ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Справа № 910/19255/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Борденюк Є.М., Кривда Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 910/19255/15 господарського суду міста Києва

за позовомприватної науково-виробничої фірми "Скала"допублічного акціонерного товариства "Київенерго"провизнання протиправними дій та зобов'язання відновити становище, яке існувало до протиправного відключення від джерел електропостачання шляхом визнання повністю недійсним акта про недопуск, визнання протиправними дій та відсутнім права щодо відключення, за участю представників

позивача: Цімейка Б.А.,

відповідача: Савчук Л.А.,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року приватна науково-виробнича фірма "Скала" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Київенерго", в якому, з урахуванням зави про зміну предмета позову, просила: визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати останнього відновити становище, яке існувало до протиправного відключення від джерел електропостачання шляхом визнання повністю недійсним акта про недопуск; визнати протиправними дії та відсутнім права у відповідача щодо відключення позивача від джерел електропостачання у період з 15.06.2015 по 10.08.2015.

Крім цього, відповідно до клопотання про забезпечення позову позивач просив зобов'язати відповідача негайно та невідкладно відновити електропостачання до вирішення судом справи по суті.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у задоволенні позовних вимог та клопотання про забезпечення позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2015 скасовано та прийнято нове - про задоволення позову. Визнано протиправними дії відповідача та зобов'язано відновити становище, яке існувало до протиправного відключення від джерел електропостачання 15.06.2015; визнано протиправними дії та відсутнім право у відповідача щодо відключення 15.06.2015 позивача від джерел електропостачання та протиправним припинення подання електричної енергії у період з 15.06.2015 по 10.08.2015.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між приватною науково-виробничою фірмою "Скала" (споживачем) та структурним відокремленим підрозділом "Енергозбут Київенерго" акціонерної компанії "Київенерго" (енергопостачальною організацією) 30.10.2003 укладено договір про постачання електричної енергії № 3510618, відповідно до п. 1.1 якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію відповідно до умов договору, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються в пресі, виконує інші умови, визначені договором та додатками до нього, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 4.7 договору, споживач зобов'язується забезпечувати у будь-який час доби безперешкодний доступ представників енергопостачальної організації до систем та приладів обліку, приладів вимірювання потужності для контролю за встановленими режимами споживання електроенергії.

Пунктом 6.1.5 договору визначено, що електропостачальна організація має право, попередивши споживача письмово або телефонограмою не пізніше, ніж за 2 доби, припинити повністю або частково подачу йому електроенергії у разі недопущення посадових осіб державних органів, на яких покладені відповідні обов'язки, згідно з чинним законодавством до електроустановок споживача або розрахункових приладів обліку електроенергії.

Як зазначає позивач, 02.06.2015 відповідачем проведено у позивача обстеження пломб лічильників, зняті останні технічні дані показників лічильників та у присутності позивача складено відповідний акт. Проте 15.06.2015 відповідачем відключено від постачання електричної енергії нежит лове приміщення позивача, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Луначарського, 24, в той час, як позивачем умови договору про постачання електричної енергії виконуються повністю і вчасно сплачується вартість спожитих послуг по енергоспоживанню та енергопостачанню, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове - про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідачем без належних на те підстав та без належного повідомлення позивача про причини відключення останнього відключено від постачання електричної енергії, за обставин належного виконання позивачем умов договору з оплати вартості спожитих послуг з постачання електричної енергії. Крім цього, відповідачем порушено умови договору, зокрема п. 6.1, оскільки останній не повідомив позивача за два дні про відключення від джерел електропостачання.

Проте колегія суддів не погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Виходячи зі змісту ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 (далі - Правил), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила користування електричною енергією регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Відповідно до підпункту 2 абзацу 1 пункту 7.5 Правил, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, зокрема, у разі недопущення до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених посадових осіб органів виконавчої влади та/або електропередавальної організації, на яких покладено згідно з законодавством України та/або договором відповідні обов'язки.

Таким чином, Правилами встановлено обов'язок енергопостачальної організації у випадку недопущення уповноважених посадових осіб енергопостачальної організації до розрахункових засобів обліку електричної енергії припинити споживачу постачання електричної енергії.

Відповідно до абзацу 2 пункту 7.5 Правил попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії оформляється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено.

Місцевим господарським судом встановлено, що у зв'язку із недопущенням позивачем 10.06.2015 представників відповідача до розрахункових засобів обліку електричної енергії, представниками останнього 15.06.2015 на підставі наряду-завдання № 6 припинено електропостачання до об'єкта позивача.

Факт недопущення працівників відповідача до розрахункових засобів обліку електроенергії зафіксовано в акті про недопуск № 0601003338 від 10.06.2015, в якому міститься повідомлення позивача про припинення електропостачання 15.06.2015 з 08:00 години без додаткового попередження шляхом відключення КЛ-0,4 кВ від центру живлення, тобто за три робочі дні, у зв'язку з чим висновки апеляційного господарського суду про те, що відповідачем без належних на то підстав та без належного повідомлення позивача про причини відключення було відключено останнього від постачання електричної енергії є помилковими.

Місцевим господарським судом також встановлено, що з наявного в матеріалах справи журналу реєстрації актів за 2015 рік вбачається, що зазначення у вказаному акті від 10.06.2015 дати його складання 10.06.2013 є технічною помилкою.

Отже, здійснивши відключення об'єкта позивача від мереж електропостачання, відповідач діяв відповідно до вимог Правил користування електричною енергією, а тому вимога про визнання відсутнім права на відключення, за наявності передбаченого Правилами обов'язку енергопостачальної організації припинити постачання споживачу електричної енергії у випадку недопущення уповноважених посадових осіб енергопостачальної організації до розрахункових засобів обліку електричної енергії, помилково задоволена апеляційним господарським судом.

Слід також зазначити, що судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, посилаючись на те, що ОСОБА_6, якою в якості представника позивача підписано акт про недопуск, у позивача не працює та не працювала взагалі, апеляційний господарський суд не зазначив жодного доказу, на підставі якого зробив зазначений висновок.

Посилання позивача на те, що п. 6.1. договору передбачено право відповідача припинити постачання електроенергії у випадку недопущення до розрахункових приладів обліку електроенергії лише посадових осіб державних органів, якими представники відповідача не являються, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до преамбули договору № 3510618 від 30.10.2003 про постачання електричної енергії при виконанні його умов сторони керуються, зокрема, Правилами користування електричною енергію, а підпунктом 2 абзацу 1 пункту 7.5 Правил встановлено, що постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний припинити постачання споживачу електричної енергії, зокрема, у разі недопущення до розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених посадових осіб органів виконавчої влади та/або електропередавальної організації, на яких покладено згідно з законодавством України та/або договором відповідні обов'язки.

Приймаючи оскаржену постанову, суд апеляційної інстанції не врахував той факт, що питання відновлення електропостачання до об'єкта позивача вирішено 10.08.2015, тобто до прийняття оскаржуваної постанови, що виключає обов'язкову наявність на момент звернення до суду існування спору щодо порушеного права, оскільки захисту підлягають лише ті права, які належать позивачу, за умови, що ці права дійсно порушуються іншими особами.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені ст. 16 Цивільного кодексу України. Одним із таких способів, як вказано в п. 10 ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України серед актів, визнання незаконними яких передбачено ст. 16 Цивільного кодексу України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача.

Тобто, за змістом вказаної норми, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.

Акт про недопуск від 10.06.2015, який позивач, виходячи з його позовних вимог фактично просить визнати недійсним (визнання протиправними дій та відновлення становища шляхом визнання повністю недійсним акта про недопуск від 10.06.2015), за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки не носить характеру обов'язкового до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією, у зв'язку з чим заявлена позивачем вимога про визнання противоправними дій та відновлення становища, яке існувало до протиправного відключення від джерел електропостачання шляхом визнання недійсним акта про недопуск не відповідає встановленому ст. 16 Цивільного кодексу України способу захисту цивільних прав, а тому не може бути задоволена.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що оскаржена постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду, яким спір у даній справі вирішено у повній відповідності з вимогами чинного законодавства - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 910/19255/15 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі № 910/19255/15 залишити в силі.

Головуючий суддяМогил С.К.Судді:Борденюк Є.М. Кривда Д.С.