ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року

м. Київ

справа № 640/17999/16-а

адміністративне провадження № К/9901/45605/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Васильєва І. А. - головуючий суддя, Судді: Юрченко В. П., Хохуляк В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальника Управління боротьби з митними правопорушеннями Харківської митниці ДФС Волокітіна Є. П., Харківської митниці ДФС про порушення митних правил та закриття провадження у справі, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 04.07.2017 (суддя Золотарьова Л. І.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 (головуючий суддя Жигилій С. П., судді: Перцова Т. С., Дюкарєва С. В.),

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати дії заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальника Управління боротьби з митними правопорушеннями Харківської митниці ДФС Волокітіна Євгена Петровича щодо притягнення її, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 469 Митного кодексу (МК) України протиправними;

- скасувати постанову в справі про порушення митних правил №743/80700/16, винесену 10.11.2016 заступником начальника Харківської митниці ДФС - начальником Управління боротьби з митними правопорушеннями Харківської митниці ДФС Волокітіним Є. П., якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною другою статті 469 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн за порушення митних правил, передбачених частиною другою статті 469 МК України;

- закрити провадження в справі про порушення митних правил за відсутності складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування позовних вимог позивачка доводила, що користування або розпорядження транспортними засобами особистого користування, які поміщені, в тому числі в митний режим ''транзит'', не є адміністративним правопорушенням. Наголошувала, що в її діях відсутній склад правопорушення, передбачений частиною другою статті 469 МК України. Крім того, протокол від 06.10.2016 №743/80700/16, яким зафіксовано порушення нею ( ОСОБА_1 ) митних правил, та на підставі якого прийнята спірна постанова про її притягнення до адміністративної відповідальності, ґрунтується на рапорті працівників патрульної поліції, який відповідно до пункту 2.2.9 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС від 23.08.2012 №747, належить до внутрішніх документів і, на її думку, не може слугувати доказом в адміністративній справі про порушення митних правил.

Київський районний суд м. Харкова постановою від 04.07.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017, в позові відмовив.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що митне оформлення транспортного засобу, ввезеного на територію України в митному режимі ''транзит'', можна вважати закінченим у разі його вивезення за межі митної території України. А допоки ввезений громадянином ОСОБА_2 через відділ митного оформлення №1 митного поста ''Ягодин'' Волинської митниці ДФС на митну територію України транспортний засіб з метою транзиту не вивезено за межі митної території України, то такий транспортний засіб є товаром, митне оформлення якого не закінчено, та перебуває під митним контролем.

У зв`язку з встановленням факту користування ОСОБА_1 транспортним засобом ''VW PASSAT'', ввезеним на митну територію України іншим громадянином ( ОСОБА_2 ) в режимі транзиту, без дозволу органу доходів і зборів, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно виніс постанову про порушення митних правил від 10.11.2016 №743/80700/16 та притягнув ОСОБА_1 до відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого частиною другою статті 469 МК України.

Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення.

У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права внаслідок неналежної оцінки обставин справи та доказів її невинуватості, просила скасувати постанову Київського районного суду м. Харкова від 04.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017, як такі, що не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі позивачка навела обставини, що передували оформленню постанови щодо притягнення її до відповідальності, та, аналізуючи норми статті 202 та частини другої статті 469 МК України, правову позицію Конституційного Суду України в рішення від 31.03.2015 у справі № 1-4/2015 щодо порушеного у конституційному зверненні питання стосовно офіційного тлумачення словосполучення „користування та розпорядження", висновувала, що користування або розпорядження транспортним засобами особистого користування, які ввезені з метою транзиту через митну територію України, не є адміністративним правопорушенням, передбаченим у частині другій статті 469 МК України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.11.2017 (суддя Мороз Л. Л.) відкрив у цій справі касаційне провадження №К/800/36247/17.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення як безпідставну, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів`` та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України та відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи {частина третя статті 3 КАС України}.

Оцінюючи правильність застосування судами норм матеріального права до встановлених у цій справі обставин, процесуального права, з урахуванням доводів позивачки у касаційній скарзі, заперечень відповідача на касаційну скаргу, суд виходить з такого.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 06.10.2016 до митниці надійшов рапорт інспектора патрульної поліції із доповіддю обставин скоєння 06.10.2016 громадянкою ОСОБА_1 правопорушення під час керування транспортним засобом, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та з повідомленням про те, що 06.10.2016 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення.

06.10.2016 головним державним інспектором відділу протидії митним правопорушенням Управління боротьби з митними правопорушеннями Харківської митниці ДФС Сучіловим Є. О. складено протокол № 743/80700/16 відносно ОСОБА_1 про порушення нею митних правил.

За змістом протоколу 06.10.2016 об 11:00 год. працівниками Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції України на автошляху по вул. Р. Ролана, 12, зупинено транспортний засіб іноземної реєстрації марки Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням громадянки України ОСОБА_1 .

Згідно з базою даних АСМО ''Інспектор'' ЄАІС ДФС України вказаний транспортний засіб ввезено на митну територію України 06.09.2016 громадянином України ОСОБА_2 у митному режимі ''транзит''.

Належність транспортного засобу ТОВ ''СОЛТ ГРУП'' з місцезнаходженням у м. Варшаві, Польща, сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Наведені обставини стали підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке встановлена частиною другою статті 469 МК України, - розпорядження без дозволу органу доходів і зборів товарами, митне оформлення яких не закінчено, а саме - користування / розпорядження товарами, а саме транспортним засобом марки Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , митне оформлення якого не закінчено, без дозволу органу доходів і зборів.

З огляду на викладені обставини 10.11.2016 заступник начальника Харківської митниці ДФС - начальник Управління боротьби з митними правопорушеннями Харківської митниці ДФС Волокітін Є. П. прийняв оскаржувану постанову, згідно з якою позивачку визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною другою статті 469 МК України.

Відповідно до статтею 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом ''б'' пункту 2 частини другої статті 91 МК України визначено, що митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються від органу доходів і зборів, розташованого на митній території України, до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України.

За змістом пункту 57 частини першої статті 4 МК України до товарів відносять будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Згідно зі статтею 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

Відповідно до частини шостої статті 96 МК України при вивезенні за межі митної території України товарів, поміщених у митні режими експорту, реекспорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території, положення Глави 17 ''Транзит'' застосовуються з моменту початку переміщення зазначених товарів з органу доходів і зборів відправлення і до моменту пред`явлення їх органу доходів і зборів призначення.

За правилами частини першої статті 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

Частинами п`ятою, шостою статті 102 МК України також передбачено, що для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів призначення після представлення товарів, поміщених у митний режим транзиту, та митної декларації або іншого документа, визначеного статтею 94 цього Кодексу, перевіряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань державної митної справи до переміщення товарів у митному режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту.

За змістом частини п`ятої статті 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно з пунктом 29 частини першої статті 4 МК України митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас, частиною третьою статті 325 МК України визначено, що користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Як встановили суди попередніх інстанцій, відносно автомобіля марки Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який ввезений ОСОБА_2 в Україну в митному режимі ''транзит'', не виконані митні формальності щодо дотримання вимог митного законодавства, тобто вказаний транспортний засіб не вивезений за межі митної території України й не поміщений в інший митний режим, передбачений МК України.

Відповідно до статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Частиною другою статті 469 МК України передбачено, що зміна стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації-отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу органу доходів і зборів, а так само невжиття передбачених частиною четвертою статті 204 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк тимчасового зберігання яких під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації-отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі закінчився, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приймаючи до уваги, що не було закінчено митне оформлення транспортного засобу, поміщеного в митний режим транзиту, який передбачає пересування транспортного засобу без будь-якого використання окрім з метою переміщення під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів, та одночасне використання цього транспортного засобу, висновок судів попередніх інстанцій про наявність у діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого частиною другою статті 469 МК України, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

При цьому суди цілком обґрунтовано відхилили посилання позивачки на рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 у справі № 1-4/2015, де надано тлумачення словосполучення ''користування та розпорядження'', оскільки таке тлумачення здійснено саме щодо транспортних засобів особистого користування, які поміщені в митний режим тимчасового ввезення на митну територію України (а не ''транзит'', як у розглядуваній ситуації).

Також колегія суддів апеляційного суду слушно зауважила, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови від 10.11.2016 став не факт надходження 06.10.2016 до Харківської митниці ДФС рапорту працівника патрульної поліції, а факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, за що останню постановою інспектора роти № 1 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Харкові ДПП лейтенанта поліції Даниленко О. В. від 06.10.2016 серії АР №102197 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права.

Доводи позивачки у касаційній скарзі щодо підстави касаційного оскарження фактично полягають у площині переоцінки доказів у справі, що відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС України знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Харкова від 04.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк