Постанова

Іменем України

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 0907/2-1080/11-ц

провадження № 61-747св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1,

відповідачі: Івано-Франківський професійний політехнічний ліцей, Головне управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації, правонаступником якого є Департамент освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації,

третя особа із самостійними вимогами - ОСОБА_2,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Івано-Франківського професійного політехнічного ліцею та Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2016 року у складі судді Островського Л. Є. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2016 року у складі суддів: Ковалюка Я. Ю., Матківського Р. Й., Фединяка В. Д.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Івано-Франківського професійного політехнічного ліцею, Головного управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації, правонаступником якого є Департамент освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, про визнання дій незаконними, про визнання трудових угод дійсними, зобов'язання вчинити дії.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що у 2005-2006 роках було проведено обстеження будівлі навчально-виробничого корпусу Івано-Франківського професійного політехнічного ліцею, в результаті якого спеціальною комісією було встановлено аварійно-небезпечний стан покриття даху головного корпусу ліцею. У зв'язку з цим була виготовлена відповідна технічна та проектно-кошторисна документація на влаштування шатрового даху навчально-виробничого корпусу ліцею з відповідним узгодженням з управлінням освіти і науки України. Частина робіт щодо влаштування першої половини даху будівлі відповідача виконувалася на підставі договору із приватним підприємством «Конструктив». Облаштування (ремонту) другої половини даху головного корпусу ліцею виконано ним на підставі трудових угод від 26 грудня 2006 року та від 02 квітня 2007 року. Свої зобов'язання він виконав у повному обсязі, робота прийнята, претензій з боку відповідача не виникло, але робота до цього часу не оплачена. Залишкова сума боргу (його позови про стягнення іншої частини боргу розглядаються в інших провадженнях) ліцею за виконані ним роботи становить 27 307 грн, що підлягають сплаті відповідачами на його користь із нарахуванням сум за статтею 625 ЦК України.

Посилаючись на викладені обставини та уточнивши позов, ОСОБА_1 просив визнати трудові угоди від 26 грудня 2006 року та від 02 квітня 2007 року дійсними; визнати дії ліцею щодо односторонньої відмови від виконання зобов'язань щодо проведення оплати за виконані роботи незаконними; зобов'язати ліцей підписати акти виконаних ним робіт за січень-квітень 2007 року; зобов'язати ліцей та Головне управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації в солідарному порядку відшкодувати йому 39 731 грн 68 коп. заборгованості, із яких: 27 307 грн - вартість фактично виконаних додаткових робіт, 819 грн 21 коп. - 3 % річних від простроченої суми боргу, 11 605 грн 47 коп. - інфляційні нарахування.

У червні 2010 року Івано-Франківський професійний політехнічний ліцей звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними угод від 26 грудня 2006 року та від 02 квітня 2007 року, укладених між ОСОБА_1 та директором ліцею ОСОБА_2, посилаючись на те, що вказані правочини суперечать вимогам законодавства, оскільки у ОСОБА_1 відсутня ліцензія на виконання будівельних робіт; в угодах відсутні істотні умови договору підряду. Крім того, вказані угоди не є трудовими, оскільки трудовий договір не може містити умови про його дострокове розірвання; ОСОБА_1 не призначався на роботу наказом керівника ліцею.

У липні 2010 року третя особа із самостійними вимогами - ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Івано-Франківського професійного політехнічного ліцею, Головного управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації, правонаступником якого є Департамент освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, про визнання трудових угод дійсними, зобов'язання вчинити дії.

Зазначала, що відповідно до трудових угод від 26 грудня 2006 року та від 02 квітня 2007 року, укладених між ОСОБА_1 та нею як директором ліцею, ОСОБА_1 був допущений до проведення робіт щодо перекриття другої частини даху над головним корпусом ліцею та знаходився у трудових відносинах з ліцеєм як найманий працівник. Визначена цими угодами робота виконана ОСОБА_1 у повному обсязі. Підписати акт прийняття виконаних робіт вона встигла, оскільки із 26 квітня 2007 року відсторонена від виконання посадових обов'язків. ОСОБА_1 не отримав заробітну плату за виконану роботу з вини навчального закладу, що впливає на її ділову репутацію як колишнього керівника ліцею.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 та третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 задоволено. Визнано дії Івано-Франківського політехнічного професійного ліцею та Головного управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо односторонньої відмови від виконання зобов'язань щодо проведення оплати за виконані роботи незаконними. Зобов'язано Івано-Франківський політехнічний професійний ліцей та Головне управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації підписати акти виконаних робіт за січень-квітень 2007 року. Зобов'язано Івано-Франківський політехнічний професійний ліцей та Головне управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації відшкодувати ОСОБА_1 39 731 грн 68 коп. заборгованості, із яких: 27 307 грн - вартість фактично виконаних додаткових робіт, 819 грн 21 коп. - 3 % річних від простроченої суми боргу, 11 605 грн 47 коп. - інфляційні нарахування. У задоволенні зустрічного позову Івано-Франківського професійного політехнічного ліцею відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та ліцеєм в особі його директора ОСОБА_2 укладені трудові угоди від 26 грудня 2006 року щодо влаштування дерев'яних конструкцій на другій половині даху головного корпусу будівлі ліцею та від 02 квітня 2007 року щодо влаштування покрівель із хвилястих азбестових листів звичайного профілю по дерев'яних латах з їх улаштуванням площею 1 087, 5 кв. м. Згідно даних трудових угод, складених та підписаних ОСОБА_1 актів приймання виконаних робіт за січень-березень та квітень 2007 року ОСОБА_1 були виконані свої зобов'язання в повному обсязі, робота прийнята, претензій з боку відповідача не виникло, але робота до цього часу не оплачена. Залишкова сума боргу ліцею за виконані ОСОБА_1 підрядні роботи становить 27 307 грн, що підлягають сплаті відповідачами на його користь із нарахуванням сум за статтею 625 ЦК України.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що протиправними діями ліцей порушує чинне законодавство України щодо виконання зобов'язань, оплати послуг, а також трудове законодавство України, між ОСОБА_1 та відповідачем були підписані трудові угоди, за якими він працював як найманий робітник, який повинен був отримувати винагороду у вигляді чітко визначеної заробітної плати. Роботи щодо влаштування даху виконані, факт виконання робіт є встановленим, оскільки дах існує, а тому рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 та третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 ухвалено згідно закону.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Департамент освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що директора ліцею ОСОБА_2 відсторонено від виконання посадових обов'язків лише у травні 2007 року, тобто акт приймання від ОСОБА_1 виконаних робіт вона мала можливість підписати, проте не вчинила вказаної дії. Крім того, у наведеному акті відсутній конкретний перелік робіт, які виконав ОСОБА_1 Суд зобов'язав Департамент освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації підписати вказаний акт, проте сторонами угод від 26 грудня 2006 року щодо влаштування дерев'яних конструкцій на другій половині даху головного корпусу будівлі ліцею та від 02 квітня 2007 року щодо влаштування покрівель із хвилястих азбестових листів є ОСОБА_1 та ліцей. Крім того, суд неправомірно поклав на Департаментт обов'язок щодо оплати вартості виконаних робіт.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Івано-Франківський професійний політехнічний ліцей просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2, задовольнити його зустрічний позов, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підстави касаційного оскарження судових рішень обґрунтовано тим, що угоди від 26 грудня 2006 року та від 02 квітня 2007 року не є трудовими за своїм змістом, не відповідають також змісту примірного договору підряду, а тому не можуть бути підставою виникнення прав та обов'язків. ОСОБА_1 не надав необхідних документів на підтвердження факту виконання ним робіт щодо влаштування шатрового даху. Крім того, доказами у справі підтверджуються обставини виконання спірних робіт ПП ОСОБА_3

У лютому 2017 року ОСОБА_2 подала заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що роботи із влаштування другої половини даху виконував саме ОСОБА_1

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду. 20 грудня 2017 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що у 2005-2006 роках було проведено обстеження будівлі навчально-виробничого корпусу Івано-Франківського професійного політехнічного ліцею, в результаті якого спеціальною комісією було встановлено аварійно-небезпечний стан покриття даху головного корпусу ліцею. У зв'язку з цим була виготовлена відповідна технічна та проектно-кошторисна документація на влаштування шатрового даху навчально-виробничого корпусу ліцею з відповідним узгодженням з управлінням освіти і науки України. Частина робіт щодо влаштування першої половини даху будівлі відповідача виконувалася на підставі договору із приватним підприємством «Конструктив».

Факт виконання робіт щодо облаштування (ремонту) другої половини даху головного корпусу ліцею ОСОБА_1 суди встановили на підставі угод укладених між ОСОБА_1 та директором ліцею ОСОБА_2 від 26 грудня 2006 року щодо влаштування дерев'яних конструкцій на другій половині даху головного корпусу будівлі ліцею та від 02 квітня 2007 року щодо влаштування покрівель із хвилястих азбестових листів звичайного профілю по дерев'яних латах з їх улаштуванням площею 1 087, 5 кв. м; складених та підписаних ОСОБА_1 актів приймання виконаних робіт за січень-березень та квітень 2007 року.

При цьому суди виходили із того, що зазначені угоди є трудовими.

Згідно частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом угоди, укладеної міждиректором ліцею ОСОБА_2 (замовник) ОСОБА_1 (виконавець) 26 грудня 2006 року, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання влаштувати дерев'яні конструкції даху (другої половини) на площі 1 000 кв. м в термін з 03 січня 2007 року по 01 квітня 2007 року. За виконану роботу замовник виплачує виконавцю заробітну плату у розмірі 1 000 грн за влаштування одного куб. м пиломатеріалів.

За змістом угоди, укладеної міждиректором ліцею ОСОБА_2 (замовник) ОСОБА_1 (виконавець) 02 квітня 2007 року, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання влаштувати покрівлю із хвилястих азбестових листів звичайного профілю по дерев'яних латах з їх улаштуванням площею 1 087, 5 кв. м. За виконану роботу замовник виплачує виконавцю заробітну плату у розмірі 25 тис. грн.

Згідно частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Судами не досліджено зібрані у справі докази, зокрема угоди, укладені між ОСОБА_1 та директором ліцею ОСОБА_2 26 грудня 2006 року та 02 квітня 2007 року, не встановлено, які зобов'язання виникли між сторонами цих угод, та які норми права їх регулюють - трудового законодавства чи положення ЦК України про договірні зобов'язання.

Унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, й те, що суд не дослідив договір влаштування другої частини шатрового даху Івано-Франківського професійного політехнічного ліцею від 03 січня 2007 року, який укладено між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3; акт № 034-02-1-01 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2007 року, підписаний замовником та підрядником; акт від 24 липня 2007 року ревізії виконання кошторисів доходів і видатків, передбачених на утримання Івано-Франківського професійного політехнічного ліцею за період з 01 листопада 2003 року по 01 липня 2004 року та за період із 01 січня 2006 року по 01 травня 2007 року.

Наведені докази влаштування другої частини шатрового даху ліцею фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 суд не оцінив у сукупності із наданими ОСОБА_1 доказами виконання вказаних робіт саме ним, що згідно частини 3 статті 411 ЦПК України є підставою скасування рішення судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, суд визнав незаконними дії Головного управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації, правонаступником якого є Департамент освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації,щодо односторонньої відмови від виконання зобов'язань щодо проведення оплати за виконані роботи, зобов'язав управління освіти підписати акти виконаних робіт за січень-квітень 2007 року та стягнув із нього кошти на оплату вартості цих робіт.

Разом з тим, Головне управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації не є стороною укладених між ліцеєм та ОСОБА_1 угод.

Підставу солідарної відповідальності Івано-Франківського політехнічного професійного ліцею та Головного управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації перед ОСОБА_1 у судових рішеннях не вказано. Судами не досліджено доказів, із яких встановлено такі обставини.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Івано-Франківського професійного політехнічного ліцею та Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С.П. Штелик