ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року

м. Київ

справа № 484/1145/22

провадження № 61-9819св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Миколаївської обласної ради,

третя особа - головний лікар Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Миколаївської обласної ради Самойлов Андрій Леонідович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Вяловою Іриною Миколаївною, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 лютого 2023 року у складі судді Маржиної Т. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Темнікової В. І., Тищук Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Миколаївської обласної ради (далі - КНП «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом № 46-к від 26 січня 2017 року ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року прийнято водієм автотранспортних засобів екстреної медичної допомоги виїзної бригади І класу Первомайської СЕ(Ш)МД КНП «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».

Наказом головного лікаря КНП «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» МОР Самойлова А. Л. за № 256/к/тр від 29 березня 2022 року з 31 березня 2022 року його було звільнено з займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання обов`язків, покладених трудовим договором.

Позивач вважає такий наказ незаконним, посилаючись на те, що його звільнення було проведено з порушенням норм трудового законодавства, не було систематичності невиконання ним посадових обов`язків, покладених на нього трудовим договором, а тому відсутні підстави для його звільнення.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) № 256/к/тр від 29 березня 2022 року;

- поновити його на роботі на посаді водія автотранспортних засобів екстреної медичної допомоги виїзної бригади І класу Первомайської СШМД КНП «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення - 31 березня 2022 року до дня прийняття рішення судом.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 грудня 2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, керівника КНП «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» - головного лікаря Самойлова А. Л.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.

Зокрема, суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_1 протягом року двічі допустив порушення покладених на нього посадовою інструкцією водія виїзної бригади обов`язків та трудової дисципліни, за що до нього було застосовано заходи громадського стягнення у вигляді товариського зауваження (протокол робочої групи від 27 січня 2022 року) та дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення (наказ № 256/к/тр від 29 березня 2022 року). При цьому, порушення від 25 березня 2022 року було грубим і зухвалим. Громадське стягнення, яке було застосовано до позивача 27 січня 2022 року, не було визнане протиправним і не скасоване в установленому законом порядку. Таке стягнення передбачене Статутом закладу, Колективним договором і Правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також КЗпП України в редакції, чинній на час звільнення,.

Отже, факти невиконання позивачем покладених на нього посадових обов`язків та трудової дисципліни дійсно мали систематичний характер, належним чином зафіксовані та повністю знайшли своє підтвердження у суді.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, позивач в особі представника - адвоката Вялової І. М. подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Вяловою І. М., залишено без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 лютого 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

03 липня 2023 року на адресу Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Вялова І. М., надійшла касаційна скарга на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 лютого 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 травня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 07 вересня 2023 року КНП «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

21 серпня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Олени Грицик від 11 січня 2024 року № 55/0/226-24 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного С. О. на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. справу № 484/1145/22 (провадження № 61-9819св23) призначено судді-доповідачеві: Коротенку Є. В. Судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Тітов М. Ю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що наказом № 46-к від 26 січня 2017 року ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року прийнято водієм автотранспортних засобів екстреної медичної допомоги виїзної бригади І класу Первомайської СЕ(Ш)МД КНП «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».

На підставі наказу № 46-к-а від 26 січня 2017 року з 01 лютого 2017 року ОСОБА_1 прийнято на роботу за сумісництвом на посаду водія автотранспортних засобів екстреної медичної допомоги виїзної бригади І класу Первомайської СЕ(Ш)МД КНП «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».

В КНП «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» діє профспілка, проте позивач не є її членом.

27 січня 2022 року на підставі пояснювальної записки старшої медичної сестри Первомайської СЕ(Ш)МД ОСОБА_2 від 19 січня 2022 року, яка просила прийняти міри до позивача, за розпорядженням заступника головного лікаря з оперативної та медичної роботи служби екстреної медичної допомоги, медицини катастроф та цивільного захисту населення ОСОБА_3 була скликана робоча група для розгляду питання щодо виконання функціональних обов`язків та трудової дисципліни водія виїзної бригади ОСОБА_1 .

Підставою для розгляду вказаного питання відносно ОСОБА_1 , згідно пояснювальної записки, стала неадекватна поведінка останнього, постійний конфлікт з керівництвом бригади - лікарем ОСОБА_4 . За час епідемії Covid - 19 протягом 2021 - 2022 років намагався встановити чергу на обслуговування викликів до хворих з Covid - 19, про що дзвонив диспетчерам та заступнику головного лікаря ОСОБА_3 . При обслуговуванні виклику по вул. Київській намагався керувати лікарем ОСОБА_4 , погрожуючи бійкою. Довгий час керівник бригади намагався улагодити дисципліну в бригаді самотужки, але водій ніяких висновків не зробив.

За результатами розгляду вказаних фактів Протоколом засідання робочої групи Первомайської СЕ(Ш)МД КНП «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» б/н від 27 січня 2022 року за порушення етичних принципів поведінки, неодноразове створювання конфліктних ситуацій в бригаді ОСОБА_1 було оголошено товариське зауваження та попереджено його про неприпустимість ганебної поведінки в подальшому.

28 березня 2022 року рапортом старшої медичної сестри СШМД м. Первомайська Лозової Л. М. до відома головного лікаря КНП «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» було доведено факт порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, який полягав у тому, що 25 березня 2022 року при обслуговуванні виклику № 123 до хворої ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, що в 25 км від міста, між лікарем ОСОБА_4 та водієм ОСОБА_1 виник конфлікт, в результаті якого водій заблокував двері кабіни та залишив лікаря на вулиці.

У своєму рапорті лікар ОСОБА_4 зазначав, що 25 березня 2022 року бригада № 121 (у складі лікар - ОСОБА_4 , ф-р ОСОБА_6 та водій ОСОБА_1 ) обслуговували виклик № 123 до хворої ОСОБА_5 , що проживає у АДРЕСА_1. ДS: Covid - 19 (+) від 22 березня 2022 року, 15 років тому видалена нирка зліва. Хвору було вирішено госпіталізувати до інфекційного відділення Первомайської ЦРЛ і вона знаходилася у салоні автомобіля у супроводі ф-ра ОСОБА_6 . Він, знявши захисний костюм, перчатки та захисний щіток хотів сісти до кабіни автомобіля разом з водієм, але водій ОСОБА_1 не пустив його до кабіни, заблокував двері та поїхав з місця виклику, залишивши його у с. Синюшин Брід. До станції швидкої допомоги у м. Первомайськ добирався попутним транспортом.

Наказом (розпорядженням) головного лікаря КНП «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» № 256/к/тр від 29 березня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з 31 березня 2022 року з посади водія автотранспортних засобів, екстреної медичної допомоги, виїзної бригади за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП за систематичне невиконання обов`язків, покладених трудовим договором. Підставою звільнення зазначено рапорт старшого фельдшера Первомайської СЕ(Ш)МД.

Наказом № 257/к/тр КНП «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 29 березня 2022 року про припинення трудового договору (контракту) за сумісництвом ОСОБА_1 звільнено з 31 березня 2022 року з посади водія автотранспортних засобів екстреної медичної допомоги виїзної бригади за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП за систематичне невиконання обов`язків, покладених трудовим договором.

Також встановлено, що відповідно до пункту 9.4 Статуту КНП «Миколаївський обласний центр медичної допомоги та медицини катастроф» виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства регулюються колективним договором.

Пунктом 3.2.1. Колективного договору (послідуючими змінами) передбачено, що працівники зобов`язані знати та виконувати посадові інструкції, «Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників КНП «МОЦЕМД та МК» МОР, вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, протипожежної безпеки тощо.

Основні обов`язки працівників передбачені у розділі 3 Правила внутрішнього трудового розпорядку. Зокрема, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінного, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитись до майна власника, з яким укладено трудовий договір; вчасно приходити на роботу, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, утримуватись від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їх трудові обов`язки; додержуватися зобов`язань з охорони праці, передбачених колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку закладу, установи, організації, підприємства та інше.

Відповідно до посадової Інструкції водія виїзної бригади, затвердженої головним лікарем 01 листопада 2017 року, та з якою ознайомлений позивач, про що свідчить його підпис, водій спеціалізованого санітарного автомобіля, який є членом виїзної бригади Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (далі-Центру), забезпечує транспортування медичних працівників та оснащення бригади до місця виклику, надання першої медичної допомоги постраждалим при надзвичайних ситуаціях, транспортування пацієнтів у супроводі медичних працівників. Водій підпорядковується завідуючому відділом з надання консультативної та екстреної медичної допомоги, водію-механіку, черговому диспетчеру, а в оперативній роботі - керівнику виїзної бригади, фельдшеру-диспетчеру та старшому черговому медичного працівнику Центру (пункти 1.1, 1.4.). Водій виконує правила внутрішнього трудового розпорядку Центру, дотримується правил охорони праці, відповідно до діючих Інструкцій та законодавчих актів України. Правил особистої гігієні (пункт 2.2.). Забезпечує доставку медичних працівників та оснащення виїзної бригади Центру до місця призначення у найкоротші строки та оптимальним маршрутом (пункт 2.4). Володіє навичками надання першої медичної допомоги в екстрених ситуаціях, бере участь у наданні екстреної медичної допомоги та перенесені постраждалих (пункт 2.5). Забезпечує перевезення хворих і потерпілих до місця призначення. (пункт 2.6). Допомагає медичному персоналу при наданні екстреної медичної допомоги хворим і потерпілим (переносить хворих та постраждалих, особисто відчиняє задні двері автомобіля, встановлює ноші з хворим в салоні автомобіля, зачиняє задні двері автомобіля (пункт 2.12). Водій повинен знати правила поведінки на місці виклику, на місці надзвичайної події, в осередку масового ураження та особливо небезпечних карантинних інфекцій (пункт 5.6). За недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку Центру водій несе відповідальність (пункт 4.8).

Розділом VІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку, наданими відповідачем, діючими на час застосування до позивача дисциплінарного стягнення, передбачено, що порушення трудової дисципліни, тобто невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудовим договором обов`язків тягне за собою вжиття заходів дисциплінарного стягнення або громадського впливу.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такі стягнення: догана, звільнення.

Пунктом 5.5 Колективного договору передбачено застосування заходів громадського впливу. У розділі 1 Правил внутрішнього трудового розпорядку зазначено про те, що відносно окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зокрема систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП України).

За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України належать: догана та звільнення.

Звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07 травня 2020 року у справі № 333/1839/19 (провадження № 61-21641св19).

Встановивши, що протягом року ОСОБА_1 , який не є членом профспілки, двічі притягувався до відповідальності за неналежне виконання своїх трудових обов`язків, маючи товариське зауваження трудового колективу від 27 січня 2022 року, він 25 березня 2022 року здійснив інший дисциплінарний проступок- при обслуговуванні виклику № 123 до хворої ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, що в 25 км від міста, заблокував двері кабіни та залишив лікаря на вулиці, суд першої інстанцій, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для звільнення позивача з роботи за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Отже, розглядаючи спір, що виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Вяловою Іриною Миколаївною,залишити без задоволення.

РішенняПервомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 лютого 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов