зазначає, що недійсність цієї третейської угоди не встановлена компетентним судом, натомість її дійсність підтверджується численними судовими рішеннями у справах № 910/14443/14, №31/14, № 910/8112/16, № 910/29266/15, № 910/29463/15 і № 910/4492/16, № 910/1026/16, № 910/29473/15.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи позивача, а саме щодо визнання третейського застереження між сторонами даного спору недійсним за наслідками прийняття рішення третейського суду від 14.08.2015, не можуть бути підставою для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства і не спростовують обґрунтованих висновків судів, виходячи із такого.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено право юридичних та/або фізичних осіб передати на вирішення третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних або господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" визначено підвідомчість справ третейських судів та винятки з цієї підвідомчості. Серед переліку справ у спорах, які не належать до підвідомчості третейських судів відсутня така категорія, як визнання недійсним третейського застереження, однак зі змісту статті 27 Закону України "Про третейські суди" вбачається, що питання компетенції третейського суду вирішується самим третейським судом, вирішення питання дійсності угоди про передачу спору на розгляд третейського суду здійснюється третейським судом при прийнятті позову, а у разі, коли третейський суд дійде висновку про відсутність чи недійсність такої угоди він повинен відмовити в розгляді справи, про що винести мотивовану ухвалу (частини сьома та восьма статті 27 Закону України "Про третейські суди"). Якщо третейський суд дійде висновку про неможливість розгляду справи з мотивів відсутності у нього компетенції (з визначених законодавством підстав) під час розгляду справи, він припиняє третейський розгляд, про що також виносить мотивовану ухвалу.

Вимоги до видів та форми третейської угоди встановлено статтею 12 Закону України "Про третейські суди". За приписами частини 7 статті 12 названого Закону у разі недодержання правил, встановлених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

У розумінні наведених приписів законодавства третейське застереження має автономний характер від положень договору, контракту, що містить третейське застереження; питання компетенції третейського суду вирішується самим третейським судом; розгляд питання про дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду здійснюється третейським судом при прийнятті позову; висновки третейського суду щодо недійсності третейської угоди оформлюються процесуальним документом - мотивованою ухвалою, а розгляд справи по суті третейський суд у такому випадку не здійснює; визнання третейської угоди недійсною віднесено до повноважень саме компетентного суду в розумінні статті 2 Закону України "Про третейські суди" (місцевого загального суду чи місцевого господарського суду за місцем розгляду справи третейським судом).

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними у відзиві (з урахуванням пояснень) на касаційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених судами обставинах справи та відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають залишенню без змін із таких підстав.

Ухвалюючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності позивачем обставин, з якими приписи законодавства пов'язують визнання недійсною оспорюваної третейської угоди, а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову із заявлених позивачем підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що 01.03.2009 між Комунальним підприємством по утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" та ТОВ "Телесистеми України" було укладено договір №225/136 про надання в користування мережевого (кабельного) каналу, у пункті 5.1 якого сторони обумовили, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору або в зв'язку з ним, в тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню в Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Ліга юридичного захисту інтересів споживачів" (зареєстрований Міністерством юстиції України 14.09.2004, свідоцтво №001-т.с.) згідно з його регламентом, за місцезнаходженням цього Третейського суду: м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/2, оф. 20.

Також господарські суди установили, що на підставі цього третейського застереження Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації "Ліга юридичного захисту інтересів споживачі" виніс рішення у справі № 32/15, яким, зокрема, визнав недійсним договір від 01.03.2009, укладений між сторонами у справі.

Як уже зазначалося, позивач просив визнати недійсним пункт 5.1 договору від 01.03.2009, що містить третейське застереження.

Господарські суди, урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, визнали недоведеним позивачем, що оспорювана третейська угода укладена без додержання правил, визначених статтею 12 Закону України "Про третейські суди" і суперечить вимогам цивільного законодавства.

Суди, дослідивши матеріали справи, з'ясували, що рішення третейського суду у спорі, який виник на підставі договору від 01.03.2009, котрий містить оспорюване третейське застереження, підлягає примусовому виконанню на підставі рішення суду, що означає, що компетентним судом (зокрема при розгляді справи № 910/14443/14) не було встановлено підстав для недійсності третейського застереження за наявності процесуальної можливості для такого у відповідності до положень статті 83 ГПК, у редакції, чинній до 15.12.2017. Тобто, як установили суди попередніх інстанцій, компетентним судом не приймалося рішення про недійсність спірного третейського застереження.

Враховуючи те, що судами не установлені обставини, з якими законодавство пов'язує визнання оспорюваної угоди недійсною, висновки судів про відсутність підстав для задоволення позову є правомірними.

Згідно зі статтею 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення у справі ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування немає.

Оскільки підстав для скасування судових рішень та задоволення касаційної скарги скаржника немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі № 910/10275/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б.Дроботова

Судді: І.В.Кушнір

Ю.Я.Чумак