Постанова

Іменем України

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 203/4579/17

провадження № 61-4975св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Яковлєвим Юрієм Віталійовичем, на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2018 року

у складі судді Католякіна М. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В.,

Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3

в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що під час здійснення представницьких повноважень Дніпропетровська місцева прокуратура № 3 встановила факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади

м. Дніпра квартири

АДРЕСА_1 .

Прокурору стало відомо, що 18 квітня 2017 року заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за ОСОБА_3 було визнано право власності на вказану квартиру в порядку набувальної давності.

06 червня 2017 року ОСОБА_2 уклав із ОСОБА_1 договір купівлі-продажу, за яким продав йому спірну квартиру.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня

2017 року заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2017 року скасовано, а ухвалою Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку набувальної давності залишено без розгляду.

Посилаючись на те, що спірне майно вибуло з володіння власника на підставі судового рішення, в подальшому скасованого як незаконне, позивач просив на підставі статті 388 ЦК України витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради квартиру

АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1267015512101).

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня

2018 року позовні вимоги задоволено.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнено з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Дніпропетровської області компенсацію судових витрат у сумі 1 600,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з підстав їх обґрунтованості та доведеності, і зробив висновок, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння Дніпровської міської ради поза її волею.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня

2018 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

11 березня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від

03 грудня 2019 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга, з урахуванням уточненої редакції, мотивована тим, що ОСОБА_2 на час відчуження спірної квартири був законним її власником

і мав законні підстави нею володіти та розпоряджатися, оскільки рішення суду набрало законної сили. У свою чергу, ОСОБА_1 не знав і не міг знати, що судове рішення, яким за ОСОБА_2 визнано право власності на спірну квартиру, згодом буде скасовано, а позов - залишено без розгляду. Заявник зазначає, що звернутись до суду з вимогою про витребування майна може тільки власник такого майна. Надані позивачем докази не підтверджують належність спірної квартири і будинку в цілому громаді м. Дніпра. Суди не встановили дійсного власника спірної квартири

Доводи інших учасників справи

03 березня 2021 року Дніпропетровська місцева прокуратура № 3 подала до Верховного Суду відзив, який мотивований тим, що оскаржувані судові рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування немає. Доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із Кіровського районного суду міста Дніпропетровська.

24 лютого 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 203/4579/17 за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Яковлєвим Ю. В., на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня

2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня

2019 року до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду

у касаційному порядку справи № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Першої Львівської державної нотаріальної контори про визнання спадщини відумерлою, визнання свідоцтва про право на спадщину і договору купівлі-продажу квартири недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 203/4579/17 за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Яковлєвим Ю. В., на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня

2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня

2019 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Будинок АДРЕСА_2

до 01 жовтня 1999 року перебував на балансі ВАТ «Будівельно-монтажний трест «Дніпромістобуд».

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21 жовтня 1999 року № 2341 будинок був переданий на баланс Виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Кіровського району

м. Дніпропетровська.

29 травня 2000 року Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації видало свідоцтво про право власності, згідно з яким власником будинку стала територіальна громада в особі Дніпропетровської міської ради.

18 квітня 2017 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у справі

№ 203/1007/17 за позовом ОСОБА_2 до Центральної районної в м. Дніпрі ради про визнання права власності на майно у порядку набувальної давності ухвалив заочне рішення, яким визнав за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

01 червня 2017 року право власності третьої особи на спірну квартиру було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

06 червня 2017 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким відповідач купив спірну квартиру. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком С. В. (номер у реєстрі 436).

20 липня 2017 року ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська заочне рішення від 18 квітня 2017 року скасовано.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду у зв`язку

з повторною його неявкою. Ухвала оскаржена не була і набрала законної сили.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло

з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передання майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення частини першої статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Отже, враховуючи, що спірна квартира вибула із власності територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради на підставі заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2017 року, яке в подальшому було скасовано, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано визнав, що спірна квартира вибула з володіння позивача поза його волею, а тому позовні вимоги є обгрунтованими.

Цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником (статті 387 388 ЦК України) так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що має право і відповідач пред`явивши відповідний позов.

Верховний Суд також зауважує, що за обставинами цієї справи перша реєстрація права власності на квартиру, яка належала територіальній громаді, було здійснено 1 червня 2017 року на підставі заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2017 року, яке було скасоване вже 20 липня 2017 року, а в подальшому позов був залишений без розгляду за декілька місяців, оскільки набувач майна не з`являвся, тобто втратив інтерес до справи. Придбавши спірне майно за декілька днів після його першої реєстрації в реєстрі, проведеної за заочним рішенням суду, яке переглядалось, відповідач непроявив розумну обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності на це майно, підстави його набуття, швидку перепродаж, вартість, і за необхідності отримавши правову допомогу, мав б зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстав для скасування судових рішень немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Яковлєвим Юрієм Віталійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня

2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов