Ухвала

Іменем України

12 липня 2019 року

м. Київ

справа № 522/26382/15-ц

провадження № 61-12198ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 31 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ боргів подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ боргів подружжя.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2018 року первісний позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження.

Разом із вказаним зустрічним позовом ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд для забезпечення зустрічного позову накласти арешт та заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 110,2 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4; заборонити Приморському відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області або будь-яким іншим органам державної виконавчої служби вчиняти будь-які виконавчі дії в рамках зведеного виконавчого провадження № 53135111 або будь-яких інших виконавчих проваджень, за якими боржником виступає ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, щодо примусового виконання виконавчих листів, виданих на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 рудня 2015 року у цивільній справі № 522/15934/15-ц, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2015 року у цивільній справі № 522/4799/15-ц, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2013 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 26 березня 2015 року у цивільній справі № 2/1522/11191/11, крім закриття виконавчого провадження або повернення виконавчих листів стягувачу без виконання.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що зазначені судові рішення перебувають на виконанні Приморського відділу державної виконавчої служби м.

Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Відповідно до зведеного виконавчого провадження № 53135111 з ОСОБА_1 стягується повна сума за всіма трьома зазначеними рішеннями судів, що в свою чергу порушує право ОСОБА_1 на справедливий розподіл зобов'язань отриманих подружжям під час шлюбу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2019 року заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 задоволено. Накладено заборону на відчуження нерухомого майна - нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 110,2 кв. м, що знаходяться у м. Одеса, а саме: по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_4; заборонено вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаних нежитлових приміщень; заборонено Приморському відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області або будь-яким іншим органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям, вчиняти будь-які виконавчі дії в рамках зведеного виконавчого провадження, за якими боржником виступає ОСОБА_1, щодо примусового виконання виконавчих листів, виданих на підставі: рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2015 року у цивільній справі № 522/15934/15-ц; рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2015 року у цивільній справі № 522/4799/15-ц; рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2013 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 26 березня 2015 року у цивільній справі № 2/1522/11191/11, крім закриття цього виконавчого провадження або повернення виконавчих листів стягувачу без виконання.

Постановою Одеського апеляційного суду від 31 травня 2019 року апеляційні скарги акціонерного товариства "Укрсиббанк" (далі - АТ "Укрсиббанк"), публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") задоволено частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2018 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Одеського апеляційного суду від 31 травня 2019 року скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, залишити в силі ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2019 року.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Із оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності судового рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

У рішенні Дейвіда Горнсбі (David Hornsby) та Ади Енн Горнсбі (Ada Ann Hornsby) проти Грецької Республіки, № 18357/91, § 40 від 19 березня 1997 року, у справі "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін".

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на норми ЦПК України, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 151 ЦПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Судом установлено, що відповідно до договору про відновлювальну кредитну лінію від 16 серпня 2007 року відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Державний ощадний банк України") надало ОСОБА_1 кредит у сумі 250 тис. доларів США, зі сплатою 14 % річних терміном до 16 серпня 2017 року. Для забезпечення виконання умов цього кредитного договору 16 серпня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Крім того, для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 16 серпня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Крицькою Н. В. за реєстровим № 7439.

Згідно з пунктом 1.2. зазначеного іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_5, загальною площею 63,1 кв. м, житловою площею 45,2 кв. м, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 09 листопада 2001 року № 1-4896, а також нежитлові підвальні приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 157,7 кв. м.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2013 року стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" суму кредитної заборгованості у розмірі 359 349 доларів 99 центів США, з яких: заборгованості за кредитом у розмірі 171 850 доларів США; прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 78 149 доларів 64 центів США; заборгованість по відсотках у розмірі 78 913 доларів 69 центів США; заборгованість по пені за відсотками у розмірі 16 066 доларів 86 центів США; заборгованість по пені по основному боргу у розмірі 15 469 доларів 80 центів США.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 26 березня 2015 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2013 року змінено: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість у розмірі 269 082 доларів США та 243 978 грн 75 коп.

Судом також встановлено, що нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до іпотечного договору від 06 вересня 2007 року укладеного для забезпечення виконання зобов'язання за кредитними договорами від 16 червня 2007 року перебуває у заставі ПАТ "УкрСиббанк". Станом на 17 серпня 2018 року заборгованість за кредитними договорами не погашена.

Отже, нежитлове приміщення по АДРЕСА_3, а також квартира АДРЕСА_5 перебувають у заставі АТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Державний ощадний банк України" відповідно.

Встановивши, що судом накладено арешт на майно, яке перебуває у заставі АТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Державний ощадний банк України", суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову судом першої інстанції права АТ "УкрСиббанк" і ПАТ "Державний ощадний банк України" як іпотекодержателів спірного майна не було враховано та не було залучено їх до участі у справі.

Крім того, у пункті 2 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" судам роз? яснено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Посилання в касаційній скарзі на те, що зі ОСОБА_1 стягується повна сума боргу за всіма зазначеними судовими рішеннями, що порушує її право на справедливий розподіл зобов'язань отриманих подружжям під час шлюбу, є безпідставними, оскільки судові рішення, за якими здійснюється виконавче провадження набрали законної сили, а заявник не позбавлена права звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу в порядку регресу.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ боргів подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 31 травня 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара