ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року

м. Київ

справа № 688/2994/22

провадження № 61-10797св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2023 року, додаткове рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2023 року у складі судді Стаднічук Н. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2023 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Гринчука Р. С., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», банк) про визнання припиненою іпотеки та зняття обтяжень майнових прав на нерухоме майно, які виникли на підставі договору іпотеки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 23 травня 2007 між позивачкою та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», було укладено кредитний договір № HMC0GK00002732, за умовами якого банк надав їй кредит на суму 22 800 доларів США зі строком повернення до 21 травня 2027 року.

У той же день, з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого стало нерухоме майно - двокімнатна квартира, загальною площею 42,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором, АТ КБ «Приватбанк» у травні 2016 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитом.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 грудня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 144,19 доларів США, з яких: заборгованість по кредиту - 11 832,44 доларів США; заборгованість по процентах за користування кредитом - 1 311,75 доларів США; комісія за користування кредитом - 5 932,56 доларів США; пеня - 5 946,87 доларів США.

Рішення набрало законної сили 19 лютого 2018 року.

На виконання указаного судового рішення було видано виконавчий лист № 688/2323/16-ц від 19 лютого 2018 року, який було пред`явлено до виконання до Шепетівського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Позивачка вказує, що нею у повному обсязі виконано зобов`язання за кредитним договором перед банком, у зв`язку із фактичним повним виконанням зазначеного виконавчого листа № 688/2323/16-ц від 19 лютого 2018 року.

Державним виконавцем Шепетівського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мартинюк Т. М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 20 липня 2022 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку із сплатою коштів у повному обсязі).

Позивачка вважає, що з припиненням кредитного договору внаслідок виконання зобов`язань за ним повинен бути припиненим також і договір іпотеки, укладений на забезпечення виконання такого договору, а банк, у свою чергу, повинен виключити запис про обтяження предмету іпотеки з Державного реєстру іпотек.

Однак обтяження, накладене на квартиру, яка є предметом іпотеки та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , знято не було.

На вказане майно наявне обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Позивачка зверталася до банку з листом-вимогою про зняття вказаних обмежень, однак банк відмовився добровільно звертатись до державного реєстратора з відповідною заявою.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила:

- визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки квартири АДРЕСА_1 від 23 травня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», посвідченим приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Петровською Л. О. 23 травня 2007 року за № 2734;

- скасувати державну реєстрацію іпотеки цієї квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , та скасувати державну реєстрацію обтяження даного майна іпотекою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано припиненою іпотеку за договором іпотеки квартири, укладеним 23 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», посвідченим приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Петровською Л. О. 23 травня 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2734.

Внесено відомості про припинення іпотеки квартири АДРЕСА_1 до Державного реєстру іпотек та до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пред`явивши позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у справі № 688/2323/16-ц, банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, та змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, порядку сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку із чим право кредитодавця нараховувати інші передбачені договором платежі припинилося.

При цьому зазначив, що, оскільки позивачкою повністю сплачено заборгованість за кредитним договором, яка стягнута за рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 грудня 2017 року, що підтверджується постановою про закриття виконавчого провадження, кредитні зобов`язання є припиненими у зв`язку з їх належним виконанням.

У зв`язку з припиненням основного зобов`язання на підставі його виконання, суд вважав, що припинилися також і зобов`язання за іпотечним договором від 23 травня 2007 року, укладеним між сторонами.

Разом з цим, суд спростував аргументи банк про те, що виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не є належним виконанням кредитного договору, та про наявність заборгованості внаслідок курсової різниці, зазначивши, що банк постанову про закриття виконавчого провадження не оскаржував, погодившись тим самим з повною сплатою кредитної заборгованості.

Крім цього, суд встановив, що ОСОБА_1 сплачувала платежі на погашення заборгованості у гривні безпосередньо до установи АТ КБ «Приватбанк», а банк здійснював їх конвертацію у долари США в день здійснення операції та обліковував погашення кредитної заборгованості у доларах США, у зв`язку із чим вважав, що підстави для виникнення курсової різниці відсутні.

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Оскільки після припинення іпотеки банком не виконано обов`язку щодо звернення до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки, суд вважав, що з метою відновлення прав позивачки на належне їй нерухоме майно необхідно внести відомості про припинення іпотеки до Державного реєстру іпотек та до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

24 квітня 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про розподіл судових витрат, у якій просила стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правову допомогу в сумі 15 000 грн.

Додатковим рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2023 року стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 7 500 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення та стягуючи з відповідача на користь позивачки 7 500 грн витрат на правову допомогу, суд першої інстанції, врахувавши заперечення сторони відповідача щодо їх неспівмірності зі складністю справи, виходив з того, що зазначений представником позивача розмір витрат на правову допомогу у сумі 15 000 грн не є обґрунтованим, оскільки що він брав участь як представник ОСОБА_1 під час розгляду справи № 688/2323/16-ц за позовом АТ КБ «Приватбанк» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором № НМС0GК00002732 від 23 травня 2007 року, тобто був ознайомлений з кредитним договором та рішенням суду від 27 грудня 2017 року та повторного ознайомлення з цими документами не потребував. При цьому вказав, що складання представником адвокатських запитів стосовно наявності у банку правовстановлюючих документів на предмет іпотеки не стосується предмету спору у цій справі та не було необхідним, а клопотання про приєднання доказів є складовою написання позовної заяви.

Не погодившись із указаними рішеннями суду першої інстанції, АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з апеляційною скаргою.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції в частині зменшення стягнення витрат на правничу допомогу, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2023 рокуапеляційні скарги АТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2023 року залишено без змін.

Додаткове рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2023 року залишено без змін.

Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 5 000 грн витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо визнання припиненою іпотеки є правильними, оскільки матеріалами справи підтверджено факт повного виконання нею зобов`язань за кредитним договором № HMC0GK00002732 від 23 травня 2007 року.

Оскільки заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту погашена в повному обсязі, а банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування заборгованості після ухвалення рішення суду про дострокове стягнення заборгованості, тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позову і в частині зняття обтяження майнових прав на нерухоме майно, які виникли на підставі договору кредиту.

Апеляційний суд вважав правильними висновки місцевого суду про стягнення витрат на правову допомогу, понесених позивачкою під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 7 500 грн, зазначивши, що такий розмір правничої допомоги є співмірним зі складністю справи та наданими адвокатом послугами.

Вирішуючи вимогу про стягнення витрат на правову допомогу, понесених позивачкою під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд, урахувавши наявність заперечень АТ КБ «Приватбанк», вважав, що наявні підстави для зменшення їх розміру з 10 000 грн до 5 000 грн, що відповідатиме принципу справедливості і балансу інтересів сторін спору, зазначивши, що такі послуги як ознайомлення/аналіз матеріалів справи, аналіз судової практики у питаннях, порушених в апеляційній скарзі банку вже були надані позивачці та оплата їх присуджена судом першої інстанції при розгляді справи у суді першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20 липня 2023 року через засоби електронного зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ «Приватбанк» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2023 року, додаткове рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

08 вересня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Федорова В. Б. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а також стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн, понесені нею у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою, витребувано матеріали цивільної справи та зупинено виконання і дію оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного провадження.

11 вересня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 23 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», було укладено кредитний договір № HMC0GK00002732, за умовами якого позивачка отримала кредит в розмірі 22 800 доларів США на строк з 23 травня 2007 року по 21 травня 2027 року зі сплатою відсотків в розмірі 0,84% на місяць від суми залишку заборгованості.

З метою забезпечення виконання указаного кредитного договору 23травня 2007 року між сторонами також було укладено договір іпотеки квартири, предметом якого є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 .

У травні 2016 року, у зв`язку з неналежним виконанням кредитного договору, банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № HMC0GK00002732 від 23 травня 2007 року.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 грудня 2017 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № HMC0GK00002732 в сумі 13 144,19 доларів США, а саме: заборгованість по кредиту - 11 832,44 доларів США; проценти - 1 311,75 доларів США, комісію - 5 932,56 грн, пеню - 5 946,87 грн.

Вказане рішення набрало законної сили 19 лютого 2018 року.

На виконання указаного судового рішення було видано виконавчий лист № 688/2323/16-ц від 19 лютого 2018 року, який було пред`явлено до виконання до Шепетівського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Постановою державного виконавця Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 20 липня 2022 року виконавче провадження за виконавчим листом № 688/2323/16-ц від 19 лютого 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 23 травня 2007 року в сумі 13 144,19 доларів США закінчено в зв`язку зі сплатою коштів в повному обсязі.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18 серпня 2022 року за об`єктом - квартира АДРЕСА_1 , зареєстровано обтяження - заборона на нерухоме майно на підставі договору іпотеки від 23 травня 2007 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не було предметом перегляду судом апеляційної інстанції, а тому не підлягає перегляду і в суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку», який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання.

До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19).

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено факт належного виконання ОСОБА_1 у повному обсязі зобов`язання за кредитним договором № HMC0GK00002732 від 23 травня 2007 року, забезпеченого іпотекою.

Вказані обставини підтверджуються, зокрема, постановою державного виконавця Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 20липня 2022 року, з якої вбачається, що виконавче провадження за виконавчим листом № 688/2323/16-ц від 19лютого 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк»заборгованості за кредитним договором від 23 травня 2007 рокув сумі 13 144,19 доларів США закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку зі сплатою коштів в повному обсязі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Ураховуючи повну сплату ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № HMC0GK00002732 від 23 травня 2007 року, стягнутої з неї за рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 грудня 2017 року, що підтверджується належними та допустимими доказами, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про припинення зобов`язання за іпотечним договором від 23 травня 2007 року, укладеним між сторонами.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог і в частині зняття обтяження майнових прав на нерухоме майно, які виникли на підставі договору кредиту № HMC0GK00002732 від 23 травня 2007 року,з огляду на те, що банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування заборгованості після ухвалення рішення суду про дострокове стягнення боргу.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Щодо витрат на правову допомогу, понесених позивачкою у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону № 5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Встановлено, що ОСОБА_1 просила суд першої інстанції відшкодувати понесені нею судові витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000 грн.

На підтвердження понесених витрат нею надано копію договору про надання правової допомоги від 25 серпня 2022 року, додаток до договору про надання правової допомоги № 15/22-ц від 25 серпня 2022 року, копію квитанції № 62810776 від 25 серпня 2022 року про оплату правової допомогу в сумі 15 000 грн, акт прийому-передачі наданих послуг № 01-15/22-ц від 21 квітня 2023 року.

Відповідач заперечував проти стягнення з банку витрат на правову допомогу, вважав їх неспівмірними з складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, а також такими, що не відповідають критерію реальності та розумності.

Урахувавши наявність заперечень АТ КБ «Приватбанк», суд обґрунтовано вважав, що наявні підстави для зменшення розміру витрат на правову допомогу до 7 500 грн, що відповідає принципу справедливості і балансу інтересів сторін спору.

Разом із цим у відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» Томашук А. С. просила, зокрема стягнути з банку на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, понесені у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених витрат нею надано копію договору про надання правової допомоги № 15/23-ц від 29 травня 2023 року, копію додатку до договору про надання правової допомоги № 15/23-ц від 29 травня 2023 року, з якого вбачається, що сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару адвоката у розмірі 10 000 грн, копію квитанції про сплату правничої допомоги за договором № 15/23 від 29 травня 2023 року у розмірі 10 000 грн та копію акту прийому-передачі наданих послуг № 02-15/23-ц від 26 червня 2023 року.

Представник банку під час розгляду справи апеляційним судом заперечувала проти стягнення витрат на правову допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Ураховуючи, що представником ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції були надані послуги щодо ознайомлення/аналізу матеріалів справи № 688/2994/22, аналізу судової практики у питаннях, порушених в апеляційній скарзі банку, які вже були надані позивачці та оплата їх присуджена судом першої інстанції, а також зважаючи на подані стороною відповідача заперечення щодо розміру таких витрат, апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність підстав для відшкодування витрат позивачці на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн, що відповідає принципу справедливості і балансу інтересів сторін спору.

Щодо судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просила суд, зокрема стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн, які понесені нею при касаційному перегляді справи.

На підтвердження таких витрат заявницею подано копію договору про надання правової допомоги № 27/23-ц від 29 серпня 2023 року, додаток до договору про надання правової допомоги № 27/23-ц від 29 серпня 2023 року, копію квитанції № 32 від 05 вересня 2023 року про оплату правової допомогу в сумі 15 000 грн.

Верховним Судом на адресу АТ КБ «Приватбанк» було надіслано відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 , зокрема просила стягнути з банку на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн, понесені нею у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Указане поштове відправлення отримано АТ КБ «Приватбанк» 02 січня 2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (штриховий ідентифікатор 0600240288858).

Станом на 29 січня 2024 року клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги в суді касаційної інстанції від АТ КБ «Приватбанк» до Верховного Суду не надходило.

Відсутність клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, відповідно до приписів частини п`ятої статті 137 ЦПК України, унеможливлює вирішення судом з власної ініціативи питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що наданими позивачкою документами підтверджується отримання нею при касаційному перегляді справи професійної правничої допомоги та сплата за неї за отримані послуги адвоката грошової суми у розмірі 15 000 грн, колегія суддів вважає за необхідне стягнути вказані витрати з АТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України, Верховний Суд поновлює виконання та дію ухвалених у справі рішень судів першої інстанції, залишених без змін постановою суду апеляційної інстанції, що зупинені ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2023 року, додаткове рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2023 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2023 року, залишеного без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2023 року.

Поновити виконання додаткового рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2023 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2023 року в частині, що передбачає примусове виконання судових рішень.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривеньвитрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов