Реалізація обвинуваченим права на колегіальний розгляд його справи судом за законом і на практиці

У КПК існує правило: якщо Кримінальний кодекс передбачає санкцію більше десяти років, суд за клопотанням обвинуваченого здійснює провадження колегіально. Але коли суд має розглянути це клопотання і чи стосується це правило підготовчого засідання?

Розʼяснення права

Верховним Судом України у постанові від 25 червня 2015 року в справі № 5-111кс15 висловлено таку правову позицію: «Право на розгляд кримінального провадження судом присяжних є невід`ємною складовою права обвинуваченого на захист й невиконання судом під час підготовчого судового засідання вимог статті 384 КПК є безумовною підставою для скасування судових рішень судом вищої інстанції. Суд під час підготовчого судового засідання повинен роз`яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Право на суд присяжних обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, повинно міститись у переліку прав обвинуваченого, які закріплені у письмовій пам`ятці про права та обов`язки».

Хоча ця позиція стосується права розгляду кримінального провадження судом присяжних, а не права обвинуваченого на колегіальний розгляд, аналогічні вимоги містяться в КПК до порядку визначення колегіального розгляду (за винятком роз’яснення цього права прокурором). Тому її слід враховувати.

Щодо порядку роз’яснення права обвинуваченого на колегіальний розгляд у цій же справі ВС зазначив, що «…Суд під час підготовчого судового засідання повинен роз`яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Право на суд присяжних обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, повинно міститись у переліку прав обвинуваченого, які закріплені у письмовій пам`ятці про права та обов`язки».

Це повністю кореспондується з ч. 4 ст. 315 КПК, згідно з якою під час підготовчого судового засідання суд роз’яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.

Таке роз’яснення, вказує ВС, повинно міститися в переліку прав обвинуваченого, які закріплені у письмовій пам`ятці про права та обов`язки (у пам’ятці про права і обов’язки обвинуваченого).

У частині 2 ст. 314 КПК зазначено, що після виконання вимог, передбачених статтями 342 – 345 цього Кодексу, головуючий з’ясовує в учасників судового провадження їхні думки щодо можливості призначення судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 345 КПК судовий розпорядник роздає особам, які беруть участь у судовому розгляді, пам’ятки про їхні права та обов’язки, передбачені цим Кодексом. Іншого порядку отримання розписки від обвинуваченого чинним КПК не передбачено. Із чого випливає, що саме на цій стадії під час виконання вимог ч. 1 ст. 345 КПК судовий розпорядник повинен роздати обвинуваченим пам’ятки, у яких міститься повідомлення обвинуваченому про його права. Звертаємо увагу, що не частина прав або за винятком право на колегіальний розгляд, а саме всі права обвинуваченого повинні бути зібрані в пам’ятці.

Більшість суддів не приділяють великого значення тексту пам’ятки і в судах ця дія перетворюється на формальність. У такому випадку в матеріалах судової справи містяться пам’ятки без роз’яснення права обвинуваченим на колегіальний розгляд обвинувачення (судової справи). А це є грубим порушенням права на захист, на доступ до правосуддя та основоположного принципу законності.

Підтвердженням формального підходу є також і те, що в цих пам’ятках внизу надруковано: «Права мені роз’яснені та зрозумілі», а нижче міститься текст: «Пам’ятку про процесуальні права та обов’язки підозрюваного, обвинуваченого отримав».

Але, ставлячи підпис, обвинувачені фактично вводяться в оману. Вони одразу підтверджують ту обставину, що права роз’яснені та зрозумілі. Але це суперечить ч. 2 ст. 345 КПК, у якій ідеться про те, що після ознайомлення обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у судовому розгляді, з пам’яткою, головуючий з’ясовує, чи зрозумілі їм їхні права та обов’язки, а у разі необхідності роз’яснює їх.

Зважаючи на те, що судовий розпорядник відразу забирає пам’ятки перед судовим засіданням, то підпису про те, що права роз’яснені та зрозумілі, пам’ятка апріорі містити не може, тому що це з’ясовує не судовий розпорядник, а суд.

Слід звернути увагу і на те, що всі права обвинуваченому роз’яснюються за потреби. Тобто коли вони є незрозумілими обвинуваченому. А от право на колегіальний розгляд роз’яснюється в обов’язковому порядку.

За клопотанням

На роз’ясненні судом права обвинуваченому щодо розгляду його справи колегіальним судом закінчується перший етап реалізації права на розгляд справи судом у колегіальному складі. Другий етап стосується з’ясування судом питання, чи є в обвинуваченого клопотання про колегіальний розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.

У разі наявності в обвинуваченого клопотання про колегіальний склад суду справа передається на авторозподіл, цією дією закінчується другий етап призначення колегіального складу суду.

Виникає питання, коли саме суддя повинен передати справу на авторозподіл: відразу після отримання (заявлення) клопотання чи після закінчення всіх підготовчих дій, визначених статтями 314 – 315 КПК.

Відповідь на це питання міститься саме в ч. 2 ст. 31 КПК, яка говорить, що кримінальне провадження здійснюється колегіально судом.

Тобто в разі наявності такого клопотання колегіальний розгляд здійснюється не під час судового процесу або підготовчого засідання, а саме під час розгляду кримінального провадження, що одночасно кореспондується з ч. 4 ст. 315 КПК та відповідає принципу стадійності кримінального процесу, який полягає в тому, що стадії кримінального процесу відособлені між собою, характеризуються конкретними завданнями, особливим колом учасників, особливостями кримінально-процесуальних дій і процесуальним актами.

Відповідно до ст. 3 КПК кримінальне провадження – досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. А судове провадження – це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає стадію підготовчого судового провадження, стадію судового розгляду, яка закінчується ухваленням і проголошенням судового рішення, стадії провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно, у випадку надходження клопотання від обвинуваченого про колегіальний розгляд кримінального провадження (яке включає в себе усі стадії розгляду справи в суді першої інстанції) надалі судовий розгляд має здійснюватися колегією суддів у складі трьох суддів. Тобто суддя має винести відповідну ухвалу (можливо, усну із занесенням до журналу судового засідання про передання кримінального провадження на авторозподіл для визначення колегії суддів).

Системний аналіз згаданих статей закону дає зрозуміти, що в разі наявності в обвинуваченого клопотання про колегіальний розгляд, такий розгляд повинен здійснюватися уже на стадії підготовчого судового провадження. Тобто підготовче засідання повинно здійснюватися колегіальним складом суду, якщо обвинувачений заявить таке клопотання.

Законний склад суду

На відміну від інших процесуальних документів, це клопотання належить до клопотань прямої дії і суд зобов’язаний беззастережно прийняти його та передати справу на перерозподіл.

Законний склад суду є складовою права на справедливий судовий розгляд. Вимоги щодо законного складу суду стосуються кількісного складу суддів. Ухвалення рішення незаконним складом суду є безумовною підставою для скасування судового рішення (п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК).

Першоосновою для вирішення питання про склад суду у конкретному кримінальному провадженні є положення Конституції України про те, що судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних (ч. 2 ст. 129). Тож під час подання апеляції всі рішення, які прийняті на підготовчому судовому засіданні суддею в разі наявності клопотання про колегіальний розгляд, підлягають скасуванню.

Навіть основне рішення, яке стосуватиметься призначення обвинувального акта до розгляду, у цьому випадку буде прийнято незаконним складом суду.

У випадку прийняття рішень про закриття кримінального провадження, повернення обвинувального акта, інших важливих рішень, вони будуть вважатися такими, що прийняті незаконним складом суду.

Суд зобов’язаний роз’яснити право обвинуваченого на колегіальний розгляд на початку підготовчого провадження, а обвинувачений має право звернутися з відповідним клопотанням до суду до кінця підготовчого провадження, але в будь-якому випадку з метою розгляду надалі підготовчого провадження законним складом суду.

Такий висновок відповідає правовим позиціям, висловленим у рішеннях ЄСПЛ. В подібних випадках він констатував порушення права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Порядок створення суду відповідно регулюється статтею 35 КПК, яка визначає, що склад суду у кримінальному провадженні є незмінним, крім випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Після зміни складу суду розгляд кримінального провадження (тобто підготовчого провадження, яке є складовою судового провадження) починається спочатку, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Із цього випливає, що в разі заявлення обвинуваченим клопотання про колегіальний розгляд перед закінченням підготовчого провадження, колегія зобов’язана буде провести підготовче засідання заново.

Звичайно, можна провести аналогію зі зміною складу суду під час судового розгляду (який є складовою частиною кримінального провадження та окремою стадією судового провадження), порядок якої регулюється статтею 319 КПК, але врахувавши при цьому дві вимоги, які повертають весь судовий розгляд (судове провадження) на самий початок. Ідеться про вимоги, визначені ч. 2 ст. 319 КПК:

• сторони кримінального провадження, потерпілий не наполягають на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійснені судом до заміни судді;
• суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден із прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді.

Головуючий суддя повинен розуміти наявність такого ризику і вчинити всі залежні від нього дії для його мінімізації, створення умов для реалізації своїх прав всіма учасниками і щонайскоріше вирішити клопотання про колегіальний розгляд у разі наявності такого в обвинуваченого.

Потреба уточнення

Проблема полягає в тому, що законодавець визначив обов’язок суду роз’яснити обвинуваченому право на колегіальний розгляд – ч. 4 ст. 315 КПК на етапі вирішення питань, пов’язаних із підготовкою до судового розгляду.

Моделюємо таку ситуацію: під час підготовчого судового засідання суд відмовив у затвердженні угоди, відмовив у поверненні кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування або відмовив у закритті кримінального провадження. Обвинувачений чи його адвокат незадоволені такими рішеннями і заявляють клопотання про колегіальний розгляд кримінального провадження з переданням далі на авторозподіл для визначення колегії суддів. Суд задовольняє це клопотання і розгляд починається спочатку (за клопотанням сторін) з усіма наслідками у вигляді повторного заявлення клопотань, які вже були розглянуті суддею одноособово, що зі свого боку веде до затягування розгляду кримінального провадження і юридичної невизначеності.

Тобто, визначаючи, що клопотання про колегіальний розгляд може бути заявлено тільки на стадії підготовчого судового засідання, як із самого початку засідання, так і в кінці, законодавець допустив певну невизначеність етапу, з якого розгляд справи має проводитися у колегіальному складі. Враховуючи, що стадійність кримінального процесу передбачає, у тому числі, відсутність суперечностей між стадіями, під час здійснення кримінального провадження слід було би внести відповідні зміни до КПК та викласти ч. 2 ст. 31 КПК “Склад суду” в такій редакції:

«Судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого».

Або потрібно чітко визначити, що питання про колегіальний склад суду розглядається відразу після роз’яснення прав обвинуваченого.

Така конструкція дала б можливість повністю розмежувати склад суду на різних стадіях кримінального провадження та уникнути проблем, які виникають при правозастосуванні.

Відповіді вже сьогодні

При тій редакції норми, яка діє сьогодні, відповіді на поставлені запитання є такими.

Коли саме суд повинен розглянути це клопотання і перейти на колегіальний розгляд? Відразу після надходження або заявлення відповідного клопотання.

Чи підготовче провадження (засідання) теж підлягає колегіальному розгляду? Так, підготовче провадження в разі наявності клопотання обвинуваченого про колегіальний розгляд повинно здійснюватися колегіально, а в разі наполягання на цьому учасників справи – із самого початку.

Незалежно від бажання інших учасників, достатньо лише одного клопотання обвинуваченого для переходу на колегіальний розгляд.

У цілому ж проблема призначення колегіального розгляду кримінального провадження, стосується не лише злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, а й проваджень, що стосуються вирішення питань щодо зміни покарання у вигляді довічного позбавлення волі на покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк і кримінальних проваджень, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі.

На підставі цього виникає також багато питань щодо суду присяжних. Наразі в Україні модель суду присяжних хоч і відрізняється від американської, проте навіть у цивільних справах у випадках, передбачених ст. 293 ЦПК, розгляд справ окремого провадження проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних. Це надає учасникам процесу додаткові гарантії справедливого судового розгляду.

Щодо кримінальних проваджень, то відповідно до ч. 3 ст. 31 КПК троє присяжних беруть участь у складі двох суддів. Але це питання заслуговує на окремий розгляд.

Джерело: НААУ

Автор публікації: Сергій Старенький

Сергій Старенький

заступник голови Комітету НААУ з питань захисту прав людини

 

Автор публікації: Ігор Свєтлічний

Ігор Свєтлічний

член Комітету НААУ з питань захисту прав людини

 

Автор публікації: Роман Гайдай

Роман Гайдай

член Комітету НААУ з питань захисту прав людини

 

Автор публікації: Андрій Іванов

Андрій Іванов

суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області