У справах про відведення земельних ділянок, органи Держгеркадастру можуть бути замінені правонаступниками - органами місцевого самоврядування через вступ у силу 27.05.2021р. положення ЗК України, яким більшість державних земель передано у комунальну власність (ВС КАС №280/717/19 від 07.08.2023 р.)

Фабула судового акту: Жінка, яка за дозволом розробила проект землеустрою, оскаржувала численні відмови ГУ Держземкадастру у затвердження розробленого на замовлення позивачки проєкту землеустрою.

Суди попередніх інстанцій, встановивши порушення відповідачем прав позивачки, позов задовольнили, вважаючи, що відновлення таких прав шляхом повторного розгляду відповідної заяви належить до компетенції Головного управління Держгеокадастру, однак останнє такі висновки у касаційному суді заперечує й наголошує, що внаслідок змін у законодавстві повноваження стосовно затвердження складеної у спірних відносинах землевпорядної документації перейшли до відповідних сільських, селищних, міських рад.

Однак, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання ГУ Держгеокадастру про його заміну на правонаступника - сільську раду, мотивуючи це, зокрема, тим, що передача земельної ділянки з державної власності у комунальну не має наслідком вибуття або заміни сторони відповідача у справі.

Справа надійшла на розгляд ВС КАС, який зазначив:

Підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Законом України від 28.04.2021 №1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27.05.2021, розділ X «Перехідні положення Земельного кодексу України» доповнено пунктом 24, відповідно до якого “з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім певних земель.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.”

Аналіз вищенаведених норм дав ВС підстави для висновку, що у спірних правовідносинах починаючи з 27.05.2021, тобто до прийняття судом апеляційної інстанції постанови по суті спору і набрання нею законної сили, до набрання законної сили рішенням суду першої інстанції, повноваження стосовно затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність позивачки вказаної нею земельної ділянкою перейшли від відповідача - ГУ Держгеокадастру у до сільської ради за законом.

Отже, у цій справі: Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив відповідачу - ГУ Держгеокадастру у задоволенні поданого ним клопотання про заміну сторони її правонаступником - сільською радою, яка набула такого статусу в порядку публічного правонаступництва ще до закінчення розгляду справи по суті та ухвалення у ній судового рішення.

Він повинен був залучити до участі у розгляді цієї справи сільську раду як другого відповідача і правонаступника ГУ Держгеокадастру в частині позовних вимог, надавши їй можливість реалізувати наявні у неї процесуальні права.

Аналізуйте судовий акт: Встановлення протиправності відмови Держгеокадастру - не зумовлює відшкодування моральної шкоди. Портрібен причино-наслідковий зв‘язок між шкодою і протиправною поведінкою держоргану. (ВС КЦС №296/3114/20від 20.01.2022 р.);

Дарма визнавати протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, якщо суд не може зобов'язати Держгеокадастр надати такий дозвіл: "ефективний" захист прав від ВС КАС (справа № 480/4737/19 від 23.12.2021 р.);

Орган Держгеокадастру може відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою лише шляхом прийняття рішення. Надання простого листа вважається протиправною бездіяльністю (ВС/КАС, справа № 815/3474/17 від 29 липня 2020 р);

Орган Держгеокадастру НЕ має право відмовити у затвердженні проекту землеустрою з/д, яка приватизується, з будь-яких підстав, якщо такий проект погоджено у порядку встановленому ст. 186-1 ЗК України (ВС/КАС, № 820/4852/17 від 30 жовтня 2018р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2023 року

м. Київ

справа №280/717/19

адміністративне провадження №К/990/22480/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Сіпаки А.В. від 19.06.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Іванова С.М., Сафронової С.В., Чередниченка В.Є., від 01.06.2023,

УСТАНОВИВ:

ВСТУП

Спір виник у сфері земельних відносин щодо реалізації фізичною особою права на відведення їй у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Предметом оскарження у справі охоплюється відмова відповідача у затвердження розробленого на замовлення позивачки проєкту землеустрою.

Суди попередніх інстанцій, встановивши порушення відповідачем прав позивачки, позов задовольнили, вважаючи, що відновлення таких прав шляхом повторного розгляду відповідної заяви належить до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, однак останнє такі висновки у касаційному суді заперечує й наголошує, що внаслідок змін у законодавстві повноваження стосовно затвердження складеної у спірних відносинах землевпорядної документації перейшли до відповідних сільських, селищних, міських рад.

З огляду на це відповідач вказував, що вибув з спірних правовідносин і не є належним відповідачем за цим позовом, однак суд апеляційної інстанції заміну сторони її правонаступником не здійснив й у задоволенні клопотання відповідача про це відмовив.

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

І.І Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивачка) звернулася з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі також ГУ Держгеокадастру, відповідач), у якому просила:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.10.2018 №М-4192-3105/0/18-18 ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, яка розташована контур № НОМЕР_1 на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (кадастровий номер земельної ділянки: 2321587300:02:004:0087);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, яка розташована контур № НОМЕР_1 на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (кадастровий номер земельної ділянки: 2321587300:02:004:0087) та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, яка розташована контур № НОМЕР_1 на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (кадастровий номер земельної ділянки: 2321587300:02:004:0087).

2. В обґрунтуванні підстав та вимог позову зазначалось, що проєкт землеустрою, у затвердженні якого у спірних правовідносинах відмовив відповідач, було розроблено на підставі отриманої у встановленому законом порядку згоди уповноваженого на це органу.

3. Також вказувала, що виготовлений на її замовлення проєкт землеустрою було розроблено та погоджено у відповідності до вимог законодавства, однак на неодноразові звернення до відповідача позивачка отримувала відмови - щоразу з різних підстав.

4. Зазначала, що нею усувались усі виявлені відповідачем недоліки, проте, протягом року проект землеустрою затверджено так і не було.

5. Звертає увагу, що в останній відповіді відповідачем зроблено висновок про відсутність у нього правових підстав для затвердження проекту землеустрою, оскільки у поданих позивачем документах відсутня інформація щодо відстані запроектованої до відведення земельної ділянки до розташованих поряд водних об`єктів, відсутня інформація щодо крутизни схилів, не приведено до єдиного виду інформацію зазначену у проекті щодо агровиробничої групи ґрунтів та матеріалах агрохімічного обстеження земельної ділянки.

6. Позивачка стверджувала, що такі підстави для відмови відповідачем жодного разу не зазначались при попередніх розглядах документів. Вважала, що відповідач знаходить нові необґрунтовані підстави для порушення її права на безоплатне відведення їй земельної ділянки.

7. У зв`язку з вищевказаним позивачка у судах попередніх інстанцій висловлювала незгоду з оскаржуваною у цій справі відмовою відповідача у затверджені проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки й наполягала на незаконності такої відмови.

I.II Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 позов задоволено повністю.

9. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що як встановлено обставинами у справі, яка розглядається, та підтверджується, зокрема, наявним у її матеріалах експертним висновком, поданий відповідачу на затвердження проєкт землеустрою відповідав вимогам законодавства, а тому констатував, що у спірних відносинах відмова у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не ґрунтувалась на законі, порушувала права позивачки та як наслідок є протиправною.

10. Суд першої інстанції, проаналізувавши положення законодавства, якими врегульовані спірні у цій справі правовідносини, дійшов висновку й про те, що відповідач не наділений повноваженнями стосовно перевірки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який вже є погодженим у встановленому законом порядку.

11. Зважаючи на це, а також беручи до уваги той факт, що відмова у затвердженні поданого відповідачу проєкту землеустрою оформлена листом, суд першої інстанції визнав обґрунтованими й вимоги позову про зобов`язання ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву позивачки про затвердження такої землевпорядної документації, вказавши на належність обраного ОСОБА_1 способу захисту своїх прав.

12. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2023 рішення суду першої інстанції змінено, а саме:

викладено абзаци третій та четвертий його резолютивної частини в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області невідкладно після закінчення (скасування) воєнного стану в Україні повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, яка розташована контур № НОМЕР_1 на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (кадастровий номер земельної ділянки: 2321587300:02:004:0087).

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області невідкладно після закінчення (скасування) воєнного стану в Україні затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, яка розташована контур № НОМЕР_1 на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (кадастровий номер земельної ділянки : 2321587300:02:004:0087)».

13. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

14. Приймаючи таку постанову, апеляційний суд в цілому погодився з висновками суду першої інстанції по суті спору, однак звернув увагу на положення підпункту 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, якими встановлено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

15. З огляду на вищевказане апеляційний суд констатував, що повторний розгляд заяви позивачки про затвердження проекту землеустрою та прийняття передбаченого законом рішення з цього питання, кінцевою метою якого є отримання у власність відповідної земельної ділянки, має бути здійснений відповідачем невідкладно після закінчення строку дії воєнного стану в Україні, а тому дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції.

16. Здійснюючи апеляційний перегляд справи, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про його заміну на правонаступника - Петромихайлівську сільську раду Запорізького району Запорізької області, мотивуючи це, зокрема, тим, що передача земельної ділянки з державної власності у комунальну не має наслідком вибуття або заміни сторони відповідача у справі.

17. Апеляційний суд, відмовляючи у заміні сторони відповідача у справі, яка розглядається, її правонаступником, виходив й з того, що зазначивши про передачу земельної ділянки з державної власності у комунальну та заявивши клопотання про заміну сторони в порядку процесуального правонаступництва, ГУ Держгеокадастру фактично просило здійснити заміну неналежної сторони відповідача на належну. Однак, за позицією суду апеляційної інстанції, в силу приписів статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, повноваженням щодо заміни сторони справі наділений виключно суд першої інстанції, а відповідно таке повноваження не входить до процесуальних повноважень суду апеляційної інстанції.

I.III Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Вільнянської РДА в Запорізькій області від 24.03.2010 №491 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою з відведення земельних ділянок для передачі у власність на території Тернівської сільської ради» ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) для подальшої передачі у власність, із земель резервного фонду (контур поля №474) на території Тернівської сільської ради, для ведення особистого селянського господарства.

20. Запорізькою регіональною філією Державного підприємства «Центру ДЗК» у 2018 році виготовлено проект землеустрою.

21. Згідно висновку експерта державної експертизи про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 18.02.2018 №1497/82-18 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

22. З витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що Відділом у Вільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області було сформовано та зареєстровано земельну ділянку, присвоєно кадастровий номер 2321587300:02:004:0087, для ведення особистого селянського господарства.

23. Позивач протягом 2018 року неодноразово зверталась до відповідача із клопотанням (заявою) про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, проте отримувала відмову.

24. Так, на звернення позивача від 07.03.2018, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області листом від 16.03.2018 повідомлено позивача, що представлена на затвердження документація із землеустрою не відповідає вимогам і нормам чинного законодавства. Запропоновано долучити до проекту інформацію щодо відстані запроектованої до відведення земельної ділянки до розташованих поряд водних об`єктів. Уточнити інформацію зазначену у пункті 2 розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 24.03.2010 №491, стосовно чинності даного розпорядження. На підтвердження інформації щодо невикористаного позивачем права безоплатної приватизації із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства до матеріалів проекту долучено довідку не завірену належним чином станом на день подачі клопотання. Завдання на виконання робіт не відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 №266.

25. За результатами розгляду заяви позивача від 23.04.2018 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області листом від 05.05.2018 повідомлено позивача, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: акт прийомки - передачі межових знаків на зберігання не в повній мірі відповідає інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від18.05.2010 № 376; необхідно долучити до проекту інформацію щодо відстані запроектованої до відведення земельної ділянки до розташованих поряд водних об`єктів; оновити інформацію долучену до проекту щодо агрохімічного обстеження ґрунтів; завдання на розроблення проекту землеустрою не посвідчені виконавцем робіт.

26. Листом від 04.10.2018 відповідач відмовив позивачці у задоволенні заяви про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 21.09.2018, оскільки у поданій позивачем на розгляд документації відсутня інформація щодо відстані запроектованої до відведення земельної ділянки до розташованих поряд водних об`єктів. Звернуто увагу, що згідно статті 60 Земельного кодексу України при крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Вказано на необхідність доповнення документації такою інформацією. Також вказано про необхідність привести до єдиного виду інформацію, зазначену у проекті щодо агровиробничої групи ґрунтів та в матеріалах агрохімічного обстеження земельної ділянки, а також закінчився термін дії довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

27. Вважаючи отримані відмови протиправними, позивачка звернулася до суду із цим позовом

III. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

28. Підставами касаційного оскарження відповідач зазначає пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вказує на те, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 52 Кодексу адміністративного судочинства України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.05.2023 у справі №480/953/21.

29. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не з`ясував, що відбулося часткове припинення адміністративної компетенції відповідача, зокрема в частині розпорядження нерухомим майном, яке охоплюється предметом судового розгляду.

30. Обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень, скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання відповідача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

31. Стверджує, що відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони її правонаступником суд не встановив, що відповідач вибув з відносин, щодо яких виник спір.

32. Також скаржник звертає увагу, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, а саме Петромихайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, яка є власником спірної земельної ділянки.

33. Скаржник вважає, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково, а також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми статті 26 Кодексу України про надра щодо анулювання спеціального дозволу на користування надрами за наявності порушень законодавства у сфері надрокористування та наявності у надрокористувача сертифікату про форс-мажорні обставини.

34. Відповідно до матеріалів касаційного провадження, адресою позивачки є: АДРЕСА_1 .

35. Водночас, згідно з розділом ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, Малобілозерська сільська територіальна громада, до якої входить й с. Орлянське Василівського району Запорізької області, віднесена до територій України, які тимчасово окуповані Російською Федерацією (дата початку тимчасової окупації 26.02.2022)

36. Поштове відправлення, адресоване ОСОБА_1 , із вкладеною у нього копією ухвали Верховного Суду від 10.07.2023 про відкриття касаційного провадження у справі та копією матеріалів касаційної скарги, не прийнято для подальшого надсилання відділенням поштового зв`язку Київ - 29, про що працівниками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду складено акт від 13.07.2023 №139.

37. Відповідно до частини другої статті 12-1 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

38. Враховуючи вищевикладене та відповідно до зазначених положень законодавства ОСОБА_1 повідомлена про постановлення Верховним Судом ухвали про відкриття касаційного провадження у справі, що розглядається, шляхом розміщення 14.07.2023 тексту цього судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/povidoml_uch_sud_proc_kas/2023_07_14_280_717_19.

39. Таким чином вважається, що з 14.07.2023 ОСОБА_1 отримала вищезазначену ухвалу, у резолютивній частині якої встановлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

40. У матеріалах справи міститься номер мобільного телефону позивачки, однак за цим номером зв`язок відсутній, з огляду на що ОСОБА_1 не вдалося повідомити про надходження касаційної скарги у цій справі, про відкриття касаційного провадження та постановлення відповідної ухвали. Про це секретарем судового засідання складено телефонограму.

41. За наявною у комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» інформацією ОСОБА_1 не є користувачем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та не зареєстрована у підсистемі «Електронний кабінет».

42. Інших засобів зв`язку з ОСОБА_1 у матеріалах справи та касаційного провадження не міститься.

43. У встановлений Верховним Судом строк відзиву на касаційну каргу не надійшло, що, однак, згідно з частиною четвертою статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

44. Відповідно до частини восьмої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

45. Частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

46. За приписами абзацу першого частини першої, частин четвертої - восьмої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»;

надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

V.I Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

47. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

48. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

49. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

50. Насамперед колегія суддів відзначає, що у поданій відповідачем касаційній скарзі не міститься доводів, які б стосувались викладених у оскаржуваних судових рішеннях висновків по суті спору.

51. Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, стверджуючи, що внаслідок змін у законодавстві повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою, стосовно якої у спірних правовідносинах позивачкою було розроблено проєкт землеустрою і подано його на затвердження до ГУ Держгеокадастру, як і повноваження щодо затвердження цієї землевпорядної документації, перейшли до відповідних органів місцевого самоврядування (у цьому випадку - до Петромихайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області).

52. З цих підстав скаржник вважає, що у спірних у цій справі правовідносинах відбулось публічне правонаступництво, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій повинні були замінити сторону - відповідача на його правонаступника, однак цього не зробили й необґрунтовано відмовили у задоволенні такого клопотання, поданого ГУ Держгеокадастру.

53. За позицією скаржника це призвело до того, що апеляційний суд ухвалив судове рішення стосовно особи, яка станом на момент закінчення розгляду цієї справи вже не була учасником спірних правовідносин й поклав обов`язок щодо відновлення порушених прав позивачки на орган, який не має відповідної компетенції.

54. За твердженнями відповідача, суд вирішив питання про права та обов`язки особи, не залученої до участі у справі (Петромихайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області), не надавши їй можливості реалізувати наявні у неї процесуальні права, у тому числі щодо подання нових доказів, а також висловлення міркувань та надання письмових пояснень стосовно доказів, уже наявних в матеріалах справи, заперечень щодо пояснень та доводів інших учасників справи тощо. Це, на думку ГУ Держгеокадастру, призвело до неповного з`ясування усіх обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

55. У зв`язку з цим колегія суддів, здійснюючи у касаційному порядку розгляд цієї справи в межах зазначених у касаційній скарзі доводів та вимог, які слугували підставою для касаційного оскарження ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень, не надає оцінку наведеним у них висновкам по суті спору.

56. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, колегія суддів відзначає, що згідно з положеннями статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

57. Питання правонаступництва в адміністративному процесі вже досліджувались Верховним Судом, зокрема, у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 у справі №812/1408/16.

58. У вищевказаній постанові Верховний Суд дійшов таких висновків.

59. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

60. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

61. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 (справа №524/4478/17), від 20.02.2019 (справа №826/16659/15).

62. Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

63. Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 у справі №2а-23895/09/1270.

64. При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

65. Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

66. Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

67. При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

68. У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

69. Отже підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

70. У справі, яка розглядається, спір виник у сфері земельних відносин стосовно відмови ГУ Держгеокадастру в затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, яка розташована на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (контур поля №474; кадастровий номер земельної ділянки: 2321587300:02:004:0087).

71. З установлених у справі обставин вбачається, що вказана вище земельна ділянка станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин належала до земель державної власності сільськогосподарського призначення, а отже, в силу приписів частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, повноваження щодо її передачі у власність для всіх потреб на той час належали центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам, яким у цій справі виступає відповідач.

72. Водночас Законом України від 28.04.2021 №1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27.05.2021, розділ X «Перехідні положення Земельного кодексу України» доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

73. Аналіз вищенаведених норм дає колегії суддів підстави для висновку, що у спірних правовідносинах починаючи з 27.05.2021, тобто до прийняття судом апеляційної інстанції постанови по суті спору і набрання нею законної сили, до набрання законної сили рішенням суду першої інстанції, повноваження стосовно затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність позивачки вказаної нею земельної ділянкою перейшли від відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до Петромихайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за законом.

74. До того ж наявними у справі доказами, зокрема інформаційною довідкою від 30.05.2023 №333947988 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, підтверджується, що з 27.01.2022 (теж до вирішення цього спору по суті) власником земельної ділянки з кадастровим номером: 2321587300:02:004:0087 є Петромихайлівська сільська рада (код ЄДРПОУ 04353296).

75. Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив відповідачу - Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області у задоволенні поданого ним клопотання про заміну сторони її правонаступником - Петромихайлівською сільською радою Запорізького району Запорізької області, яка набула такого статусу в порядку публічного правонаступництва ще до закінчення розгляду справи по суті та ухвалення у ній судового рішення.

76. Колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу й на тому, що частина позовних вимог стосовно визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.10.2018 №М-4192-3105/0/18-18 ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, яка розташована: контур поля №474, на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (кадастровий номер земельної ділянки: 2321587300:02:004:0087), правильно звернута до первісного відповідача, оскільки такі дії (відмова), які оскаржуються, вчинені ним безпосередньо.

77. Проте внаслідок описаних вище у цій постанові змін у законодавстві обов`язок щодо відновлення порушених прав позивачки, якщо це буде доведено і встановлено судом, починаючи з 27.05.2021 покладався на Петромихайлівську сільську раду Запорізького району Запорізької області як на орган, компетентний відновити такі права, та розпорядника бажаною до отримання ОСОБА_1 земельною ділянкою, яка є сформованою.

78. За наведеного колегія суддів переконана, що суд апеляційної інстанції повинен був залучити до участі у розгляді цієї справи Петромихайлівську сільську раду Запорізького району Запорізької області як другого відповідача і правонаступника ГУ Держгеокадастру в частині позовних вимог, надавши їй можливість реалізувати наявні у неї процесуальні права, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України).

79. Поряд із цим варто відзначити, що за правилами пункту 1 частини першої статті 306 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з`ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

80. Отже суд апеляційної інстанції, здійснюючи підготовку справи до апеляційного розгляду, у будь - якому випадку повинен був залучити до участі у цій справі Петромихайлівську сільську раду Запорізького району Запорізької області, яка станом на той час вже була власником земельної ділянки, щодо якої виник спір у справі, яка розглядається, та повноваження стосовно розпорядження якої належали саме цій сільській раді, а не відповідачу.

81. Невиконання таких вимог процесуального закону унеможливило участь у справі вищевказаного органу місцевого самоврядування і реалізацію ним прав та обов`язків, визначених у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України.

82. Колегія суддів також підкреслює, що повноваження суду стосовно заміни сторони її правонаступником можуть бути реалізовані на будь-якій стадії судового процесу, про що вказано безпосередньо у нормах статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, а згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.06.2018 у справі №2а-23895/09/1270, й згодом застосовану Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 у справі №812/1408/16, заміна адміністративним судом сторони чи третьої особи іншим суб`єктом в порядку процесуального (публічного) правонаступництва можлива на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами).

83. Зміст поданого відповідачем клопотання про заміну його правонаступником, яка можлива на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі й під час апеляційного перегляду справи, засвідчує, що у ньому не містилось вимог про заміну ГУ Держгеокадастру на належного відповідача в порядку статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому колегія суддів критично ставиться до наведених у оскаржуваній постанові висновків про те, що вирішення порушеного заявником питання не належить до повноважень суду апеляційної інстанції.

84. Вищевикладене засвідчує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також дає підстави для висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає встановленим у статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям законності та обґрунтованості.

85. Суд же касаційної інстанції, в силу наявних у нього повноважень, закріплених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

V.ІІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

86. За правилами пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

87. Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої, частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

88. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що апеляційним судом були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим та на підставі частини другої статті 353 цього Кодексу, оскаржуване судове рішення належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

89. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, повно і всебічно встановити обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин й охоплюються предметом доказування, надати належну і повну юридичну оцінку обставинам справи та усім аргументам учасників справи, перевірити їх доказами, та постановити рішення відповідно до вимог 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

90. Керуючись статтями 340 341 344 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2023 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик