ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 904/443/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГольцової Л.А.(доповідач), суддів:Владимиренко С.В., Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2016та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2016у справі№ 904/443/16Господарського судуДніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фаєр"доПублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"простягнення 43012,25 грнза участю представників:

позивача: Гарькавий А.Г., дов. від 27.08.2015;

відповідача: Сінюхіна І.В., дов. від 19.08.2016;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2016 у справі №904/443/16 (суддя - Воронько В.Д.) позов задоволений повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кузнецова І.Л., судді - Величко Н.Л., Подобєд І.М.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2016 у справі №904/443/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в у задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 20.09.2016, у зв'язку з перебуванням судді Картере В.І. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 904/443/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.09.2016, у зв'язку з перебуванням судді Картере В.І. на лікарняному, для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Владимиренко С.В., Іванова Л.Б.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПАТ"АрселорМіттал Кривий Ріг" (Замовник) та ТОВ"Фаєр" (Підрядник) 19.05.2015 укладений договір №2437, за умовами якого Підрядник зобов'язався в межах специфікації вартості виконання робіт виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті: "СПЦ-1.ПС150-1. Маслопідвали №1,8. Автоматичне пожежогасіння" в повному обсязі основних та супутніх робіт згідно з відомістю обсягів робіт.

Відповідно до п.4.1 договору, Замовник здійснює оплату протягом 30 календарних днів після підписання повного пакету документів на оплату:

90 процентів вартості фактично виконаних робіт на підставі довідки (форми КБ-3), засвідченої підписами уповноважених представників сторін;

10 процентів вартості фактично виконаних робіт протягом 45 календарних днів після повного виконання робіт та підписання акту готовності об'єкта до експлуатації;

оплата за обладнання по факту поставки протягом 30 календарних днів.

Акт виконаних робіт форми КБ-2в готує Підрядник на підставі локальних кошторисів і передає для підпису уповноваженому представнику Замовника.

Сторонами підписана специфікація вартості виконання робіт по об'єкту, згідно з якою вартість проектних робіт становить 48000,00 грн, будівельно-монтажних робіт - 480000,00грн, вартість обладнання - 408000,00 грн.

Згідно з умовами договору, позивач видав відповідачу проектну документацію (акт здачі-приймання від 22.05.2015 №03-15 №03-15 на суму 48000,00 грн).

Протягом червня-липня 2015 року позивач виконав будівельно-монтажні роботи, про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт за червень 2015 року №53/06 на суму 59704,44 грн та за липень 2015 року №57/07 на суму 302400,42 грн, а в червні-липні 2015 року позивачем на адресу відповідача здійснена поставка обладнання за актом вартості устаткування за червень 2015 року №54/06 на суму 139752,00 грн та за актом вартості устаткування за липень 2015 року №58/07 на суму 203371,20 грн. Зазначені акти підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень.

Проте, як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач порушив умови договору, а саме, 90 процентів вартості виконаних робіт та вартості обладнання, визначених у наведених актах, оплатив несвоєчасно.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у зв'язку з несвоєчасною оплатою 90 процентів вартості робіт та обладнання по актах за червень 2015 року з 25.07.2015 по 03.08.2015 в сумі 44,16 грн та з 23.07.2015 по 20.08.2015 в сумі 303,24 грн, по актах за липень 2015 року - з 21.07.2015 по 07.09.2015 в сумі 402,65 грн та з 21.08.2015 по 31.08.2015 в сумі 167,15 грн.

Також, внаслідок неоплати відповідачем повної вартості виконаних робіт позивач нарахував 3% річних за період з 04.10.2015 по 26.01.2016 в сумі 387,39 грн та інфляційних втрат за жовтень-грудень 2015 року в сумі 697,18 грн.

Крім того, як досліджено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, листом від 03.09.2015 №323-14792 відповідач повідомив позивача про розірвання, в тому числі, договору від 19.05.2015 №2437 та просив не здійснювати подальших робіт, оскільки вони не будуть оплачуватись, а також забрати поставлене обладнання, яке не відповідає умовам договору і підписати додаткову угоду про розірвання договору з врегулюванням моментів оплати обладнання та робіт, які відповідають умовам договору та були фактично виконані.

Позивач листом від 03.09.2015 №326 №326 повідомив відповідача про зупинення робіт та підготовку вивезення раніше ввезених інструментів і механізмів.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Частиною 4 ст. 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України обумовлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції, а також апеляційним господарським судом взято до уваги всі доводи та заперечення сторін у справі та, враховуючи вищезазначене законодавство України, а також матеріали справи в їх сукупності, підставно задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

При цьому, суди мотивовано звернули увагу, що відсутність акту готовності об'єкта до експлуатації не звільняє відповідача від обов'язку виконати зобов'язання по оплаті повної вартості робіт при умові підтвердженого актами приймання будівельних робіт факту виконання робіт, передбачених договором.

Крім того, підписання акту готовності до експлуатації не залежить від позивача, тому не може бути підставою для відмови від оплати фактично виконаних та прийнятих відповідачем робіт.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судова колегія касаційної інстанції зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі №904/443/16 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді С.В. ВЛАДИМИРЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА