Постанова

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа № 460/1849/15

провадження № 61-2559св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А., суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В.,Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої розголошенням лікарської таємниці.

Позов обґрунтовано тим, що під час нападу невідомими особами на позивача йому нанесено тілесні ушкодження, ступінь важкості яких буде встановлено після проведення судово-медичної експертизи. З 15 травня по 19 травня 2015 року, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в офтальмологічному відділенні Новояворівської Центральної районної лікарні, а з 20 травня по 29 травня 2015 року лікувався амбулаторно.

21 травня 2015 року до офтальмологічного відділення, де лікувався ОСОБА_3, зайшов відповідач - ОСОБА_4, який використовуючи засоби стеження і таємної відеозйомки та користуючись недосвідченістю чергової медсестри, незаконно відзняв та пізніше оприлюднив інформацію, яка містилася в медичних документах позивача, зокрема в історії хвороби. Відеоматеріали з цією інформацією були прокоментовані відповідачем та розміщені ним у соціальних мережах, зокрема в інтернет-ресурсі «Громадський контроль Яворівщини».

Дії відповідача ОСОБА_4 грубо порушують його конституційні права, визначені статтю 32 Конституції Українита права, гарантовані статтями 39-1, 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я».Внаслідок таких дій ОСОБА_4 у позивача відбулися нервові зриви, порушився сон, зіпсувалися стосунки з оточуючими людьми, у його дружини була депресія, його роздратованість позначилася у стосунках з колегами по роботі та на його педагогічній діяльності, відбулася ремісія хвороби, яку він лікував тривалий час, загострився цукровий діабет, яким він хворіє з 2010 року. Позивач був змушений додатково придбати лікарські препарати на суму 900,00 грн. Враховуючи зазначене, просив суд стягнути з відповідача 900,00 грн - майнової шкоди та 15000,00 грн моральної шкоди.

Під час розгляду справи судом першої інстанції 17 березня 2016 року ОСОБА_3 відмовився від позовних вимог у частині стягнення майнової шкоди і протокольною ухвалою Яворівського районного суду Львівської області така відмова була прийнята судом.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2016 року у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди через розголошення лікарської таємниці відмовлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки відповідач був позбавлений можливості ознайомитися з медичними документами позивача під час перебування в офтальмологічному відділенні лікарні, де на стаціонарному лікуванні перебував ОСОБА_3 Отже, ОСОБА_4 не міг розголосити лікарську таємницю.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову про відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції не взяв до уваги посилання позивача на те, що моральну шкоду йому завдано порушенням його немайнових прав, через розголошення інформації про його стан здоров'я.

Апеляційний суд виходив з того, що зі змісту позовної заяви, апеляційної скарги та пояснень позивача встановлено факт завдання йому моральної шкоди, зокрема оприлюднення інформації про стан його здоров'я відповідачем, чого ОСОБА_4 не спростовував під час розгляду справи судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що поширення інформації про стан здоров'я, тобто порушення гарантованих Конституцією України та чинним законодавством немайнових прав фізичної особи, спричиняє їй моральні страждання.

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати ухвалене у справі судове рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

30 грудня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 та зупинено виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2016 року до закінчення касаційного розгляду.

09 червня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справу призначено до судового розгляду.

18 січня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на припущеннях та не відповідають фактичним обставинам справи. Вимоги позивача є незаконними, безпідставними та необґрунтованими, оскільки він не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які послався у позові щодо відшкодування майнової та моральної шкоди та відповідно й розміру відшкодування моральної шкоди. У матеріалах справи відсутні розрахункові документи (чеки, касові чеки, квитанції) чи інші документи, які б свідчили про витрачення коштів на придбання лікування лікарських препаратів, довідки лікаря, що є єдиними належними та допустимими доказами, які можуть свідчити про понесення позивачем витрат на лікування та придбання ліків. Оскільки розрахункові документи та довідка лікаря відсутні, позивач не зазнав жодної шкоди і не потребував медичної допомоги. Є надуманими та не підтверджено висновки суду апеляційної інстанції про розміщення матеріалів в інтернет - ресурсі «Громадський контроль Яворівщини» про його спілкування в лікарні з медсестрою про стан здоров'я позивача.

У лютому 2017 року ОСОБА_3 подав заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції установлено всі обставини справи, надано оцінку доказам у справі, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, просив відхилити касаційну скаргу, а рішення Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2016 року залишити без змін.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 з 15 травня по 19 травня 2015 року, перебував на стаціонарному лікуванні в офтальмологічному відділенні Новояворівської районної лікарні №1, а з 20 травня по 26 травня 2015 року лікувався амбулаторно.

В інтернет-ресурсі «Громадський контроль Яворівщини» відповідачем - ОСОБА_4 розміщено та прокоментовано матеріали його спілкування у лікарні з медсестрою про стан здоров'я позивача ОСОБА_3 Зазначене відео переглянуте під час розгляду справи судом першої інстанції ( а.с.89).

Суд апеляційної інстанції з урахуванням установлених обставин у справі, виходив з того, що ОСОБА_4 у судовому засіданні позовних вимог не визнав, але пояснив, що як журналіст, виконуючи свої обов'язки, виявив бажання перевірити стан здоров'я позивача - ОСОБА_3 Однак, у лікарні спілкувався тільки з медсестрою, яка жодної інформації про хворобу позивача йому не надавала. Ніякої лікарської таємниці він не порушував, так як не мав доступу до неї, а оприлюднив лише інформацію про стан здоров'я позивача як депутата Яворівської районної ради.

Відповідно до статті 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За змістом статті 21 Конституції Україниправа і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до частини першої статті 286 ЦК України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Статтею 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» передбачено, що пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Лікарська таємниця - це відомості про хворобу, медичне обстеження, огляд та їхні результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, які стали відомі медичному працівникові або іншій особі у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків.

Відповідно до статті 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків, коли медична таємниця може бути розголошена без згоди особи чи її законних представників.

За змістом статей 39-1, 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», статті 11 Закону України «Про інформацію» відомості про стан здоров'я людини відносяться до конфіденційної інформації, яка має обмежений доступ.

З огляду на наведені норми права, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в позові, апеляційний суд виходив з того, що завдання моральної шкоди ОСОБА_3 пов'язував з порушеннями його немайнових прав, зокрема із розголошенням інформації про стан його здоров'я.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам позовної заяви, апеляційної скарги та поясненням зі сторони позивача та дійшов висновку, що завдання ОСОБА_3 моральної шкоди, останній пов'язував з оприлюдненням інформації про стан його здоров'я. Факт оприлюднення інформації що стану здоров'я позивача ОСОБА_4 не спростував під час розгляду справи у суді першої інстанції та не заперечував, що збирав такі відомості.

Відповідно до статті 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

З огляду на наведене, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України2004 року), дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_3

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції, керуючись статтями 23, 1167 ЦК України з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості дійшов обґрунтованого висновку про стягнення компенсації за завдану моральну шкоду через розголошення лікарської таємниці у розмірі 5000,00 грн.

Посилання в касаційній скарзі про те, що в матеріалах справи відсутні розрахункові документи (чеки, касові чеки, квитанції) чи інші документи, які свідчать про понесення позивачем витрат на лікування та придбання ліків, тобто позивач не зазнав жодної шкоди і не потребував медичної допомоги є безпідставними, оскільки ОСОБА_3 відмовився від позовних вимог у частині відшкодування майнової шкоди та спір вирішено судом апеляційної інстанції по суті в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди через розголошення інформації щодо стану здоров'я ОСОБА_3

Доводи касаційної скарги про те, що відсутні докази розміщення відповідачем матеріалів в інтернет - ресурсі «Громадський контроль Яворівщини» щодо його спілкування в лікарні з медсестрою про стан здоров'я позивача не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами про оприлюднення інформації про стан здоров'я ОСОБА_3 на інтернет - ресурсі «Громадський контроль Яворівщини» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно із журналом судового засідання від 13 березня 2016 року у суді першої інстанції переглянуто відео тривалістю 3 хв. 37 сек. (а.с. 89), що спростовує доводи відповідача про його відсутність. Водночас вказані обставини не заперечувались та визнані відповідачем в суді першої інстанції під час розгляду справи.

Інші доводи касаційної скарги не мають правового значення для правильного вирішення спору та зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази, а також надавати оцінку фактичним обставинам справи.

Верховний Суд бере до уваги, що право на захист особистих медичних даних активно захищається Європейським судом з прав людини (справа «Z проти Фінляндії», «М.С. проти Швеції», «Авілкіна та інші проти Росії»).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, тому Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:В. О. Кузнєцов А. С. Олійник О. В. Ступак Г. І. Усик