20.04.2018 | Автор: Веб-ресурс "Протокол" Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

ВС/КЦС: Якщо балансоутримувач не був визначений, за падіння дерева на автомобіль відповідає Виконавчий орган місцевої ради, а не сама місцева рада (ВС/КЦС у справі № 2-1474/11-ц від 04 квітня 2018р.)

Фабула судого акту: У деліктних спорах здавалося би при очевидності шкоди та наочності вини, часто складно правильно визначити відповідача для суду, тобто особу, яка згідно закону відповідальна у цивільному правопорушенні та має компенсувати потерпілому шкоду.  

Випадки падіння дерев на автомобілі непоодинокі. Проте відповідальних осіб у населеному пункті за шкоду заподіяну таким падінням не так просто знайти. В будь-якому випадку ніхто добровільно нічого нікому не відшкодовує, тому якщо немає страховки, власнику автомобілю пряма дорога в суд. При цьому процес буде дуже довгий оскільки відповідач оскаржує все, що тільки можна.  

За загальним правилом за деревами в населеному пункті доглядає землекористувач земельної ділянки, на якій ці дерева знаходяться.  Тобто, дерева повинні перебувати на балансі землекористувача і в ідеалі повинні бути про це якісь документи. Дерева, що ростуть на землях комунальної власності, які не передані у оренду, як правило, доглядаються спеціальним комунальним підприємством і перебувають на балансі у цього підприємства.  Хоча і тут повинна бути правова підстава, наприклад для догляду за деревами на прибудинковій території – договір на утримання та благоустрій прибудинкових територій.

Отже, багато дерев в населеному пункті можуть не мати балансоутримувача, проте все одно падати на припарковані автомобілі.  Хто ж  тоді є відповідачем у справі про стягнення шкоди заподіяної власнику пошкодженого автомобілю? Ця справа саме про це.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, стягнув шкоду з місцевої ради. На думку цих судів саме місцева рада, яка розпоряджається землями комунальної власності, зобов’язана була визначитися із балансоутримувачем дерев, які ростуть на цих землях, і цього не зробила.

ВС скасував ці рішення і відмовив власнику автомобіля у задоволенні позову обґрунтовуючи таке рішення підпунктом 7, пункту «а», частини першої, ст. 30 ЗУ «Про місцеве самоврядування».  ВС підкреслив, що  визначення балансоутримувача дерев та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради, а не самої міської ради. Тобто, матеріально відповідальним за падіння позабалансових дерев на автомобілі згідно закону є виконавчий орган місцевої ради.  

Отже, в цій справі власник автомобілю з самоого початку неправильно визначив відповідачем у справі місцеву раду, а суди з цим погодились.  

Цікавими є також аргументи представника відповідача о цій справі. За його думкою власник автомобілю порушив положення ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме:  зберігав свій автомобіль у житловій зоні під деревом, що мало ознаки сухостою, а не на спеціально відведеному майданчику, а тому майнова шкода була заподіяна внаслідок недбалості та необережності самого позивача. Хоча це і не спрацювало…

Аналізуйте судовий акт: На автомобіль впало дерево - хто відшкодовує шкоду? (Постанова ВГСУ у справі № 38/67 від 24.01.2012, судді: Овечкін В.Е., Чернова Є. В., Цвігун В. Л,)

Пошкодження автомобіля в результаті падіння з даху брили снігу з льодом не пов’язане з бездіяльністю комунального підприємства, якщо власник автомобіля здійснив його паркування в неналежному місці (ВГСУ, Справа № 910/30090/15, 10.05.17)

Ст. 1174 застосовується у випадку, коли є відомою конкретна посадова особа органу влади, місцевого самоврядуванням, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю якої завдано шкоди (ВС/КЦС, № 638/13100/14-ц, 22.03.18)

 Шкода, заподіяна особі або майну фізичної чи юридичної особи твариною, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її утримує. Вона звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини (ВС/КЦС, № 281/618/15-ц, 28.02.18)

Особа, яка не є власником майна, але має права розпоряджатись ним МАЄ право на відшкодування шкоди завданої цьому майну (№ 6-1365цс17 від 11.10.2017)

Відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду існує презумпція завдавача шкоди, згідно якої не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини (справа № 6-1648ск16, 20.04.16)

 

                                                                                                  

                                                                                                 Постанова                                                      

                                                                                              Іменем України

04 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 2-1474/11-ц

провадження № 61-6202 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Стрільчука В. А.

Суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: Управління житлово-комунального господарства Кіровської районної у

м. Дніпропетровську ради, Дніпропетровська міська рада, Комунальне підприємство «Міськзеленбуд», Комунального підприємство «Житлове господарство Кіровського району» Дніпропетровської міської ради, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2015 року у складі судді Колесніченко О. В. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління житлово-комунального господарства Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, Дніпропетровської міської ради, Комунального підприємства «Міськзеленбуд» (далі - КП «Міськзеленбуд»), Комунального підприємства «Житлове господарство Кіровського району» (далі - КП «Житлове господарство Кіровського району») Дніпропетровської міської ради про відшкодування майнової шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 14 червня 2010 року на належний йому автомобіль марки «Фольксваген Пассат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який він залишив на тимчасовій зупинці біля будинку № 62 по проспекту Кірова у м. Дніпропетровську, впало дерево.

Внаслідок зазначеної події автомобіль отримав механічні пошкодження, а йому, як власнику, завдано майнову шкоду у розмірі 41 871 грн, яку позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути з Дніпропетровської міської ради.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Дніпропетровської міської ради на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 41 871 грн 94 коп.

У задоволені решти позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у порушення вимог підпункту 7 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» Дніпропетровська міська рада не визначилася з балансоутримувачем дерев, що росли біля будинку № 62 по проспекту Кірова у м. Дніпропетровськ, що є підстави для стягнення майнової шкоди з неї, як власника земельної ділянки, на якій воно росло.

Позивачем доведено розмір збитків, що підлягають відшкодуванню відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Крім того, позивач не заявляв самостійних позовних вимог до Управління житлово-комунального господарства Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, КП «Міськзеленбуд», КП «Житлове господарство Кіровського району» Дніпропетровської міської ради, а підтримував позовні вимоги виключно до Дніпропетровської міської ради.  

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу КП «Житлове господарство Кіровського району» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов  правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення майнової шкоди з Дніпропетровської міської ради, оскільки відповідач не визначився з балансоутримувачем об'єктів благоустрою на прибудинкових територіях по проспекту Кірова, 62 у м. Дніпропетровську, а відтак саме він має нести відповідальність за майнову шкоду, заподіяну позивачу внаслідок падіння дерева, розташованого на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності громади м. Дніпропетровська.

19 травня 2016 року Верховною Радою України прийнято постанову «Про перейменування м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області» на місто Дніпро.

Відповідно до частини першої Рішення сесії Дніпропетровської міської ради (VIIскликання) у зв'язку із перейменуванням м. Дніпропетровська на м. Дніпро, Дніпропетровська міська рада є Дніпровською міською радою.

У касаційній скарзі Дніпровська міська рада просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до Дніпровської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено, що саме діями Дніпровської міської ради порушено його права та інтереси, а також завдано майнову шкоду, тобто не доведено вини відповідача.

Суди не звернули увагу на те, що у порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» позивач зберігав свій автомобіль у житловій зоні під деревом, що мало ознаки сухостою, а не на спеціально відведеному майданчику, а тому майнова шкода була заподіяна внаслідок недбалості та необережності самого позивача.

Крім того Дніпровська міська рада не є спеціалізованим підприємством - баланстоутримувачем об'єктів благоустрою зеленого господарства державної чи комунальної власності.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами установлено, що 14 червня 2010 року працівниками другої самостійної державної пожежної частини Кіровського району Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області зафіксовано факт падіння дерева на два автомобілі, у тому числі на належний позивачу автомобіль марки «Фольксваген-Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до висновку авто-товарознавчого дослідження від 16 червня 2010 року, вартість майнової шкоди, завданої власнику автомобіля марки «Фольксваген-Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 41 871 грн 94 коп.

Дніпропетровська міська рада не визначала баласоутримувача дерев, що ростуть біля будинку № 62 по просп. Кірова у м. Дніпропетровську. Відповідачі КП «Житлове господарство Кіровського району» Дніпропетровської міської ради, Управління житлово-комунального господарства Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, КП «Міськзеленбуд» не є балансоутримувачем дерев, що ростуть по вулиці. Полєтаєва, та біля будинку № 62 по проспекту Кірова у м. Дніпропетровську.

Пунктом 9 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, їх озелененням, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.

Положеннями статті 25, частини першої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території. Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади

Відповідно до пункту 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, якими врегульовано питання утримання зелених насаджень (далі - Правила), до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Пунктом 5.5 вказаних Правил передбачено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено право громадян звертатися до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його  вини у завданні шкоди позивачеві.

Відповідно до підпункту 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від  форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Тобто, організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради, а тому обов'язок відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди, внаслідок падіння дерева, не може бути покладено на Дніпровську міську раду, як орган місцевого самоврядування.

За змістом статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду з указаним позовом ОСОБА_1 заявляв вимоги про відшкодування майнової шкоди до Управління житлово-комунального господарства Кіровської районної ради м. Дніпропетровська. В подальшому суд першої інстанції залучив до участі у справі як відповідачів: Дніпропетровську міську раду,

КП «Місьзеленбуд», КП «Житлове господарство Кіровського району» Дніпропетровської міської ради.

З матеріалів справи убачається, що позивач підтримував позовні вимоги лише до Дніпровської міської ради, клопотання щодо залучення виконавчого органу Дніпровської міської ради, що здійснює організацію благоустрою населених пунктів, а також контроль за станом благоустрою та озеленення не заявляв.

Таким чином, покладаючи цивільно-правову відповідальність за заподіяну позивачу шкоду на Дніпровську міську раду, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшли помилкового висновку, що внаслідок бездіяльності саме міської ради щодо не призначення балансоутримувачів об'єктів благоустрою та нездійснення самоврядного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території, позивачеві було заподіяно майнову шкоду.

За змістом частин першої, другої  статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміна рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміні рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Ураховуючи, що суди неправильно визначили правовідносини, що виникли між сторонами та застосували норми матеріального права, що не підлягають застосуванню, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому в силу статті 412 ЦПК України, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до підпунктів, «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції - скасуванню, сплачений Дніпровською міською радою судовий збір при поданні касаційної скарги у розмірі 1 600 грн 00 коп. підлягає стягненню з

ОСОБА_1 на користь відповідача.

Керуючись статтями 400402412416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про відшкодування майнової шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради 1 600 грн 00 коп. судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                    В. А. Стрільчук

 В.О. Кузнєцов

А.С. Олійник

О.В. Ступак

Г.І. Усик

7
Подобається
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення