Постанова ВГСУ від 20.04.2017 року у справі №911/3879/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Справа № 911/3879/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівСибіги О.М., Ходаківської І.П.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВАНТАЖСЕРВІС"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.02.2017у справі№911/3879/16 Господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БАС МОТОР"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВАНТАЖСЕРВІС"простягнення 34 385,86 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Тоцький Б.А. (дов. від 12.12.2016),

відповідача: Корсун С.І. (договір від 16.01.2017)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАС МОТОР" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВАНТАЖСЕРВІС", в якому, з урахуванням заяви про зменшення вимог, просило стягнути з відповідача на користь позивача 21 042,07 грн. основного боргу, 4 678,63 грн. пені, 2 829,95 грн. інфляційних втрат та 761,59 грн. 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про технічне обслуговування та ремонт автотранспортної техніки № ЗТО від 02.06.2015 в частині здійснення оплати виконаних робіт. При цьому позивач посилався на приписи статей 530, 610, 612, 625, 629, 639, 854 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 218 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.01.2017, ухваленим суддею Карпечкіним Т.П., позов задоволено повністю. Вмотивовуючи рішення місцевий господарський суд виходив з доведеності обставин порушення відповідачем зобов'язань за договором про технічне обслуговування та ремонт автотранспортної техніки в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 530, 549 625, 626, 837, 853, 858 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Скрипки І.М. - головуючого, Гончарова С.А., Куксова В.В., постановою від 21.02.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВАНТАЖСЕРВІС" звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник вказує на недоведеність належними та допустимими доказами обставин виконання позивачем ремонтних робіт автотранспортної техніки належної якості на спірну суму. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 526, 610, 629 Цивільного кодексу України, статей 179, 193 Господарського кодексу України, статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 10.04.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Сибіги О.М., Ходаківської І.П., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВАНТАЖСЕРВІС" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.04.2017.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "БАС МОТОР" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БАС МОТОР" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортне підприємство "ВАНТАЖСЕРВІС" (замовник) було укладено Договір про технічне обслуговування та ремонт автотранспортної техніки № ЗТО, предметом якого є надання послуг з ремонту і технічного обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів (ДТЗ), що належать замовнику. Згідно з пунктом 4 додаткової угоди від 22.06.2015 № 1 до договору, замовник зобов'язаний оплатити вартість послуг з ремонту та технічного обслуговування автотранспортної техніки упродовж 21 календарного дня з моменту її отримання. Згідно з пунктом 3.3. договору первинними документами, які підтверджують надання послуг, є наряд-замовлення, підписаний представниками сторін. Пунктом 6.6. договору визначено, що в разі порушення термінів сплати послуг, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Також судами установлено, що 20.08.2015 позивач виконав роботи з технічного обслуговування ДТЗ відповідача (вантажний автомобіль ЗИЛ, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2) на загальну суму 15 584,05 грн. (в тому числі ПДВ 2 597,34 грн.). Надання зазначених вище послуг підтверджується: рахунком-заказом (актом виконаних робіт) № БМ-0000325 від 20.08.2015; довіреністю представника відповідача від 13.08.2015 № 105. Згідно із зазначеними документами, позивачем було виконано на користь відповідача роботи з технічного обслуговування належного відповідачу автотранспортного засобу тип вантажний автомобіль ЗИЛ, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, а саме - капітальний ремонт двигуна. Представником відповідача - одержувачем транспортного засобу ОСОБА_9 висловлені письмові зауваження при отриманні автомобіля, однак автомобіль не залишений позивачу для проведення повторних робіт, а забраний відповідачем для подальшої експлуатації. Крім того, 04.09.2015 позивач виконав роботи з технічного обслуговування ТЗ відповідача (вантажний автомобіль ЗИЛ, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2) на загальну суму 5 458,02 грн. (в тому числі ПДВ 909,67 грн.). Надання зазначених вище послуг підтверджується: рахунком-заказом (актом виконаних робіт) № БМ-0000438 від 04.09.2015; довіреністю представника відповідача від 13.08.2015 № 108. Згідно із зазначеними документами, позивачем було виконано на користь відповідача роботи з технічного обслуговування належного відповідачу автотранспортного засобу тип вантажний автомобіль ЗИЛ, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, а саме - ремонт ПНВТ (паливний насос високого тиску). Вказані роботи були прийняті представником відповідача ОСОБА_9 без зауважень щодо якості та термінів ремонту. Виходячи з умов пункту 4 додаткової угоди № 1 до договору, граничним терміном оплати виконаних робіт було 11.09.2015 за роботами, виконаними 20.08.2015 та 25.09.2015 за роботами, виконаними 04.09.2015. Однак, відповідач свій обов'язок з оплати виконаних робіт своєчасно та в повному обсязі не виконав, що і стало підставою для звернення з даним позовом. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БАС МОТОР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВАНТАЖСЕРВІС" про стягнення 21 042,07 грн. основного боргу, 4 678,63 грн. пені, 2 829,95 грн. інфляційних втрат та 761,59 грн. 3 % річних. Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Згідно з частиною 1 статті 853 вказаного Кодексу замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Відповідно до приписів статті 882 цього Кодексу передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Тобто, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. В свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору та перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, господарські суди установили факт виконання позивачем підрядних робіт на спірну суму боргу. При цьому відхиляючи доводи відповідача щодо наявності недоліків виконаного ремонту судами було установлено обставини недотримання відповідачем умов укладеного між сторонами договору (пункти 2.2.1., 3.1.3., 3.2.1., 3.2.2., 6.7., 10.1.), якими врегульовано питання усунення виконавцем недоліків виконаного ремонту. Таким чином, суди визнали, що за відсутності доказів звернення до позивача з вимогою про усунення недоліків та доказів відмови позивача, без погодження з позивачем проведення ремонту іншим підприємством, відповідач вважається таким, що не вжив всіх необхідних (передбачених договором) заходів для врегулювання питання усунення недоліків виконаного ремонту. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Відповідно до приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на що, установивши факт непроведення відповідачем розрахунків за виконані позивачем роботи, строк оплати яких настав, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача окрім суми основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.