Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова ВСУ від 23.12.2015 року у справі №3-1143гс15 Постанова ВСУ від 23.12.2015 року у справі №3-1143...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року м. КиївСудова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Ємця А.А., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б., - за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Доценко Т.О.,

відповідача - ОСОБА_9, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - УКВ виконкому Рівненської міськради) про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2015 року, постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 03 червня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 918/144/15 за позовом заступника прокурора м. Рівного в інтересах держави в особі Рівненської міськради до УКВ виконкому Рівненської міськради, фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_10 про визнання недійсним договору оренди приміщення,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року заступник прокурора м. Рівного звернувся до суду із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Рівненської міськради, посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_10 на підставі договору оренди, укладеного з УКВ виконкому Рівненської міськради, передано приміщення, розташоване у закладі освіти, що є порушенням вимог законодавства. Після уточнення позовних вимог просив визнати недійсним цей договір оренди та зобов'язати ФОП ОСОБА_10 повернути приміщення управлінню освіти виконкому Рівненської міськради.

10 березня 2015 року УКВ виконкому Рівненської міськради звернулося до суду із клопотанням про припинення провадження у справі у зв'язку із тим, що 04 березня 2015 року між ним і ФОП ОСОБА_10 укладено угоду про розірвання оспорюваного договору оренди та підписано акт приймання-передачі (повернення) приміщення, тобто предмет спору відсутній.

Під час судового засідання прокурор підтримав клопотання про припинення провадження у справі в частині повернення приміщення. У частині визнання договору недійсним просив розглянути по суті.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2015 року провадження у справі в частині позовних вимог про повернення майна управлінню освіти виконкому Рівненської міськради припинено.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2015 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03 червня 2015 року, позов задоволено: визнано недійсним договір оренди нерухомого майна № 128-б, укладений 25 березня 2013 року між УКВ виконкому Рівненської міськради і ФОП ОСОБА_10; стягнуто з відповідачів по 609,00 грн судового збору в дохід держави.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 вересня 2015 року постанову апеляційного суду залишено без змін.

У заяві про перегляд судових рішень із підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), УКВ виконкому Рівненської міськради просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2015 року, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03 червня 2015 року та постанову Вищого господарського суду України від 16 вересня 2015 року і припинити провадження у справі в частині визнання недійсним договору оренди, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК), ст. 236 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 24 березня 2010 року у справі № 24/89 та від 30 серпня 2006 року у справі № 4/534, правовідносини в яких подібні до правовідносин у справі, що розглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені суб'єктом звернення обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 25 березня 2013 року між УКВ виконкому Рівненської міськради (орендодавець) і ФОП ОСОБА_10 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (нежитлового приміщення), що належить територіальній громаді м. Рівного № 128-б, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (далі - майно) загальною площею 59,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі управління освіти виконкому Рівненської міськради (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 30 листопада 2012 року і становить 103 347,00 грн.

Відповідно до п.п. 1.2 та 1.3 зазначеного договору майно передається в оренду з метою розміщення столярної майстерні. Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передачі.

Розмір орендної плати без податку на додану вартість становить 776,65 грн на місяць (п. 3.1 договору та розрахунок до нього).

Договір укладений строком на два роки одинадцять місяців і діє з 25 березня 2013 року до 24 лютого 2016 року включно (п. 10.1 договору).

Пунктом 10 договору оренди передбачено можливість його розірвання за взаємною згодою сторін.

25 березня 2013 року між управлінням освіти виконкому Рівненської міськради та ФОП ОСОБА_10 укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання переданого в оренду нерухомого майна та надання комунальних послуг, за умовами якого балансоутримувач забезпечує обслуговування та експлуатацію наданого в оренду нежитлового приміщення управління освіти виконкому Рівненської міськради (згідно з договором від 25 березня 2013 року № 128-б) за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 59,4 кв. м, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання зазначених робіт пропорційно до займаної ним площі згідно з розрахунком (додаток № 1). Приміщення використовується для розміщення столярної майстерні (п.п. 1.1, 1.2).

На підставі акта приймання-передачі нежитлового приміщення 29 березня 2013 року № 103 майно передано ФОП ОСОБА_10

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 09 грудня 2013 року за територіальною громадою м. Рівного в особі Рівненської міськради зареєстровано право власності на будівлю майстерні, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 419 кв. м.

Балансоутримувачем цього нежитлового приміщення, призначеного для використання у навчальному процесі, є управління освіти виконкому Рівненської міськради.

04 березня 2015 року між УКВ виконкому Рівненської міськради та ФОП ОСОБА_10 укладено угоду про розірвання договору оренди від 25 березня 2013 року № 128-б, відповідно до якої будь-які права чи зобов'язання сторін за договором оренди припиняються з моменту її підписання.

Згідно з актом приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, від 04 березня 2015 року № 231, складеним і підписаним представниками УКВ виконкому Рівненської міськради, балансоутримувача та ФОП ОСОБА_10, зазначене приміщення передано управлінню освіти виконкому Рівненської міськради.

Задовольняючи позов про визнання недійсним договору оренди, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту», оскільки здача в оренду приміщень загальноосвітніх навчальних закладів для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Суд також зазначив, що відносини за договором оренди припинені, проте розірвання договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторін права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Оскільки прокурор наполягав на розгляді позовних вимог у частині визнання договору оренди недійсним, судом встановлено порушення вимог законодавства під час його укладення, що свідчить про існування неврегульованих питань та наявність спірних правовідносин, тому підстави для припинення провадження у справі в цій частині відсутні.

У наданій для порівняння постанові у справі № 24/89 про визнання договору оренди недійсним суд касаційної інстанції з посиланням на положення ст. 207 ГК дійшов висновку, що розірваний договір оренди не може бути визнано недійсним.

У справі № 4/534 про визнання договору оренди недійсним суд касаційної інстанції з посиланням на норми ст. 236 ЦК дійшов висновку, що договір оренди може бути визнано недійсним лише на майбутнє, а оскільки оспорюваний договір розірвано в судовому порядку і його не існує на момент розгляду справи, провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку із відсутністю предмета спору. Ухвалою Верховного Суду України від 12 жовтня 2006 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 30 серпня 2006 року в справі № 4/534 (провадження № 3-3923к06).

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ГК (яка кореспондується зі ст. 236 ЦК) виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

За змістом ст.ст. 651, 653 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК).

Із правової природи такого зобов'язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків наслідки недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК, оскільки використання майна - «річ» безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором.

У справі, що розглядається, позовні вимоги прокурора зводяться до визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, який сторони розірвали, а майно повернули, тобто зобов'язання за спірним договором є припиненими.

Ураховуючи встановлені у справі обставини, визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

Викладене свідчить про те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для припинення провадження у цій справі.

Згідно з п. 1№ ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Отже, неправильне застосування судами норм матеріального права призвело до того, що господарський суд помилково розглянув спір за відсутності предмета спору, а тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із припиненням провадження у справі на підставі ст.ст. 80, 11125 ГПК.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2015 року, яке підлягає скасуванню, з УКВ Рівненської міськради та ФОП ОСОБА_10 стягнуто в дохід Державного бюджету України по 609,00 грн судового збору.

Згідно з платіжними дорученнями від 6 травня 2015 року № 95, від 12 червня 2015 року № 138 та від 28 вересня 2015 року № 222 УКВ Рівненської міськради сплачено судовий збір у розмірі 609,00 грн за подання апеляційної скарги, у розмірі 852,60 грн за подання касаційної скарги та у розмірі 1 583,40 грн за подання заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України у справі, яка розглядається, відповідно.

За змістом положень ч. 3 ст. 80 ГПК, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету. У разі припинення провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1№ ч. 1 ст. 80 ГПК, повертається сума судового збору, сплачена в усіх інстанціях, в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 80, 11123 , 11124 , 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2015 року, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03 червня 2015 року та постанову Вищого господарського суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 918/144/15 скасувати.

Провадження у справі № 918/144/15 за позовом заступника прокурора м. Рівного в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, фізичної особи - підприємця ОСОБА_10 про визнання недійсним договору оренди приміщення припинити.

Повернути управлінню комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (ідентифікаційний код - 26259563) з Державного бюджету України судовий збір: стягнутий рішенням Господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2015 року у сумі 609,00 грн; сплачений за платіжними дорученнями - від 6 травня 2015 року № 95 у розмірі 609,00 грн за подання апеляційної скарги, від 12 червня 2015 року № 138 у розмірі 852,60 грн за подання касаційної скарги, від 28 вересня 2015 року № 222 у розмірі 1 583,40 грн за подання заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України у справі № 918/144/15.

Повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_10 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) з Державного бюджету України судовий збір, стягнутий рішенням Господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2015 року у сумі 609,00 грн.

Видачу наказів доручити Господарському суду Рівненської області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді:В.П. Барбара І.С. Берднік А.А. Ємець П.І. Колесник О.І. Потильчак І.Б. Шицький

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст